Постанова

від 16.01.2025 по справі 914/158/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Справа №914/158/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 (повний текст рішення складено 10.09.2024, суддя Чорній Л.З.)

у справі № 914/158/19

за позовом Приватного підприємства «Полтавабудцентр», м. Полтава

до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Львівська ОДА, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Львівська обласної ради, м. Львів

про стягнення 9901214,00 грн

за участю представників:

від позивача Шульга Ю.І.

від відповідача Малицька Б.О.

від третіх осіб 1,2 не з`явились

Приватне підприємство «Полтавабудцентр» 28.01.2019 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Львівській області (згодом перейменовано у Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області) 9901214,00 грн заборгованості за договором підряду № 103-08/18 від 15.08.2018, а також пені та інфляційних втрат. До участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівську обласну раду та Львівську обласну державної адміністрацію.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 05.09.2024 позовні вимоги ПП «Полтавабудцентр» задоволив частково; зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області на користь позивача стягнув 9620250,00 грн основного боргу, 76962,00 грн інфляційних втрат та 145457,25 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовільняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом акта форми № КБ-2в і довідки форми № КБ-3 роботи здійснювались на виконання укладеного між сторонами договору підряду і вказане не спростовано відповідачем. Матеріалами справи не встановлено, що роботи у цей же період виконував будь-який інший підрядник. Відповідач повернув позивачу не підписані примірники акта і довідки; про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у визначений строк підряднику не повідомив; вимогу позивача оплатити вартість виконаних робіт не виконав. Водночас, замовник був зобов`язаний та мав можливість перевірити обсяги, якість виконаних робіт та дотримання будівельних норм щодо робіт. Оскільки суд встановив факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, відтак дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 9620250,00 грн. Разом з тим, відповідач, отримавши 03.12.2018 вимогу позивача, зобов`язаний був здійснити оплату виконаних робіт, однак не здійснив відповідної оплати. Відтак, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд встановив правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача 76962,00 грн інфляційних втрат за період з 12.12.2018 по 23.01.2019. Водночас, в задоволенні стягнення 204002,00 грн пені суд відмовив, оскільки така не була передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням суду першої інстанції та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке ухвалено за неповного з`ясування судом всіх фактичних обставин справи із неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що полягає в такому:

-на переконання апелянта, суд не врахував порушення підрядником пунктів 3.2, 3.5 договору в частині пред`явлення підрядником висновку (звіту) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг (виконаних робіт). Такі висновки підрядником замовнику не надавались та не містяться в матеріалах справи. Окрім цього, відсутні будь-які докази виконання тих об`ємів робіт і використаних матеріалів, які відображені позивачем в акті приймання виконаних будівельних робіт на суму 9620250,00 грн. та довідці про вартість виконаних будівельних робіт. Відсутні докази виконання робіт у відповідних обсягах, а отже якості та вартості;

-відповідач покликається на відібрання ДП «Дорожній контроль якості» та ДП «ДерждорНДІ» 02.04.2019 проб для дослідження, за результатами спільних лабораторних випробувань яких 08.04.2019 видано висновки комісійних обстежень, з яких вбачається, що більша частина обстежених зразків-кернів не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості покриття. Відтак, докази щодо якості виконання підрядником робіт, а саме: протоколи випробувань від 09.10 та від 22.10.2018, складені лабораторією випробувань дорожньо-будівельних матеріалів ДП «Дорожній контроль якості», не можна вважати достовірними та достатніми в порядку ст. ст. 78-79 ГПК України, оскільки їх висновки в подальшому спростовані тією ж установою, яка їх видала. Водночас, апелянт зазначає, що звіт ДП «Дорожній контроль якості», на який покликається суд, як на доказ виконання робіт у тому обсязі, який вказаний в акті виконаних робіт, не може слугувати належним доказом, оскільки спеціалісти, які підписали звіт, прибули на місце за зверненням відповідача і були уповноважені виключно для відбору проб для випробувань, а не на проведення обмірів і розрахунку обсягів виконаних робіт;

-апелянт стверджує, що не брав на себе бюджетне зобов`язання із замовлення та оплати робіт на суму 9620250,00 грн., оскільки такі не були забезпечені, що, зокрема, підтверджується поясненнями третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Відповідач з покликанням на умови договору зазначає, що ціна договору є твердою, однак може бути уточнена за певних умов, передбачених договором. Так, 19.09.2018 відповідачем були отримані зміни до переліку дорожніх об`єктів, роботи на яких будуть фінансуватися у 2018 році, яким фінансування ремонтних робіт на автомобільній дорозі Р-39 зменшено на 27000000,00 грн. 20.09.2018 сторонами внесено зміни до п. 4.1 договору, якими зменшено суму зобов`язань відповідача до 9162000,00 грн., а позивачу скеровано лист за № 01н-5042/09-05 від 20.09.2018, яким із посиланням на умови п. 3.1 та п. 4.2 договору повідомлено, що у зв`язку із відсутністю бюджетного фінансування, роботи виконані понад зобов`язання встановлені додатковою угодою № 2 від 20.09.2018, відповідачем не будуть прийматися та оплачуватися. Отже, попри ціну договору, яка визначена виходячи із очікуваної вартості всіх ремонтних робіт за проектно-кошторисною документацією, взаємні зобов`язання сторін визначені договором виключно у розмірі 9162000,00 грн.

Відтак, суд, не врахувавши всі обставини справи, безпідставно посилається на ухилення відповідача від здійснення оплати позивачу за виконані роботи, тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, покликаючись на таке:

-сторони 15.08.2018 уклали договір підряду за № 103-08/18 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках, визначених умовами договору. Водночас, сторони підписали договірну ціну до вказаного договору, яка включає локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, інші розрахунки та протокол узгодження цін на матеріальні ресурси, що є невід`ємними додатками до договору. Судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконання умов договору підряду № 103-08/18 від 15.08.2018, ПП «Полтавабудцентр» виконало такі роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 та довідкою про вартість робіт за грудень 2018 на загальну суму 9620250,00 грн. Зазначені фактичні обставини не були спростовані апелянтом ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційні скарзі. Важливим фактом є і те, що підрядник виконав замовлені роботи (надав послуги) та надав на підписання акт виконаних робіт загальну суму 9620250, 00 грн та довідку про вартість робіт, але замовник без будь-якого обґрунтування відмовився приймати роботи (послуги) та підписувати акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість робіт;

-якість виконаних робіт підтверджується протоколами випробувань № 3065/18, № 3066/18 від 09 жовтня 2018 р, № 3100/18, № 3101/18, № 3102/18 від 22 жовтня 2018 р, які складено ДП «Дорожній контроль якості» та які наявні у матеріалах справи. Попри те, що апелянт заперечує щодо вказаних протоколів випробувань, достовірність зазначеної у них інформації не була спростована відповідачем впродовж розгляду даної справи у суді першої інстанції, тобто з 2019 року по 2024 рік. Позивач вважає, що апелянт цілеспрямовано уникав підписання акта приймання виконаних робіт для того, щоб не сплачувати підряднику грошові кошти за виконані роботи. Разом з тим, зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника;

-позивач наголошує, що впродовж розгляду справи відповідачем не було спростовано доводи щодо дійсного виконання робіт за договором підряду у відповідних об`ємах та належної якості, що підтверджено первинними документами наданими позивачем. За час розгляду справи апелянтом не було проведено незалежного експертного дослідження з метою спростування наданих позивачем доказів;

-доводи апелянта про зміну умов договору, внаслідок якої відбулося зменшення фінансування, позивач вважає необґрунтованими, з огляду на положення пункту 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Кечко проти України», в якому зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, та аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 12-46гс18, в якому йдеться про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, позивач вважає, що судом першої інстанції було встановлено факт виконання підрядником своїх зобов`язань за договором, відтак суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості з відповідача.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем було подано додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було застосовано визначені додатком № 1 до вказаного рішення види обмежувальних заходів до Амірханян Араіка Хачіковича, який є фактичним власником приватного підприємства «Полтавабудцентр». Відповідач просить суд врахувати, що залишення рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 у цій справі без змін, з огляду на застосування до ПП «Полтавабудцентр» санкцій терміном на 10 років, фактично призведе до неможливості виконання такого рішення.

Позивач подав суду свої заперечення на вказані пояснення апелянта, в яких зазначив, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.12.2024, вбачається, що керівником ПП «Полтавабудцентр» є Петросян Гарник Арменакович, а засновником та кінцевим бенефіціарним власником є Асланян Славік Арамович, які не є громадянами російської федерації, відтак доводи відповідача про те, що власником позивача є ОСОБА_1 не відповідають дійсності. Водночас, звертає увагу суду на те, що застосування визначених Указом санкцій не впливає на розгляд даної справи, яка перебуває в провадженні та на розгляді суду з 2019 року. Санкціями не передбачається обмеження ПП «Полтавабудцентр» бути стороною у судових справах та обмежено в праві на доступ до правосуддя.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, висловлені у попередніх судових засіданнях.

Треті особи участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, жодних письмових пояснень по суті спору суду апеляційної інстанції не подали. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов`язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, судова колегія встановила таке:

15.08.2018 Служба автомобільних доріг у Львівській області (згодом перейменована на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області/замовник) та Приватне підприємство «Полтавабудцентр» (підрядник) уклали договір підряду за № 103-08/18 про закупівлю послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, а також підписали договірну ціну до вказаного договору, яка включає локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, інші розрахунки та протокол узгодження цін на матеріальні ресурси, що є невід`ємними додатками до договору.

За умовами 1.1. договору підряду за № 103-08/18 від 15.08.2018 підрядник зобов`язався своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій надати та здати завершені послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, згідно Технічної специфікації, викладеної в тендерній документації, а замовник зобов`язався прийняти згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином надані послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість. Найменування послуг: «ГБН Г.1-218-182:2011, ДК 021:2015 (45233142-6 Ремонт доріг) - Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області» (п.1.2).

Відповідно до п.1.3. договору підрядник приймає від замовника право на поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі Замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух».

На період дії договору та протягом гарантійного періоду, підрядник відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм Глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання дороги, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причини незадовільного стану автомобільної дороги, під час дії договору, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на автомобільній дорозі (п. 1.4. договору).

В п. 3.1. договору сторони встановили, що замовник бере на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів. Замовник здійснює оплату за надані послуги в межах виділених бюджетних асигнувань та фактичного надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ № 3), підписаних сторонами, а також після пред`явлення підрядником висновку(звіту) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг (виконаних робіт) та висновку(висновків) атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт). Здача до оплати наданих послуг може проводитись подекадно (п. 3.2).

Розрахунки, у відповідності до п. 3.5 договору, проводяться в порядку, встановленому даним договором, шляхом оплати замовником після пред`явлення підрядником рахунка на оплату послуг та після підписання сторонами акта наданих послуг (або поетапної оплати замовником наданих послуг), а також після пред`явлення підрядником висновку, звіту) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг (виконаних робіт) та висновку (висновків) атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт). Компенсація понесених витрат щодо отримання висновків (звітів) здійснюється за кошти підрядника.

Ціна цього договору визначена п. 4.1, та становить 157520490,00 грн (з врахуванням ПДВ 26253415,00 грн) та підтверджується договірною ціною, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 3), у тому числі: сума зобов`язань Замовника за рахунок коштів обласного бюджету (розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 13.04.2018р. № 315/0/5-18) становить - 36162000,00 (з врахуванням ПДВ 6027000,00 грн); сума зобов`язань замовника за рахунок коштів інших джерел фінансування, буде визначена окремою додатковою угодою до даного договору. Суми зобов`язань замовника можуть коригуватися в межах ціни цього договору при зміні напрямків використання бюджетних коштів відповідно до планів фінансування, затверджених Укравтодором (розпоряджень Кабінету Міністрів України, облдержадміністрацій, інших розпорядників коштів), що буде визначатися додатковими угодами (п. 4.2).

Відповідно до п. 4.3 договору, договірна ціна є твердою і може бути уточнена за наступних умов: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; - узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); - зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; - зміни індексу інфляції, який встановлюється згідно із законодавством органами державної статистики у випадку врахування його в договірній ціні підрядника. В договірній ціні враховується індекс інфляції, який передбачений законом про Державний бюджет України на відповідний рік або рішеннями Кабінету Міністрів України щодо схвалення прогнозів та основних макропоказників економічного і соціального розвитку; - зміна тарифів, що встановлюється на законодавчому рівні (в т. ч. державними регуляторами).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за належним чином надані послуги в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору; приймати надані послуги згідно з актом прийняття виконаних робіт (Ф. КБ-2в ) за умови дотримання підрядником п. 2.1. договору приймати надані послуги згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3), рахунків на оплату, висновків(звітів) за результатами проведеного незалежним сертифікованим експертом моніторингу якості та об`ємів наданих послуг, виконаних робіт), висновків атестованої лабораторії, щодо підтвердження якості наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з п. 7.2.1 договору підрядник несе відповідальність, в тому числі за незабезпечення безпеки дорожнього руху, згідно діючих нормативів при наданні послуг, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

Договір, у відповідності до п 11.1, набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (підрядник) через канцелярію відповідача супровідним листом вих № 72/П від 03.12.2018 надав замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість робіт з вимогою прийняти та сплатити вартість виконаних робіт (послуг), що підтверджується екземпляром даного листа з вхідним номером відповідача №4475 від 04.12.2018.

У відповідь на вказаний супровідний лист відповідач листом від 07.12.2018 за №01н-6627/01-06 повідомив, що акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість робіт повертаються без розгляду, оскільки в порушення глави 3 договору, додатки до листа не містять висновки (виконаних робіт), тому суперечать вимогам ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України і унеможливлюють розгляд листа по суті.

На підтвердження належності виконання робіт за договором позивач покликається на протоколи випробувань від 09.10 та від 22.10.2018 (долучені до справи), які складені Лабораторією випробувань дорожньо-будівельних матеріалів ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження асфальтобетонного покриття, яке виконане позивачем на ділянках дороги автомобільної дороги Р-39, та підтверджують, що показники асфальтобетонного покриття відповідають вимогам нормативних документів щодо якості.

Однак, у відповідача виникли сумніви щодо об`єктивності таких протоколів, з огляду на неодноразові розбіжності результатів таких обстежень в минулому, відтак відповідачем було ініційовано аналогічні дослідження іншою незалежною спеціалізованою установою - Державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна» (ДП «ДерждорНДІ»). За результатами обстежень, які проведені вказаною сертифікованою установою, Службі було видано звіт від 22.02.2019, яким не підтверджено висновки ДП «Дорожній контроль якості». Зокрема, відповідно до звіту ДП «ДерждорНДІ», при співставленні результатів лабораторних випробувань зразків-кернів вирівнюючого шару з асфальтобетонного покриття, влаштованого на ділянках км 22+546 - км 25+361 та км 25+730 - км 26+340 автомобільної дороги Р-39 Броди-Тернопіль, з нормативними вимогами, зроблено висновки, що: - фактичний коефіцієнт ущільнення асфальтобетонного шару - 0,97 не відповідає вимогам п.20.8.10 ДБН В.2.3-4:2015, яким регламентовано мінімально допустимий коефіцієнт ущільнення для дрібнозернистого асфальтобетону типу А, влаштованого в нижніх шарах покриття, а саме - 0,98; показник водонасичення зразків-кернів та переформованих зразків не відповідає вимогам таблиці 8 ДСТУ Б 8.2.7-119:2011 для кліматичних умов роботи асфальтобетонного покриття А-2.

Водночас, до матеріалів справи долучено лист Служби автомобільних доріг у Львівській області, адресований Державному підприємству «Державний науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» та Державному підприємству «Науково-технічний центр ДП «Дорожній контроль якості», в якому відповідач, у зв`язку із розбіжностями висновків лабораторних випробувань, просив ці установи спільно провести обстеження автомобільної дороги.

Так, 02.04.2019 вказаними спеціалізованими установами спільно було відібрано проби для досліджень, що підтверджується відповідними актами відбору проб, за результатами спільних лабораторних випробувань яких 08.04.2019 видано висновки комісійних обстежень № 0358/19, № 0359/19, № 0360/19, № 0361/19, № 0362/19, № 0363/19, № 0364/19, № 0365/19, з яких слідує, що частина обстежених зразків-кернів не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості покриття.

16.04.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість виконаних робіт на суму 9577720,80 грн, до якої долучив акти приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 9577720,80 грн, протоколи випробувань з висновками №3065/18, №3066/18 від 09.10.2018, №3100/18, №3101/18, №3102/18 від 22.10.2018, які складено ДП «Дорожній контроль якості», звіт ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження технічного стану об`єкту поточного середнього ремонту, проведеного 02-05 квітня 2019 в межах Львівської області.

У вказаному звіті йдеться про те, що на виконання листа від 25.03.2019 представником ДП «Дорожній контроль якості» в особі заступника директора Усова А.О. та провідного інженера відділу нагляду за будівництвом, інструкцією і ремонтом доріг Овчаренком І.С. 02 - 05 квітня 2019 проведено перевірку технічного стану об`єкту, відремонтованих у 2018 році у Львівській області, а саме: автомобільна дорога Р - 39 Броди - Тернопіль Ділянки: км 22+546 - км 25+361, км 25 г-730 - км 26+340. Замовник робіт: САД у Львівській області, підрядник: ПП «Полтавабудцентр», вид робіт: поточний середній ремонт. Згідно з дефектним актом поточний середній ремонт передбачав: влаштування дорожнього одягу з оптимальної щебенево-піщаної суміші укріпленої цементом товщиною 15,0 см; влаштування вирівнюючого шару з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу А товщиною 6,0 см, влаштування верхнього шару покриття з дрібнозернистої асфальтобетонної і товщиною 5,0 см. Влаштування верхнього шару покриття з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші товщиною 5,0 см на вище згаданих ділянках не проводилось. Співробітником ДП «Дорожній контроль якості» в присутності представника замовника САД у Львівській області в особі Коцана Р.П. та представника ДП «Держдор НДІ» Рудого В.В. були відібрані зразки (керни) з вирівнюючого шару покриття для проведення лабораторних випробувань на відповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-119.

У звіті вказано, що обстеженням підтверджено виконання в ході поточного середнього ремонту автомобільної дороги Р-39 Броди-Тернопіль на ділянках км 22+546 - км 25+ км 25+760 - км 26+340 у 2018 році наступних робіт: - розпушення асфальтобетонного покриття фрезою - 23975 м2; - влаштування основи дорожнього одягу з щебенево-піщаної суміш - 23975 м2; - влаштування вирівнюючого шару із д/з щільної асфальтобетонної суміші тип А м 1 - 23930 м2. Виміряні просвіти відповідають вимогам п. 89 таблиці 21.1 ДБН В 2.3-4 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво». Виміряний поперечний похил на вирівнюючому шарі покриття складає від 0 % до 37 %. Рекомендації: провести влаштування верхнього шару покриття.

Водночас, за твердженнями відповідача, його представники брали участь виключно при відборі кернів, що підтверджується відповідними актами відбору проб, а не на проведенні обмірів і розрахунків обсягів виконання робіт.

Отже, позивач стверджує, що він, як підрядник, обумовлені договором роботи виконав, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 та довідкою про вартість робіт за грудень 2018 на загальну суму 9620250,00 грн, які були скеровані на адресу замовника (відповідача), однак останній без жодних обґрунтувань відмовився приймати роботи (послуги) та підписувати акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку про вартість робіт. Відтак, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9620250,00 грн, на яку останній нарахував 76962,00 грн інфляційних втрат та 204002,00 грн пені, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 10.05.2019 було призначено судову будівельно-технічну експертизу у цій справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, вказану експертизу протягом тривало часу здійснено не було, про причини нездійснення такої експерт зазначив у відповідному повідомленні. Разом з тим, експерт звертався до суду з клопотанням про зміну виду експертизи та забезпечення огляду об`єкта дослідження. Однак, представниця позивача заперечила проти задоволення вказаного клопотання експерта, покликаючись на те, що експертиза не проведена протягом п`яти років, а умовами договору (п.2.9), за яким відбувається стягнення заборгованості, передбачено гарантійний строк асфальтобетонного покриття 3 роки, тому дослідження стану покриття буде не об`єктивним. Таким чином, Господарський суд Львівської області в ухвалі від 17.04.2024 відмовив в задоволенні клопотання експерта про зміну виду експертизи та зобов`язав повернути матеріали даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке:

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Однією з підстав виникнення зобов`язань, у відповідності до ст. 11 ЦК України, є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст 626 ЦК України).

За умовами цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що правовідносини між сторонами виникли з договору підряду № 103-08/18 від 15.08.2018 про закупівлю послуг: Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-39 Броди - Тернопіль на ділянках км 0+000 - км 6+660, км 7+660 - км 10+595, км 20+475 - км 20+980, км 22+546 - км 25+361, км 25+730 - км 26+340, км 26+795 - км 28+350 Львівської області від 15.08.2018.

У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (п. 1 ст. 846 ЦК України).

Положенням частини першої статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, за умовами положень статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив мотивованих заперечень щодо виконаних робіт у встановлений законом (договором) термін, то такі роботи вважаються прийнятими.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у встановлений строк.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, звіт від 25.03.2019, який складений представниками ДП «Дорожній контроль якості» за результатами обстеження технічного стану дороги Р - 39 Броди - Тернопіль, зразки для проведення якого були відібрані в присутності представників підрядника, замовника та ДП «ДерждоНДІ», підтверджують факт виконання робіт в ході поточного середнього ремонту спірної ділянки автомобільної дороги.

Отже, позивач виконав обумовлений договором обсяг робіт, що підтверджує актом форми № КБ-2в і довідкою форми № КБ-3, натомість відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту виконання позивачем робіт та не довів, що роботи у цей період виконував будь-який інший підрядник. Відповідач не підписав та повернув позивачу примірники акта і довідки без обґрунтування причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у визначений строк, попри те, що замовник був зобов`язаний та мав можливість перевірити обсяги, якість виконаних робіт та дотримання будівельних норм щодо робіт.

Нормами ч. 1 ст. 853, ч. 4 ст. 882 ЦК України на замовника законом покладений обов`язок прийняти належним чином виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт). Відповідно до положень статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Відмова від підписання актів та як наслідок їх неоплата на вимогу позивача не є беззаперечною підставою для звільнення замовника від обов`язку оплатити виконані роботи.

З аналізу частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України вбачається, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 916/446/16.

Позивач 03.12.2018 надав замовнику вимогу прийняти та сплатити вартість виконаних робіт (послуг) з актом приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2018 року та довідкою про їх вартість, однак замовник вказану вимогу щодо оплати за виконані роботи не виконав та не довів судам першої та апеляційної інстанцій факту невиконання чи неналежного виконання взятих позивачем за договором підряду зобов`язань. Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9620250,00 грн основної заборгованості.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор, у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, отримавши 03.12.2018 вимогу, відповідач з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов`язаний був здійснити оплату виконаних робіт, однак свого обов`язку не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 76962,00 грн інфляційних втрат за період з 12.12.2018 по 23.01.2019.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судова колегія, з врахуванням вказаних правових норм, дійшла висновку, що стягнення таких правомірно та обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Окрім інфляційних втрат позивач просив суд стягнути з відповідача 204002,00 грн пені.

Одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом (постанова КГС ВС від 05.09.2019 у справі N 908/1501/18).

З огляду на те, що сторонами даного спору у договорі не обумовлено нарахування та стягнення пені з замовника за порушення строків виконання грошового зобов`язання, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні стягнення з відповідача 204002,00 грн пені.

Щодо доводів апелянта про зменшення ціни договору та відсутності бюджетних асигнувань, то такі відхиляються судовою колегією з огляду на положення ст. 526 та 837 ЦК України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином, а за змістом договору підряду, такий є відплатним і правами та обов`язками наділяються обидві сторони договору. Водночас, суд бере до уваги висновки ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», де зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справі №3- 77гс17, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №12-46гс18.

Разом з тим, щодо доводів апелянта про застосування до позивача санкцій РНБО суд зазначає, що сам по собі факт застосування економічних санкцій до ПП «Полтавабудцентр» не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, скасування боргових зобов`язань для Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області і звільнення апелянта від відповідальності.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Львівській області відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2024 у справі № 914/158/19 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 28.01.2025

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік