Постанова

від 27.01.2025 по справі 927/337/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 927/337/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024

у справі №927/337/24 (суддя - Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+»

до відповідача Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 102 669,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» (далі - позивач, ТОВ «Цвіт+») звернулося Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач, Станція, скаржник) 81382,00 грн. пені, 10570,00 грн. 3 % річних та 10717,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14-09/22 закупівлі агрохімічної продукції від 14.09.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24 позов задоволено частково, стягнуто з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цвіт+" пеню у сумі 81382,00 грн., 3 % річних у сумі 10 506,35 грн., інфляційні втрати у сумі 2394,27 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 2780,66 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 14693,06 грн..

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у звязку із здійсненим судом першої інстанції перерахунком заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цвіт+" відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- У 2022 році планове надходження коштів до спеціального фонду Прилуцької дослідної станції ІС НААН складало 18000 тис. грн. Значний відсоток у структурі надходжень до спецфонду займала реалізація сільськогосподарської продукції (насіння високих репродукцій зернових культур та насіння технічних культур (соняшник, ріпак, соя);

- у зв`язку із початком воєнних дій, в тому числі і на території Чернігівської області, станції не вдалося в повному обсязі здійснити усі технологічні операції з вирощування с.-г. культур відповідно до технологічних карт. Крім того, після збирання врожаю відбулося значне зниження цін на насіння зернових та технічних культур, що не дозволило досягти планових показників з наповнення спеціального фонду установи. Але зазначені вище договори були укладені під кошторисні призначення на 18000 тис. грн, що підтверджується кошторисом Прилуцької ДС ІС НААН на 2022 рік на суму 8 млн грн та довідками про зміни до кошторису на 2022 рік від 05.04.2022 на суму 5 млн грн, від 06.07.2022 на суму 5 млн грн.

- враховуючи те, що Прилуцька дослідна станція є державною бюджетною неприбутковою установою, продовження воєнного стану як форсмажорної обставини для виконання фінансових зобов`язань, та через відсутність необхідного бюджетного фінансування, вважаємо, що заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними та надмірними, в т.ч. «гонорар успіху» адвоката у суді І інстанції, не підлягає стягненню з відповідача.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

18.09.2024 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останій просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що п. 6.5., 6.6. Договору його звільнено від фінансової відповідальності у наслідку затримання фінансування за поставлений товар Державною казначейською службою України. Такі аргументи не відповідають нормам матеріального права і висновкам ВС викладених у постановах, щодо застосування норм права які повинні бути застосовані до спірних відносин.

Також позивач зазначає, що між військовою агресією, виплатою заробітної плати працівникам відповідача, електроенергія та купа інших витрат, які відносяться до звичайної господарської діяльності та неналежним виконанням зобов`язання оплатити за товар у відповідності до умов договору, відсутній будь який зв`язок. Належними доказами для відповідача є інформація про наявність всіх рахунків в банках України і виписки по цім рахункам про наявність коштів, за оскаржуваний період. Таких доказів відповідачем не надано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Шапрана В.В., Андрієнка В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/337/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

22.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Шапран В.В., Андрієнко В.В., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Прилуцької дослідної станціі Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633, 60 грн.

05.09.2024 через "Електронний суд" на адресу Північного апеляційного господарського суду від Прилуцького дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» (далі - постачальник) та Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - замовник) укладено договір №14-09/22 закупівлі агрохімічної продукції (далі - Договір).

Згідно п.1.1., 1.2. Договору постачальник зобов`язується поставити на склад замовника, а замовник прийняти та оплатити товар, в кількості та за цінами, які вказані в Технічній специфікації Додаток № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Найменування товару за кодом ДК 021-2015-24450000-3 Агрохімічна продукція.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що поставка товару на склад замовника здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту надання замовником письмової заявки. Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна договору становить 345724,14 грн, у тому числі ПДВ 57620,69 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти календарних днів на підставі наданого оригіналу рахунку, видаткової накладної та податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 6.5 Договору сторони визначили, що у разі прострочення замовником строків виконання своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення. При цьому замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений товар у випадку, якщо це сталося внаслідок затримки фінансування та/або несплати за поставлений товар Державною казначейською службою України та/або внаслідок незалежних від замовника обставин.

За умовами п. 6.6 Договору у разі відсутності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, знаття та/або перенесення кошторисних призначень, штрафні санкції (пеня), передбачені Договором, до замовника не застосовуються.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, але не довше ніж до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання взятих на себе зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Технічну специфікацію, яка є додатком № 1 до Договору, якою сторони визначили найменування, кількість та загальну вартість товару, що поставляється, 345724,14 грн., в т.ч. ПДВ 57620,69 грн.

У підтвердження поставки товару відповідачу позивачем надано податкову накладну № 6 від 14.09.2022 на суму 131002,56 грн., яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 29.09.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної, та податкову накладну № 7 від 16.09.2022 на суму 214721,58 грн., яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 30.09.2022, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

Факт отримання товару відповідачем не спростовується.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до Договору сторони дійшли згоди про зміну умов п. 9.1 Договору та викладення його у такій редакції: «Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023».

Позивач 24.10.2023 звернувся з позовом до Господарського суду Чернігівської області, у якому просив суд стягнути 345 724,14 грн. заборгованості за поставлений товар за договором від 14.09.2022 № 14-09/22), 36 301,00 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

У процесі судового розгляду справи № 927/1474/23 позивач ТОВ «Цвіт+», двічі звернувся до суду з письмовою заявою від 23.11.2023, від 01.12.2023 про відмову від позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій та про зменшення позовних вимог до вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 345 724,14 грн, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 36301,00 грн, відсотків річних до моменту виконання рішення у справі та судових витрат за позовом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2024 у справі № 927/1474/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 382025,14 грн. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» 345724,14 грн. боргу, 6259,40 грн інфляційних втрат, 6041,60 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5280,36 грн судового збору. У решті позову відомовлено.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року; вересень 2023 року - листопад 2023 року не відповідає вказаним вище критеріям, обумовленим додатковою угодою до Договору. Розмір інфляційних втрат за період вересень 2023 року листопад 2023 року (позивачем не заявлено до стягнення період з квітня по серпень 2023 року), перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України, становить 6259,40 грн.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його примусове виконання судом видано відповідний наказ.

Позовні вимоги у справі № 927/337/24 обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у визначений додатковою угодою до Договору строк, суму заборгованості за отриманий товар не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

З посиланням на п. 7.5 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.04.2023 по 02.10.2023 у сумі 81382,00 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 08.04.2024 у сумі 10570,00 грн., а також інфляційні втрати за період з травня 2023 року по серпень 2023 року та за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 10717,00 грн. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сумм.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Спір між сторонами даної справи виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару по Договору № 30-05/2022 від 30.05.2022, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2024 у справі № 927/1474/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 382 025,14 грн. позовні вимоги задоволено частково та з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ 345724,14 грн. боргу, 6259,40 грн інфляційних втрат, 6 041,60 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5280,36 грн судового збору. У решті вимог позову відмовлено.

23.11.2023 у справі № 927/1474/23 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 400 002,14 грн, з яких: 345 724,14 грн основного боргу, 54 278,00 грн інфляційних.

01.12.2023 у справі № 927/1474/23 від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій і зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 382025,14 грн, з яких: 345724,14 грн основного боргу, 36301,00 грн інфляційних.

14.12.2023 суд у справі № 927/1474/23, розглянувши заяви позивача про зменшення позовних вимог, враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог і вирішив спір з урахуванням заяви від 01.12.2023 про зменшення позовних вимог.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідач/скаржник як на підставу для відмови в задоволенні позову у справі № 927/337/24 посилається на повторність стягнення з нього інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2023 року по лютий 2024 року, а також 3 % річних за цей же період прострочення.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі № 910/9823/17.

Таким чином прострочення виконання відповідачем по оплаті отриманого товару починається з 02.04.2023.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору № 14-09/22 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.12.2022), позивач на підставі п. 7.5 Договору, який згідно редакції договору є пунктом 6.5, нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 81382,00 грн. за період прострочення з 02.04.2023 по 02.10.2023 (за 181 день прострочення).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 81 382,52 грн.

Колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку пені, цілком погоджується із судом першої інстанції про часткову обгрунтованість вимог про її стягнення.

Розмір пені, обрахований судом за 181 день прострочення за період з 02.04.2023 - 27.07.2023 складає 55410,58 грн. (345724,14 (сума боргу) x (2 x 25,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 117 днів (прострочення) : 100), за період з 28.07.2023 - 14.09.2023 - 20 421,40 грн. (345724,14 (сума боргу) x (2 x 22,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 49 днів (прострочення) : 100), за період з 15.09.2023 - 29.09.2023 - 5 683,14 грн. (345724,14 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 15 днів (прострочення) : 100), що загалом складає 81515,12 грн, є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, однак це не впливає на заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо звільнення від відповідальності з посиланням на п. 6.5 та п. 6.6 Договору, у зв`язку з відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи та враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації продукції.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Отже, несплата відповідачем коштів за отриманий товар ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач товар передав, а фактично кошти за нього не отримав, що у подальшому позбавило його користування ними за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача.

Відповідач не вчинив належних дій на виправлення ситуації, узгодження питання щодо відстрочення платежу, зміни умов оплати за поставлений товар та мирного врегулювання даного питання, що свідчить про недотримання ним засад добросовісності господарської діяльності.

Таким чином, всі дії відповідача свідчать лише про уникнення від відповідальності та ухилення від виконання своїх обов`язків.

Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

З частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідач може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Враховуючи викладене вище, відповідач/скаржник не може бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань по Договору.

Щодо застосування позовної давності колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідачем у відзиві на позов було зазначено, що позивач пропустив встановлений законодавством строк позовної давності для стягнення пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, яка набула чинності 17.03.2023 та була чинна до 30.01.2024) визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в України (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжено 14.02.2024 на 90 діб.

З огляду на те, що позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд» 06.04.2024, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії воєнного стану, який триває, колегія суддів доходить висновку про те, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар за період з 02.04.2023 по 08.04.2024 (за 372 дні) у сумі 10 570,00 грн., а також інфляційні втрати за період з травня 2023 року по серпень 2023 року та за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року у сумі 10 717,00 грн.

Однак як вбачається з наданого до матеріалів справи позивачем розрахунку розмір 3 % становить 10570,63 грн., інфляційних втрат 10717,45 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Неможливість включає в себе як наявність випадку або непереборної сили (форс-мажорні обставини), так і відсутність коштів тощо.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3 % річних нарахування проведено за період з 02.04.2023 по 08.04.2024 (за 372 дня), однак позивачем сформовано позовну заяву в системі «Електронний суд» 06.04.2024 та розрахунок датовано 05.04.2024, то період нарахування повинен бути з 02.04.2023 по 05.04.2024.

За розрахунком колегії суддів розмір 3 % річних за період з 02.04.2023 по 31.12.2023 становить 7785,90 грн (345724,14 x 3 % x 274: 365:100), за період з 01.01.2024 по 05.04.2024 2720,45 грн (345724,14 x 3 % x 96: 366 :100). Загальний розмір 3 % річних обрахований судом 10506,35 грн.

Отже, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають стягненню 3% річних у розмірі 10 506,35 грн.

Крім того, позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р). Розрахунок позивачем проведено без врахування серпня 2023 року, коли мала місце дефляція 99,4 % та зазначено у розрахунку про те, що індекс інфляції у липні 2023 року становить 100,4 %, однак у липні мала місце дефляція 99,40 %.

Враховуючи, що інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2023 року були стягнуті на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2024 у справі № 927/1474/23, заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат у справі, що розглядається, не врахування позивачем місяців, в яких мала місце дефляція, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають інфляційні втрати у розмірі 2394,27 грн.

Решта вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі 63,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8322,73 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанціїх дійшов правомірного та обгрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 81382,00 грн., 3 % річних у сумі 10506,35 грн. та інфляційних втрат у сумі 2394,27 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та в разі задоволення позову повністю або частково гонорар успіху адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

На підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи додано договір № 27/03 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 27.03.2024; розрахунок адвокатських послуг за договором від 05.04.2024; акт виконаних послуг за договором від 05.04.2024; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 05.04.2024, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2030 від 26.10.2005; довіреність № 25/09 від 25.09.2023 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позовів до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України за несплачений товар на підставі договорів № 14-09/22 від 14.09.2022 та № 30-05/2022 від 30.05.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річниї та інфляційні.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що юридичну допомогу, що надається адвокату, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, у відповідності до наступного розрахунку:

1.Здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо.

2. Здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору.

2.1. Розрахунок штрафних санкцій.

3. Підготовка додатків до позову.

4. Складання і подання позовної заяви.

5. Участь у судових засіданнях першої інстанції.

6. Підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

За п. 4.1.1 Договору ціна за один час роботи складає 3000,00 грн.

Оплата за цим договором відповідно до п. 4.2 Договору здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

За умовами п. 4.3 Договору визначено, що якщо буде досягнуто мету представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату «гонорар успіху» у розмірі 10000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно розрахунку адвокатських послуг від 05.04.2024, підписаного сторонами, вартість однієї години послуг адвоката згідно умов договору № 27/03 від 27.03.2024 3000,00 грн, загальна вартість наданих адвокатських послуг щодо подання позову за несплачений поставлений товар на підставі договору № 14-09/22 від 14.09.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річних та інфляційні становить 15000,00 грн:

1.Складання і подання позовної заяви 2 години 6000,00 грн.

2. Підготовка додатків до позову 1 година 3000,00 грн.

3. Розрахунок штрафних санкцій 1 година 3000,00 грн.

4. Участь у судовому засіданні 1 година 3000,00 грн.

05.04.2024 сторони підписали акт виконаних робіт за договором № 27/03, згідно якого адвокат надав клієнту наступні адвокатські послуги щодо позову про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору № 14-09/22 від 14.09.2022, включаючи штрафні санкції, пеню, проценти річних і інфляційні втрати:

1. Складання і подання позовної заяви 2 години 6000,00 грн..

2. Підготовка додатків до позову 1 година 3000,00 грн..

3. Розрахунок штрафних санкцій 1 година 3000,00 грн..

4. Участь у судовому засіданні 1 година 3000,00 грн.

Пунктом 2.1 акту виконаних робіт визначено, що ціна адвокатських послуг в рамках наданих адвокатом послуг згідно договору становить 15000,00 грн (без ПДВ).

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що включення у перелік послуг (підготовка позову, додатків до позову, розрахунок штрафних санкцій), які фактично становлять одне ціле позовну заяву, на загальну суму 12000,00 грн є завищеним розміром та неспівмірним з наданими послугами та витраченим часом. Відповідач заперечує включення позивачем у розрахунок витрат участь в судовому засіданні вартістю 3000,00 грн, хоча позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також вважає, що гонорар успіху не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.

Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів не погоджується з включенням до судових витрат послуг, зазначених в п. 2 акту підготовка додатків до позову, оскільки такі роботи не можуть включатись саме до витрат на професійну правничу допомогу, така діяльність адвоката не пов`язана з наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, а носить суто технічний характер, що може і повинна виконуватись навіть некваліфікованим персоналом, а відтак і не може оплачуватись на рівні оплати послуг адвоката.

Вказана послуга не є послугою з надання правничої допомоги у розумінні ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не підлягає покладенню на відповідача.

Зазначення в акті послуг щодо розрахунку штрафних санкцій (п. 3) є необгрунтованим, оскільки підготовка позовної заяви передбачає собою не тільки фізичний набір (друк) її тексту, але й цілий комплекс необхідних відповідних дій, як то загальне визначення предмету позову і його розміру, обґрунтування їх фактичними обставинами та правовими підставами, наведення та надання відповідних доказів, що включає в себе також здійснення і надання відповідних розрахунків позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Крім того, пунктом 4 акту сторони визначили послугу участь в судовому засіданні, яка є необгрунтованою та вказані витрати в цій частини не підлягають задоволенню, оскільки при поданні позовної заяви до суду позивачем викладено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, яке було задоволено судом та розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

Таким чином колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні підстави для покладення на відповідача судових витрат за надання послуг, наведених лише в п. 1 акту складання і подання позовної заяви, що обґрунтовані та реально пов`язані з наданням професійної правничої допомогу позивачу, і загальний розмір яких становить 6000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" в розмірі 10000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, гонорару успіху може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки гонорар успіху обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним із ціною позову, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення гонорару успіху до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в цій частині задоволенню не підлягає.

У той же час, враховуючи часткове задоволення позову, судом правомірно присуджено до відшкодування позивачу з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 14 693,06 грн.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/337/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

4. Матеріали справи №927/337/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім