Постанова

від 28.01.2025 по справі 151/734/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 151/734/24

Провадження № 22-ц/801/63/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуСправа № 151/734/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 151/734/24 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа котра не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання незаконною відмови відповідача про внесення змін до актового запису та зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження, постановлену в складі судді Моцного В.С.,

встановив:

11 жовтня 2024 року до Чечельницького районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про зобов`язання Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження №5 складеного 07 березня 1982 року на ОСОБА_1 , а саме виправити прізвище дитини та батька " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження по цій справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не враховані обставини, що мають істотне значення для справи.

Просив скасувати ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

28 січня 2025 року від представника Тростянецького відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява з проханням розгляд справи провести у їх відсутність.

Згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що враховуючи характер спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд першої інстанції вважав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 186 ЦПК України.

У частині першій статті 4ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12,13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України вбачається, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, де зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача через відсутність відповідних первинних документів, визнанням позивачем такої відсутності та бажанням встановити факт його народження у дату, відмінну від тієї, що вказана в актовому записі.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі Закон).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

У позовній заяві позивач просив встановити неправильність запису про його народження в акті цивільного стану та зобов`язати відповідача внести до нього зміни.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в поставі від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 (провадження № 14-408цс18).

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України).

Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про виправлення прізвища дитини та батька в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У позовній заяві відсутні доводи щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. А вимога позивача зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису.

Тому об`єктом перевірки національними судами у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження і оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт неможливості виправлення прізвища батька позивача і залежно від встановлених обставин вирішення питання про неправильність актового запису про особу батька позивача та зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, виправивши прізвище дитини та батька з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, наданим доказам не дав належної оцінки та прийшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чечельницького районногосуду Вінницькоїобласті від14жовтня 2024року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 доТростянецького відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уГайсинському районіВінницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),третя особакотра незаявляє самостійнихвимог настороні позивача ОСОБА_2 провизнання незаконноювідмови відповідачапро внесеннязмін доактового записута зобов`язаннявчинити певнідії,направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

В.В. Сопрун