Рішення

від 20.01.2025 по справі 357/11960/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11960/24

Провадження № 2/357/920/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить зняти арешт, накладений ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 по справі №376/1886/22 на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві приватної власності ОСОБА_2 (номер обтяження: 48058870).

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2021 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 (далі Відповідач 1) було укладено договір позики, згідно умов якого позивач передав у позику Відповідачу - 1 грошові кошти в сумі 1 245 924 грн. 44 коп., які позичальник зобов`язувався повернути не пізніше 05 жовтня 2022 року. З метою забезпечення виконання вказаного договору, між цими ж сторонами, 05.10.2021 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням відповідачем 1 зобов`язань перед позивачем, 18.05.2024 ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої вимагав погасити заборгованість в розмірі 3 203 802,42 грн. протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги про усунення порушення, а також попередив ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання вказаної вимоги. Відповідачем-1 не виконано вимогу позивача, а тому ОСОБА_1 вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки, проте було виявлено наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження за № 48058870, зареєстрованого 05.10.2022, тобто через рік після реєстрації іпотеки, на підставі ухвал Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 та від 03.10.2022 у справі №376/1886/22. На письмовий запит ОСОБА_1 судом було надано копії ухвал Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 та 03.10.2022 у справі №376/1886/22, а також постанови Київського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі №376/1886/22. Зокрема, згідно з ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі № 376/1886/22 було задоволено заяву ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові будівлі лат. «А», та літ. «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та заборони ОСОБА_2 в будь-який спосіб відчужувати, передавати, в заставу, іпотеку, іншим чином обтяжувати зазначене нерухоме майно та ініціювати вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного майна, заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомості. Постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі № 376/1886/22 ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 скасовано в частині накладення арешту на нежитлові будівлі лат. «А» та літ. «В», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та заборони ОСОБА_2 в будь-який спосіб відчужувати, передавати, в заставу, іпотеку, іншим чином обтяжувати зазначене нерухоме майно та ініціювати вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного майна, заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомості. В іншій частині ухвалу залишено без змін. А тому, арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , даною постановою Київського апеляційного суду не було скасовано, тобто арешт діє на даний час. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 у справі № 376/1886/22 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 14.11.2018 року в розмірі 731 200 гривень та судові витрати в розмірі 7 312 гривень, загалом 738 512 гривень. Позивач, посилаючись на ч.ч. 7, 8 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, вказує, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. А тому, вказує, що арешт, накладений ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі №376/1886/22 на іпотечне майно повинен був припинити свою дію, проте заходи забезпечення позову не скасовані, ОСОБА_4 не є стороною по справі №376/1886/22, та позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням. Враховуючи викладене, позивач вважає, що дієвим способом судового захисту прав іпотекодержателя ОСОБА_1 , у даному випадку, є звернення до суду з позовом про скасування арешту, оскільки накладений арешт є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 свого права як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач-2 ОСОБА_3 , який діє через свого представника ОСОБА_5 , подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 14 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який був нотаріально посвідчений, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив грошові кошти у розмірі 558 200,00 грн, зі строком повернення до 15 червня 2019 року. Після спливу терміну повернення коштів ОСОБА_3 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогами про повернення йому боргу, однак позичальник борг не повернув, що слугувало підставою для звернення до суду. Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 по цивільній справі № 376/1886/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 738 512 гривень. ОСОБА_2 не вжив жодних заходів для його добровільного виконання, тож наявні всі підстави вважати про відсутність у нього коштів, достатніх для виконання рішення суду, і єдиним майном на яке може бути звернено стягнення в порядку черговості є саме майно яке наразі перебуває під забороною відчуження, та яке забезпечено ухвалою суду в рамках цивільної справи про стягнення коштів. Представник Відповідача-2 зазначає, що іпотечний договір між позивачем та ОСОБА_2 було зареєстровано 05 жовтня 2021 року, тобто через два роки після укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому вважає, що Відповідач-2 має перевагу у праві на задоволення вимог за договором позики перед ОСОБА_1 саме за рахунок майна, яке є предметом іпотеки. Представник Відповідача-2 вказує, що квартира АДРЕСА_1 повинна слугувати для примусового виконання рішення суду по справі №376/1886/22, і виключно після цього, може бути стягнута в рамках іпотечного договору, що був укладеним між сторонами після виникнення боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 .

Також, Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не отримував вимогу позивача про погашення заборгованості, трекінг відправлення Укрпошти підтверджує неотримання вимоги. Відповідач-1 не згоден із розміром заборгованості, зазначеним у позовній заяві, а також стверджує про погашення основної суми боргу, а тому просить позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 75-76).

Ухвалою судді від 25.09.2024 задоволено клопотання представника позивача Ліщишина І.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 85-86).

26.09.2024 представник відповідача-2 адвокат Боднар Б.Є. подала відзив на позовну заяву (а.с. 87-94).

01.10.2024 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 96).

02.10.2024 представник відповідача-2 Васильчук І.М. через систему «Електронний суд» подала заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 99-103).

28.10.2024 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву (а.с. 114-128).

Ухвалою суду від 11.11.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Васильчук І.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 133-134).

11.11.2024 Відповідач-1 подав додаток до відзиву (а.с. 135-140).

Ухвалою суду від 11.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача-1 про поновлення строку на подачу відзиву, долучено до матеріалів справи відзив, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 141-144).

04.12.2024 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 149).

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Ліщишин І.В. підтримав позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Васильчук І.М. позов не визнала.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 05.10.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за №3854 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1 договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 1 245 924 грн. 44 коп., що на день укладення договору за офіційним курсом Національного банку України становить еквівалент 47 212 доларів США 00 центів, які Позичальник зобов`язувався повернути Позикодавцю не пізніше 05 жовтня 2022 року. Пунктом 3 вказаного договору визначено порядок та строк повернення коштів.

Встановлено, що 05.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язання, що випливає з укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем договору позики від 05.10.2021р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований за № 3855 (а.с. 13-18).

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (п. 1.2. іпотечного договору).

Встановлено, що 05.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. до Державного реєстру речових прав внесено номер запису про іпотеку: 44327803, на підставі іпотечного договору, та внесено інформацію про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 44327695 (а.с. 23-24).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі ухвал Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 , 03.10.2022 по справі №376/1886/22, обтяжувач: ОСОБА_3 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 .

Встановлено, що Сквирський районний суд Київської області своєю ухвалою від 30 вересня 2022 року задовольнив заяву ОСОБА_3 , забезпечив позов у цивільній справі № 376/1886/22, провадження 2/376/1079/2022 за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на наступні об`єкти нерухомого майна:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 139,4 кв.м., яка належить ОСОБА_2 ;

- нежитлові будівлі лат. «А», площею 588,0 кв.м. та літ. «В», площею 259,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2629239, які належать приватному підприємству «Бджілка» (код ЄДРПОУ: 31678591).

Заборонив ОСОБА_2 в будь-який спосіб відчужувати, передавати, в заставу, іпотеку, іншим чином обтяжувати зазначене нерухоме майно та ініціювати вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного майна та юридичної особи - Приватного підприємства «Бджілка» в тому числі, але не виключно, подавати будь-які заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Заборонив суб`єктам державної реєстрації, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом відносно/щодо Приватного підприємства «Бджілка» (ідентифікаційний код ЄДР: 31678591) в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи підприємства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, але не виключно, про зміну засновників товариства та їх часток, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства.

Заборонив будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією права власності на вказані об`єкти нерухомості (а.с. 30-33).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року по справі № 376/1886/22 внесено виправлення до ухвали суду від 30 вересня 2022 року (а.с. 34-35).

Постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі № 376/1886/22 частково задоволено апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , а саме ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі №376/1886/22 скасовано в частині арешту на нежитлові приміщення та заборони щодо реєстрації, але залишено без змін в частині накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 36-46).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 у справі № 376/1886/22 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 14.11.2018 року в розмірі 731 200 гривень та судові витрати в розмірі 7 312 гривень (а.с. 47-59).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач вважає порушеним своє право на забезпечення виконання відповідачем обов`язків за договором позики, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, належне на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , в зв`язку з чим просить суд звільнити з під арешту майно, що належить боржнику.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 зазначено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації (ч.7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту наведених норм права випливає, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/18-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 337/800/19, від 27 липня 2022 року у справі № 138/3277/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Однак, як було встановлено судом, іпотечний договір був зареєстрований 05.10.2021 року, тобто після ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 у справі № 376/1886/22 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Суд відхиляє заперечення ОСОБА_2 , оскільки його доводи зводяться до незгоди з розміром заборгованості, та й взагалі відповідач-1 вважає, що заборгованість ним погашена у повному обсязі, однак наведеному не надано доказів.

Пунктом 4 договору позики передбачено, що про кожен факт повернення грошових коштів за даним договором Позикодавець надає Позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів.

Однак, ОСОБА_2 не надав до суду жодного належного доказу в підтвердження відсутності заборгованості за договором позики від 05.10.2021р. Так само відсутні докази про визнання іпотечного договору від 05.10.2021р. недійсним чи припиненим.

Як було встановлено в ході розгляду даної справи, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 набрало законної сили, не оскаржувалось, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 07.08.2023.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. (ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України).

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, вказане рішення суду по справі № 376/1886/22 на даний час не пред`явлено до органів виконавчої служби для примусового виконання, та Відповідач-2 не вчинив будь-яких активних дій з метою виконання цього рішення суду, також, суду не надано доказів про добровільне погашення боржником заборгованості перед ОСОБА_3 ..

В силу положень ч.7 ст. 158 ЦПК, ухвала Сквирського районного суду Київської області, вичерпала свою дію, оскільки відсутні докази відкриття в межах вказаного строку виконавчого провадження, а тому заходи забезпечення позову були чинні до 05 листопада 2023 року (90 днів), однак відсутній механізм автоматичного анулювання заходів забезпечення позову у вказаний строк, а учасники судового процесу по справі № 376/1886/22 бажають, щоб заходи забезпечення позову продовжували свою дію.

Позивач позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки не був стороною по справі, а тому обрав належний спосіб захисту своїх прав, шляхом звернення до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача-2, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що боргові зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли раніше, ніж правовідносини між позивачем та відповідачем-1, а тому вважає, що позивач не має першочергового права на звернення стягнення на іпотечне майно. Однак суд критично оцінює таку позицію, оскільки, у разі конкуренції стягувачів, правове значення має дата внесення відомостей до реєстру про іпотеку та дата ухвалення рішення про стягнення з боржника коштів, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як було зазначено вище, рішення суду про стягнення з відповідача-1 коштів на користь відповідача-2 ухвалено 05.07.2023, тоді як відомості про іпотеку зареєстровано 05.10.2021.

Окрім того, запис про іпотеку внесено до реєстру на рік раніше, ніж до державного реєстру внесено відомості про забезпечення позову на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність накладеного арешту на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області у справі № № 376/1886/22 створює позивачу перешкоди у реалізації його права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності іпотекодавцю та боржнику ОСОБА_2 .

V. Судові витрати .

При зверненні до суду із вказаним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є стороною, яка порушила право позивача, то саме з нього підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,- суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зняти арешт, накладений ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2022 року по справі № 376/1886/22 на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису в ДРРП про обтяження : 48058870).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_3 , АДРЕСА_4

Повний текст рішення суду виготовлено 28.01.2025 року.

Суддя О. Я. Ярмола