Рішення

від 20.01.2025 по справі 342/1356/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1356/24

Провадження № 2/342/137/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городенківської міської ради та просить визнати за нею право власності на спадкове майно земельну ділянку площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у Чернятинській сільській раді ур. «Копанки» Коломийського (Городенківського) району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чернятин Городенківського району Івано-Франківської області померла ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті у даному господарстві була зареєстрована та проживала позивачка, яка вступила у володіння спадковим майном. ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у межах с. Чернятин ур. «Копанки» Городенківського району Івано-Франківської області, однак оригінал державного акту на земельну ділянку втрачено.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчений секретарем Чернятинської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 10 березня 2016 р. № 14.

Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася до державного нотаріуса Городенківської ДНК із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179. Однак, нотаріус 05.11.2024 видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1901/02-31 у зв`язку з тим, що спадкоємець не надала оригінал документу, який посвідчував би право власності спадкодавця на належну їй земельну ділянку.

Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно позивачка немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судувід 15.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивачка у позовній заяві просила справу розглядати у її відсутності.

Городенківська міська рада через систему «Електронний суд» 02.12.2024 надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника міської ради за наявними в матеріалах справи документами, рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії сторін не суперечать вимогамст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Городенківська міська рада не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За заповітом, посвідченим 10.03.2016 секретарем Чернятинської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 14, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, у тому числі і житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років у с. Чернятин Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 39 від 24 грудня 2016 р., що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 грудня 2016 р. виконкомом Чернятинської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількафізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 ; на день її смерті в господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , 1981 р.н., ОСОБА_1 , 1981 р.н., ОСОБА_4 , 2003 р.н., ОСОБА_5 , 2007 р.н., ОСОБА_6 , 2014 р.н., що стверджується довідкою № 24/374, виданою 07.11.2024 Чернятинським старостинським округом Городенківської міської ради.

Із копії спадкової справи № 415/2016, наданої суду Городенківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом (30.12.2016). Копією Витягу № 46358529 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 30.12.2016 Першою Снятинською державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 60073204 (номер у нотаріуса 415/2016), спадкодавець ОСОБА_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_2 та прийняли спадщину, - судом не встановлено.

До складу спадщини ОСОБА_2 входить земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 415095, виданого 13.12.2008 Городенківською райдержадміністрацією.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Підставою звернення позивачки до суду стало те, що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори № 1901/02-31 від 05.11.2024 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7760 га, що знаходяться за межами населеного пункту с. Чернятин Коломийського району Івано-Франківської області, з посиланням на те, що спадкоємець не надала оригінал документу, який посвідчував би право власності спадкодавця ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9953034562024, сформованим 07.11.2024, та відомостями про право власності/право постійного користування, внесеними до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року, стверджується, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; документ, що посвідчує право власності від 13.11.2008 НОМЕР_2 .

Оціночна вартість земельної ділянки площею 7760, 00 кв.м, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179 179224,28 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованою 07.11.2024 Модулем Єдиної бази, унікальний реєстраційний номер 201-20241107-0008714508.

Як роз`яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Досліджені судом докази підтверджують, що спадкодавцю ОСОБА_2 13.11.2008 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 415095, що посвідчував її право власності на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, який втрачено.

Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу про власність спадкодавця на зазначену вище земельну ділянку позивачка немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Підстав неправомірності набуття позивачкою, як спадкоємцем за заповітом, права власності на земельну ділянку, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , судом не встановлено, позов визнається відповідачем, тому суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Городенківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку площею 0,7760 га, кадастровий номер 2621687000:02:001:0179, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач Городенківська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054292.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2025.

Суддя: Андріюк І.Г.