Постанова

від 22.01.2025 по справі 920/1074/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 920/1074/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Козир Т.П.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024)

у справі № 920/1074/24 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Енергоальянс»

до Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління»

про стягнення 60 000,00 грн

в с т а н о в и в:

Позивач подав позовну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 60 000,00 грн заборгованості за поставлений товар відповідно до договору про закупівлю товарів № 12-01/73 від 20.05.2024, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором закупівлю товарів № 12-01/73 від 20.05.2024 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» 60 000,00 грн заборгованості, 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору, 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Конотопське транспортне управління» 25.11.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 23.11.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 у справі № 920/1074/24 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник зазначив, що судом не враховано умови пункту 2.5 та 6.4 договору, якими передбачено, що оплата по договору здійснюється на умовах співіснування, за рахунок власних коштів підприємства та за рахунок бюджетних коштів, при цьому, замовник не несе відповідальності за прострочення оплати у разі відсутності фінансування договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1074/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1074/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 у справі № 920/1074/24.

02.12.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 у справі № 920/1074/24. Справу призначено до розгляду на 22.01.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів скаржника з посиланням на судову практику та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2025 у справі №920/1074/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 прийнято справу №920/1074/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Козир Т.П.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №920/1074/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 20.05.2024 між сторонами укладений договір про закупівлю товарів № 12-01/73 за умовами якого позивач зобов`язується здійснити поставку і передати у власність відповідача товар, у кількості та якості, визначеній у специфікації (додаток №1) до договору, а відповідач зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити товар, що остаточно погоджується сторонами у видаткових накладних, або рахунках та специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.1.1. договору поставка товару здійснюється постачальником протягом терміну дії договору поетапно партіями у відповідності до заявленої потреби замовника та відповідно до умов розділу 4 договору.

Згідно з п. 1.2. договору найменування товару: Кабель АВБбШв 4x50 (44320000-9 - Кабелі та супутня продукція, (44321000-6 Кабелі), за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника)); додатковий КЕКВ класифікатор 2610-Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору становить 84 300,00 грн, в тому числі ПДВ 14 050,00 грн.

Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації та встановлюється у національній валюті України гривні (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору ціна договору включає: ціну товару; всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, витрати, пов`язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару замовнику; вартість транспортних послуг на доставку товару до місця поставки, визначеного цим договором до складу замовника.

За умовами п. 2.3. договору оплата здійснюється після поставки товару, згідно з заявкою замовника партіями на визначену суму.

Згідно з п. 2.6. договору оплата за кожну партію замовленого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати фактичної поставки товару на підставі оформленої сторонами видаткової накладної та наданого постачальником рахунку на оплату.

Відповідно до п. 4.2. договору місце поставки товару: 41608, Україна, Сумська область, місто Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 120.

Згідно з п. 4.3. договору датою поставки товару вважається день підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31.12.2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих підписанням договору зобов`язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.1., 8.2. договору).

Згідно зі специфікацією, що є додатком № 1 до договору позивач зобов`язався поставити відповідачу товар вартістю 84 300,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар вартістю 84 300,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №6756 від 22.05.2024, яка підписана з боку відповідача 29.05.2024. Також, 22.05.2024 позивач виставив відповідачу рахунок №13136 на оплату товару.

Згідно з платіжними інструкціями №568 від 26.07.2024, №530 від 09.07.2024 відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 24 300,00 грн.

Позивач звертаючись з вищевказаним позовом стверджував, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за договором вартістю 84 300,00 грн. підтверджується матеріалами справи, проте, відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; а тому суд вважав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості.

Відповідач звертаючись з апеляційною скаргою вважає, що суд не врахував, що відповідач може здійснювати оплату товару позивачеві лише в межах бюджетного фінансування.

Проте, колегія суддів вважає доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, виходячи з встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за договором вартістю 84 300,00 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідач, в свою чергу, розрахувався за отриманий товар частково та має заборгованість перед позивачем в сумі 60 000,00 грн.

В силу умов договору, укладеного між сторонами та строків оплати отриманого товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за переданий товар.

Доказів протилежного як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем судам не надано.

А тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Енергоальянс» про стягнення 60 000,00 грн. з Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що суд першої інстанції залишив поза увагою умови п. 2.5 та п. 6.4 договору, якими передбачено, що оплата по договору здійснюється на умовах співіснування (за рахунок власних коштів підприємства та за рахунок бюджетних коштів), при цьому, замовник не несе відповідальності за прострочення оплати у разі відсутності фінансування договору, оскільки частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, де в п. 42 суд зазначив, що погоджується, що асигнування для виплати державою боргів з державного бюджету можуть викликати певну затримку у виконанні рішень судів (див. вищезазначене Voytenko judgment, параграф 42). Тим не менше, Суд вважає, що, не спромігшись протягом двох років передбачити такі асигнування, держава порушила свої зобов`язання за п. 1 ст. 6 Конвенції. Більше того, як випливає з матеріалів справи, державою не було вжито заходів для виправлення ситуації у цій справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 2.6. договору сторони чітко обумовили, що оплата за кожну партію замовленого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати фактичної поставки товару на підставі оформленої сторонами видаткової накладної та наданого постачальником рахунку на оплату, що є обов`язковим для відповідача в силу вимог ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, сам факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 60 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Крім того, позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що розмір його судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 8 000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12.02.2019, укладений між адвокатом Кузнецовим І.С. та позивачем, додаткову угоду б/н від 06.12.2024, ордер на надання правової допомоги, розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги від 06.12.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги з описом проведених робіт від 15.12.2024 на суму 8 000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не подавав.

Оцінивши надані позивачем докази, колегія суддів прийшла до висновку, що вони в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів враховує позицію ВС висловлену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 у справі № 920/1074/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2024 у справі № 920/1074/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Конотопське транспортне управління» (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 120, м. Конотоп, Сумська область, 41608, код ЄДРПОУ 03328557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (вул. Дніпровські Зорі, буд. 1, м. Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 33527835) 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі №920/1074/24 доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи №920/1074/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Т.П. Козир