Ухвала

від 22.01.2025 по справі 359/803/25

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/803/25

Провадження № 1-кс/359/241/2025

У Х В А Л А

Іменем України

22січня 2025року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з технічною фіксацією клопотання слідчого слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024111100001911, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 вересня 2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239, ч.1 ст.197-1, ч. 4 ст.190 та ч. 3 ст.201-2 КК України, -

встановив:

21 січня 2025 року слідчий слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що Бориспільською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024111100001911, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 вересня 2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.239, ч.1 ст.197-1, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст.201-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що голова Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Мавка» (код ЄДРПОУ: 44733661) ОСОБА_4 , використовуючи статус благодійної організації за участі інших, невстановлених досудовим розслідуванням осіб, налагодила схему постачання з-за кордону на територію України предметів гуманітарної допомоги у великих об`ємах, у тому числі й транспортних засобів, з метою отримання прибутку від їх реалізації, які зберігає на території колишньої спортивної бази «Динамо» в м. Бориспіль Київської області поблизу Юрківого озера.

Відомості за вказаним фактом 26 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань України за ознаками за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 201-2 КК України, які об`єднані в одне кримінальне провадження № 12024111100001911.

Під час проведення досудового розслідування отримана інформація, що один з таких транспортних засобів являється автомобіль марки MERCEDES- BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, м. Березань, вул. Київський шлях, 13.

Встановлено, що даний транспортний засіб 14 березня 2024 року ввезений на територію України із Польщі для благодійної організації «МІЖНАРОДНИМ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «МАВКА», для подальшої передачі на ЗСУ.

Автомобіль марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, зареєстрований в Україні 02 травня 2024 року на БО «МБФ «МАВКА», який може бути предметом вчинення злочину і може мати суттєве значення, як речовий доказ по кримінальному провадженню.

В подальшому, в ході огляду місця події, за адресою: Київська область, Броварський район, м. Березань, вул. Київський шлях, 13, вказаний транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, виявлено та вилучено з місця огляду події.

Вищезазначене вилучене майно має значення речового доказу за кримінальним провад-женням та може бути використано як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Постановою слідчого від 31 грудня 2024 року вилучене майно, а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, залучено у якості речового доказу за даним кримінальним провадженням.

01 січня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області подано клопотання про накладення арешту на вилучений транспортний засіб, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 від 20 січня 2025 року відмовлено.

З метою встановлення ринкової вартості транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору, 02 січня 2025 року, слідчим винесено постанову про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, яка 03 січня 2025 року зареєстрована в канцелярії НДЕКЦ МВС України. Виконання вказаної постанови експертом триває до цього часу.

Під час допиту свідка ОСОБА_6 , особи яка на той час використовувала транспортний засіб, отримано покази, що автомобіль він отримав від свого знайомого військово-службовця ОСОБА_7 , який на теперішній час виконує бойові завдання, у зв`язку з тим, що для повноцінного виконання бойових завдань він не придатний, з метою подальшого використання надання безкоштовних ритуальних послуг з поховання загиблих військово-службовців, не маючи в наявності жодних документів про отримання у власне користування даного транспортного засобу.

Крім того, під час проведення розслідування за вказаним фактом, 18 січня 2025 року допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який надав показання, про те що являється військовослужбовцем та отримав вказаний транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ по типу катафалк від волонтерів, для перевезення тіл загиблих бійців з поля бою, а також надав свої документи для передачі транспортного засобу як відповідальній особі з зазначенням особистих даних. Після чого, через відсутність потреби, вказаний автомобіль ним передано знайомому ОСОБА_6 , для використання у власних потребах.

Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що гуманітарна допомога надана БО «МБФ «МАВКА» використовується суб`єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 , який не мав на це права, відповідно вимог Закону України «Про гуманітарну допомогу».

Більш того, в ході досудового розслідування встановлено, що на територію України ввезено приблизно 600 транспортних засобів для Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Мавка», 51 з яких поставлені на офіційний облік.

Незважаючи на вказану кількість ввезених автомобілів, ОСОБА_4 , як голова Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Мавка», не подає звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги, як цього передбачає вимоги ст. 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу», що свідчить про наявні наміри укрити вказану інформацію від контролюючих органів, з метою ухилення від відповідальності за використання гуманітар-ної допомоги не за цільовим призначенням та з метою отримання прибутку.

Вказане підтверджується відповідями з міністерства соціальної політики, міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Київської обласної військової адміністрації.

З метою проведення подальшої перевірки орган досудового розслідування вважає, що накладення арешту на транспортний засіб MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , сірого кольору для проведення всіх слідчих дій, в тому числі і закінчення проведення авто - товарознавчої експертизи (яка на даний час виконується), є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час там місце розгляду справи.

Власник майна, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляд клопотання, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що за змістом ч. 1 ст.172КПК України неприбуття осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, то згідно ч. 4 ст. 107 КПК Українифіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали поданого клопотання, приходить наступного висновку.

Встановлено, що до ЄРДР внесені відомості про те, що голова Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Мавка» (код ЄДРПОУ: 44733661) ОСОБА_4 використовуючи статус благодійної організації за участі інших, невстановлених досудовим розслідуванням осіб налагодила схему постачання з-за кордону на територію України предметів гуманітарної допомоги у великих об`ємах, у тому числі й транспортних засобів з метою отримання прибутку від їх реалізації, які зберігає на території колишньої спортивної бази «Динамо» в м. Бориспіль Київської області поблизу Юрківого озера. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Внесення цих відомостей до ЄРДР підтверджується витягом з кримінального провадження №12024111100001911.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів наданих Головним сервісним центром МВС встановлено, що автомобіль MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 поставлено на тимчасовий державний облік на період військового стану, власник БО МБФ «МАВКА», адреса: м. Київ, вул. Вишняківська, 5/А/ОФІС.1 (а.с. 46,57).

01 січня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області було подано клопотання про накладення арешту на вилучений транспортний засіб. Ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 від 20 січня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

02 січня 2025 року слідчим Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 винесена постанова про призначення судової транспортно -товарознавчої експертизи, для вирішення середньої ринкової вартості автомобіля MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 (а.с. 44-45).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а при вирішенні питання про арешт майна повинен враховуючи: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02 червня 2016 року за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначе-ною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.

Частиною 2 ст. 171 КПК України вказано, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно частини 6 статті 170 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунто-ваного рішення повинні враховуватися: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У частині 1 ст. 173 КПК України закріплено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1ст. 170 цього Кодексу.

Водночас, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, про які зазначено у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просили накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Так, до клопотання не додано постанови слідчого від 31 грудня 2024 року про визнання речовим доказом автомобіля MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 у кримінальному проваджені від 26 вересня 2024 року за № 12024111100001911.

Разом з тим, до клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слідчим додано ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року (вступна та резолютивна частини) про відмову у накладені арешту на автомобіль MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , з якої не вдається можливим встановити обгрунтування звернення слідчого до слідчого судді з даним клопотанням, доказів, на яких воно ґрунтувалось, обсягу доказів та наданої їм оцінки суддею, мотивів відмови у задоволенні клопотання.

Наведене, в свою чергу, не надає можливості слідчому судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, поданого до суду 21 січня 2025 року, перевірити і встановити наявність чи відсутність нових обставин для звернення повторного слідчого до слідчого судді з даним клопотанням.

Крім того, ч. 5 ст. 171 КПК України передбачає, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Слідчим суддею встановлено, що під час проведення огляду 31 грудня 2024 року за адресою: м. Березань, вул. Київський шлях, 13 оглянуто транспортний засіб MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , після чого автомобіль було вилучено (а.с. 12-14).

Клопотання про арешт майна слідчий ОСОБА_3 подав до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в січні 2025 року та ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_5 від 20 січня 2025 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Повторно слідчий ОСОБА_3 звернувся до суду з даним клопотанням 21 січня 2025 року, що виходить за межі процесуального строку, встановлено ч.5 ст.171 КПК України.

При цьому, слідчий ОСОБА_3 не порушує перед судом питання про поновлення йому строку на подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, із зазначенням причин поважності несвоєчасного звернення до суду.

Так, відповідно ч. 1, 7 ст. 115 КПК України строки встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і не робочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений процесуальний строк може бути поновлений слідчим суддею, якщо його пропущено з поважних причин.

Поновлення процесуального строку передбачає встановлення учасникам кримінального провадження ухвалою слідчого судді додаткового проміжку часу для вчинення процесуальної дії за умови пропуску строку з поважних причин. Особою, яка порушує питання поновлення пропущеного строку, має бути доведено, що передбачений нормами КПК України строк не використаний за призначенням та доведено поважність такого пропуску.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи, і перешкодили йому виконати процесуальні дії у межах встановленого КПК України проміжку часу. До їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів; 6) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у кримінально-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу не зловживати наданими їм правами. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи те, що до суду слідчий звернувся лише 21 січня 2025 року, не надавши при цьому належних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин - обставин, що перешкоджали звернутися до слідчого судді у встановлений ч.5 ст.171 КПК України строк із клопотанням - не наведено, наведене також є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З матеріалів клопотання також вбачається, що у кримінальному провадженні №12024111100001911 від 26 вересня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч.1 ст.197-1, ч. 4 ст.190 та ч. 3 ст.201-2 КК України жодній особі не повідомлено про підозру. Докази протилежного відсутні.

За таких обставин, власник майна, з клопотанням про накладення арешту на майно якого звернувся слідчий, за погодженням з прокурором, на даному етапі досудового розслідуван-ня у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.

Як зазначено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №370/2316/18 (провадження №51-9929км18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Частиною 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникає з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що з клопотанням про арешт майна третіх осіб має право звернутися до слідчого судді виключно прокурор.

Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.

Зважаючи на те, що клопотання подано неналежною особою (слідчим, а не прокурором) вказане клопотання є таким, що внесене до суду із порушенням вимог КПК України.

Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах порушує справед-ливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майноз метою забезпечення збереження речових доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить висновку, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, слідчим не доведено наявність перед-бачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на автомобіля MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .

Отже, на підставі вищенаведеного, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-173, ч. 2 ст. 369, ч. 3 ст. 371, ст. 372 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

У задоволенніклопотанняслідчого Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024111100001911, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 вересня 2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239, ч.1 ст.197-1, ч. 4 ст.190 та ч. 3 ст.201-2 КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оголошення повного тексту ухвали слідчого судді здійснено 27 січня 2025 року о 12 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1