Постанова

від 28.01.2025 по справі 420/22781/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22781/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 420/22781/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року представник ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000057 від 19.04.2024;

- стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світовий контейнерний сервіс» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500490002851U0 від 19.04.2024, відповідно до якої за умовами поставки DAP на митну територію України надійшов товар ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС». На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490002851U0 від 19.04.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024 року. Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2024 у справі № 420/22781/24 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024.

Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000057 від 19.04.2024.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» суму сплаченого судового збору в розмірі 4 844 грн. 80 коп. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок.).

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень нуль копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

26.12.2024 представник позивача надав клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

30.12.2024 представник відповідача надав заперечення на клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, в яких зазначив про неспівмірність заявлених витрат.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2023 між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Покупець) укладено генеральний договір купівлі-продажу №405473, згідно якого ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (надалі - позивач) продано товар - контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні.

З метою митного оформлення товару, який поставляється за вищевказаним контрактом, а саме: «Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувший у використанні: Контейнери 40-футові, тип - 40HС, 4 шт.: № GESU5822885 - 2007 року виробництва. № GESU6009904 - 2008 року виробництва. HJMU1592674 - 2008 року виробництва. HJMU1953761 - 1996 року виробництва. У комплекті, має сліди інтенсивної експлуатації, численні вм`ятини по корпусу, та деформації, розрив нижньої поперечної балки, іржа, невідповідність дверних прорізів, як наслідок - недостатність. Втрата якості - 80-85%.», керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, декларант ФОП ОСОБА_1 подав до Одеської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA500490002851U0 від 19.04.2024 (надалі - МД) та підтверджуючі митну вартість товарів документи на суму 7000 доларів США та обраний метод визначення митної вартості.

При перевірці митної декларації та поданих до неї документів митний орган виявив, на його думку, наявні розбіжностей у поданих документах та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України запитав додаткові документи, які, на думку митниці, могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

У відповідності до ч.6 ст.53 МК України та на запит митного органу позивач подав до митниці лист №19/04-3 від 19/04/2024, яким митний орган повідомлено про те, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати немає можливості та просив завершити митне оформлення товару згідно наданих документів.

На підтвердження заявленої у МД митної вартості товарів, разом із митною декларацією та додатково за запитом митного органу, позивач подав такі документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6024116 від 16.10.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6024483 від 23.10.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6025109 від 03.11.2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 13 від 06.02.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 2674 від 08.01.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 3761 від 08.01.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б.н. від 05.02.2024, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6024116 від 16.10.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6024483 від 23.10.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6025109 від 03.11.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 308 від 16.10.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 309 від 24.10.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 312 від 07.11.2023, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 144/452 від 18.04.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 405473 від 20.02.2023, Договір про надання послуг митного брокера 06/03-1 від 06.03.2019, Акт технічного стану № 010224 від 01.02.2024, Акт технічного стану № 160424/1 від 16.04.2024, Карта контейнера № GESU5822885 від 16.04.2024, Карта контейнера № GESU6009904 від 16.04.2024, Карта контейнера № HJMU1592674 від 23.01.2024, Карта контейнера № HJMU1953761 від 01.02.2024, Фото контейнера № GESU5822885 від 16.04.2024, Фото контейнера № GESU6009904 від 16.04.2024, Фото контейнера № HJMU1592674 від 23.01.2024, Фото контейнера № HJMU1953761 від 01.02.2024.

За результатами митного оформлення МД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000057.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 20.02.2023 між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Покупець) укладено генеральний договір купівлі-продажу №405473, згідно якого ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (надалі - позивач) продано товар - контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні.

З метою митного оформлення товару, який поставляється за вищевказаним контрактом, а саме: «Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувший у використанні: Контейнери 40-футові, тип - 40HС, 4 шт.: № GESU5822885 - 2007 року виробництва. № GESU6009904 - 2008 року виробництва. HJMU1592674 - 2008 року виробництва. HJMU1953761 - 1996 року виробництва. У комплекті, має сліди інтенсивної експлуатації, численні вм`ятини по корпусу, та деформації, розрив нижньої поперечної балки, іржа, невідповідність дверних прорізів, як наслідок - недостатність. Втрата якості - 80-85%.», керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, декларант ФОП ОСОБА_1 подав до Одеської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA500490002851U0 від 19.04.2024 (надалі - МД) та підтверджуючі митну вартість товарів документи на суму 7000 доларів США та обраний метод визначення митної вартості.

