Постанова

від 22.01.2025 по справі 735/1321/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1321/23

Головуючий у першій інстанції Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/13/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

заявник: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради

заінтересовані особи: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Марченко Григорій

Миколайович; Понорницький психоневрологічний інтернат,

Виконавчий комітет Понорницької селищної ради

розглянувши у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Коропського районного суду Чернігівської області у складі судді Грушка О.П. від 26 грудня 2023 року, місце ухвалення рішення смт Короп, у справі за заявою Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся до суду із заявою про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна. В обґрунтування вимог поданої заяви Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради вказував, що рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатною та призначено опікуном над нею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся ОСОБА_1 , із проханням призначити його опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_2 . За доводами Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року не визначено строку його дії, а відповідно до положень ч.6 статті 300 ЦПК України, у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, і не може перевищувати двох років. За наведених обставин, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради просив суд: визначити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановивши його у два роки, з дня набрання новим рішенням суду законної сили; встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 ; призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 26.12.2023 року заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задоволено частково. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті заявлених вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року, в частині відмови у задоволенні заяви про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, та ухвалити нове рішення, яким заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна задовольнити повністю, та: визначити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановивши його у 2 (два) роки з дня набрання новим рішенням суду законної сили; встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року, в частині відмови судом у задоволенні заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, ухвалено судом із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради зазначає, що рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, в силу норм процесуального закону, які діяли на час його ухвалення, не мало строку дії, тобто, не обмежувалось у часі. Відповідно до Закону № 2147-VII, яким внесено зміни до ЦПК України, і який набрав чинності з 15.12.2017 року, визнання фізичної особи недієздатною допускається тільки на певний строк, тобто, дія відповідного рішення суду обмежена у часі, і не може тривати безстроково. Апелянт посилається на ту обставину, що наразі чинний ЦПК України не містить конкретного механізму приведення судових рішень про визнання фізичної особи недієздатною, дію яких не обмежено у часі, у відповідність до чинного законодавства, а також не містить положень, за якими рішення про визнання фізичних осіб недієздатними, ухвалені до внесення відповідних змін, втрачають законну силу без інших судових рішень в силу ч.6 статті 300 ЦПК України. Апелянт стверджує, що необхідність обмеження дії судових рішень про визнання фізичних осіб недієздатними у часі зумовлено вказівками Європейського Суду з прав людини, за якими визнання особи за рішенням суду недієздатною на невизначений термін становить серйозне втручання у приватне життя такої особи. З метою недопущення серйозного втручання у приватне життя недієздатної ОСОБА_2 , Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся до суду з даною заявою, яка не є клопотанням про продовження строку дії рішення суду про визнання особи недієздатною, оскільки строк дії зазначеного рішення суду не закінчився, і не закінчується у якийсь певний час. За доводами апелянта, суд першої інстанції необгрунтовано не прийняв до уваги положення статті 58 Конституції України, а також Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 року №5-р(І)/2019 у справі №3-243/2018 (3254/18, 4772/18, 6232/18, 6820/18, 2645/19,1821/19).

В частині задоволення вимог заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року апелянтом не оскаржується.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За даних обставин, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року у оскаржуваній Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради частині, тобто, у частині відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - Корж Л.П., заінтересована особа ОСОБА_1 підтримали вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Марченко Г.М. не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що справа підлягає вирішенню відповідно до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційного суду представники заінтересованих осіб: Понорницького психоневрологічного інтернату, Виконавчого комітету Понорницької селищної ради, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Від Понорницького психоневрологічного інтернату надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 (а.с.11-11,зворот), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено опікуном над нею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15). Вказаним судовим рішенням не визначено строку його дії, в силу норм процесуального закону, які діяли на час його ухвалення, у зазначеному рішенні також не вказано, що це рішення діє безстроково. Тобто, питання щодо строку дії даного рішення не розглядалось та не вирішувалось судом під час його ухвалення.

Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №453 від 24.10.2024 року, за результатами судово-психіатричної експертизи, проведеної на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 25.04.2024 року: 1. У ОСОБА_2 має місце хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді помірної розумової відсталості (F71- за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду. 2. ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості (F71за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.188-190).

Як вбачається із поданої до суду першої інстанції заяви, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради просив суд: визначити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановивши його у два роки, з дня набрання новим рішенням суду законної сили; встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 ; призначити опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 26.12.2023 року заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задоволено частково. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті заявлених вимог - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття рішення Коропським районним судом Чернігівської області від 14.03.2007 року про визнання ОСОБА_2 недієздатною, не існувало норми закону про термін дії такого рішення. Чинний на даний час цивільний процесуальний закон не передбачає можливості суду визначати строк дії судового рішення, яке набрало законної сили, і у якому такий строк не визначено. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що, якщо заявник вважає, що рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року про визнання ОСОБА_2 недієздатною не діє після спливу двох років, починаючи з 15.12.2017 року, коли було внесено зміни до процесуального закону, тобто, з 15.12.2019 року, він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, виходячи з її психічного стану. Суд першої інстанції, дослідивши надані заявником суду матеріали про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , дійшов висновку, що ОСОБА_1 може у повній мірі виконувати обов`язки опікуна своєї недієздатної сестри - ОСОБА_2 , що є підставою для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року, в частині відмови у задоволенні заяви про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, та ухвалити нове рішення, яким заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна задовольнити повністю, та: визначити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановивши його у 2 (два) роки з дня набрання новим рішенням суду законної сили; встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 . В доводах апеляційної скарги Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради зазначає, що рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, в силу норм процесуального закону, які діяли на час його ухвалення, не мало строку дії, тобто, не обмежувалось у часі. Відповідно до Закону № 2147-VII, яким внесено зміни до ЦПК України, і який набрав чинності з 15.12.2017 року, визнання фізичної особи недієздатною допускається тільки на певний строк, тобто, дія відповідного рішення суду обмежена у часі, і не може тривати безстроково. Апелянт посилається на ту обставину, що наразі чинний ЦПК України не містить конкретного механізму приведення судових рішень про визнання фізичної особи недієздатною, дію яких не обмежено у часі, у відповідність до чинного законодавства, а також не містить положень, за якими рішення про визнання фізичних осіб недієздатними, ухвалені до внесення відповідних змін, втрачають законну силу без інших судових рішень в силу ч.6 статті 300 ЦПК України. Апелянт стверджує, що необхідність обмеження дії судових рішень про визнання фізичних осіб недієздатними у часі зумовлено вказівками Європейського Суду з прав людини, за якими визнання особи за рішенням суду недієздатною на невизначений термін становить серйозне втручання у приватне життя такої особи. З метою недопущення серйозного втручання у приватне життя недієздатної ОСОБА_2 , Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся до суду з даною заявою, яка не є клопотанням про продовження строку дії рішення суду про визнання особи недієздатною, оскільки строк дії зазначеного рішення суду не закінчився, і не закінчується у якийсь певний час. За доводами апелянта, суд першої інстанції необгрунтовано не прийняв до уваги положення статті 58 Конституції України, а також Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 року №5-р(І)/2019 у справі №3-243/2018 (3254/18, 4772/18, 6232/18, 6820/18, 2645/19,1821/19).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради відносно того, що висновок рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, а саме, в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визначення строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ч.1 статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно із ч.1, ч.6, ч.7 статті 300 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного ч.6 цієї статті.

За змістом ч.8 статті 300 ЦПК України, клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу (ч.9 статті 300 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.3 статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства).

Європейський Суд з прав людини указав, що відповідно до національного законодавства, саме опікун заявниці або орган опіки та піклування мали порушувати перед судом питання поновлення її цивільної дієздатності. Проте, заяву опікуна було залишено без розгляду, оскільки опікун не з`явилася у судові засідання. Заявниця не мала процесуального статусу у цьому провадженні та не могла впливати на нього. У подальшому особиста заява заявниці щодо поновлення її цивільної дієздатності також не розглядалася, тому що ЦПК України не надає їй право подавати таку заяву. Водночас, кодекс не вказує, що визнання недієздатності підлягає автоматичному судовому перегляду, а тривалість застосування такого заходу до заявниці не було обмежено у часі. Право звертатися до суду щодо перегляду рішення про визнання недієздатності є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод, на які впливає визнання недієздатності. У цій справі не було доведено, що відповідні державні органи здійснювали ефективний нагляд за ситуацією заявниці, включаючи виконання обов`язків її опікуном, або що вони вживали необхідних заходів для захисту її інтересів (NATALIYA MIKHAYLENKO v. UKRAINE, № 49069/11, § 29, 37, 39, ЄСПЛ, 30.05.2013 року).

Європейський Суд з прав людини зазначив, що у справі Наталія Михайленко проти України встановлено, що відсутність можливості у недієздатної заявниці особисто звернутися із заявою про поновлення її дієздатності становила порушення її права на доступ до суду, відповідно до п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Факти цієї справи є аналогічними. Хоча у 2017 році після подання цієї заяви до Суду до законодавства було внесено зміни, не можна ігнорувати те, що заявниця була визнана недієздатною з 2009 року і, таким чином, відповідно до національного законодавства, вона тривалий час була позбавлена безпосереднього доступу до суду для оскарження рішення про визнання її недієздатною. З огляду на тривалість і серйозність обмеження, яке вплинуло на багато аспектів життя заявниці, у тому числі, її приватне та сімейне життя, Суд, як і у справі Наталія Михайленко проти України, дійшов висновку, що обмеження права заявниці на доступ до суду не відповідало пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (GORBATYUK v. UKRAINE, № 1848/16, § 22, 23, ЄСПЛ, 07.11.2019 року).

Приписами ч.1 статті 298 ЦПК України регламентовано, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Частиною 1 статті 105 ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема, психічний стан особи.

Враховуючи вказані вище приписи норм Закону, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалення рішення про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, є неможливим без відповідного висновку судово-психіатричної експертизи щодо стану психічного здоров`я ОСОБА_2 , з огляду на час ухвалення судового рішення про визнання її недієздатною.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 294 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду справ окремого провадження, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Отже, законодавець у наведеній нормі Закону вказує, що положення стосовно змагальності та меж судового розгляду у справах окремого провадження не застосовується. Принцип змагальності може діяти при вирішенні справ окремого провадження, але, насамперед, реалізується у правах заявника. Так, заявник має право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, доводити суду свої вимоги, тощо. Аналіз процесуальної регламентації розгляду та вирішення справ окремого провадження дає змогу зробити висновок, що як заявники, так і заінтересовані особи не позбавлені змоги надавати докази в обґрунтування своєї позиції. Крім того, на відміну від позовного провадження, у справах окремого провадження суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Це положення є підставою для збирання доказів, і посилює роль суду під час розгляду справ окремого провадження.

Виходячи зі специфіки збирання та подання доказів у справах окремого провадження та наявність у суду права з власної ініціативи витребувати необхідні докази, суд першої інстанції мав усі процесуальні повноваження призначити у справі судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 , проте, вказаних дій не здійснив.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25.04.2024 року у даній справі, за клопотанням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, було призначено судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в спеціальній установі - Понорницькому психоневрологічному інтернаті за адресою: АДРЕСА_1 , проведення якої було доручено Чернігівській Філії судових експертиз Державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України (м.Чернігів, вул.І.Мазепи,3). На вирішення даної експертизи апеляційним судом було поставлено питання:

1. Чи хворіє ОСОБА_2 станом на теперішній час на психічну хворобу? Якщо так, то на яку саме та чи є вона хронічною, стійкою?

2. Чи здатна усвідомлювати (розуміє) ОСОБА_2 станом на теперішній час значення своїх дій та чи може керувати ними?

Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №453 від 24.10.2024 року, за результатами судово-психіатричної експертизи, проведеної на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 25.04.2024 року: 1. У ОСОБА_2 має місце хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді помірної розумової відсталості (F71- за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду. 2. ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості (F71за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.188-190).

Враховуючи викладене вище, оскільки в ході апеляційного розгляду даної справи встановлено, що стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу визнання її недієздатною, не змінився, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк дії рішення рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, на строк два роки від дня набрання даною постановою апеляційного суду законної сили.

Відповідно до статті 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

За змістом статті 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч.1 статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до статті 62 цього Кодексу, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Частиною 1 статті 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи із аналізу приписів ч.1 статті 60 ЦК України та ч.1 ст. 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 736/1508/17.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 26.12.2023 року призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, в частині задоволення вимог заяви Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, у вказаній частині рішення суду першої інстанції від 26.12.2023 року апеляційним судом не переглядається.

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, необхідно задовольнити. При цьому, рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 26.12.2023 року, у оскаржуваній частині, необхідно скасувати. За даних обставин, апеляційнйи суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в частині визначення строку дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення опіки, задовольнити. Продовжити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14.03.2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, на строк 2 (два) роки від дня набрання даною постановою апеляційного суду законної сили. Встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ч.13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 статті 133 ЦПК України).

Судово-психіатричну експертизу у даній цивільній справі було проведено на виконання ухвали апеляційного суду від 25.04.2024 року, Чернігівською філією судових експертиз Державної установи Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із листом керівника філії від 29.10.2024 року (а.с.191-192), експертами при проведенні експертизи відносно ОСОБА_2 було затрачено 6 експертогодин, і загальна вартість цієї експертизи становить 6 180 грн. 36 коп., які керівник філії просив відшкодувати на користь експертної установи.

Відповідно до ч. 2 статті 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Здійснюючи розширене тлумачення застосування приписів ч.2 статті 299 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 року у справі № 637/909/21 дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться всі судові витрати, як судовий збір, так і витрати, пов`язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом, яке сформульоване в ч.1 статті 133 ЦПК України.

Апеляційний суд враховує, що ч.3 статті 133 ЦПК України містить виключно перелік витрат, пов`язаних із розглядом справи, натомість у ч.2 статті 299 ЦПК України йдеться саме про судові витрати, до складу яких, окрім судового збору, належать також витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Враховуючи вищевикладене, витрати на проведення судово-психіатричної експертизи у даній справі відносно ОСОБА_2 , належить віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями: 299, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задовольнити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року, у оскаржуваній частині, скасувати.

Заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в частині визначення строку дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатною та встановлення опіки, задовольнити.

Продовжити строк дії рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2007 року у справі № 2о-1-07 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатною, на строк 2 (два) роки від дня набрання даною постановою апеляційного суду законної сили.

Встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати в розмірі 6 180 (шість тисяч сто вісімдесят) грн. 36 коп., пов`язані із проведенням експертизи, віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: