Постанова

від 27.01.2025 по справі 380/900/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/900/24 пров. № А/857/15629/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Шевчук С.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя Гулик А.Г., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/900/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування, відмову відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції наявні на момент прийняття на службу у ГУНП у Львівській області вислугу років (стаж служби) з 07.12.2012 року по 08.11.2016 рік у Державній кримінально-виконавчій службі; 2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, наявну на момент прийняття на службу у ГУНП у Львівській області вислугу років (стаж служби) з 07.12.2012 року по 08.11.2016 рік у Державній кримінально- виконавчій службі до стажу служби в поліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (у тому числі в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 07.12.2012 року по 08.11.2016рік в органах Державної кримінально-виконавчої служби України; 3) судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років (стаж служби) з 07.12.2012 по 08.11.2016 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в Головне управління Національної поліції у Львівській області вислугу років (стаж служби) з 07.12.2012 по 08.11.2016 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Вирішено судові витрати між сторонами не розподіляти.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України "Про Національну поліцію" і при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Прирівнювання позивача служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу виходячи лише із характеру окремих виконуваних обов`язків, є помилковим, адже суперечить ст.78 Закону №580-VIII, який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки. Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати йому до вислуги років у поліції стаж служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 07.12.2012 року по 08.11.2016 року задоволенню не підлягає.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.05.2024 та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Згідно з записами у трудової книжки ОСОБА_1 , позивач прийнятий на службу в Державну кримінально-виконавчу службу згідно з наказом №1160/с від 04.12.2012.

08.11.2016 позивач звільнений із Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до наказу №650/с від 08.11.2016.

09.10.2018 позивач прийнятий на службу у Національну поліцію України у Львівській області відповідно до наказу ГУНП № 6520/с від 08.10.2018.

24.20.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив зарахувати стаж служби у Державній кримінально-виконавчій службі до стажу служби (вислугу років) у поліції за період з 07.12.2012 по 08.11.2016 (а.с. 26).

Головне управління Національної поліції у Львівській області надало відповідь №Рп-2201/05/43-2023 від 27.11.2023 (отримана позивачем 01.12.2023), у якій зазначено, що підстави для зарахування стажу служби позивача з 07.12.2012 по 08.11.2016 у Державній кримінально-виконавчій службі до стажу служби (вислугу років) позивача у поліції відсутні (а.с. 29).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років (стаж служби) з 07.12.2012 по 08.11.2016 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до частина 1 статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції; під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону; під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських; під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 29 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" та статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону №580-VIII, час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини 1 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Як встановлено частиною 2 статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV).

Частиною першою статті 6 Закону №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частиною 1 статті 14 Закону №2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Отже, фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства, а саме ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Верховний Суд зазначив, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Аналогічні правові висновки були сформовані Верховним Судом у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, у постанові від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України здійснювалось у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII така служба повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.

Тому відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні позивачу періоду в органах Державної пенітенціарної служби України у Львівській області з 07.12.2012 по 08.11.2016 до стажу служби у поліції.

Доводи апелянта про те, що служба в державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні розрахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, суд відхиляє, адже чинним на час проходження позивачем служби в державній кримінально-виконавчій службі та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в державній кримінально-виконавчій службі, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2022 року у справі №160/11127/20.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в оскарженій частині правильне прийняв рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача у відмові позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції вислугу років (спірного стажу служби) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зобов`язавши відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції відповідний стаж в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Колегія суддів також зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог позивачем не оскаржене.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції в оскарженій частині прийнято рішення суду з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача висновків не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі №380/900/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль С. М. Шевчук