Постанова

від 14.01.2025 по справі 260/4597/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4597/24 пров. № А/857/27573/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Березюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №260/4597/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (головуючий суддя першої інстанції Іванчулинець Д.В., час ухвалення 13.49 год, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 01.10.2024),-

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі - відповідач або КДК адвокатури Закарпатської області), в якому просить:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині ухвалення ним рішення від 18 січня 2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 18.01.2024 року;

3) зупинити провадження у цій справі до вирішення по суті справи № 260/3832/24;

4) усі судові розходи покласти на відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2024р. позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнята за неправильної оцінки обставин справи і неповного їх з`ясування.

Позивач вказує, що шестимісячний строк у цій справі мав закінчитись 20 липня 2024 року, тому відповідно як у першому, так і у другому випадку, на його думку, підстав вважати порушеним будь який строк звернення до суду, суд першої інстанції не мав, а відтак залишення його позову без розгляду є незаконним.

Також вважає, що суд не дотримав вимог статті 6 Конвенції, ст. ст. 4, 6, 7, 18, 19 КАС України, оскільки обмежив його у правах позивача. Зазначає, що суд за незрозумілими підставами залишив позов без розгляду, порушив право на захист та обмежив доступ до справедливого судочинства і водночас проігнорував власну ухвалу у справі № 260/4597/24 від 22 липня 2024 року.

Також апелянт зазначає, що ним не пропущений місячний строк звернення до суду, обґрунтовуючи свої доводи тим, що новий позов поданий ним 15.07.2024 р. Восьмий апеляційний адміністративний суду у постанові від 02.07.2024 р. у справі № 260/1003/24 роз`яснив його право на повторне звернення з цим позовом до суду. Крім цього, до позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду та суд першої інстанції відкрив провадження у справі.

З урахуванням наведеного просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4597/24 від 27 вересня 2024 року за позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області скасувати та постановити нову, якою направити справу на новий розгляд по суті.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про дату судового засідання належним чином, про що свідчать довідка про доставку електронного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610216054485 ОСОБА_1 - 26.12.2024 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 18 січня 2024 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатської області було прийнято рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Так, згідно останнього пункту резолютивної частини даного рішення, зазначено, що таке може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Відповідно до КП «Діловодство спеціалізованого суду», 19 лютого 2024 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, відповідно до якої позивач просив: визнати протиправними дії відповідача «Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області» - суб`єкта владних повноважень протиправними; визнати протиправним та скасувати рішення «Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області» від 18.01.2024 року.

Вищевказаній справі присвоєно унікальний номер 260/1003/24.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1003/24 від 26 лютого 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

06 березня 2024 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П. повернуто позовну заяву ОСОБА_1 по справі № 260/1003/24 та роз?яснено позивачу, що в силу вимог частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

У подальшому 22 березня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви від 06 березня 2024 року у справі № 260/1003/24, за наслідками розгляду якої постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 260/1003/24 - без змін.

15 липня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, відповідно до якої позивач просив суд: 1) визнати протиправними дії відповідача в частині ухвалення ним рішення від 18 січня 2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області від 18.01.2024 року.

Вищевказаній справі присвоєно унікальний номер 260/4597/24.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Отже, Законом України «Про адвокатуру» визначений спеціальний строк на звернення до суду в даній категорії справ, а саме: місячний строк, який позивач пропустив.

З урахуванням наведеного, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що ним не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, який мав скінчитися 20.07.2024 р. є необґрунтованими.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення суду.

Апелянт вважає, що ним не пропущений місячний строк звернення до суду, обґрунтовуючи свої доводи тим, що новий позов поданий ним 15.07.2024 р. Восьмий апеляційний адміністративний суду у постанові від 02.07.2024 р. у справі № 260/1003/24 роз`яснив його право на повторне звернення з цим позовом до суду. Крім цього, до позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду та суд першої інстанції відкрив провадження у справі.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема надає правничу допомогу, здійснює захист та представництво, має вищу юридичну освіту тобто є особою, яка обізнана у сфері права.

Щодо доводів апелянта про те, що він заявляв у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду і суд першої інстанції відкрив провадження у справі, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з положень ст. 123 КАС України слідує, що суд не позбавлений процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі.

Наведені вище обставини свідчать про неналежну організацію позивачем процесу з підготовки позовної заяви, що є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Колегія суддів зазначає, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» (Stubbings and Others v. the United Kingdom, §§ 51-52) визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів зауважує, що позивачем жодним чином не доведено про існування якихось об`єктивних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

При цьому, залишення позовної заяви без розгляду та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

За правилами ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №260/4597/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 24.01.25