Рішення

від 27.01.2025 по справі 705/5326/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5326/23

2/705/324/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦПУМЮ (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І. звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису № 245342, вчиненого 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 в мобільному додатку «Дія» отримав постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Сидоренко Л.О. від 20.08.2021 про відкриття відносно нього виконавчого провадження №66568556, яке відкрито на підставі виконавчого напису №345342 вчиненого 28.06.2021 приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в сумі 13577,00 грн.

За роз`ясненнями позивач звернувся до ВДВС і 03.10.2023 отримав копії документів виконавчого провадження, а саме: 1) копію постанови про відкриття виконавчого провадження №66568556 від 20.08.2021; 2) копію виписки з рахунку ОСОБА_1 ; 3) копію заяви про примусове виконання рішення від 02.08.2021; 4) копію виконавчого напису №245342 від 28.06.2021. Крім того, в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач отримав матеріали цього провадження, а саме: 1) копію постанови про арешт коштів боржника від 12.09.2023; 2) копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.009.2023.

Відповідно до запису у Виконавчому написі від 28.06.2021 №245342, вчиненого приватним нотаріусом Остапенко Є.М. пропонується стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за період з 20.06.2021 по 27.06.2021 у розмірі 13577,00 грн., а саме: 1) заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; 2) заборгованість за процентами 9552,00 грн.; 3) плату за вчинення виконавчого напису 25,00 грн. відповідно до кредитного договору №3329273 від 05.01.2021.

Зазначена у Виконавчому написі заборгованість не може вважатись безспірною оскільки:1) ОСОБА_1 невідомо про який кредитний договір №3329273 від 05.01.2021 йдеться мова; 2) є обґрунтовані сумніви щодо нарахування відсотків по вказаному в кредитному договорі в сумі 9552,00 грн., оскільки вони нараховані за вісім календарних днів; 3) у виписці з рахунку ОСОБА_1 зазначено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відпустило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги за кредитним договором №3329273 із зазначенням суми заборгованості 13552,00 грн., у той час як у Виконавчому написі ця сума вказана, як така, що нарахована у період з 20.06.2021 по 27.06.2021 включно.

Просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №245342, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> заборгованості за Кредитним договором №3329273 від 01.01.2021 у розмірі 13552,00 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 25,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ:35017877) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 та судового збору за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати за надання правничої допомоги адвоката в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою судді від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Відповідачу було направлено копію ухвали судді про відкриття провадження та примірник позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву відповідач не подав.

Представник відповідача на адресу суду направив заяву про визнання позовних вимог та відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами»» 50% сплаченого позивачем судового збору, оскільки інші 50% підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Також, просять залишити без задоволення вимогу позивача в частині стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами»» судових витрат на правову допомогу, оскільки вважають необхідно врахувати дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статей 77, 81 ЦПК України Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис на підставі ст.ст.87-91 закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, що зареєстрований в реєстрі за №245342, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» загальної суми 13577 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №3329273 від 05.01.2021, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке відпустило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги на підставі договору факторингу №2106 від 21.06.2021.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №66568556 від 20.08.2021 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 13577 гривні та виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 1357,70 грн.

Згідно постанови про арешт коштів боржника від 12.09.2023 в межах виконавчого провадження №66568556 для забезпечення виконання рішення, а саме виконавчого напису №345342 виданого 28.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 13577 гривень 00 копійок, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.09.2023 в межах виконавчого провадження №66568556 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які останній отримує від ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно роз`яснень до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначено Верховним Судом України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованостічи іншоївідповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду України (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Відповідно п.2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні виконавчого напису за №245342 від 28.06.2021 не отримав від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат», оскільки пункт 2 Переліку не є чинним, а пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір, за яким стягується заборгованість, не являється, оскільки доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

Таким чином суд приходить до переконання, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не було забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин суд вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, а тому з урахуванням приписів ч.1 ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені ним по оплаті судового збору при зверненні до суду з позовом в розмірі 536 гривень 80 копійок, оскільки інші 50% сплаченого судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Крім того, в порядку ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у вказаній справі адвокат Трепак О.І. здійснював згідно ордеру серії СА №1058103 від 03.10.2023.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір №7/09/24 від 29.09.2023 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат отримує гонорар у розмірі 5000,00 гривень за надання правової допомоги та представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції.

На підтвердження проведення розрахунку між адвокатом Трепаком О.І. та клієнтом ОСОБА_1 в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера №46 від 03 жовтня 2023 року про сплату 5000 гривень 00 копійок на підставі договору від 29.09.23 №7/09/23.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 також підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №245342, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> заборгованості за Кредитним договором №3329273 від 01.01.2021 у розмірі 13552,00 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 25,00 грн.

Стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ:35017877) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Зобов`язати ГУДКСУ у Черкаській області повернути ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок, який сплачено на підставі квитанції АТ «Ощадбанк» №30 від 29.09.2023 (отримувач платежу ГУК у Черк.обл./ТГ м.Умань/22030101 на рахунок №UA588999980313151206000023755, код отримувача 37930566).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський