Постанова

від 28.01.2025 по справі 240/14732/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14732/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

28 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2024/000207/2 від 19.07.2024 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2024/001877 від 19.07.2024 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин, викладених в апеляційній скарзі, просив їх задовольнити.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що в призмі приписів ст. 313 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, судова колегія, враховуючи відсутність заперечень останнього, ухвалила розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи отримані пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Згідно контракту від 28.03.2024 року позивач у фірми "JUTA a.s." Чеська Республіка) на умовах FCA Olomouc (Інкотермс 2010) придбав товар (шпагат, без покриття, без оболонки, поліпропіленовий, призначений для пакування) на 24 палетах, загальною вартістю 38664.00 Євро, вагою нетто 21600 кг. (умовно 1,79 Євро за 1 кг товару) та ввіз на митну територію України.

З метою проведення митного оформлення даного товару Волинській митниці 18.07.2024 року позивачем було надано, окрім інших документів, електронну митну декларацію №24UA205140045471U3, в якій була заявлена ціна відповідно до договору.

Разом з митною декларацією відповідачу було надано наступні документи:

- пакувальний лист № б/н від 17.07.2024 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 0010400372 від 17.07.2024 року:

- автотранспортна накладна СМR185081 від 17.07.2024 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 229 від 16.07.2024 року:

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 01-17/07 від 17.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1707-1 від 17.07.2024 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.07.2024 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 11 від 12.07.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2024/033 від 28.03.2024 року:

- договір (контракт) про перевезення №2024-011 від 15.07.2024;

- декларація - інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0010400372 від 17.07.2024 року.

Після реєстрації поданої декларантом митної декларації спрацювала автоматизована система аналізу правління ризиками (АСАУР) про заниження митної вартості Товару.

В наданих документах було виявлено не підтвердження усіх складових митної вартості товару, а саме: витрати на розвантажування товару з транспортних засобів продавця, завантаження товару на власний засіб та подальше транспортування. В графі 21 ДМВ не було відображено витрати на доставку товару в сумі 3500крон., про наявність яких зазначено в митній декларації країни відправлення.

Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких був зазначений уповноваженим працівником митниці (виписку із бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; транспортні (перевізні) документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення)

25.07.2024 року у строк, передбачений ч.8 ст.55 Митного кодексу України, позивачем було направлено до митного органу звернення та додаткові документи на підтвердження правомірності визначення митної вартості товару за ціною договору.

Після вивчення поданих документів, уповноваженою особою відповідача було відмовлено у митному оформленні товару та винесено рішення про коригування митної вартості товару, яким визнано митну вартість товару за резервним методом у розмірі 69453,03 Євро (умовно 3,2154 Євро 1 кг товару) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2024/001877 від 19.07.2024.

Позивач, вважаючи такі рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, в призмі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положенням ч.1 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.

Згідно матеріалів справи під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №24UA205140045471U3 від 18.07.2024 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем. В наданих документах було виявлено не підтвердження усіх складових митної вартості товару, а саме витрати на розвантажування товару з транспортних засобів продавця, завантаження товару на власний засіб та подальше транспортування. В графі 21 ДМВ не було відображено витрати на доставку товару в сумі 3500крон.

Відтак, рішення відповідача мотивовано відсутністю достовірних відомостей про вартість товару з урахуванням витрат на розвантаження та навантаження товару.

Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія виходить з наступного.

Так, як зазначено в контракті від 28.03.2024 року позивача з фірмою "JUTA a.s." (Чеська Республіка) поставка товару здійснюється на умовах FCA (Інкотермс 2010), базис поставки товару визначається в додатку (інвойсі) до нього.

В свою чергу, відповідно до Інвойсу від 17.07.2024 року, поставка товару здійснюється на умовах FCA Olomouc.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії накладної, поставка (передача) товару здійснювалася за адресою: JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц, тобто на території постачальника товару.

Судова колегія наголошує, що поставка товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) означає, окрім іншого, що постачальник несе відповідальність за навантажувальні роботи на своїй території (підприємства, оптового складу, тощо), а на іншій території таку відповідальність несе покупець.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для віднесення до митної вартості товару вартість розвантажувальних та навантажувальних робіт в м.Оломоуц (Чеська Республіка), так як поставка товару здійснювалися на території постачальника в місті Оломоуц у відповідності до домовленостей між сторонами.

Також судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів представника митного органу щодо не включення позивачем до митної вартості товару (графа 21 ДМВ) витрат на доставку товару в сумі 3500крон., про наявність яких зазначено в митній декларації країни відправлення, оскільки умови FCA (Інкотермс 2010) означають, окрім іншого, що постачальник (продавець) власним коштом і під свою відповідальність постачає товар в місце поставки, яке вказується після трьох латинських літер FCA.

Як вже зазналося судом, згідно Інвойсу від 17.07.2024 року поставка товару здійснювалася на умовах FCA Olomouc, тобто за адресою: JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц.

Зазначене свідчить, що відповідно до умов FCA (Інкотермс 2010) ті чи інші витрати з доставки до м.Оломоуц здійснюються постачальником (продавцем) власним коштом і під свою відповідальність, а тому не є витратами позивача як покупця такого товару.

В даному випадку, суд першої інстанції доцільно відзначив, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (38664,00 Євро) згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Більш того, слід врахувати, що в частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Зазначене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що ціна товару визначена сторонами в конкретній сумі (38664,00 Євро) і охоплює всі витрати по доставці Товару зі складу Продавця ( JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц) до митної території України.

При цьому, судом враховано ту обставину, що у разі наявності у Волинської митниці сумнівів щодо дійсної вартості транспортних послуг, Волинська митниця має перевірити заявлену вартість транспортування товару та, в разі незгоди з нею, коригувати лише вартість транспортних послуг, без коригування вартості самого товару.

Алгоритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як доцільно відзначено судом першої інстанції, відповідно до змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2024/000207/2 від 19.07.2024року, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 р. у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Всупереч вказаним вимогам відповідачем не обґрунтовано підстави незастосування другого-п`ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, оскільки не надано доказів, що підтверджують проведення посадовою особою Митниці консультацій з позивачем щодо наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як того вимагають положення частини четвертої статті 57 МК України; а також відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі (3,2154 Євро за кг.) внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом.

Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (графа 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зобов`язують Відповідача зазначити причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Натомість в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної із перелічених причин, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до вимог ч.8 ст.55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Саме у відповідності до вимог ч.8 ст.55 Митного кодексу України позивачем 25.07.2024 року було подане відповідне звернення, до якого долучені 15 видів відповідних документів.

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У відповідача були наявні всі підстави для проведення митного оформлення товару на підставі електронної митної декларації №24UA205140045471U3, в якій була заявлена ціна відповідно до договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА205140/2024/000207/2 від 19.07.2024 року та картка відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2024/001877 від 19.07.2024року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправні та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які досліджувались судом першої інстанції. В апеляційній скарзі скаржником не наведено обставин та доказів, які б спростовували наведенівисновки суду першої інстанції.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.