Постанова

від 28.01.2025 по справі 460/7884/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7884/20 пров. № А/857/28514/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 460/7884/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Сарненська міська рада, Кричильська сільська рада Сарненськго району рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції Гудима Н.С.,

дата ухвалення рішення 26.09.2024,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 26.09.2024,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Кричильської сільської ради Сарненського району про

- визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття у строк, передбачений ст.118 Земельного кодексу України, рішення за клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області;

- визнання протиправним та скасування наказу від 27.08.2020 №17-2310/16-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області;

- зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.

На обґрунтування позову зазначено, що в червні 2020 року позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га, що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області. Однак наказом від 31.08.2020 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду її заяви у строк, передбачений ст.118 Земельного кодексу України, а спірне рішення - необґрунтованим, безпідставним і таким, що підлягає скасуванню. З огляду на таке, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо неприйняття у строк, визначений частиною 7 статті 118 та ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, рішення за клопотанням ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) від 16.06.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №460/7884/20 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №460/7884/20 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо неприйняття у строк, передбачений ст.118 Земельного кодексу України, рішення за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу); визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №2310 (вих.№17-2310/16-20-СГ) від 27.08.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9900 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кричильської сільської ради Сарненського району Рівненської області; В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржила позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що відповідне клопотання подане відповідачу ще у 2020 році та позивач мала об`єктивну змогу, у випадку його задоволення» з урахуванням всіх законодавчих термінів на реалізацію її права на отримання відповідної земельної ділянки, зокрема, подачі документації із землеустрою до відповідного територіального органу Держгеокадастру. Дії, які вчинялися нею, вчинялися у максимально стислі строки, що фактично вказує на реальність та об`єктивність сподівань на реалізацію її права.

Також позивач вживала всіх дії для забезпечення ефективного захисту її права у судовому порядку.

Зауважила, що в рамках комплексної земельної реформи в частині передачі земельних ділянок державної власності до органів місцевого самоврядування абсолютно не передбачено регламентації дій щодо передачі таких земельних ділянок, щодо яких здійснюється оскарження дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідач був свідомо обізнаний про наявність юридичного спору щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак, достовірно знаючи про предмет позову, діючи умисно, недобросовісно, передав відповідну земельну ділянку до Сарненської територіальної громади з метою унеможливлення реалізації права на судовий захист позивача та поновлення порушеного права у разі визнання протиправним його бездіяльності та оскаржуваного рішення.

Недоліки реформування у сфері земельних відносин не повинні покладати негативні наслідки на громадян, а передача земельних ділянок між суб`єктами владних повноважень не може бути виправданням порушення суб`єктами права на землю, передбаченого Конституцією України та Земельним кодексом України.

Зауважила, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Апелянт просила скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №460/7884/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вимога позивача щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача немає повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою. На даний час розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 є Сарненська територіальна громада в особі Сарненської міської ради, а тому саме вона наділена повноваженнями щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 земельного кодексу України.

Відповідач просив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №460/7884/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як обґрунтоване та законне.

Треті особи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

При цьому, від Сарненської міської ради надійшла заява від 13.01.2025 про здійснення розгляду справи без участі її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів наголошує, що перегляду в апеляційному порядку в межах цієї справи підлягає рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №460/7884/20 в частині відмови в задоволенні позову, а саме, в частині зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з 16.12.2020 і на час вирішення судом даного спору ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в силу закону позбавлене повноважень, визначених ст. 118 та ч.4 ст. 122 ЗК України, щодо прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмови у наданні такого стосовно земельної ділянки, бажання отримати яку у власність виявила позивач.

Суд першої інстанції наголосив, що предметом розгляду даної справи є наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від №2310 від 27.08.2020 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність вказаної земельної ділянки, а також бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Рівненській області щодо неприйняття у строк, передбачений ст.118 Земельного кодексу України, рішення за клопотанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки.

Передача земельних ділянок державної власності до комунальної власності Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області відбулась 15.12.2020, після звернення позивача із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття оскаржуваного наказу.

Тобто, на час вирішення судом даного спору саме Сарненська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Водночас, ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки комунальної власності не зверталася і спірних правовідносин між нею та вказаним органом місцевого самоврядування не виникло. У даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 чітко сформовані, обґрунтовані і заявлені саме до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області. Сарненська міська рада є учасником в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

З огляду на наведене, відновлення порушеного права позивача як шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Рівненській області повторно розглянути відповідне клопотання позивача, так і шляхом зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою неможливе, у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень в останнього. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

При цьому, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сарненської міської ради, у комунальну власність якої передано спірну ділянку, відновити порушене право позивача шляхом надання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, позаяк позивач не зверталася до вказаного органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому ст. 118 ЗК України з відповідним клопотанням, останній не є відповідачем у справі і між ними не виникло спірних правовідносин. Задоволення у такий спосіб порушеного відповідачем права позивача призвело б до нівелювання визначеного ст.ст. 118, 122 ЗК України порядку отримання безоплатно у власність земельної ділянки комунальної власності.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області. Дане клопотання зареєстроване ГУ Держгеокадастру у Рівненській області 19.06.2020 за №М-2054/0/17-20.

27.08.2020 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області винесено наказ №2310, згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9900 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кричильської сільської ради Сарненського району Рівненської області з підстав невідповідності ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України. Зазначено, що згідно з базою даних Державного земельного кадастру запитувана земельна ділянка знаходиться в масиві городів та відповідно до листа Кричильської сільської ради від 18.08.2020 №1-289 перебуває в користуванні громадян жителів села Велике Вербче з 2000 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду її клопотання у строк, встановлений законом, та прийнятий наказ протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» постановлено Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити, зокрема, прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності: передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України (п.п.1, 2 Постанови).

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, на виконання наведених Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ від 15.12.2020 №17-48-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

На підставі цього наказу за Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 Головним управлінням передано у комунальну власність Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5042,3357 гектара, які розташовані на території Сарненської міської ради та колишніх Костянтинівської, Кричильської, Коростської, Великовербченської, Тутовицької, Ремчицької, Люхчанської, Стрільської та Любиковицької сільських рад Рівненської області, згідно з Переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради, що є додатком до наказу від 15.12.2020 №17-48-ОТГ.

Відповідно до пункту 250 зазначеного Переліку, 15.12.2020 земельну ділянку державної власності кадастровий номер 5625480500:06:001:0418 на території Сарненської міської ради (колишньої Великовербченської сільської ради) площею 74,8365 га передано з державної власності у комунальну власність Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне вказати про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з 16.12.2020 і на час вирішення судом даного спору ГУ Держгеокадастру у Рівненській області в силу закону позбавлене повноважень, визначених ст. 118 та ч.4 ст. 122 ЗК України, щодо прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмови у наданні такого стосовно земельної ділянки, бажання отримати яку у власність виявила позивач.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вбачається, що однією з умов способу захисту порушеного права особи, є те, що такий спосіб не повинен суперечити закону.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п.36-39).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач був зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Передача земельних ділянок державної власності до комунальної власності Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області відбулась 15.12.2020, після звернення позивача із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття оскаржуваного наказу. Тобто, на час вирішення судом даного спору саме Сарненська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі спірної земельної ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Своєю чергою, апеляційним судом встановлено, що позивач зверталася із заявою до Сарненської міської ради (зареєстровано 23.06.2021), у якій просила відповідно до вимог ст.ст. 79-1, 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України розділити земельну ділянку за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418 (01.03 Для ведення особистого селянського господарства площею 74.8365 га (цільове призначення 16:00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадянам чи юридичним особам))), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області шляхом виділення 1,990 га відповідно до доданого графічного матеріалу з зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, та надати дозвіл на розробку відповідної технічної документації з метою її подальшої приватизації (Т.2, а.с.208-209).

Рішенням Сарненської міської ради №427 від 14.07.2021 «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства для індивідуального садівництва на території Сарненської міської ради» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Сарненської міської ради, у тому числі, позивачу у зв`язку із тим, що вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) (Т.2, а.с.178-179).

Докази оскарження відповідного рішення у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, оскільки відповідач відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах, однак не вчинив відповідних дій, а Сарненська міська рада не є відповідачем у цій справі, відповідна земельна ділянка підлягала продажу на конкурентних засадах, позовні вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9900га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області не підлягають задоволенню судом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 460/7884/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.01.25