Постанова

від 15.01.2025 по справі 460/6797/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6797/24 пров. № А/857/27409/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (судді Друзенко Н.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 03 хв. в м. Рівне повний текст рішення складено 23.09.2024) у справі №460/6797/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Трансгаз» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «СВ Трансгаз» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №752417000701, №752517000701, №752617000701, №752817000701, №7530/17002406, №7533/17002406 від 23.05.2024.

Оскаржуваним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що перевіркою встановлено придбання ТОВ «СВ Трансгаз» будівельних матеріалів (бруківка, бетон і т.д.), які використано на поліпшення основних засобів. При цьому, платник податків здійснив проведення капітальних поліпшень основних засобів по об`єктах: ремонт внутрішньо-площадкових проїздів, не збільшивши первісну вартість таких об`єктів основних засобів, а віднісши їх до складу адміністративних витрат порушено пп.134.1.1 п.134.1., ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.8, п.14 П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 16 «Витрати». Таким чином, перевіркою достеменно встановлено завищення платником податків від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за 2023 рік на загальну суму 1502608 грн. Також перевіркою встановлено, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 23.06.2017, ТОВ «СВ Трансгаз» передав ФОП ОСОБА_1 в строкове користування автомобіль марки BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , вартість автомобіля 4373936,69 грн. Даний автомобіль потрапив в ДТП і орендар погіршення внаслідок ДТП даного основного засобу не усунув. Відповідно звіту №46/19 «Про оцінку ринкової вартості автомобіля BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , 2017 р.в., після ДТП, станом на 01.08.2019р.» вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу становить 1183030 грн. Відповідно до даних перевірки, ТОВ «СВ Трансгаз» отримано суму страхового відшкодування по ДТП транспортного засобу у розмірі 237339 грн. Таким чином, вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу становить 945691 грн. (1183030 грн. 237339 грн.), однак в порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», ТОВ «СВ Трансгаз» в 2020 році не включено до доходів вказану суму. Також ТОВ «СВ Трансгаз» не нараховано ПДВ на перевищення бази оподаткування, визначеної ст.ст.188 і 189 Податкового кодексу України над фактичною ціною постачання при продажу автомобіля BMW 750 Ld xDrive G12 407 у сумі 1364330 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 272866 грн. за червень 2020 року, що базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо не лише у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а й суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Посилається на позицію Верховного суду викладену в постанові від 02.05.2024 року у справі №320/3024/22. В порушення вимог п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 ТОВ «СВ Трансгаз» не було подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо вибуття транспортних засобів Porshe Macan. Судом не враховано, що єдиним документальним підтвердженням оціночної вартості проданих автомобілів фізичним особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є їх балансова вартість на дату продажу, сформована за відомостями підприємства. В зв`язку із зазначеним висновок суду, що всі автомобілі були продані у зв`язку з їхньою нерентабельністю і великими затратами на їх ремонт, або ж у зв`язку з виробничою необхідністю за рішенням засновника не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи. Позивач не навів доводів та доказів у який спосіб він здійснював пошук покупців нерентабельних автомобілів Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, рік випуску 2013 (залишкова вартість 429303,26 грн, ціна продажу 100000 грн.), LECXUS LX450, рік випуску 2017 (залишкова вартість 2657937,1 грн, ціна продажу 295000 грн.) PORSCHE MACAN, рік випуску 2015 (залишкова вартість 763289,69 грн, ціна продажу 280000 грн.), AUDI Q7, рік випуску 2018 (залишкова вартість 1028628,23 грн, ціна продажу 50000 грн.), AUDI Q8, рік випуску 2019 (залишкова вартість 514334,1 грн, ціна продажу 100000 грн.), н/причіп-цистерна марки KOLUMAN, модель YMTT24.TA, NLFY3080000012517 (залишкова вартість 453409,22 грн, ціна продажу 500000 грн.). Судом не взято до уваги, що в порушення вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.163.1 ст.163, п. 167.2 ст. 167, п.168.1 ст. 168, ст.173.1, пп. «а» п.176.2 ст.176 пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р, за якими не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 500,00 грн. та військового збору в сумі 150 грн. за 2020 рік. у випадку коли податковим агентом - ТОВ "СВ ТРАНСГАЗ" не оподатковано дохід фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 10000,00 грн. за придбаний у нього сідловий тягач MAN TGA 18.440 СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е. Вказаний дохід підприємством як податковим агентом взагалі неоподатковано ні податком на доході фізичних осіб, ні військовим збором.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання на апеляційний розгляд справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини 4 статті 229, статті 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ст. 20 розділу I, cт.75, ст.77, ст.82 глави 8 розділу II, підпункту 69.3-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та на підставі наказу №740-п від 25.03.2024, наказу №995-п від 18.04.2024 та направлень на перевірку №1535/жЗ/17-00-07-01 від 05.04.2024, №1536/ж3/17-00-07-01 від 05.04.2024, №1537/ж3/17-00-07-01 від 05.04.2024, №1538/ж3/17-00-07-01 від 05.04.2024, №1709/жЗ/17-00-07-01 від 17.04.2024, в період з 8 по 25 квітня 2024 року посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Трансгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 (а.с.249-250 том 1, а.с.1-6 том 2).

Результати перевірки оформлені актом №6799/ж5/17-00-07-01/33683252 від 02.05.2024 та встноавлені порушення: - пп.134.1 п.134 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140, Податкового кодексу України, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.7, п.8, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого платником податків завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за 2023 рік на загальну суму 1502608 грн.; - п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 272866 грн., в тому числі за червень 2020 року на вказану суму; - п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 - станом на 31.12.2023 не подано до контролюючого органу два повідомлення за формою №20-ОПП.; - пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.163.1 ст.163, п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1, п.167.2 ст.167, п.168.1 ст.168, ст.171, ст.173.1, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків як податковим агентом не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1091893,03грн. за 2018-2023 роки; - пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 74728,53грн., в тому числі за 2018-2023 роки.

23.05.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №752517000701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на загальну суму 1502608 грн. (а.с.26-28 том 1, 36-38 том 2); №752417000701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 341083 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 272866 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 68217 грн. (а.с.23-25 том 1, а.с.33-35 том 2); №752617000701 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість на загальну суму 136433 грн. (а.с.29-30 том 1, а.с.39-40 том 2); №752817000701 про застосування фінансових санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 2040,00 грн.(а.с.32-34 том 1, а.с.27-29 том2); №7530/17002406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1904027,39 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 1091893,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 272848,27 грн. та за пенею - 539286,09 грн. (а.с.35-37 том 1, а.с.22-23 том 2); №7533/17002406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 130283,74 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 74728,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 18644,65 грн. та за пенею - 36910,56 грн. (а.с.38-40 том 1, а.с.17-18 том 2).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Статтею 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з підпунктами 19-1.1.14 та 19.1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: - для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; - проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; - запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до пункту 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як передбачено у пункті 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону № 996, фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 згаданого Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. І якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність реально здійсненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

В разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Верховний Суд у своїх постановах від 22.03.2018 у справі №815/3666/16, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. В зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Колегія суддів аналізуючи матеріали справи та фінансово-господарські відносини ТОВ «СВ Трансгаз» враховує наступне.

Відповідно до акту №СпТ-000083 від 30.09.2020 на проведення ремонтних робіт згідно наказу від 01.09.2020 ТОВ «СВ Трансгаз» списано бетону на загальну суму 174756,00 грн. (а.с.68-69 том 2).

Відповідно до акту СпТ-000060 від 31.08.2020 на проведення ремонту внутрішньо-площадкових проїздів ТОВ «СВ Трансгаз» списано бруківку і бетон на загальну суму 382161,00 грн.

Вказані видатки віднесено на адміністративні витрати в регістрах бухгалтерського обліку зроблено наступний запис: Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт 791 «Результат операційної діяльності» Дт 92 «Адміні-стративні витрати».

Контролюючий орган вказує, що ТОВ «СВ Трансгаз» здійснило проведення капітальних поліпшень основних засобів, і замість того, щоб збільшити первісну вартість таких об`єктів основних засобів, віднесло вартість капітального ремонту до складу адміністративних витрат, чим порушило пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пункти 7, 8 та 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 16 «Витрати» і, відповідно, допустило завищення таких витрат на загальну суму 556917 грн.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999.

Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами п.7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп.15.4 п.15 П(С)БO 16, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Також за правилами п.18 П(С)БO 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, як, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, визначено: витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну №561 від 30.09.2003, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкта основних засобів і списанням заміненого об`єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

За правилами пункту 31 Методичних рекомендацій, витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

А відповідно до пункту 32 вказаних Методичних рекомендацій, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

В силу прямої вказівки пункту 33 Методичних рекомендацій, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 7, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. А відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Суд встановив, що долучені позивачем до справи документи, які надавались і до перевірки відповідачу, не свідчать про те, що ТОВ «СВ Трансгаз» у серпні та вересні 2020 року здійснило саме такі поліпшення основних засобів, як модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція. Більше того, проведений позивачем комплекс ремонтних робіт свідчить якраз про проведення поточного, а не капітального ремонту внутрішньо-площадкових проїздів (часткова заміна бруківки, бетонування) та на території АГНКС (бетонування фундаменту огорожі, ремонт фундаменту під компресором, ремонт площадки біля компресорної установки).

ТОВ «СВ Трансгаз» в період з серпня по вересень 2020 року не призупиняв свою господарську діяльність у зв`язку з проведенням вищезгаданих робіт, натомість виконував їх власними силами та засобами, залучаючи до виконання поточних ремонтних робіт власних працівників і використовуючи власні запаси будівельних матеріалів.

Усі, оформлені документи свідчать на користь того, що позивачем здійснено поточний плановий ремонт внутрішньо-площадкових проїздів та території АГНКС, для підтримання експлуатаційних якостей останніх в придатному для їх використання в господарській діяльності товариства стані, а не капітальний ремонт, спрямований на підвищення техніко-економічних можливостей таких об`єктів.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що ТОВ «СВ Трансгаз» у повній відповідності до пункту 15 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 віднесло на витрати звітного періоду видатки на ремонт для підтримання об`єктів в робочому стані, а відтак і правомірно зменшило фінансовий результат до оподаткування на вартість матеріалів, витрачених на ремонт внутрішньо-площадкових проїздів та території АГНКС, а висновки відповідача про зворотне є такими, що ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивних висновках контролюючого органу, що не узгоджуються і з текстуальним розумінням відповідних стандартів бухгалтерського обліку, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1., ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пунктів 7, 8 та 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, що призвело до завищення витрат на загальну суму 556917 грн. є необґрунтованими.

21.06.2017 ТОВ «СВ Трансгаз» придбало у ТОВ «АВТ Баварія Київ» автомобіль марки BMW, моделі 750LDxDrive G12 вартістю 3644947,24 грн.(а.с.81 том 2).

Постачальником виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 746150,19 грн., що була включена до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ покупця за червень 2017 року (а.с.82-91 том 2).

Автомобіль був введений в експлуатацію і включений в облік позивача як необоротний актив за первісною вартістю 3924947,89 грн. (а.с.73 том 2). Наказом №4 від 23.06.2017 встановлено прямолінійний метод нарахування амортизації вказаного основного засобу (а.с.92 том 2).

23.06.2017 ТОВ «СВ Трансгаз» уклало договір оренди транспортного засобу, за яким передало у строкове платне користування автомобіль марки BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 . Суму орендної плати було визначено на рівні 11000 грн. з ПДВ за кожен місяць користування. Орендар зобов`язався підтримувати автомобіль, що орендується в належному технічному стані, забезпечувати ПММ. Термін дії договору до 23.06.2022 (а.с.74-75 том 2).

31.12.2018 сторони підписали угоду про розірвання договору оренди транспортного засобу від 23.06.2017, у зв`язку з тим, що авто потрапило в ДТП і перебувало на штрафмайданчику (а.с.76 том 2).

27.08.2019 на замовлення ТОВ «СВ Трансгаз», суб`єктом оціночної діяльності Дибач Ю.П. складено Звіт №46/19, яким визначено ринкову вартість автомобіля BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП, станом на 01.08.2019 на рівні 1444143,78 грн. (а.с.93-112 том 2). При цьому, для визначення ринкової вартості, суб`єктом оціночної діяльності також визначалися: вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ (1072052,93 грн.), величина втрати товарної вартості КТЗ (110976,79 грн.) та матеріальний збиток внаслідок пошкодження (1183029,72 грн., що був визначений як сума двох попередніх значень (1072052,93 +110976,79 = 1183029,72).

На підставі вказаного звіту, 01.04.2020 платником податків проведено уцінку транспортного засобу в бухобліку, відповідно до чого первісну вартість зменшено на суму уцінки зносу Дт13 - Кт10 - 721097,25 грн. та зменшено первісну вартість на суму уцінки залишкової вартості Дт-975 - Кт10 - 1364329,62 грн. (а.с.71,73 том 2).

22.06.2020 засновником ТОВ «СВ Трансгаз» вирішено реалізувати даний автомобіль (а.с.78-79 том 2).

Автомобіль BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , реалізовано ТОВ «Авто-Айленд» за ціною 1560000,00 грн., в т.ч. ПДВ 260000,00 грн. (а.с.77 том 2). На суму ПДВ виписано податкову накладну №83 від 25.06.2020 (а.с.80 том 2).

Зауважень щодо податкового обліку операції з реалізації даного автомобіля у податкового органу не виникало, однак вказано, що платником податків занижено показник «Інші операційні доходи» у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (форма №2-м) за 2020 рік на суму 945691,00 грн., яку визначено як різницю між матеріальним збитком внаслідок пошкодження транспортного засобу, який зафіксований у звіті №46/19 суб`єкта оціночної діяльності (1183029,72 грн., що був визначений як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ - 1072052,93 грн., величини втрати товарної вартості КТЗ - 110976,79 грн.) та отриманою TOB «СВ Трансгаз» сумою страхового відшкодування по ДТП транспортного засобу від AT «CK» «АХА Страхування» (237339,00 грн.).

За висновками, які лягли в основу відповідної частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, TOB «СВ Трансгаз» в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7 П(С)БО 15 «Дохід» не включило до доходів 2020 року «суму в розмірі 945691,00 грн. компенсації від орендаря за основний засіб (BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 ) пошкоджений в ДТП та упущену вигоду.».

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

А відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: -дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); -чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); -інші операційні доходи; -фінансові доходи; -інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

За логікою податкового органу, платник податків - TOB «СВ Трансгаз» повинен був включити до своїх доходів 2020 року, через групу «інші операційні доходи» суму 945691,00 грн., як «компенсацію від орендаря за основний засіб (BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 ) пошкоджений в ДТП та упущену вигоду».

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазналаузв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущенавигода).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц вказала, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином TOB «СВ Трансгаз» мав би обов`язок включити до складу своїх доходів, як суму прямих збитків, заданих його автомобілю внаслідок ДТП, так і суму упущеної вигоди, внаслідок неможливості його подальшого використання, але лише тоді, коли б дійсно отримав відшкодування таких збитків.

Разом з тим доказів, що TOB «СВ Трансгаз» отримало таке відшкодування під час податкової перевірки здобуто не було і до суду не пред`явлено, а в акті перевірки зазначено про те, що погіршення внаслідок ДТП основного засобу (BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 ) не було усунуто орендарем - ФОП ОСОБА_1 .

До даної особи не вживалися заходи цивільно-правової відповідальності, і вина такої особи у заподіянні шкоди не доведена. Сума збитку 945691,00 грн., що визначена, як різниця між матеріальним збитком внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, що зафіксований у звіті №46/19 суб`єкта оціночної діяльності, та отриманою сумою страхового відшкодування по ДТП, не виступає об`єктивним наслідком поведінки ФОП ОСОБА_1 , і зворотного податковим органом не доведено, як і не доведеного того, що ФОП ОСОБА_1 є завдавачем такої шкоди і несе перед TOB «СВ Трансгаз» обов`язок по її відшкодуванню.

Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що TOB «СВ Трансгаз» повинно було включити до своїх доходів за 2020 рік суму в розмірі 945691,00 грн., як компенсацію від орендаря за пошкоджений в ДТП основний засіб та упущену вигоду є необґрунтованими, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1., ст.134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пункту7 П(С)БО 15 «Дохід», що призвело до заниження доходів на загальну суму 945691,00 грн.

Щодо порушення платником податків вимог п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СВ Трансгаз» занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 272866 грн., і як наслідок зумовив винесення податкових повідомлень-рішень №752417000701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 341083 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 272866 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 68217 грн. та №752617000701 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість на загальну суму 136433 грн., колегія суддів враховую наступне.

За правилами п.188.1. ст.188 ПК України (у відповідній редакції), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому: -база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг - не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, -база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг - не може бути нижче звичайних цін, -а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 цього ж розділу.

Зокрема, пунктом 189.1 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В свою чергу, за правилами п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що в червні 2017 року ТОВ «СВ Трансгаз» придбало автомобіль марки BMW, моделі 750LDxDrive G12 вартістю 4373936,69 грн (з ПДВ). Сума ПДВ була віднесена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Даний автомобіль був поставлений на облік як необоротний засіб первісною вартістю 3924947,89 грн. В подальшому, автомобіль потрапив в ДТП і зазнав значних пошкоджень.

В серпні 2019 року на замовлення ТОВ «СВ Трансгаз», суб`єктом оціночної діяльності Дибач Ю.П. складено Звіт №46/19, яким визначено ринкову вартість автомобіля BMW, моделі 750LDxDrive G12, номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП на рівні 1444143,78 грн. (з ПДВ).

На підставі вказаного звіту, в квітні 2020 року, платником податків проведено уцінку транспортного засобу, відповідно до чого первісну вартість автомобіля зменшено на суму уцінки зносу - 721097,25 грн. та на суму уцінки залишкової вартості - 1364329,62 грн., а в червні 2020 року ТОВ «СВ Трансгаз» реалізувало даний автомобіль за ціною 1560000,00 грн., в т.ч. ПДВ 260000,00 грн., що відповідає вимогам п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 ПК України, позаяк база оподаткування операції з постачання необоротного активу була визначена ним на рівні, не нижчому ніж балансова вартість такого активу за даними бухгалтерського обліку станом на початок звітного (податкового) періоду.

Так, балансова вартість автомобіля на 01.06.2020 становила 1203452,90 грн. (а.с.72 том 2). Фактична вартість реалізації автомобіля склала 1300000,00 грн. (без ПДВ). ПДВ нараховано в сумі 260000 грн., тобто 20% від бази оподаткування 1300000 грн. Податкова накладна на вказану суму виписана та зареєстрована в ЄРПН (а.с.80 том 2). Сума ПДВ включена до складу податкового зобов`язання відповідного звітного періоду, а встановивши в ході перевірки факт проведення уцінки легкового автомобіля BMW 750 Ld xDrive G12407 в результаті його пошкодження у ДТП, на суму 1364329,62 грн., податковим органом за фактом реалізації вказаного автомобіля вказану суму уцінки помилково взято як базу оподаткування ПДВ і за рахунок цього констатовано факт заниження ТОВ «СВ «Трансгаз» суми податкових зобов`язань з ПДВ на 272866 грн. (1364329,62 грн. х 20% = 272865,92 грн.), а тому судом першої інстанції правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення №752417000701 (про збільшення податкового зобов`язання за червень 2020 року на 272866 грн. за застосування штрафу - 68217 грн (25% від 272866 грн.) та №752617000701 (про застосування штрафу - 136433 грн. (50% від 272866 грн.) за нереєстрацію податкових накладних на суму ПДВ за червень 2020 року, винесені на підставі таких протиправних висновків.

Також в акті податкової перевірки встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 ТОВ «СВ Трансгаз» відбувались дії щодо набуття/припинення права користування наступним майном. До перевірки надано: договір купівлі - продажу транспортного засобу від 10.12.2019, за яким ТОВ «СВ Трансгаз» продало транспортний засіб LEXUS LX 450, реєстраційний № НОМЕР_2 громадянину ОСОБА_3 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12.12.2019, за яким ТОВ «СВ Трансгаз» продало транспортний засіб Porshe Масаn, реєстраційний № НОМЕР_3 громадянину ОСОБА_4 . Оскільки за фактом припинення права користування даними транспортними засобами ТОВ «СВ Трансгаз» не подало до контролюючого органу 2 Повідомлення за формою №20-ОПП, тому допустило порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011.

Згідно16 ПК України, платник податків зобов`язаний: - стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; - вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; - подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; - подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); - подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; - виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; - не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; - повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); - повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; - забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; - допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом; - використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому цим Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом; - забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження; - визначати, змінювати уповноважених осіб платника податків, які мають право користуватися електронним кабінетом, зокрема щодо підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет, та визначати їхні повноваження.

Відповідно до пункту 63.1 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.63.2 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Згідно положень пункту 117.1 статті 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Разом з тим, Податковим кодексом України встановлені лише строки подання заяв про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку. Ні строків, ні обов`язку подання повідомлення за формою №20-ОПП у вигляді оновленої інформації про об`єкт рухомого майна, щодо якого відбулися зміни, які не пов`язані з реєстрацією такого об`єкта за неосновним місцем обліку платника податків, норми Податкового кодексу України не встановлюють, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, а тому покладення на ТОВ «СВ Трансгаз» відповідальності за вказане порушення є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення №7530/17002406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1904027,39 грн., в його основу покладені висновки про порушення платником податків вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.163.1 ст.163, п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1, п.167.2 ст.167, п.168.1 ст.168, ст.171, ст.173.1, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого платником податків як податковим агентом не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1091893,03 грн. за 2018-2023 роки, що зумовили і висновки про порушення платником податків вимог пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 74728,53 грн., в тому числі за 2018-2023 роки, і як наслідок про донарахуванням податковим повідомленням-рішенням №7533/17002406 грошового зобов`язання з військового збору на суму 130283,74 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.12.2018, та договору купівлі-продажу 1844/2018/1239838 транспортного засобу від 21.12.2018, що оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі 1844 РСЦ МВС в Житомирській області м. Новоград-Волинський, ТОВ «СВ Трансгаз» продало громадянину ОСОБА_2 (мешканцю АДРЕСА_1 ) транспортний засіб: Меrcedes-Benz Sprinter 519 CDI, рік випуску 2013, колір сірий, тип ТЗ автобус- D, номерний знак НОМЕР_4 .АМ, № кузова (рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2987, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого ВРЕР ДАІ м. Рівне ВДАІ УМВС України в Рівненській області 07.08.2013. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 100000,00 грн. Факт передачі транспортного засобу підтверджується видатковою накладною №РН-0001102 від 21.12.2018 (а.с.140-145 том 2). По субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» сальдо з контрагентом ОСОБА_2 : Д-т 100000,00 грн.

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу без ПДВ складає 526208,79 грн.; згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу складає - 168456,07 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 429303,26 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту на рівні: (429303,26 грн. 10000,00 грн.)*100/(100-18) = 401589,34 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.12.2019, ТОВ «СВ Трансгаз» продало громадянину ОСОБА_3 (мешканцю АДРЕСА_2 ) транспортний засіб: Lecxus LX450, реєстраційний № НОМЕР_7 , рік випуску 2017, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал-В, № кузова (рами) НОМЕР_8 , об`єм двигуна 4461, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 , виданого ТСЦ м. Рівне 20.03.2018. Ціна транспортного засобу визначена на рівні 295000,00 грн. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 16.12.2019 та видатковою накладною №РН-0001013 від 16.12.2019. Згідно банківської виписки від 17.12.2019 проведена оплата коштів в розмірі 295000,00 грн. за вищевказаний автомобіль (а.с.113-116 том 2).

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу без ПДВ складає - 2851828,19 грн.; згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу - 636880,60 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 2657937,11 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту: (2657937,11 грн.295000,0 грн.)*100/(100-18) = 2881630,62 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13.12.2019, ТОВ «СВ Трансгаз» продало громадянину ОСОБА_4 (мешканцю АДРЕСА_3 ) транспортний засіб Porsche Macan, рік випуску 2015, реєстраційний № НОМЕР_3 , колір синій, тип ТЗ легковий універсал-В, № кузова (рами) НОМЕР_10 , об`єм двигуна 2967, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_11 , виданого ТСЦ м. Рівне 29.04.2016. Ціна транспортного засобу визначена на рівні 280000,00 грн. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 16.12.2019 та видатковою накладною №РН-0001028 від 16.12.2019. Згідно банківської виписки від 17.12.2019 проведена оплата в розмірі 280000,00 грн. за вищевказаний автомобіль (а.с.118-122 том 2).

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу без ПДВ- 2008656,75 грн.; згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу - 1372582,01 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 763289,69 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту на рівні: (763289,69 грн. 280000,00 грн.) * 100/(100-18) = 589377,67 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.06.2022 та за договором купівлі-продажу 8046/2022/3218216 транспортного засобу від 14.06.2022, що оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі 8046 РСЦ ГЦС в м.Київ, ТОВ «СВ Трансгаз» продало ОСОБА_8 (мещканка м.Київ, Оболонський р-н, вул. Вишгородська,54/б, кв.106) транспортний засіб: автомобіль Audi Q7, рік випуску 2018, колір синій, тип ТЗ легковий, номерний знак НОМЕР_12 , № кузова (рами) НОМЕР_13 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 , видане ТСЦ 5641 09.11.2019. Ціна транспортного засобу визначена на рівні 50000,00 грн. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 10.06.2022 та видатковою накладною №ЛНА-000002 від 09.06.2022. Згідно банківської виписки від 14.06.2022 проведена оплата в розмірі 50000,00 грн. за вищевказаний автомобіль (а.с.146-150 том 2).

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу без ПДВ - 1607231,51 грн.; згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу - 750041,32 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 1028628,23 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту на рівні: (1028628,23грн. 50000,00 грн.) * 100/(100-18) = 1193449,06 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.08.2023 ТОВ «СВ Трансгаз» продало громадянину ОСОБА_6 (мешканцю м. Київ, вул. Братиславська, 8а, гурт) транспортний засіб: автомобіль Audi Q8, рік випуску 2019, колір чорний, тип ТЗ легковий, номерний знак НОМЕР_3 , № кузова (рами) НОМЕР_15 , об`єм двигуна 2967, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , видане ТСЦ 8047 18.12.2019. Ціна транспортного засобу визначена на рівні 100000 грн. з ПДВ. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 21.08.2023 та видатковою накладною №ЛНА-000006 від 21.08.2023. По рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» субрахунку 3772 «Розрахунки вітчизняними покупцями» сальдо з контрагентом ОСОБА_6 : Д-т 100000,0 грн. (а.с.124-126 том 2).

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу складає - 1353510,25 грн., згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу - 924898,50 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 514334,10 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту на рівні: (514334,10грн. 100000,00 грн.) * 100/(100-18) = 505285,49 грн.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.03.2023 ТОВ «СВ Трансгаз» продало громадянину ОСОБА_7 (мешканцю АДРЕСА_4 ) транспортний засіб: н/причіп-цистерна марки Koluman, модель YMTT24.TA, НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 , виданого ТСЦ 5641 22.07.2020. Ціна транспортного засобу визначена на рівні 50000,00 грн. з ПДВ. Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 07.03.2023 та видатковою накладною №ЛНА-000003 від 07.03.2023. Даний правочин відбувся також на підставі договору комісії 7990/23/8/014231 від 07.03.2023, на виконання якого складено акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 7990/23/1/014231, яким також визначено ціну продажу на рівні 50000,00 грн. Також складено договір купівлі-продажу транспортного засобу 7990/23/8/014231 від 08.03.2023 згідно якого суб`єкт господарювання, що здійснює оптову/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним №7990 від 09.08.2021 ТОВ «Автокапітал» в Житомирська обл., м. Житомир, вул. Грушевського,91/Б, який є комісіонером та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №7990/23/8/014231 від 07.03.2023, відчужив ОСОБА_7 відповідний транспортний засіб за вищевказаною ціною. По субрахунку 361 «Розрахунки вітчизняними покупцями» сальдо з контрагентом ОСОБА_7 : Д-т 50000,00 грн.(а.с.131-137 том 2).

Податковим органом констатовано, що за даними бухгалтерського обліку, а саме: субрахунку 105 «Транспортні засоби» рахунку 10 «Основні засоби» - первісна вартість даного транспортного засобу без ПДВ- 601958,33 грн., згідно субрахунку 131 «Знос основних засобів» знос даного транспортного засобу - 224117,31 грн., тому залишкова вартість з ПДВ складає 453409,22 грн. Оскільки ціна продажу нижча за залишкову вартість автомобіля, то податковим органом визначено суму об`єкта оподаткування ПДФО з врахуванням коефіцієнту на рівні: (453409,22грн. 50000,00 грн.)*100/(100-18) = 491962,46грн.

Покликаючись на норму пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та враховуючи вимогу обчислювати суму податку об`єкта оподаткування за правилами, визначеними пунктом 164.5 Податкового кодексу України, якщо дохід надається в негрошовій формі, за якою базою оподаткування вважається вартість доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування, податковий оргна констатував, що дохід, отриманий вищевказаними фізичними особами у вигляді продажу їм транспортних засобів за ціною нижчою за залишкову вартість цих транспортних засобів повинен був включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників та оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Оскільки ж ТОВ «СВ Трансгаз» виступає податковим агентом у даних правовідносинах, то саме він мав утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у вищезазначених фізичних осіб та перерахувати їх до бюджету.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно пп.163.1.2. п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Згідно з пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп.168.1.5).

Згідно з п.171.2. ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент. Відповідно до пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Також вказаний дохід є об`єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України). Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеного ст.168 Кодексу.

Згідно з пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України. Відповідно до пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України, за ставкою, визначеною пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Ставка військового збору становить 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX). Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст.176 Податкового кодексу України (пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX) Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Податкового кодексу України (пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX).

При цьому, за вимогами п. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп.165.1.53 п.165.1 ст.165 цього Кодексу.

Текстуальне тлумачення цієї норми свідчить на користь того, що базою оподаткування ПДФО, а відтак і військовим збором, є: 1)вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за правилами звичайної ціни; 2)сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначена для такого платника податку.

При цьому, у другому випадку, для того, щоб трактувати додаткове благо оподатковуваним доходом необхідна така сукупність умов: а) дохід отримано у вигляді знижки на товар (роботу, послугу); б) знижка застосована до звичайної ціни (вартості) товару (роботи, послуги); в) знижка є індивідуальною, тобто призначена лише для даного платника податку.

Згідно пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється лише на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну. Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування. Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом. Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній ціні на дату укладення такого контракту. Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

За правилами пп.14.1.71-1. п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна майна, робіт, послуг при визначенні бази оподаткування резидентами Дія Сіті - платниками податку, що сплачують податок на прибуток підприємств на особливих умовах, при здійсненні операцій, які є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137 та пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу (крім визначення бази оподаткування у разі здійснення контрольованих операцій), визначається на рівні ціни договору, але не нижче ціни придбання майна (робіт, послуг), а для необоротних активів - не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок календарного місяця, протягом якого здійснюються операції продажу (відчуження), ліквідації таких необоротних активів. Для майна (крім необоротних активів), робіт, послуг, вироблених (створених, наданих) платником податку, звичайна ціна визначається на рівні ціни договору, але не нижче виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Операції з продажу платником податків власних основних засобів не підпадають під визначення контрольованих операцій. Ціни на вживані автомобілі не підлягають державному регулюванню і для їх продажу проведення оцінки не є обов`язковим.

З урахуванням вимог пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України, звичайною ціною при реалізації платником податків власних основних фондів - транспортних засобів, вважається ціна таких транспортних засобів, визначена сторонами договору. Також вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, якщо зворотного не доведено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено, що ціна транспортних засобів реалізованих платником податку, не відповідала рівню ринкових цін, адже ціна визначена договорами купівлі-продажу, де стороною яких було ТОВ «СВ Трансгаз», відповідно ціна транспортних засобів вважається звичайною ціною, а прирівнювання показника звичайної ціни до показника залишкової вартості основного засобу, в розрізі застосування такого показника як об`єкта оподаткування за п.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є помилковим.

Верховний Суд у постановах від 17.08.2022 у справі №640/4237/19, від 01.08.2022 у справі №808/2593/16, дійшов висновку, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. З поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає висновки податкового органу про те, що ТОВ «СВ Трансгаз» надано додаткове благо фізичним особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вигляді знижки до звичайної ціни (вартості) транспортних засобів, які для них були продані не підтвердженими будь якими доказами, оскільки апелянтом не доведено, що вказані фізичні особи пов`язані із ТОВ «СВ Трансгаз», а як встановлено судом вище вони проживають в різних частинах України і не мають з ТОВ «СВ Трансгаз» ні трудових, ні господарських відносин.

За наведеного, не відповідають вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення №7530/17002406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та №7533/17002406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору з відповідними штрафними санкціями та пенями.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №320/3024/22, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки прийняте у вказаній справі судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин.

Як зазначив, Верховний Суд в постанові від 17.10.2019 у адміністративній справі №809/3120/13-а, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат позивача.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті (вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2) вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позов задоволено судом першої інстанції правомірно, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №460/6797/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено і підписано 27.01.2025.