Рішення

від 16.01.2025 по справі 541/2928/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2928/24

Номер провадження 2/541/99/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника позивача Дороганя М.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

12 серпня 2024 року виконавчий комітет Миргородської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи наступним. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. У зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків рішенням суду від 04 квітня 2023 року ОСОБА_3 відібрано у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, дитину передано виконавчому комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування для вирішення питання щодо її влаштування; стягнуто з ОСОБА_1 на користь дитячого закладу, куди буде передана дитина, або особі, якій дитина буде передана на виховання, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів. Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 17 серпня 2023 року № 271 малолітній ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківської піклування, та влаштовано під опіку громадян, які проживають на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, де дівчинка перебуває до теперішнього часу. З моменту відібрання дитини пройшло півтора роки, відповідачка жодного разу не зверталась до відділу «Служба у справах дітей» чи інших компетентних органів з питанням повернення їй дитини ОСОБА_3 на виховання. Крім того, протягом 2023-2024 років ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. В провадженні суду перебуває на розгляді справа про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з бабою ОСОБА_5 , яка піклується та здійснює догляд за дитиною. На думку позивача, вказане є свідченням того, що відповідачка не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків: не створила належних умов для проживання дитини, офіційно не працевлаштувалась, не цікавиться питанням повернення дочки на виховання, тому звернувся до суду із позовом про позбавлення її батьківських прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.

Відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог і пояснила наступне. До відібрання дитини вона виконувала батьківськи обов`язки, дитина була усім забезпечена, завжди нагодована. Зазначила, що до кримінальної відповідальності не притягалася, не зловживає алкогольними напоями, влаштувалася на роботу, має заробітну плату, житло, тому в інтересах дитини ОСОБА_3 повинна проживати з матір`ю.

Представник відповідачки заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що позов містить лише загальні формулювання. Відповідачка має бажання, змогу виховувати та утримувати дитину. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованим Миргородським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 5).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України від 07 грудня 2022 року № 00037741485 відомості про батька дитини ОСОБА_3 внесені до актового запису про народження дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (а.с. 7).

Відповідно до розпорядження голови Миргородської міської ради від 09 грудня 2022 року № 106в, рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 06 грудня 2022 року № 409 у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини малолітню ОСОБА_3 було відібрано у матері ОСОБА_1 та влаштовано на тимчасовий догляд, виховання до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 (а.с. 8, 9).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2023 року, справа №541/3156/22, позов виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області (орган опіки та піклування) в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено; відібрано ОСОБА_3 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав; дитину передано виконавчому комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування для вирішення питання щодо її влаштування; стягнуто з ОСОБА_1 на користь дитячого закладу, куди буде передана дитина, або особі, якій дитина буде передана на виховання, аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2022 року і до повноліття дитини. Задовольняючи позов, суд зазначив, що безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до дитини, її схильність до залишення дитини без нагляду, відсутність належних умов для проживання дитини створюють ризик для життя, здоров`я та морального виховання останньої, повернення дитини матері можливе лише за умови, якщо перестануть існувати всі обставини, які стали підставою для її відібрання (а.с. 10-13).

Відповідно до розпорядження про вибуття малолітньої дитини ОСОБА_3 з сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 від 27 вересня 2023 року № 102-в, рішення про надання ОСОБА_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування від 17 серпня № 271, рішення виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22 вересня 2023 року № 116 над малолітньою позбавленою батьківського піклування ОСОБА_3 встановлено опіку та опікуном призначено ОСОБА_7 (а.с. 14-16).

У відповідності з інформацією, наданою відділом реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 14 серпня 2024 року № 05.3-08/844, характеристики, наданої організаційним відділом сектору по роботі з органами самоорганізації населення Миргородської міські ради від 17 червня 2024 року № 82, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 ; спиртні напої, наркотики не вживає. Дитина, яка з нею проживала, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала належного виховання, не забезпечена задовільними умовами проживання, потребувала медичного нагляду. Старший син ОСОБА_4 проживає разом із бабою у м. Миргороді (а.с. 17, 30).

Постановами суду від 17 січня 2024 року, 25 січня 2024 року ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_8 (а.с. 25, 26).

Згідно з довідкою від 14 січня 2025 року № 22 ОСОБА_1 з 05 грудня 2024 року працює в Полтавському державному медичному університеті на посаді підсобного робітника господарської частини, оклад - 1,5 ставки.

За інформацією центру соціальних служб для дітей на молоді Миргородської міської ради Полтавської області від 03 червня 2004 року № 02/199 ОСОБА_1 протягом 2023 року пропонувалось надання соціальних послуг - таких, як консультування, інформування, соціальний супровід, але остання відмовилась від послуг в усній формі; не зверталася до центру щодо повернення дитини (а.с. 19).

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про доцільність позбавлення батьківських прав від 08 серпня 2024 року № 2978/01-35 зазначено наступне. Після відібрання дитини у ОСОБА_1 вона продемонструвала повну пасивність у питанні повернення дитини. Незважаючи на достатньо тривалий проміжок часу, жінка жодного разу не звернулася до органів опіки та піклування, а також до інших компетентних органів, не вживала жодних дій, спрямованих на повернення дитини до себе; не скористалася запропонованою соціальною підтримкою для вирішення питання повернення дитини. Неодноразові пропозиції про консультації, інформаційну допомогу та соціальний супровід, зроблені протягом 2023 року, були нею відхилені. На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Миргородської міської ради, яке відбулося 16 липня 2024 року, ОСОБА_1 не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце його проведення. Крім того, Миргородським міськрайонним судом розглядається справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно старшого сина ОСОБА_4 , 2014 року народження, вихованням та утриманням якого вже багато років займається баба зі сторони покійного батька ОСОБА_5 . Зважаючи на поведінку відповідачки, її безвідповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків, відсутність бажання змінити ситуацію в родині, комісією одноголосно було прийнято рішення про підготовку висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 (а.с. 27).

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є опікуном ОСОБА_3 з 22 вересня 2023 року. Вже після надходження даного позову до суду відповідачка зустрічала її з дітною біля під`їзду, поводила себе неадекватно, налякала дитину своєю поведінкою. ОСОБА_1 приходила до них додому, довго та гучно стукала в двері, висловлювала погрози, образи. Про таку поведінку останньої свідок повідомила працівників соціальної служби, поліцію не викликала. ОСОБА_1 залишала під дверима пакет із брудними дитячими речами, зіпсованими продуктами. На вулиці кричала, що вона є матір`ю дитини, хотіла до неї доторкнутися, після такої поведінки дитина не хоче йти до садочку, боїться що її заберуть. ОСОБА_7 та її чоловік люблять дитину, ставляться до неї як до рідної, дитина отримує належне виховання, матеріальне забезпечення, має усе необхідне для життя, нормального розвитку.

За змістом ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

У відповідності зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між особою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

П. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року).

Суд вважає, що в той час, коли дитина проживала разом із матір`ю, ОСОБА_1 не забезпечила їй належні умови для проживання, харчування, через що за рішенням суду дитину відібрано у матері, передано під опіку іншій особі. Відповідачка не вживала жодних дій, спрямованих на повернення дитини; підстави які стали причиною відібрання дитини, не перестали існувати на день розгляду справи про позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_3 , тому позов про позбавлення її батьківських прав є обґрунтованим і таким, що відповідає інтересам дитини та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави за дві позовні вимоги в розмірі 3 028 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов виконавчого комітету Миргородської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 27 січня 2025 року.

Суддя: О. М. Вірченко