При перевірці митної декларації та поданих до неї документів митний орган виявив, на його думку, наявні розбіжностей у поданих документах та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України запитав додаткові документи, які, на думку митниці, могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

У відповідності до ч.6 ст.53 МК України та на запит митного органу позивач подав до митниці лист №19/04-3 від 19/04/2024, яким митний орган повідомлено про те, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на даний час надати немає можливості та просив завершити митне оформлення товару згідно наданих документів.

На підтвердження заявленої у МД митної вартості товарів, разом із митною декларацією та додатково за запитом митного органу, позивач подав такі документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6024116 від 16.10.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6024483 від 23.10.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6025109 від 03.11.2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 13 від 06.02.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 2674 від 08.01.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 3761 від 08.01.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б.н. від 05.02.2024, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6024116 від 16.10.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6024483 від 23.10.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6025109 від 03.11.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 308 від 16.10.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 309 від 24.10.2023, Банківський платіжний документ, що стосується товару 312 від 07.11.2023, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 144/452 від 18.04.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 405473 від 20.02.2023, Договір про надання послуг митного брокера 06/03-1 від 06.03.2019, Акт технічного стану № 010224 від 01.02.2024, Акт технічного стану № 160424/1 від 16.04.2024, Карта контейнера № GESU5822885 від 16.04.2024, Карта контейнера № GESU6009904 від 16.04.2024, Карта контейнера № HJMU1592674 від 23.01.2024, Карта контейнера № HJMU1953761 від 01.02.2024, Фото контейнера № GESU5822885 від 16.04.2024, Фото контейнера № GESU6009904 від 16.04.2024, Фото контейнера № HJMU1592674 від 23.01.2024, Фото контейнера № HJMU1953761 від 01.02.2024.

За результатами митного оформлення МД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000057.

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1) відповідно до пункту 3 «Оплата» генерального договору від 20.02.2023 № 405473 загальна ціна придбання Обладнання, зазначена у відповідному рахунку-фактурі на продаж («Ціна покупки»), має бути сплачена Продавцю Покупцем банківським переказом протягом днів, зазначених у кожному рахунку-фактурі на продаж («До сплати Дата») Покупець зобов`язується сплачувати комісію за прострочення платежу у розмірі 1,0% на місяць від будь-якої несплаченої суми, починаючи з відповідної дати платежу в кожному рахунку-фактурі. Відповідно до інвойсу від 03.11.2023 № 6025109, умовами платежу (terms of payment) є негайна оплата (immediate payment), до сплати (invoice due date) 03.11.2023, але оплата була здійснена пізніше, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 07.11.2023 № 312. Аналогічно, відповідно до інвойсу від 23.10.2023 № 6024483, умовами платежу (terms of payment) є негайна оплата (immediate payment), до сплати (invoice due date) 23.10.2023, проте оплата була здійснена пізніше, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 24.10.2023 № 309. Отже, відповідні комісії за прострочення платежів у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

2) у документі, який поданий з метою підтвердження заявленої митної вартості - генеральному договорі від 20.02.2023 № 405473, міститься наступна розбіжність: відповідно до пункту 10 цього генерального договору від 20.02.2023 № 405473 угода складена англійською та українською мовами; при цьому пункт 11 цієї угоди викладений англійською та російською мовами.

3) для підтвердження заявленої митної вартості надана цінова довідка від 18.04.2024 № 144/452 складена ФОП ОСОБА_2 . Проте, замовником цінової довідки від 18.04.2024 № 144/452 є ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС", який є покупцем товару.

4) розрахунок показника втрати якості, одного із основних показників, який впливає на визначення ринкової вартості товарів, відповідно до зазначеної цінової довідки, здійснено на підставі відомостей щодо технічних оглядів об`єкта оцінки, які виконані саме замовником (акти технічного стану від 01.02.2024 №010224 та від 16.04.2024 №160424/1), у діях якого з оцінки та визначення технічного стану товару бракує неупередженості або об`єктивності.

5) для застосування методу аналогів продажу розглянуто обладнання, що пропонується до продажу на відкритому ринку в країні виробнику. Враховуючи, що товари, відповідно да наданих інвойсів, поставляються на умовах поставки DAP Одеса, експертом у ціновій довідці від 18.04.2024 № 144/452 не враховано вартість перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також не враховано ціну на внутрішньому товарному ринку. Отже, зазначені обставини, не дають можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон`юнктурі ринку на підставі відомостей, які містяться у ціновій довідці від 18.04.2024 № 144/452.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з такого.

Щодо посилань митного органу на пункт 3 генерального договору від 20.02.2023 № 405473 та визначення як розбіжності те, що відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі не обов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що здійснення оплати з порушенням строків вказаних у пункт 3 генерального договору від 20.02.23 № 405473 не є підтвердженням не відповідності заявленої митної вартості товару поданим документам. Пропуск строку оплати впливає на договірні відносини між сторонами (продавцем та позивачем), а саме право продавця виставити штрафні санкції за прострочення платежу, які мають компенсаційний характер, зокрема компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів зовнішньоекономічної діяльності внаслідок порушення зобов`язання (див. наприклад постанову Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22). Проте, не впливають на митну вартість товарів.

Відтак, наведені аргументи митниці, викладені у спірному рішенні, є необґрунтованими.

Щодо розбіжності в пунктах договору від 20.02.2023 № 405473 щодо мови викладення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведене ніяк не впливає на можливість перевірки митної вартості товару та не свідчить про наявні ознаки підробки документів.

У пункті 11 договору від 20.02.2023 року № 405473 вказуються умови щодо відсутності гарантій, а саме придбання товару на умовах як є, де є та інші, що не ставить перед митницею складнощів у перевірці автентичності та достовірності поданих до митного оформлення документів.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що пункт 11 договору викладено, зокрема, англійською мовою.

Відповідно до частини 1 статті 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про застосування англійської мови в Україні» від 04.06.2024 № 3760-IX встановлено, що англійська мова належить до мов міжнародного спілкування в Україні.

Відтак, чинне законодавство передбачає можливість надання декларантом до митного оформлення документів, які викладені англійською мовою.

Поміж тим, митним органом не наведено обґрунтувань того, що дані, які містяться у пункті 11 вищевказаного договору, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, передусім, не вказано які конкретно відомості мав намір встановити відповідач шляхом отримання перекладу документа, а також чому такі відомості лишилися невстановленими після дослідження документів, поданих позивачем для митного оформлення.

З огляду на викладене, вищевказані аргументи митниці є безпідставними.

Щодо аргументів митниці про надані позивачем до митного оформлення висновки експерта.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, висновок експерта не є тим документом, на якому ґрунтується визначення митної вартості заявленого товару, у той час як таким документом є саме інвойс.

Висновок експерта містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших вартостей, у тому числі й вартість послуг з транспортування вантажу.

Принагідно, апеляційний суд звертає увагу на висновки Верхового Суду, викладені у постанові від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16, відповідно до яких Суд вказав, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

За наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими вищевказані аргументи відповідача, викладені у спірному рішенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000002/2 від 23.01.2024 відповідачем використано для коригування митної вартості товару митні декларацію № 24UA806070001933U5 від 27.03.2024.

Проте, спірне рішення містить лише посилання на такі митні декларації, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.

Також відповідачем не зазначено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

26.12.2024 представник позивача надав клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

30.12.2024 представник відповідача надав заперечення на клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, в яких зазначив про неспівмірність заявлених витрат.

Досліджуючи надані адвокатом документи та заперечення представника відповідача на предмет співмірності заявленої суми правничою допомоги, колегією суддів встановлено наступне.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.

Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року « 09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року « 15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

12.12.2022 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Замовник) та АО «МІТРАС» (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №12/12, відповідно до п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати йому відповідно до умов договору необхідну правничу допомогу, консультації, представництво інтересів в суді всіх інстанцій на території України, інших державних органах, підприємствах, установах організаціях, з усіх питань, що стосуються прав і законних інтересів Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

12.12.2022 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» укладено додаткову угоду №1/2, відповідно до п.1 якої, Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у справах про визнання протиправними та скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Згідно п.3 Додаткової угоди №1/2 від 12.12.2022, Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді апеляційної інстанції становить: - 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.; - 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн.

25.12.2024 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» підписано за результатами надання правничих послуг акт приймання-передачі правничої допомоги № 25/12/24 від 25.12.2024.

Зі змісту акта встановлено, що Виконавець у період з 29.10.2024 по 25.12.2024 надав Замовнику правничу допомогу, передбачену Додатковою угодою №1/2 від 12.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022, під час розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом справи №420/22781/24 за позовом ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000013/2 від 19.04.2024 та картки відмови №UA500490/2024/000057 від 19.04.2024 , а саме:

- попередній аналіз та дослідження апеляційної скарги 29.10.2024 4 години роботи адвоката;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків та подання - 12.11.2024 - 2 години роботи адвоката.

Сторони погодили, що вартість наданої Виконавцем Замовнику правничої допомоги, яка передбачена п. 1 даного акту, склала 15 000,00 грн.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Аналізуючи подані позивачем докази, з урахуванням заперечення на заяву про розподіл судових витрат, враховуючи складність та значення справи для сторін, розгляду справи у порядку письмового провадження, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 420/22781/24 залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світовий контейнерний сервіс» (провулок Ентузіастів, буд. 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 38986871) суму судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик