Постанова

від 28.01.2025 по справі 276/2475/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 276/2475/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - ЗБАРАЖСЬКИЙ А.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

28 січня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Шмата Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3362120 від 28.10.2024, складену інспектором ВП № 4 (смт.Хорошів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Грищуком Андрієм Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області рішенням від 21.11.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що з відеозапису, який зафіксовано на нагрудний відео реєстратор працівника поліції, встановлено, що поліцейський, підійшовши до автомобіля марки Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , повідомив особі, яка сиділа на водійському сидінні, про те, що останній зупинився на перехресті, після чого попросив надати посвідчення водія. У подальшому, встановивши особу ОСОБА_1 , поліцейський повідомив останньому, що він здійснив зупинку, стоянку на перехресті та відносно нього буде винесена постанова за ч.1 ст. 122 КУпАП, сума штрафу за правопорушення складає 340 грн, на що ОСОБА_1 , підтвердивши вказане, відповів: «нарушив, значить нарушив». Також інспектор поліції ознайомив Загацького А.М. з його правами, визначеними ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема, роз`яснив його право на отримання правової допомоги та порядок оскарження постанови. Після складення постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та оголошення змісту постанови ОСОБА_1 , останній повідомив, що йому все зрозуміло, після чого проставив свій підпис у даній постанові та отримав її копію. У подальшому, коли працівником поліції повідомлено про виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд в медичному закладі, позивач заперечив факт керування ним транспортним засобом, зазначивши, що сів в автомобіль та чекав свого батька, який і керував транспортним засобом. В цей час інший чоловік, який підійшов вже після складення постанови серії ЕНА № 3362120, повідомив, що є батьком ОСОБА_1 та стверджував, що саме він, а не позивач керував транспортним засобом.

При цьому суд враховував, що ОСОБА_1 першочергово, а саме до закінчення складення постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, жодним чином не заперечував щодо вчиненого ним правопорушення, а навпаки погодився з цим, не повідомляв поліцейському, що це не він керував автомобілем та зупинився на перехресті вулиць, або ж про несправність транспортного засобу. Свої заперечення щодо керування автомобілем позивач почав висловлювати вже після ініціювання поліцейським процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що транспортним засобом у розумінні приведення його в рух не керував, а лише чекаючи на батька сів до нього поспілкуватися з пасажирами, які перебували в середині автомобіля.

Вважає, що не перебуваючи в статусі водія транспортного засобу, не міг ним керувати та не міг вчинити адміністративне правопорушення. Поліцейським не надано жодних доказів щодо керування та зупинки саме позивачем транспортного засобу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що доводи позивача щодо не порушення ним норм адміністративного законодавства, не відповідають дійсності і надані з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства(далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3362120 від 28.10.2024, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Як слідує із зазначеної постанови, 28.10.2024 року о 16 год. 41 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку/стоянку на перехресті вулиць Шевченка - Древлянська в с-щі Хорошів, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п.1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп. 15.9 ґ Правил дорожнього руху України на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, які доводяться шляхом надання доказів.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно із положеннями ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.

Як встановлено судом першої інстанції з відеозапису, який зафіксовано на нагрудний відео реєстратор працівника поліції, встановлено, що поліцейський, підійшовши до автомобіля марки Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , повідомив особі, яка сиділа на водійському сидінні, про те, що останній зупинився на перехресті, після чого попросив надати посвідчення водія.

У подальшому, встановивши особу ОСОБА_1 , поліцейський повідомив останньому, що він здійснив зупинку, стоянку на перехресті та відносно нього буде винесена постанова за ч.1 ст. 122 КУпАП, сума штрафу за правопорушення складає 340 грн, на що ОСОБА_1 , підтвердивши вказане, відповів: «нарушив, значить нарушив».

Також інспектор поліції ознайомив ОСОБА_1 з його правами, визначеними ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема, роз`яснив його право на отримання правової допомоги та порядок оскарження постанови. Після складення постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та оголошення змісту постанови ОСОБА_1 , останній повідомив, що йому все зрозуміло, після чого проставив свій підпис у даній постанові та отримав її копію.

У подальшому, коли працівником поліції повідомлено про виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд в медичному закладі, позивач заперечив факт керування ним транспортним засобом, зазначивши, що сів в автомобіль та чекав свого батька, який і керував транспортним засобом. В цей час інший чоловік, який підійшов вже після складення постанови серії ЕНА № 3362120, повідомив, що є батьком ОСОБА_1 та стверджував, що саме він, а не позивач керував транспортним засобом.

Також, суд першої інстанції враховував, що ОСОБА_1 першочергово, а саме до закінчення складення постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, жодним чином не заперечував щодо вчиненого ним правопорушення, а навпаки погодився з цим, не повідомляв поліцейському, що це не він керував автомобілем та зупинився на перехресті вулиць, або ж про несправність транспортного засобу. Свої заперечення щодо керування автомобілем позивач почав висловлювати вже після ініціювання поліцейським процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доказів, що автомобіль Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 , мав технічні несправності, які перешкоджали його подальшому руху, у зв`язку з чим позивач порадив батьку йти до найближчого СТО, не підтверджені відповідними доказами.

Крім цього, як слідує з відеозапису, ні ОСОБА_1 , а ні особа, яка представилась його батьком, не зазначали про несправність вказаного транспортного засобу. У свою чергу, останній повідомив поліцейському, що «зараз забере машину та поїде».

Також колегія суддів враховує, що водієм не було увімкнено аварійну сигналізацію, що могло б свідчити про несправність транспортного засобу.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку розгляду справи, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення доведений відповідачем та підтверджується матеріалами справи, доказів, які б спростовували факт адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.