Рішення

від 21.01.2025 по справі 372/5013/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5013/24

Провадження № 2-274/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, третя особа Державний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт яким заповідав їй належну йому на підставі державного акту серії ІІІ-КВ №112992 виданого 31.05.2000 року земельну ділянку кадастровий номер 32223187705:02:023:0090. Позивач у встановлений законом строк звернулася до державного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи. Оскільки в інший спосіб у позивач не може набути права на спадкове майно, змушена звернутися до суду.

20.09.2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

11.10.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2

24.10.2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи.

12.11.2024 року на адресу суду надішли письмові пояснення представника відповідача в якому останній заперечив щодо задоволення позовної заяви. Вказав, що відповідно до листа Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області від 14.01.2021 року № 15/02-14 адресованого на ім`я позивача 30.06.2020 року була заведена спадкова справа № 160/2020. Разом з цим, 16.07.2020 року до спадкової справи була долучена заява про прийняття спадщини від ОСОБА_3 , сина померлого ОСОБА_2 . 04.09.2020 року до спадкової справи була долучена заява про прийняття спадщини від ОСОБА_4 , сина померлого ОСОБА_2 . Таким чином, окрім позивача існує ще два спадкоємці належного померлому майна, зокрема житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачем зазначено, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва оскільки були відсутні правовстановлюючі документи, однак до позовної заяви додано копію такого правовстановлюючого документу. Звертав увагу, що в разі задоволення позовних вимог, рішення суду суттєво вплине на права двох інших спадкоємців, оскільки житловий будинок розташований на спірній земельній ділянці. Однак, дані особи не залучаються позивачем до розгляду справи, інформація щодо них як учасників розгляду справи в позовній заяві відсутня.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд цивільної справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову та пояснила, що в травні 2020 року помер її чоловік ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт на її користь яким заповідав їй земельну ділянку площею 0,150 га по АДРЕСА_1 . Вказану земельну ділянку спадкодавець отримав в порядку приватизації, на ній подружжя побудувало житловий будинок. Крім того, до спадкового майна належить автомобіль VOLKSWAGEN. Вона після смерті чоловіка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім неї, з такими ж заявами звернулись сини спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак нотаріус не видає свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки на ній знаходиться спадковий будинок, частки в якому належать і іншим спадкоємцям.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

31 травня 2000 року ОСОБА_2 на підставі рішення ІІ сесії ХХХІІІ скликання Старобезрадичівської сільської ради від 11 равня 2000 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,150 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 32223187705:02:023:0090.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 11.01.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Спільних дітей подружжя не має.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 11.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О., згідно якого заповів земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., ОСОБА_5

05.12.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 81,5 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №160/2020 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини у визначений законом строк звернулись його дружина-позивач у справі, син ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 ..

До складу спадкового майна належить земельна ділянка площею 0,150 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 32223187705:02:023:0090, розташований на ній житловий будинок та автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN д.н.з. НОМЕР_1 . Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Листом державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л.О. від 14.01.2021 року за № 15/02-14 позивача повідомлено про те, що 16.07.2020 року до спадкової справи була долучена заява про прийняття спадщини від ОСОБА_3 , сина померлого ОСОБА_2 , а 04.09.2020 року до спадкової справи була долучена заява про прийняття спадщини від ОСОБА_4 , сина померлого ОСОБА_2 . Відповідно, видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку неможливо, оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України, так як на ній знаходиться інше майно, яке входить до складу спадщини.

Відповідно до статей 1216,1217,1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із положеннями статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зістаттею 1296ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст. 71 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, як убачається з вказаної норми, лише державна реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбаченостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням».

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом на земельну ділянку. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , є його дружина ОСОБА_5 та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

За таких обставин належними відповідачами у даній справі є інші спадкоємці, а не орган місцевого самоврядування.

Крім того, позивачем не враховано наявність на земельній ділянці щодо якої заявлено позовні вимоги іншого спадкового майна, на частку в якому претендують інші спадкоємці.

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, третя особа Державний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя: Т.В.Проць