Постанова

від 15.01.2025 по справі 903/790/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 903/790/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ольховський М.В. адвокат (в режимі відеоконференції)

відповідача: Грищенко О.М. адвокат (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 08.11.2024, повне рішення складено 08.11.2024, та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 27.11.2024, повне додаткове рішення складено 27.11.2024,

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 08.11.2024, повне рішення складено 08.11.2024, та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 27.11.2024, повне додаткове рішення складено 27.11.2024,

у справі № 903/790/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара"

до відповідача: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"

про стягнення 1326523 грн 77 коп.

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (далі ТОВ "Альмасара", позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (далі - ФГ "Агроінвест-Топилище", відповідач) 1 326 523,77 грн неустойки за непоставлений товар, нарахованої на підставі п. 7.2 договору поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить: 19 897,86 грн - сплаченого судового збору при поданні позову, 20 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу відповідно до укладеного договору № 34/09 про надання правничої допомоги від 03.09.2024 /т. 1 а.с. 1-6/.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 позов задоволено частково.

Присуджено стягнути з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 132 652,38 грн неустойки та 19 897,86 грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено у позові в частині стягнення 1 193 871,39 грн неустойки /т. 1 а.с. 110-114/.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 заяву представника ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено стягнути з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення витрат на професійну правничу у розмірі 10 000 грн відмовлено /т. 1 а.с. 127-130/

26.11.2024 відповідач Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 5622/24), в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити /т. 1 а.с. 132-144/.

В обґрунтування апеляційної скарги ФГ "Агроінвест-Топилище" зазначає:

- судом першої інстанції не враховано та не здійснено оцінку дослідження всіх матеріалів справи, які визначають та підтверджують дійсність, правомірність та обгрунтованість позовних вимог;

- відповідно до п. 7.2 договору поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023 в разі, якщо передача товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п. 3.1 даного договору, то постачальник оплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення;

- згідно з п. 7.7 договору нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання;

- умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов`язань не є умовою про збільшення строку нарахування пені, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі, який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу;

- тому строк нарахування пені за даним договором обчислюється за загальними правилами, встановленими Господарським кодексом України - пункт 6 статті 232 ГК України.

За наведених обставин скаржник вважає, що позов ТОВ "Альмасара" до ФГ "Агроінвест-Топилище" про стягнення згідно договору поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21 вересня 2023 року пені у розмірі 1 326 523,77 грн, яка розрахована за період із 19.04.2024 по 06.09.2024 є безпідставним.

Листом № 903/790/24/7733/24 від 26.11.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Волинської області.

03.12.2024 до суду надійшли матеріали справи № 903/790/24.

04.12.2024 відповідач ФГ "Агроінвест-Топилище", не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 5733/24), в якій просить:

- додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу в межах справи № 903/790/24 залишити без розгляду;

- у випадку відхилення вказаної вище вимоги, відмовити у задоволені заяви ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу;

- у випадку прийняття рішення про правомірність додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 27 листопада 2024 року по справі № 903/790/24 щодо вимог заяви ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу в межах справи № 903/790/24 розмір судових витрат на правничу допомогу зменшити до 10%, а саме до 1 000,00 грн /т. 2 а.с. 24-37/.

В обґрунтування апеляційної скарги ФГ "Агроінвест-Топилище" зазначає:

- Господарським судом Волинської області в частині прийняття рішення щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат безпідставно здійснено відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду, та не враховано відповідних доводів, котрі були винесені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини;

- приймаючи додаткове рішення від 27.11.2024 у справі № 903/790/24, поза увагою Господарського суду Волинської області та без належного правового дослідження та оцінки залишено подані та існуючі докази у даній справі;

- у цій справі заявник належним чином та у визначений спосіб не повідомив суд першої інстанції про те, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, та чітко не зазначив загальної суми витрат на професійну правничу допомогу, які він безпосередньо поніс та/або має понести у зв`язку із розглядом цієї справи;

- не зазначення у першій заяві по суті орієнтованого розміру судових витрат, які планує понести сторона, фактично може сприяти штучному збільшенню таких витрат в залежності від результату розгляду відповідних вимог сторони.

Враховуючи те, що ТОВ "Альмасара" фактично не подало попереднього (орієнтованого) розрахунку сум судових витрат, які воно понесло та очікує понести, ФГ "Агроінвест-Топилище" просить суд у задоволенні поданої заяви відмовити.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Миханюк М.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24. Розгляд апеляційних скарг призначено на "15" січня 2025 р. о 10:00 год.; задоволено заяву представника Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 1 а.с. 160, т. 2 а.с. 43/.

28.11.2024 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмасара", частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 в частині відмови у стягненні 1 193 871,39 грн неустойки у справі № 903/790/24 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю;

- додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 скасувати в частині відмови у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу /т. 2 а.с. 1-5/.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Альмасара" зазначає:

- суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, зменшив розмір неустойки на 90%, з 1 326 523,77 грн до 85 417,97 грн, при цьому невірно застосував (витлумачив) норми матеріального права ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21;

- згідно з видатковими накладними № 132 від 28.09.2023, № 133 від 02.10.2023, станом на 21.10.2023, тобто останній день виконання зобов`язання ФГ "Агроінвест-Топилище" поставило товар загальною кількістю 102,33 тонн;

- кількість не поставленого ФГ "Агроінвест-Топилище" товару станом на 21.10.2023 становить 897,67 тонн (1000 т - 102,3 т), вартістю 9 874 370 грн;

- 23.11.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" поставило товар кількістю 42,40 тонн, вартістю 466 400 грн, кількість не поставленого товару станом на 23.11.2023 та станом 18.04.2024 становить 855,27 тонн (1000 т - 102,3 т - 42,4 т), загальною вартістю 9 407 970,00 грн;

- загальна сума штрафних санкцій (неустойки), що підлягає стягненню з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" за непоставлений товар за період з 22.10.2023 до 18.04.2024 становить 1 708 359,4 грн (315 979,84 + 1 392 379,56);

- ступінь виконання основного зобов`язання: 14,47% (кількість поставленого товару - 102,33 тонн вартістю 1 592 030 грн, непоставленого товару становить 855,27 тонн (1000т.-102,3т.-42,4т.), загальною вартістю 9 407 970,00 грн);

- ФГ "Агроінвест-Топилище" жодного разу не повідомляло ТОВ "Альмасара" про причини та/або неможливість виконання зобов`язання, не вживало жодних заходів щодо виконання зобов`язання або врегулювати спір;

- ФГ "Агроінвест-Топилище" у клопотанні про зменшення розміру пені на 90% посилається на причину невиконання зобов`язання щодо поставки товару, а саме форс-мажорні обставини - введення воєнного стану, проте не надсилало ТОВ "Альмасара" жодних повідомлень про настання форс-мажору, відповідно п. 8.2, п. 8.3 договору, а також не надало жодних доказів та не довело зв`язку між неможливістю виконання договору та воєнним станом;

- співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, то слід зазначити, що ФГ "Агроінвест-Топилище" зобов`язувалось поставити ТОВ "Альмасара" товар у кількості 1000 тонн за загальною ціною 11 000 000,00 грн, вартість непоставленого товару становить 9 407 970,00 грн, розмір нарахованої пені 1 326 523,77 грн, що становить 18,15%;

- фактично ТОВ "Альмасара" зазнало непрямих збитків у розмірі 9 407 970,00 грн, що становить вартість непоставленого товару, а розмір нарахованої пені в розмірі 1 326 523,77 грн, що становить лише 14,1% від вартості непоставленого товару, що не є значним розміром нарахованої неустойки;

- така сума нарахованої пені є справедливою та співмірною з вартістю невиконаного зобов`язання;

- в оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи зменшення неустойки, суд першої інстанції послався на те, що "укладений договір не припинив свою дію, а відтак відносини щодо поставки непоставленого товару продовжують тривати, відповідач не позбавлений права виконати свої зобов`язання перед позивачем, та враховує правову позицію щодо зменшення нарахованої неустойки, викладену у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 903/280/24";

- Північно-західниу апеляційний господарський суд у постанові від 10.10.2024 у справі № 903/280/24, обґрунтовуючи зменшення розміру неустойки, вказав, "про наявність ознак каральної санкції саме для первісного позивача, котрий не відмовляється від виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на умовах договору так як і не відмовляється від покладення на нього штрафних санкцій за невиконання умов договору";

- однак, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що відповідач ФГ "Агроінвест-Топилище" не відмовляється від виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на умовах договору;

- під час розгляду справи в суді першої інстанції ФГ "Агроінвест-Топилище" не висловлювало такої позиції та навіть не намагалося виконати умови договору та врегулювати цей спір;

- натомість ФГ "Агроінвест-Топилище" у відзиві на позов ТОВ "Альмасара", як на причину невиконання зобов`язання щодо поставки товару, послалось на форс-мажорні обставини, а саме введення воєнного стану;

- отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, не надав належної правової оцінки вказаним вище обставинам та не з`ясував чи відповідач з 12.09.2024 (дата подання позову) вживав заходи щодо виконання договору;

- відмовляючи в частині стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позову, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі № 903/790/24 є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат;

- обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України);

- суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 та відсутність в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн;

- ТОВ "Альмасара"документально підтверджено понесені судові витрати в розмірі 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які слід стягнути з відповідача.

За наведених обставин ТОВ "Альмасара" вважає, що позов ТОВ "Альмасара" до ФГ "Агроінвест-Топилище" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки, слід задовольнити повністю, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 в частині відмови у стягненні 1 193 871,39 грн неустойки та додаткове рішення від 27.11.2024 у справі № 903/790/24, в частині відмови у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати, стягнути з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 1 193 871,39 грн неустойки та понесені судові витрати.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 28.11.2024, для розгляду справи № 903/790/24 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 - залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути встановлені недоліки апеляційної скарги /т. 2 а.с. 12/.

10.12.2024 (вх.№ 10652/24) від ТОВ "Альмасара" надійшли докази сплати 21 489,69 грн судового збору за квитанцією ІD: 2390-3484-0276-0598 від 09.12.2024 /т. 2 а.с. 14, 15/.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 06.12.2024 по 31.12.2024 включно, здійснено його заміну у справі № 903/790/24, протокол від 10.12.2024, яким для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "15" січня 2024 р. о 10:00 год. /т. 2 а.с. 21/.

Згідно з протоколом від 03.01.2025 судову справу № 903/790/24 передано раніше визначеному складу суду: Крейбух О.Г. головуючий суддя, судді Юрчук М.І., Миханюк М.В. /т. 2 а.с. 47, 48/.

Ухвалою суду від 06.01.2025 справу № 903/790/24 до свого провадження прийнято колегією суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, судді Юрчук М.І., Миханюк М.В. /т. 2 а.с. 49/

Ухвалою суду від 09.01.2025 задоволено заяву (вх.№ 107/25) представника ТОВ "Альмасара" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 57/.

В судовому засіданні 15.01.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах, просив рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Альмасара", додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу в межах справи № 903/790/24 залишити без розгляду та надав заперечення щодо апеляційної скарги ТОВ "Альмасара".

Представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги просив рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 скасувати в частині відмови у стягненні 1 193 871,39 грн, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 скасувати в частині відмови у стягненні 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та надав заперечення щодо апеляційних скарг ФГ "Агроінвест-Топилище".

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (далі - позивач, покупець) та Фермерським господарством "Агроінвест-Топилище" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику (за договором - товар).

Відповідно до п. 2.1 договору, найменуванням товару насіння соняшнику. Одиниця виміру тонна. Кількість та якість кожної партії товару визначається в Специфікаціях до даного договору, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, визначених у Специфікаціях до даного договору на кожну партію товару та згідно правил Інкотермс (редакція 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору.

П. 3.2 договору сторонами узгоджено, що постачальник при поставці товару зобов`язується надати покупцеві наступні документи:

- рахунок на оплату;

- аналізні картки, видані сертифікованою лабораторією та підписані начальником даної лабораторії та директором зернового складу (у разі якщо товар відвантажується з елеватору);

- видаткові накладні на товар;

- податкові накладні на товар (в електронному вигляді).

Ціна за одиницю товару (з урахуванням ПДВ у заліковій масі) вказується в Специфікації. Загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбається на умовах даного договору, передбачена в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Кінцева ціна цього договору визначається сторонами за підсумками всіх укладених Специфікацій, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 договору, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно умов Специфікації.

Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із розрахунковою рахунку покупця (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 7.2, 7.4, 7.5 договору в разі, якщо передача товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п. 3.1 даного договору, то постачальник оплачує покупцеві неустойку у розмірі 0.1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. В разі, якщо оплата товару була здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.2 даного договору. покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної залікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення. В разі, якщо має місце прострочення у виконанні постачальником зобов`язань по поставці товару згідно даного договору, покупець мас право в односторонньому порядку відмовитися від прийняття товару. В даному випадку постачальник зобов`язаний протягом 1-го банківського дня повернути отриману передоплату (в разі наявності поставленого товару - за різницею суми передоплати і вартістю поставленого товару), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця та сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі 5% від суми непоставленого або недопоставленого за кожен день затримки.

Згідно з п. 7.7 договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання.

Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 21.09.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

21.09.2023 сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 до договору поставки, згідно з умовами якої постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у кількості 1 000 тонн за загальною ціною 11 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 350 877,19 грн.

Специфікацією № 1 визначено, що поставка товару здійснюється до 21.10.2023 на склад покупця: Волинська обл., Володимирський район, місто Нововолинськ, вул. Княгині Ольги, будинок 72, на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2010).

Умовами пункту 5 Специфікації № 1 передбачено наступну оплату товару: 85% вартості товару оплачується не пізніше трьох банківських (робочих) днів після приймання товару, 15% вартості оплачується покупцем протягом одного банківського (робочого) дня з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН відносно відповідної партії товару.

Договір та специфікація підписані сторонами та завірені їх печатками /т. 1 а.с. 8-13, 14-15/.

28.09.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" поставило ТОВ "Альмасара" товар кількістю 51,89 тонн, вартістю 570 790 грн за видатковою накладною № 132 від 28.09.2023 /т. 1 а.с. 16/.

ТОВ "Альмасара" сплатило ФГ "Агроінвест-Топилище" вартість поставленого товару.

02.10.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" поставило ТОВ "Альмасара" товар кількістю 50,44 тонн, вартістю 554 840,00 грн за видатковою накладною № 133 від 02.10.2023, яка оплачена покупцем /т. 1 а.с. 17/.

23.11.2023 (в порушення постачальником строків поставки, передбачених Специфікацію № 1 до договору) ФГ "Агроінвест-Топилище" поставило ТОВ "Альмасара" товар кількістю 42,40 тон, вартістю 466 400,00 грн за видатковою накладною № 175 від 23.11.2023 /т. 1 а.с. 18/.

Проте при отриманні товару за поставкою від 23.11.2023, постачальник не надав рахунок та видаткову накладну.

23.11.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" на електронну пошту надіслало рахунок на оплату, в якому невірно вказано вартість товару.

01.12.2023 ТОВ "Альмасара" надіслало на електронну пошту ФГ "Агроінвест-Топилище" та 01.12.2023 через засоби поштового зв`язку, вимогу про виконання умов поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023, а саме поставити соняшник у кількості 897,67 тонн відповідно до умов договору та сплатити на користь товариства штрафні санкції у розмірі 315 979,84 грн /т. 1 а.с. 19-20/.

11.12.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" надіслало на електронну пошту ТОВ "Альмасара" лист з вкладенням видаткової накладної від 23.11.2023.

12.12.2023 ТОВ "Альмасара" повідомило ФГ "Агроінвест-Топилище" про те, що в надісланих видаткових накладних невірно вказано ціну товару.

13.12.2023 ТОВ "Альмасара" підписало виправлену постачальником видаткову накладну № 175 від 23.11.2023.

14.12.2024 ТОВ "Альмасара" надіслало на електронну пошту та через засоби поштового зв`язку на адресу боржника повідомлення про застосування права притримання сплати (грошових коштів) за поставний товар в сумі 466 400 грн до виконання ФГ "Агроінвест-Топилище" зобов`язань щодо поставки насіння соняшника в кількості 855,27 тонн /т. 1 а.с. 22-23/.

Однак вимога ТОВ "Альмасара" про виконання умов договору поставки ФГ "Агроінвест-Топилище" залишена без розгляду.

В квітні 2024 року відповідач ФГ "Агроінвест-Топилище" звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Альмасара" про стягнення 518 955,10 грн, з яких: 466 400,00 грн заборгованості за поставлений товар, 42 285,39 грн пені, 4 224,67 грн - 3% річних та 6 045,48 грн інфляційних втрат.

В свою чергу ТОВ "Альмасара" подало зустрічний позов про стягнення з ФГ "Агроінвест-Топилище" 1 708 359,40 грн неустойки за непоставлений товар за період з 23.11.2023 до 18.04.2024 за договором поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023, в обгрунтування якого вказано, що ФГ "Агроінвест-Топилище" в порушення умов договору не здійснено поставку насіння соняшника в кількості 855,27 тонн загальною вартістю 9 407 970,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/280/24 від 04.07.2024 первісний позов ФГ "Агроінвест-Топилище" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Альмасара на користь ФГ "Агроінвест-Топилище" 518 955,54 грн, (з яких: 466 400,00 грн заборгованість, 42 285,39 грн - пеня, 4 224,67грн - 3% річних та 6 045,48 грн інфляційні втрати), а також 7 784,33 грн витрат по сплаті судового збору.

Зустрічний позов ТОВ "Альмасара" задоволено частково: стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 854 179,70 грн неустойки, а також 25 625,39 грн витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 854 179,70 грн неустойки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2024 у справі № 903/280/24 змінено та викладено пункт 5, 6 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 04.07.2024 у справі № 903/280/24 в такій редакції:

"5. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" 85 417,97 грн неустойки, а також 25 625,39 грн витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Відмовити у зустрічному позові в частині стягнення 1 622 941,43 грн неустойки".

В решті рішення Господарського суду Волинської області від 04.07.2024 у справі № 903/280/24 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 10.10.2024.

Звертаючись із цим позовом до Господарського суду Волинської області, позивач зазначає, що ФГ "Агроінвест-Топилище" надалі не виконує свої зобов`язання щодо поставки товару та станом на 06.09.2024 кількість непоставленого товару ТОВ Альмасара становить 855,27 тонн, загальною вартістю 9 407 970 грн, у зв`язку із чим на підставі п. 7.2 договору нарахував відповідачу неустойку за період з 19.04.2024 по 06.09.2024 у розмірі 1 326 523,77 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 позов задоволено частково, стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 132 652,38 грн неустойки та 19 897,86 грн витрат по сплаті судового збор; відмовлено у позові в частині стягнення 1 193 871,39 грн неустойки.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нарахована позивачем неустойка в розмірі 1 326 523,77 грн на підставі п. 7.2 договору за період з 19.04.2024 по 06.09.2024 є підставною та обгрунтованою.

Разом з тим суд першої інстанції, враховуючи всі фактичні обставини справи, принцип розумності та справедливості, відсутність понесених ТОВ Альмасара збитків, значний розмір нарахованої неустойки, а також правову позицію щодо зменшення нарахованої неустойки, викладену у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 903/280/24, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки до 90% на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволив частково у розмірі 132 652,38 грн неустойки. В позові в частині стягнення 1 193 871,39 грн неустойки відмовив.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 заяву представника ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в частині стягнення витрат на професійну правничу у розмірі 10 000 грн відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позову, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі № 903/790/24, на думку суду першої інстанції, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваних рішення та додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 не підлягає задоволенню, апеляційні скарги ФГ "Агроінвест-Топилище" слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт неналежного виконання ФГ "Агроінвест-Топилище" умов договору, а саме порушення строку його виконання, вартість та кількість непоставленого товару, встановлено Господарським судом Волинської області у рішенні від 04.07.2024 у справі № 903/280/24.

Так за договором поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023 ФГ "Агроінвест-Топилище" мало здійснити ТОВ "Альмасара" поставку товару (насіння соняшнику) у кількості 1000 тонн у строк до 21.10.2023.

ФГ "Агроінвест-Топилище" поставку товару здійснило частково у кількості 144,7 тонн, кількість непоставленого товару становить 855,3 тонн (1000 т - 144,7 т), загальною вартістю 9 407 970 грн.

Разом з тим ТОВ "Альмасара" у справі № 903/280/24 подало зустрічний позов про стягнення з ФГ "Агроінвест-Топилище" 1 708 359,40 грн неустойки за період з 22.10.2023 по 18.04.2024 у зв`язку з невиконанням ФГ "Агроінвест-Топилище" зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023 щодо повної поставки товару у визначений строк.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Волинської області від 04.07.2024 у справі № 903/280/24, серед іншого, зустрічний позов ТОВ "Альмасара" задоволено частково, стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 854 179,70 грн неустойки та відмовлено у зустрічному позові в частині стягнення 854 179,70 грн неустойки у зв`язку із зменшенням її розміру на 50%.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2024 у справі № 903/280/24, зокрема, в частині стягнення неустойки змінене та стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 85 417,97 грн неустойки у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення її розміру на 95%.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За умовами п. 7.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених змістом цього договору.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили відповідальність постачальника у разі передачі товару покупцеві пізніше строків, вказаних у п. 3.1 договору, у вигляді сплати неустойки у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється на протязі всього періоду невиконання зобов`язання (п. 7.7 договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 21.09.2023 поставка покупцю товару у кількості 1 000 тонн здійснюється до 21.10.2023.

Позивач просить стягнути неустойку за непоставлений товар за період з 19.04.2024 по 06.09.2024 у розмірі 1 326 523,77 грн (9 407 970,00 грн х 0,1% х 141 = 1 326 523,77 грн) на підставі п. 7.2, 7.7 договору на протязі всього періоду невиконання зобов`язання.

Разом з тим відповідач заперечуючи проти позову, наголошує, що у договорі поставки сільськогосподарської продукції № 21092023 від 21.09.2023 відсутнє застереження щодо визначення іншого строку нарахування неустойки, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо строку нарахування неустойки, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

Договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

Згідно з п. 85-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22:

« 85. Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

86. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

87. Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

88. Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Велика Палата Верховного Суду у п. 92 постанови від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 дійшла висновку, що у разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що сторони у п. 7.2 (за кожен день прострочення) та п. 7.7 (на протязі всього періоду невиконання збов`язань) договору поставки від 21.09.2023 не встановили строку нарахування неустойки у розумінні ч. 1 ст. 251 та ст. 252 ЦК України, тому нарахування неустойки повинно здійснюватися відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки відповідач поставку товару мав здійснити до 21.10.2023, то шестимісячний строк для нарахування неустойки з 22.10.2023 по 22.04.2024 включно.

Отже враховуючи, що у справі № 903/280/24 неустойка за п. 7.2 договору стягнута за період прострочення з 22.10.2023 по 18.04.2024 включно, тому у цій справі належною до стягнення є неустойка, нарахована за період з 19.04.2024 по 22.04.2024 включно, розмір якої становить 37 631,88 грн (9 407 970,00 грн х 0,1% х 4). Відповідно 1 288 891,89 грн (1 326 523,77 грн - 37 631,88 грн) неустойки безпідставно нараховано за період прострочення з 23.04.2024 до 06.09.2024.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вищезазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку, що нарахована позивачем неустойка у розмірі 1 326 523,77 грн за період з 19.04.2024 по 06.09.2024 є підставною та обгрунтованою.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та ускладнення господарської діяльності чи понесення ТОВ Альмасара збитків в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення своїх зобов`язань звернувся до Господарського суду Волинської області з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90%, посилаючись на висновок Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Частина 3 ст. 551 ЦК України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У свою чергу норми ст. 233 ГК України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. І за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Згідно з п. 8.1 договору жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання, зокрема, воєнних дій, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі

Відповідно до п. 8.2 договору сторона, для якої виконання зобов`язань згідно договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно але не пізніше ніж через 2 дні після початку їх виникнення письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.

Пунктом 8.3 договору визначено, що інформація про дію форс-мажорних обставин повинна бути підтвердженя Торгово-промисловою палатою України. відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причин невиконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання п. 8.2 договору він сповістив позивача протягом 2 днів з моменту настання форс-мажорних обставин (у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України), а тому втратив право посилатися на такі обставини.

Крім того відповідачем не надано жодних доказів того, що ним вживалися заходи щодо виконання умов договору у повному обсязі.

Також колегією суддів враховується, що розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідча є незначним у порівнянні із вартістю непоставленого товару.

Разом з тим у апеляційній скарзі ФГ "Агроінвест-Топилище" не наводить доводів на спростування таких висновків, однак повторює доводи та вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву.

За наведених обставин апеляційний господарський суд вважає, що ФГ "Агроінвест-Топилище" не зазначило достатніх обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, а тому у суду відсутні правові підстави для реалізації права на зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 в частині відмови у стягненні 1 193 871,39 грн неустойки не підлягає задоволенню. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (вх. № 5622/24) на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 37 631,88 грн неустойки, у позові в частині стягнення 1 288 891,89 грн неустойки - відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивачем у позові заявлено до стягнення 1 326 523,77 грн, сума задоволених позовних вимог (37 631,88 грн) у процентному співвідношенні із сумою заявлених позивачем позовних вимог становить 2,84% (37 631,88 грн : 1 326 523,77 грн х 100%), у процентному співвідношенні із сумою відмовлених позовних вимог становить 97,16%.

Позивачем за подання позову сплачено 19 897,86 судового збору.

На підставі ст. 129 ГПК України на відповідача покладається 565,10 грн (19 897,88 х 2,84%) витрат позивача по сплаті судового збору за подання позову.

У ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024, тому на позивача покладаються його витрати по сплаті судового збору за її подання у розмірі 21 489,69 грн.

Щодо витрат відповідача ФГ "Агроінвест-Топилище" по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідач рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 оспорює повністю у загальній сумі 1 326 523,77 грн заявленої до стягнення неустойки, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на яке становить 29 846,79 грн (1 326 523,77 х 1,5% х 150%).

Відповідач при зверненні з апеляційною скаргою сплатив 4 542,00 грн судового збору, розмір недоплати - 25 304,79 грн (29 846,79 грн 4 542,00 грн), а тому з відповідача в дохід державного бюджету України слід стягнути 25 304,79 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (вх. № 5622/24) на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 у зв`язку з її частковим задоволенням покладаються на позивача.

Щодо апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24.

13.11.2024 до господарського суду надійшла заява представника ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 903/790/24 за позовом ТОВ Альмасара до ФГ Агроінвест-топилище про стягнення 1 326 523,77 грн неустойки та стягнути з ФГ Агроінвест-топилище на користь ТОВ Альмасара 20 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу /т. 1 а.с. 116-117/.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.Частинами 1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 та 5 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн відповідно до укладеного договору № 34/09 від 03.09.2024.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі представником позивача надано суду копії договору № 34/09 про надання правничої допомоги від 03.09.2024; свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю, рахунку на оплату № 02/09 від 03.09.2024 на суму 20 000 грн, платіжної інструкції № 791 від 09.09.2024 про оплату правничої допомоги на суму 20 000 грн; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

03.09.2024 між ТОВ Альмасара (Клієнт) та адвокатом Ольховським М.В. (Адвокат) укладено Договір № 34/09 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат надає професійну правничу допомогу клієнту з підготовки позову, заперечень, заяв, клопотань, процесуальних документів, представництва інтересів у справі за позовом ТОВ Альмасара до ФГ Агроінвест-Топилище про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 21092023 від 21.09.2023, а клієнт зобов`язується оплатити вартість (гонорар) наданих адвокатом послуг на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору про надання правничої допомоги адвокат має право представляти інтереси клієнта в Господарському суді Волинської області, в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, громадських формувань, перед громадянами, посадовими і службовими особами, з питань,що стосуються даного договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору вартість послуг (гонорар) за даним договором є фіксованим та становить 20 000 грн, які клієнт зобов`язується сплатити адвокату протягом 10 днів з моменту підписання сторонами даного договору на підставі рахунку наданого адвокатом. Розмір гонорару не залежить від досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Факт надання послуг та прийняття їх стороною підтверджується оплатою ТОВ Альмасара за надану правничу допомогу згідно з платіжною інструкцією на суму 20 000 грн, на підставі рахунку адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

З аналізу вищезазначеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Представник позивача просив стягнути з відповідача фіксовану суму витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 37 631,88 грн неустойки, що становить 2,84% від суми заявленого позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам становлять 568,00 грн (20 000 х 2,84%).

За таких обставин у стягненні з відповідача 19 432,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Альмасара" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 в частині відмови у стягненні 10 000,00 грн витрат на професійну правничу доаомогу слід залишити без задоволення; апеляційна скарга (вх. № 5733/24) ФГ "Агроінвест-Топилище" підлягає задоволенню частково, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 необхідно скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву представника ТОВ "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково, стягнути з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Альмасара" 568,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в частині стягнення витрат на професійну правничу у розмірі 19 432,00 грн - відмовити.

Одночасно колегією суддів з`ясовано, що позивач ТОВ "Альмасара" (код 44829463) змінив своє місцезнаходження та на час звернення з апеляційною скаргою зареєстрований за адресою: 61003, Харківська область, м. Харків, Павлівський майдан, будинок 10.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2024 у справі № 903/790/24 скасувати. Ухвалити нове рішення.

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська обл., Іваничівський район, село Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська обл., Володимирський район, м. Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд. 72, код ЄДРПОУ 44829463) 37 631 грн 88 коп. неустойки, а також 565 грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 1 288 891 грн 89 коп. неустойки».

3. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 задоволити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/790/24 скасувати.

Ухвалити нове додаткове рішення.

"1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська обл., Іваничівський район, село Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська обл., Володимирський район, м. Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд. 72, код ЄДРПОУ 44829463) 568 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В частині стягнення витрат на професійну правничу у розмірі 19 432,00 грн відмовити».

4. Стягнути Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська обл., Іваничівський район, село Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA878999980313151206082017527, код класифікації доходів бюджету 22030101) 25 304 грн 79 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмасара" (45407, Волинська обл., Володимирський район, м. Нововолинськ, вул. Ольги Княгині, буд. 72, код ЄДРПОУ 44829463) на користь Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (45341, Волинська обл., Іваничівський район, село Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) 29 846 грн 79 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. 287, 288 ГПК України.

Справу № 903/790/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "28" січня 2025 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.