Постанова

від 27.01.2025 по справі 420/24844/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. Категорія 108010000м. ОдесаСправа № 420/24844/24Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

час і місце ухвалення: м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачу без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що на стадії прийняття позовної заяви до розгляду суду першої інстанції можливе помилкове зазначення відповідача не є правової підставою для неприйняття її до розгляду, так як суддя на стадії відкриття провадження у справі не уповноваже ний оцінювати процесуальний статус обраного позивачем відповідача і вимагати від позивача заміну цього учасника справи - відповідача. Питання правової необхідності заміни відповідача може виникнути на стадії розгляду справи аж до видалення суду до нарадчої кімнати для вирішення спору, а в певних випадках пред`явлення позову до неналежного відповідача може служити правовою підставою для відмови у задо воленні позову, але не для відмови у його розгляді. Крім того, неналежна якість наданого суду позивачем доказу, який він отримав від відповідача - суб`єкта владних повноважень, не може само по собі стати перешкодою у відкритті провадження у справі.

Державною службою України з безпеки на транспорті було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог ст.160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом.

Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.

Підставою для повернення позовної заяви було не виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року про залишення адміністративного позову без руху у встановлений судом строк.

У вказаній ухвалі від 12 серпня 2024 року суд першої інстанції зазначив, що позивач у якості відповідача вказує Державну службу України з безпеки на транспорті, але просить скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області. Оскаржувана постанова прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області відповідно до його повноважень. Таким чином, позовні вимоги позивача на відповідають визначенню відповідача. Крім того, до позову надана копія акту неналежної якості (нечитаєма).

Даючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 620/4205/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 640/10399/20 та від 17 травня 2023 року у справі № 640/17939/20.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що на стадії прийняття позовної заяви до розгляду судом, можливе помилкове зазначення відповідача не є правової підставою для неприйняття її до розгляду. Питання правової необхідності заміни відповідача може виникнути на стадії розгляду справи, а в певних випадках пред`явлення позову до неналежного відповідача може служити правовою підставою для відмови у задо воленні позову, але не для відмови у його розгляді.

Що стосується надана копія акту неналежної якості (нечитаєма), колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 79 КАС України установлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам та заявленим вимогам, а тому повернення позовної заяви з підстав неналежної якості доказу наданого до суду позивачем та можливе помилкове зазначення відповідача не може само по собі стати перешкодою у відкритті провадження у справі. До того ж, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати докази вже в ході розгляду справи, якщо виникне така необхідність.

Отже, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Важливо, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв`язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна ухвала суду про повернення позовної заяви без розгляду є безпідставною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 18 вересня року було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія», - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі № 420/24844/24, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький