Рішення

від 17.01.2025 по справі 722/2597/24

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/2597/24

Номер провадження 2/722/132/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ратушенка О.М.

з участю секретаря: Кушнір І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду із вказаним вище позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 20.04.2007 року між сторонами було укладено шлюб. Під час шлюбу у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.09.2020 року рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу їхні спільні з відповідачкою діти залишилися проживати з позивачем в АДРЕСА_1 в домоволодінні батьків позивача.

Позивач вказував на те, що оскільки діти залишилася проживати з ним, а відповідачка не надавала будь-якої фінансової та матеріально допомоги, він вимушений був звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей. Згідно судового наказу виданого Сокирянським районним судом Чернівецької області від 21.06.2022 року, з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу).

Позивач самостійно забезпечує дітей всім необхідним для належного розвитку та становлення їх як особистостей. Вдома діти забезпечені належним харчуванням, одягом, засобами гігієни, шкільним приладдям та усім необхідним для їх гармонійного розвитку.

Крім цього зазначав, що він займається підприємницькою діяльністю, а тому має постійне джерело існування, що надає йому можливість створювати для дітей всі належні умови для проживання. Однак, відповідачка заперечує факт його самостійного виховання та утримання їхніх спільних дітей, що і стало причиною для звернення до суду.

Тому, виходячи із зазначених вище підстав, оскільки на його думку, відповідачка не приймає участі у вихованні дітей, просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, який самостійно їх виховує та утримує по місцю його фактичного проживання в АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином та завчасно повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, не повідомила суд про причини своєї неявки, а також не подала відзив на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - органу опіки та піклування виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області Войняк Н.А. у судове засідання також не з`явилася, подала до суду заяву у якій просила провести судове засідання без її участі за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Судом встановлю, що 20.04.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької області про що зроблено актовий запис №28.

Під час шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ).

23.09.2020 року рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області шлюб між сторонами розірвано.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/008795118 від 24.07.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Витягами з реєстру територіальної громади №2023/004094219 від 30.05.2023 року та №2024/014361926 від 28.11.2024 року підтверджується те, що зареєстрованим місцем проживання дітей є АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації батька.

Згідно довідки № 361 від 28.11.2024 року, виданої директором Чернівецького ліцею №14 Кондряк І., ОСОБА_4 , дійсно навчається у 7-Б класі Чернівецького ліцею №14.

Згідно довідки № 362 від 28.11.2024 року, виданої директором Чернівецького ліцею №14 Кондряк І., ОСОБА_3 , дійсно навчається у 11 класі Чернівецького ліцею №14.

З характеристики ОСОБА_3 , 29.08.2007 року, виданої директором Чернівецького ліцею №14 Кондряк І. вбачається, що ОСОБА_5 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований та уважний учень. Користується повагою серед викладачів, має авторитет серед товаришів, дружні стосунки підтримує з багатьма учнями. З навчальним закладом контактує батько дитини ОСОБА_6 . Він приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться життям класу та школи, активно приймає участь у класних зборах. Батьківські збори відвідує постійно. Мати ОСОБА_2 за цей період на зв`язок не виходила, досягненнями сина не цікавилася.

З характеристики ОСОБА_4 , 17.05.2011 року, виданої директором Чернівецького ліцею №14 Кондряк І. вбачається, що батько ОСОБА_1 , приділяє таку ж увагу вихованню і сину ОСОБА_7 , активно цікавиться життям дитини в освітньому закладі, систематично підтримує зв`язок з класним керівником, завжди відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_2 за цей період на зв`язок не виходила, досягненнями сина не цікавилася.

Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18, зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно із вимогою про розірвання шлюбу.

В даному випадку батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебувають, однак це не може бути перешкодою у вирішенні питання про залишення проживання дітей з батьком чи матір`ю.

Враховуючи викладене, виходячи з інтересів дітей, з огляду на тривалість їх проживання з батьком ОСОБА_1 , добросовісне виконання ним своїх батьківських обов`язків, який самостійно здійснює їхнє виховання та матеріальне утримання, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно б впливали на їх виховання чи розвиток, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, із врахуванням наведених вище вимог закону та встановлених обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 155, 160, 161 СК України, ст.ст.2, 5, 10, 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який самостійно їх виховує та утримує по місцю його фактичного проживання в АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1211 (одна двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Сокирянського районного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Повний текст рішення складено 27.01.2025 року