Рішення

від 24.01.2025 по справі 341/1967/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1967/24

Номер провадження 2/341/98/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Куценка М.О.

за участі секретаря судового засідання Сегін І.І.,

розглянувши в судовому засіданні, в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Галицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватний виконавець Виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.11.20201 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем зареєстрований в реєстрі за № 42453 про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 45104,68 грн.

В обґрунтування вимог позову позивачем зазначено, що виявивши в публічному доступі на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному реєстрі боржників запис про внесення його до цього реєстру, встановив, що в приватного виконавця Кушнір Олега Вікторовича перебуває виконавче провадження № 67878699 з виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем. 13.12.2021 р. приватним виконавцем Кушніром Олегом Вікторовичем відкрито провадження №67878699 з примусового виконання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі №42453 від 26.11.2021, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з позивача грошових коштів у сумі 45104,68 грн. Сума заборгованості по виконавчому документу складає: 45104,68, а саме:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 9767,35 грн;

- прострочена заборгованість за комісією 14044,80 грн;

- прострочена заборгованість за процентами 1,47 грн;

- строкова заборгованість за тілом кредиту 20757,89 грн;

- строкова заборгованість за процентами 0,02 грн;

- плата за вчинення виконавчого напису 250,00 грн.

ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки договір, на якому він був вчинений, не був нотаріально посвідчений. Вчинена нотаріальна дія не відповідає закону та порушує його права.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.17).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.53).

Представник відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» - Д. Бойченко скерував на адресу суду заяву про визнання позовних вимог позивача та просить стягнути з АТ «Перший український міжнародний банк» 50 відсотків від суми судового збору сплаченого позивачем за подання позову до суду (а.с.22).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими у встановленому законом порядку про час, дату та місце проведення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.1ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім того, у в п.24Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що приватним виконавцем Виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олегом Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 67878699 від 13.12.2021 р. (а.с.7).

Підставою відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис №42453 від 26.11.2021 року вчинений приватним нотаріусом приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, відповідно якого з позивача підлягає стягненню на користь відповідача заборгованість в розмірі 45104,68 (а.с.8).

Позивач вказує на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки кредитний договір не був нотаріально посвідченим. Натомість, відповідач зазначає, що на час його вчинення такий міг був здійснений на оригіналі кредитного договору і заборгованість не була спірною, тому підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, немає.

Вивчивши зміст письмових заяв сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.1.1. п. 1 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Як визначено ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.1.2 п. 1 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

В п.п.3.2. п. 3 гл.16 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у даному Переліку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2021 року приватним виконавцем Кушніром Олегом Вікторовичем відкрито виконавче провадження №67878699 з примусового виконання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі №42453 від 26.11.2021, що виданий приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 45104,68 грн на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № 100157893360 від 16.03.2020. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.11.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як вбачається з копії виконавчого напису, який видано Виконавцем, приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на кредитному договорі №1001578933601 від 16.03.2020, зі змісту якого встановлено, що він не був посвідчений нотаріально, хоча, відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), для одержання виконавчого напису, слід було подати: а) оригінал нотаріально посвідчений договір (договори); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, що свідчить про недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Бригідою Володимиром Олександровичем з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідченим, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , які слід задовольнити, визнавши виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, позивачем вірно обрано спосіб захисту права, оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, а визнання його таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку, надасть йому можливість поновити її порушені права у спосіб встановлений законом.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, який зазначає у резолютивній частині рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3статті 7 Закону України "Про судовий збір"передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав та просив повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при подачі позову до суду, суд вирішив наступне.

Так, у 2024 році за подачу позову немайнового характеру фізичною особою передбачається сплата судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, згідно із ч. 1ст. 142 ЦПК Українирозподіл судових витрат необхідно здійснити таким чином: позивачу з Державного бюджету повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1211,20, що становить 605,60 грн., та стягнути з відповідача 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, що становить 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Галицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), приватний виконавець Виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №42453 від 26.11.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» адреса місця знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829 грошових коштів у розмірі 45104,68 грн .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду за квитанцією №5098-9143-5453-8536 від 10 вересня 2024 року, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» адреса місця знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМихайло КУЦЕНКО