Постанова

від 28.01.2025 по справі 380/21978/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21978/24 пров. № А/857/30147/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/21978/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м.Львівсуддя у І інстанціїКравців О.Р.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 380/21978/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати названу ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції аналізуючи в системному зв`язку норми КУпАП та норми КАС дійшов невірного висновку, адже не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду 28 квітня 2021 року у справі № 9901/20/21 де вказано, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд керується статтями 169-171 КАС України. Поряд із оцінкою виконання формальних вимог до позовної заяви, суд має оцінити, чи належить спір розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ця оцінка складається із послідовних відповідей на запитання:

- чи наявний юридичний спір відповідно до статті 124 Конституції України?

- чи є він публічно-правовим (тобто виник з публічно-правових, а не приватноправових відносин)?

- чи поширюється на цей публічно-правовий спір юрисдикція адміністративних судів (тобто спір не віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України та не має вирішуватись в порядку кримінального судочинства відповідно до частини другої статті 19 КАС України)?

Негативна відповідь хоча б на одне з цих запитань є підставою для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

За твердженням скаржника у цьому спорі на всі питання є виключно позитивна відповідь, адже стягувачем Київською митницею Держмитслужби України ( є публічний орган), яким подано виконавчий документ: постанову № 3/760/2476/22, що видана 05.08.2022 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 16 221 306.20 грн, для виконання до Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а старшим державним виконавцем Пономар О.М. відкрито виконавче провадження за № 76284871, поза межами строку пред`явлення. Тому застосування судом норм ст. 304 КУпАП ( питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову) та норм статті 305 КУпАП (контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом)- є незаконною.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції і учасники справи не заявили клопотання про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 1 ч.1 ст.311 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції встановив, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76284871 від 14.10.2024 з виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2022 у справі №760/1341/22 (провадження №3/760/2476/22), постановленої в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

При цьому, судом ураховано, що частиною 1 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як наслідок суд першої інстанції дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов місцевих загальних судів.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76284871 від 14.10.2024 з виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2022 у справі №760/1341/22 (провадження №3/760/2476/22), постановленої в порядку Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Отож, виконавчий документ за постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2022 у справі №760/1341/22 (провадження №3/760/2476/22) видано вказаним судом.

Не погоджуючись з діями державного виконавця позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар Олени Михайлівни (далі відповідач), в якому просив:

- визнати дій державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар Олени Михайлівни протиправними щодо винесення 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанови старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар О.М. від 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого провадження.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 8 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин у даній справі є постанови старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар О.М. від 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з положеннями статей 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 382 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).

Тобто згідно з наведеними нормами ЦПК України та КАС України право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанови старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пономар О.М. від 14.10.2024 в межах виконавчого провадження №76284871 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого провадження.

Разом з тим, виконавче провадження відкрито з виконання постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2022 у справі №760/1341/22 (провадження №3/760/2476/22), постановленої в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) про стягнення штрафу у розмірі 16 221 306,20 грн. Позивача було визначено боржником у цьому виконавчому провадженні.

При цьому постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.07.2022 у справі №760/1341/22 (провадження №3/760/2476/22), визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення в порядку КУпАП у виді штрафу в сумі 16 221 306, 20 гр. та конфіскацію безпосередніх предметів порушення митних правил.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі № 757/62025/17-ц зазначила, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки у справі, яка розглядається, позивач оскаржує постанову державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки суду першої інстанції про неможливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Отож, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аналогічна позиція викладена у постановах КАС ВС від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23, адміністративне провадження № К/990/28363/23, від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/21978/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос