Постанова

від 22.01.2025 по справі 904/1129/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1129/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Крят Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 р.

( суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 09.09.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент",

м. Запоріжжя

до

Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг",

м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором поставки

та

за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг",

м. Кривий Ріг

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент",

м. Запоріжжя

про стягнення неустойки, в розмірі 139 257,65грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" 246 240,00 грн - основного боргу; 2 266,75 грн - 3% річних та 4 086,66 грн - втрати від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 2156 від 21.09.2021 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Від Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" надійшла зустрічна позовна заява, у якій Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" неустойку, в розмірі 354 591,00 грн. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що Постачальником було порушено строки поставки товару за спірною Специфікацією.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" основний борг, у розмірі 246 240,00 грн., 3% річних, у розмірі 2 222,19 грн., інфляційні втрати, у розмірі 4 086,66 грн. та судовий збір, у розмірі 3 030,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" неустойку в розмірі 167 445,75 грн. та судовий збір, у розмірі 4 018,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Проведено зустрічне зарахування за результатами якого: Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" заборгованість у розмірі 85 103,10 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" судовий збір в розмірі 1 056,07 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду, відмовити у зустрічному позові.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 р. в частині задоволення зустрічного позову в розмірі 167 445,75 грн.

При цьому Скаржник зазначає, що у справі відсутні документи на підтвердження повноважень підписанта з боку Покупця ( Дмитра Кібиша ), як то підписувати Пояснення, специфікації, замовлення, вчиняти правочини від імені Покупця. Відповідач жодним чином не заперечив це клопотання, повноважень Дмитра Кібиша не підтвердив. Це додатково свідчить про відсутність у нього повноважень вчиняти правочини від імені Покупця.

Водночас, на думку Скаржника, оскільки на Специфікації № 20 з боку Покупця наявний підпис тільки неуповноваженої особи, для чинності цього правочину Специфікація повинна була підписати ще особа, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. На момент подання зустрічного позову Покупець не вчинив правочин, не затвердив підписані неуповноваженими особами Специфікації. До зустрічної позовної заяви додано Специфікації без підпису особи, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. Замовлення по своїй суті є правочином, оскільки визначає певні наслідки його укладення ( обсяг замовлення, умови поставки, умови оплати, загальна вартість та інш. ). Специфікація не містить обсягу замовлення та загальної вартості.

Скаржник наголошує на тому, що Покупець надіслав Продавцю Замовлення № 4500412191, яке по суті є тільки проектом замовлення. На ньому стоїть підпис тільки начальника управління Д.М. Кібіш. У підписанта Замовлення № 4500412191 ( Д.М.Кібіш ) був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ст. 92 ЦК України ), який відповідно до ст. 203 ЦК України є обов`язковою умовою для чинності правочину.

На переконання Скаржника оскільки на Замовленні № 4500412191 з боку Покупця наявний підпис тільки неуповноваженої особи, для чинності цього правочину Замовлення повинна була підписати ще особа, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. На момент подання зустрічного позову Покупець не вчинив правочин, не затвердив підписані неуповноваженою особою замовлення. До зустрічної позовної заяви додані Замовлення без підпису особи, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. Під запевнення працівників Покупця, що правочин буде схвалений шляхом затвердження уповноваженою особою або шляхом оплати, Продавець відправив Продукцію за видатковими накладними № РН-02040 від 23.10.2023 р. на суму 123 120,00 грн та № РН-01865 від 27.09.2023 р. на суму 123 120,00 грн. У накладних зазначив номери замовлень, розраховуючи на їх подальше схвалення Покупцем. До моменту пред`явлення зустрічного позову Покупець не схвалив правочинів а ні шляхом підписання їх уповноваженою особою, а ні шляхом оплати.

У доповненні до апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги скріншоти електронних листів в якості належного підтвердження надсилання Замовлень, а також розрахунок суми зустрічного позову, який ґрунтується на датах надсилання електронних листів. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що Продавець неодноразово повідомляв суд і представника Покупця про відсутність в матеріалах справи будь яких доказів на підтвердження повноважень Дмитра Кібіша, як то підписувати Пояснення, специфікації, замовлення, вчиняти правочини від імені Покупця. Представник Покупця так і не надав доказів, що зазначена особа діяла відповідно до установчих документів Покупця чи на підставі довіреності. Первинний позов ґрунтується саме на цих документах. А от після подання зустрічного позову вже виникли питання. Представник Покупця надав до суду Відповідь на відзив, до якого додав пояснення щодо форми замовлення за підписом того самого Дмитра Кібіша.

Скаржник посилається на те, що Продавець приймав до виконання свої зобов`язання, поставляв замовлені товари та відповідно отримував грошові кошти за поставлений товар ґрунтуючись на договорі № 2156 та на додатках до нього, але поза межами Специфікацій та Замовлень на поставку. Представник Покупця не випадково сфальсифікував докази, надавши до зустрічної позовної заяви скріншот листування електронною поштою, з якого видалив частину листа ( у формі таблиці ), якою Покупець визначав графік поставок згідно потреби свого виробництва. Суд першої інстанції помилково прийняв до уваги скріншоти електронних листів в якості належного підтвердження надсилання Замовлень, а також розрахунок суми зустрічного позову, який ґрунтується саме на датах надсилання електронних листів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що вказані Апелянтом документи Специфікації № 20 від 28.07.2023 р. та Замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р. є чинними, як і інші документи за якими здійснювалася поставка протягом 2,5 років та не визнавалися судом нікчемними. Також Апелянт замовчує той факт, що первісний позов у цій справі стосувався стягнення заборгованості за поставлений товар саме за Специфікацією № 20 від 28.07.2023 р. та За мовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р. (наявні в матеріалах справи), підпис на якій наразі ставиться Апелянтом під сумнів. Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані саме порушеннями строку оплати за поставлений товар, які погоджені сторонами в Специфікації № 20 від 28.07.2023 р. та Замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р.. Протягом тривалого часу дії договору (близько три роки) Апелянт приймав до виконання свої зобов`язання, поставляв замовлені товари та відповідно отримував грошові кошти за поставлений товар ґрунтуючись на договорі № 2156 та на додатках до нього: Специфікаціях та Замовленнях на поставку підписані Кібиш Дмитром та не ставив під сумнів повноваження останнього. Під час розгляду справи Апелянт не звертався до Відповідача про підтвердження повноважень та до суду. Тож позиція є надуманою за якою Апелянт розцінює одні й ті ж саме документи, як належний чи неналежний доказ виключно за критерієм, чиї вимоги такі документи підтверджують та до якого позову вони додані в якості доказу - до первісного чи до зустрічного.

Товариство також вказує на те, що Замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р.: створено відповідно у Покупця, підписано уповноваженою особою Начальником управління закупівлі матеріалів Кібіш Дмитром згідно до Специфікації № 20 від 28.07.2023 р.; направлено Продавцю на погоджену сторонами у договорі адресу електронної пошти ( п. 12.22 ); отримано Продавцем, погоджено шляхом підписання/ проставлення печатки, прийнято до виконання ( поставки ); виконано Продавцем замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р., шляхом поставки товару за видатковою накладною № РН-02040 від 23.10.2023 р.; грошові кошти за видатковою накладною № РН-02040 від 23.10.2023 р. за Замовленням на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р. за рішенням суду у справі № 904/1129/24 підлягають стягненню з Покупця.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 11.09.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1129/24.

Матеріали справи № 904/1129/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 р. у справі № 904/1129/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 22.01.2025 р..

Позивач за первісним позовом не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача за первісним позовом

У судовому засіданні 22.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.09.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" ( Продавець ) укладений рамковий договір на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні № 2156, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця продукцію ( далі - продукція або товар ) за цінами, узгодженими у Специфікації(ях) до даного договору, в об`ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід`ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна продукції, що постачається покупцю, договірна і вказується для кожної позиції окремо в Специфікації(ях), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції, зазначеній у відповідній специфікації, та узгоджуються у відповідній(их) Специфікації(ях). Якщо редакція Інкотермс не визначена у відповідній специфікації, застосовуватиметься Інкотермс в редакції 2010 року.

Поставка продукції продавцем здійснюється в строки та в об`ємах, зазначених у відповідних замовленнях на поставку (далі - замовлення). Замовлення подаються покупцем продавцю шляхом направлення сканкопії цього документу на електронну адресу продавця. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення на електронну адресу продавця. Продавець протягом 2 робочих днів з моменту подачі замовлення покупцем, повинен підтвердити можливість виконання замовлення в обсягах та строках або надіслати мотивовану відмову. Після отримання підтвердження від продавця сторони підписують та скріплюють печатками сторін оригінал відповідно замовлення ( п. 3.2 договору ).

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з 14.09.2021 р. і діє до 31.12.2023 р., а частині: порядку врегулювання спору встановленого даним договором; порядку застосування штрафних санкцій; гарантійних зобов`язань; виконання грошових зобов`язань за даним договором; зберігання продукції з недоліками - до повного виконання вказаних зобов`язань.

Усі додатки, зміни, доповнення, додаткові угоди, специфікації та ін до договору складають його невід`ємну частину ( п. 12.1 договору ).

28.07.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 20 до договору про поставку товару на суму 3 600 000,00 грн протягом 20 календарних днів з дати направлення Покупцем сканкопії замовлення на електронну адресу продавця. У Специфікації передбачено, що оплата продукції, поставленої на склад Покупця, здійснюється після надання оригіналу рахунку покупцеві протягом 45 календарних днів. Пакет документів з товаром: рахунок, накладна, документ, що підтверджує якість продукції.

15.09.2023 р. було направлено замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р. на суму 809 169,60 грн. Строки поставки: протягом 20 календарних днів з дати направлення Покупцем сканкопії замовлення на електронну адресу Продавця. Оплата продукції, поставленої на склад Покупця, здійснюється після надання оригіналу рахунку Покупцеві протягом 45 календарних днів. Пакет документів з товаром: рахунок, накладна, документ, що підтверджує якість продукції.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за даною Специфікацією Продавець надав видаткові накладні № РН-02040 від 23.10.2023 р. на суму 123 120,00 грн та № РН-01865 від 27.09.2023 р. на суму 123 120,00 грн. Також Позивач за первісним позовом виставив на оплату рахунки-фактури № СФ-01837 від 27.09.2023 р. на суму 123 120,00 грн та № СФ-02006 від 23.10.2023 р. на суму 123 120,00 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що Відповідач за первісним позовом у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало причиною виникнення спору за первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Відповідача за зустрічним позовом неустойку в розмірі 354 591,00 грн. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що постачальником було порушено строки поставки товару за спірною Специфікацією.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача за первісним позовом, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі: за первісним позовом є вимоги Продавця ( ТОВ "Технохімреагент" ) до Покупця ( ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" ) про стягнення залишку вартості поставленого товару, 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму основного боргу на підставі ст. 625 ЦК України; за зусрічним позовом є вимоги Покупця ( ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" ) до Продавця ( ТОВ "Технохімреагент" ) про стягнення неустойки у зв`язку із порушенням строків поставки товару, відповідно до умов Договору на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні № 2156 від 21.09.2021 р..

Беручи до уваги правову природу укладеного між Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" ( Продавець ) Договору на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні № 2156 від 21.09.2021 р.., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Сторона не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної поставки товару та оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача за певісним позовом вимагати повної оплати поставленого товару та право Позивача за зустрічним позовом вимагами у разі несвоєчасної поставки товару на нарахування у відповідності до п. 7.1 договору неустойки в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов, стягнув з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Технохімреагент" основний борг, у розмірі 246 240,00 грн., 3% річних, у розмірі 2 222,19 грн., інфляційні втрати, у розмірі 4 086,66 грн. та судовий збір, у розмірі 3 030,59 грн., у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовив. Зустрічний позов задоволено частково, суд стягнув з ТОВ "Технохімреагент" на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" неустойку в розмірі 167 445,75 грн. та судовий збір, у розмірі 4 018,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Проведено зустрічне зарахування за результатами якого: Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Технохімреагент" заборгованість у розмірі 85 103,10 грн. Стягнуто з ТОВ "Технохімреагент" на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" судовий збір в розмірі 1 056,07 грн.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині задоволення судом зустрічного позову щодо стягнення з ТОВ "Технохімреагент" на користь ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" неустойки в розмірі 167 445,75 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення первісного позову, встановлення факту укладання договору та отримання товару, в частині зменшення пені за зустрічним позовом на 50%, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення поставки продукції проти строків обумовлених в замовленнях на поставку та про суперечливу поведінку Відповідача за зустрічним позовом, оскільки позивач погодив нове замовлення, хоча мав можливість не брати до виконання нові замовлення до погашення заборгованості за попередні. Відповідно даний аргумент Відповідача за зустрічним позовом не був прийнятий господарським судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. ( ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом неустойку в розмірі 354 591,00 грн. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що постачальником було порушено строки поставки товару за спірною Специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 20 до договору про поставку товару на суму 3 600 000,00 грн протягом 20 календарних днів з дати направлення Покупцем сканкопії замовлення на електронну адресу Продавця. У Специфікації передбачено, що оплата продукції, поставленої на склад Покупця, здійснюється після надання оригіналу рахунку Покупцеві протягом 45 календарних днів. Пакет документів з товаром: рахунок, накладна, документ, що підтверджує якість продукції.

15.09.2023 р. направлено замовлення на поставку № 4500412191 від 14.09.2023 р. на суму 809 169,60 грн. Строки поставки: протягом 20 календарних днів з дати направлення Покупцем сканкопії замовлення на електронну адресу продавця. Оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання оригіналу рахунку покупцеві протягом 45 календарних днів. Пакет документів з товаром: рахунок, накладна, документ, що підтверджує якість продукції.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за даною Специфікацією Продавець надав видаткові накладні № РН-02040 від 23.10.2023 р. на суму 123 120,00 грн та № РН-01865 від 27.09.2023 р. на суму 123 120,00 грн. Також, Позивач за первісним позовом виставив на оплату рахунки-фактури № СФ-01837 від 27.09.2023 р. на суму 123120,00 грн та № СФ-02006 від 23.10.2023 р. на суму 123120,00 грн.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених в замовленнях на поставку, Продавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Постачальник прострочив поставку продукції на 18 днів. Відповідно Позивач за зустрічним позовом нарахував пеню із розрахунку 500 доларів США за 18 днів у розмірі 354 591,00 грн.

ТОВ "Технохімреагент" заперечуючи проти зустрічного позову у суді першої інстанції, посилалося на ч. 5 ст. 692 ЦК України, та зазначало про зупинення передання товару за спірною Специфікацію, оскільки Позивач за первісним позовом мав непогашену заборгованість за попередніми поставками. Так, Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що станом на 15.10.2023 р. Позивач за зустрічним позовом мав заборгованість перед ним в розмірі 3 956 922,84 грн та стверджує, що неодноразово повідомляв про необхідність погасити заборгованість.

ТОВ "Технохімреагент" посилалося на те, що за Специфікацією № 20 були надані: замовлення № 4500409024 від 31.07.2023 р. на суму 781 512,00 грн та здійснено поставку товару на підставі видаткових накладних № РН-01433 від 31.07.2023 р. на суму 440 466,00 грн та № РН-01567 від 16.08.2023 р. на суму 340 224,00 грн, який неоплачений; замовлення № 4500409214 від 02.08.2023 р. на суму 22 7040,00 грн та здійснено поставку товару на підставі видаткової накладної № РН-01568 від 16.08.2023 р. на суму 227 040,00 грн, який неоплачений; замовлення № 4500412191 від 14.09.2023 р. на суму 809 169,60 грн та здійснено поставку товару на підставі видаткових накладних № РН-01796 від 20.09.2023 р. на суму 200 091,60 грн, № РН-01952 від 12.10.2023 р. на суму 364 080,00 грн, № РН-01865 від 27.09.2023 р. на суму 123 120,00 грн, № РН-02040 від 23.10.2023 р. на суму 123 120,00 грн, який неоплачений; замовлення № 4500412234 від 15.09.2023 р. на суму 59 058,00 грн та здійснено поставку товару на підставі видаткових накладних № РН-01797 від 20.09.2023 р. на суму 25 404,00 грн та № РН-01951 від 12.10.2023 р. на суму 32 412,00 грн, який неоплачений.

Так, ч. 5 ст. 692 ЦК України передбачено, що якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, суд звертає увагу, що п. 3.2 договору передбачено, що поставка продукції продавцем здійснюється в строки та в об`ємах, зазначених у відповідних замовленнях на поставку (далі - замовлення). Замовлення подаються Покупцем Продавцю шляхом направлення сканкопії цього документу на електронну адресу продавця. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення на електронну адресу продавця. Продавець протягом 2 робочих днів з моменту подачі замовлення покупцем, повинен підтвердити можливість виконання замовлення в обсягах та строках або надіслати мотивовану відмову. Після отримання підтвердження від продавця сторони підписують та скріплюють печатками сторін оригінал відповідно замовлення.

Спірними є поставки, здійснені на підставі замовлення № 4500412191 від 14.09.2023 р. на загальну суму 809 169,60 грн. При цьому Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що у Позивача за зустрічним позовом існувала заборгованість за попередніми поставками по інших замовленнях, а саме станом на 15.10.2023 р. - 3 956 922,84 грн.

З викладеного, суд першої інстанції виснував, що погоджуючи замовлення № 4500412191 від 14.09.2023 р. на загальну суму 809 169,60 грн Відповідач за зустрічним позовом вже розумів, що може скористатися правом на зупинення передання товару, до погашення боргу. До того ж матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за зустрічним позовом здійснено спірну поставку до повної оплати всього раніше переданого товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що поведінка Відповідача за зустрічним позовом є суперечливою, оскільки Позивач погодив нове замовлення, хоча мав можливість не брати до виконання нові замовлення до погашення заборгова ності за попередні. Відповідно даний аргумент Відповідача за зустрічним позовом не може бути прийнятий.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Перевіркою правильності нарахування пені, судом першої інстанції було встановлено допущення помилки, оскільки прострочення поставки тривало 17 днів з 06.10.2023 р. по 23.10.2023 р., при цьому день поставки не враховуються до строку прострочення. Таким чином, розмір пені становить 334 891,50 грн.

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що документи, на яких ґрунтуються вимоги за зустрічним позовом, підписані особою з відсутнім обсягом дієздатності.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з аргументами Позивача за зустрічним позовом, що має місце суперечлива поведінка з боку Відповідача за зустрічним позовом.

Так, первісний позов у цій справі стосувався стягнення заборгованості за поставлений товар за Специфікацією № 20 від 28.07.2023 р., підпис на якій ставиться Апелянтом під сумнів.

Проте, протягом тривалого часу дії договору, ТОВ "Технохімреагент" приймав до виконання свої зобов`язання, поставляв замовлені товари та, відповідно, отримував грошові кошти за поставлений товар ґрунтуючись на договорі та на додатках до нього: Специфікаціях та Замовленнях на поставку.

Специфікації, в тому числі №14 від 10.03.2023 р., № 21 від 04.08.2023 р., № 22 від 04.08.2023 р. та відповідно Специфікація № 20, на підставі якої Апелянтом було заявлено стягнення заборгованості за поставлений товар за первісним позовом у цій справі також підписані саме Кібіш Дмитром.

Тобто, товариство своїми конклюдентними діями неодноразово схвалювало правочин, про що свідчать відвантаження/поставка товару на виконання зобов`язань, та спростовує доводи апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 р. у справі № 904/1129/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.01.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін