Рішення

від 28.01.2025 по справі 288/2067/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2067/24

Провадження № 2/288/47/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доПопільнянської селищної ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Попільнянської селищної ради Житомирського району, Житомирської області (далі відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .

За життя чоловік ОСОБА_2 успадкував за заповітом, після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та набув на нього права власності за рішенням суду від 15.09.2009 року.

Однак за життя чоловік ОСОБА_2 не оформив право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована під вказаним вище житловим будинком.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина до складу якої входить, зокрема, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га, під ним.

Позивачем було набуто право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Однак виникли складнощі в оформленні права власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:003:0156, так як земельну ділянку не було охоплено заповітами, які були складено ОСОБА_3 на користь чоловіка ОСОБА_2 , а в матеріалах спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 відсутні документи, які б підтверджували ступінь спорудження між покійним чоловіком ОСОБА_2 та тіткою ОСОБА_3 .

Крім цього в державному акті на право приватної власності на землю вказано, що вона передана ОСОБА_3 для ведення особистого підсобного господарства, в той час, згідно Витягу з ДЗК, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

За вказаних обставин державним нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Однак вважає, що незважаючи на вказане, земельна ділянка, яка належала ОСОБА_3 , і розташована під набутим її житловим будинком в АДРЕСА_1 , перейшло до неї у власність.

Незважаючи на розбіжність цільового призначення земельної ділянки, вказаних в Державному акті та Витязі з ДЗК про земельну ділянку, обставини, які підтверджують, що земельна ділянка розташована саме під житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, і призначена для їх обслуговування, підтверджується рядом доказів.

Так, у Витязі з ДЗК про земельну ділянку НВ-1816601562021 від 17.11.2021 року зазначено, що вказана земельна ділянка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі державного акту від 20.05.1996 року ЖТ 001774, тобто серія, номер та дата видачі збігаються із серією, номером та датою видачі вказані в державному акті.

Крім цього у Витязі з ДЗК на кадастровому плані земельної ділянки зображено також житловий будинок з господарською будівлею, що підтверджує правильне цільове призначення земельної ділянки все таки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вказані ж обставини також підтверджуються і випискою з погосподарської книги від 12.09.2024 року, згідно якої за домогосподарством ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій розташований житловий будинок, 1936 року побудови, рахується земельна ділянка площею 0,25 га, згідно державного акту ЖТ 04.18-001774 від 20.05.1995 року.

За вказаних обставин, даними доказами підтверджено, що земельна ділянка площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , має цільове призначення

Іншим способом набути право власності на земельну ділянку позивач не має можливості.

Позивач просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, 1824785300:02:003:0156, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Судові витрати покладає на себе.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлена.

Від представника позивача до суду подано клопотання про розгляд справи без його участі та часті позивача. Позовні вимоги підтримує. /а.с.33/

Представника Відповідача Попільнянської селищної ради Житомирського району, Житомирської області в підготовче судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду лист в якому просив розгляд проводити без його участі, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду. /а.с.25/

Згідно частини третьої статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2009 року, справа № 2-628/09, визнано за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом, посвідченим секретарем Попільнянської сільської ради 25 грудня 1995 року і зареєстровано в реєстрі під № 227 право власності на будинок АДРЕСА_1 . /а.с.4/

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 вересня 2023 року, ОСОБА_1 оформила спадщину, після смерті чоловіка ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 . /а.с.5/

Згідно копії Державного Акту на право приватної власності на землю серії ЖТ № 04-18-001774, ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Попільнянської сільської Ради народних депутатів від 21.01.1994, рахується власником земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в с. Попільня, Попільнянської сільської Ради, цільове призначення: ведення особистого підсобного господарства. /а.с.6/

Як вбачається з архівного витягу з рішення Попільнянської сільської ради народних депутатів від 21.01.1994 № 2, вирішити приватизувати земельну ділянку ОСОБА_3 , площею 0,25 га в с. Попільня. /а.с.11/

Відповідно до виписки з погосподарської книги Попільнянської селищної ради від 12 вересня 2024 року № 1005/385, номер об`єкта житлового будинку в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 в погосподарській книзі № 6 за 2006-2010, відкритий на ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Земельна ділянка площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала померлій згідно державного акту ЖТ 04-18-001774 від 20.05.1995. /а.с.12/

ОСОБА_1 замовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_1 , та присвоєно кадастровий номер 1824785300:02:003:0156. /а.с.7-9/

Відповідно до витягу № НВ -9929831772023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 1824785300:02:003:0156 становить 315637,36 гривень. /а.с.10/

Постановою Третьої Вінницької державної нотаріальної контори від 06.03.2023 № 205/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер 1824785300:02:003:0156,

місце розташування: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що земельна ділянка не була охоплена заповітом ОСОБА_3 , факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не встановлений, та з урахуванням того, що цільове призначення земельної ділянки згідно правовстановлюючого документу відрізняється від цільового призначення згідно інформації з Державного земельного кадастру. /а.с. 13/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частина 1 статті 81 Земельного Кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно зі ст.334 того ж кодексу, право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

З 01 січня 2013 року, відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» виготовлення та видача державних актів не проводиться, а виникнення права власності на нерухоме майно відбувається в порядку, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Нормами статті 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно до статті 131 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

У відповідності зі статтею 377 ч. 1 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування, на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 16.03.2020 року в цивільній справі № 675/2372/16-ц, зробив висновок, що Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції Закону № 1702-VI 05 листопада 2009 ) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої у селах із земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,25 гектара (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обставини, які підтверджують, що земельна ділянка розташована саме під житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, і призначена для їх обслуговування, підтверджується наступними доказами.

У Витязі з ДЗК про земельну ділянку НВ-1816601562021 від 17.11.2021 року зазначено, що вказана земельна ділянка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі державного акту від 20.05.1996 року ЖТ 001774, тобто серія, номер та дата видачі збігаються із серією, номером та датою видачі вказані в державному акті.

У Витязі з ДЗК на кадастровому плані земельної ділянки зображено також житловий будинок з господарською будівлею, що підтверджує правильне цільове призначення земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вказані ж обставини також підтверджуються і випискою з погосподарської книги від 12.09.2024 року, згідно якої за домогосподарством ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій розташований житловий будинок, 1936 року побудови, рахується земельна ділянка площею 0,25 га, згідно державного акту ЖТ 04.18-001774 від 20.05.1995 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем, права власності на вищевказану земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 78, 120, 125, 126, 131, 140, 152 Земельного Кодексу України; статтями 1216, 1218, 1225, 1262, 1268, 1297 Цивільного Кодексу України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, 1824785300:02:003:0156, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко