Постанова

від 27.01.2025 по справі 904/2863/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2863/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від прокуратури: Федотова О.П., прокурор (в залі суду);

від позивача1: не з`явився;

від позивача-2: Гладіліна Р.А. (в залі суду);

від відповідача: Бондаренко К.А. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 (суддя Крижний О.М., повний текст якого підписаний 23.09.2024) у справі № 904/2863/24

за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград Дніпропетровська область в інтересах держави в особі

позивача-1: Тернівської міської ради, м. Тернівка Дніпропетровської області

позивача-2: Відділу освіти Тернівської міської ради, м. Тернівка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в особі Тернівської міської ради та Відділу освіти Тернівської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 09.02.2022, №2 від 18.10.2022 № 3 від 19.10.2022, № 4 від 16.09.2022, № 5 від 27.09.2022, № 6 від 17.10.2022 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 укладені між Відділом освіти Тернівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Відділу освіти Тернівської міської ради грошові кошти у розмірі 155093,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку прокурора додаткові угоди №1-6 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії" та підлягають визнанню судом недійсними, що є підставою для стягнення надміру сплачених грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №904/2863/24 позов задоволено.

Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 09.02.2022, №2 від 18.10.2022 № 3 від 19.10.2022, № 4 від 16.09.2022, № 5 від 27.09.2022, № 6 від 17.10.2022 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 укладені між Відділом освіти Тернівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Відділу освіти Тернівської міської ради грошові кошти у розмірі 155093,88 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро судовий збір у розмірі 8478,40 грн.

Стягнуто з Відділу освіти Тернівської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури cудовий збір у розмірі 8478,40 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд при вирішенні питання про визнання недійсними додаткових угод до договору не дотримався загальних принципів рівності та справедливості і не застосував правову конструкцію реституції до обох учасників правочину - додаткової угоди, та не передбачив наслідки недійсності для обох сторін, коли кожна з них зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також, визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичне застосування положень договору у первісній редакції, бо постачання товару за умовами договору не відбулося. Отже, стягувати грошові кошти, як різницю між первісною ціною та ціною останньої додаткової угоди, неможливо через відсутність постачання електричної енергії після визнання недійсними додаткових угод.

Відповідач зазначає, що під час збільшення ціни товариство керувалося положеннями п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та змінювало ціну на електричну енергію відповідно до умов укладеного договору, за згодою сторін договору, в межах 10%.

Також апелянт вказує на відсутність у прокурора повноважень зі здійснення моніторингу у сфері публічних закупівель, непередбаченість у законі «опрацювання інформації з веб-порталу публічних закупівель «Prozorro» із подальшим позиванням до суду за його наслідками, недоведеність факту порушення інтересів держави під час укладання та виконання договору №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 і, як наслідок, бездіяльності уповноваженого органу, тобто відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Павлоградська окружна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами та наводить власні доводи на їх спростування, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.10.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

14.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 20 348,16 грн.). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 14.10.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №3676644 від 04.10.2024 про сплату 20 348,16 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі № 904/2863/24; розгляд справи призначено на 27.01.2025.

В судовому засіданні 27.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

За результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2021-12-03-015452-c Відділом освіти Тернівської міської ради укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" договір від 04.01.2022 №521000055218/2022/5 про постачання (закупівлю) електричної енергії на суму 2 569 249,04 грн, крім того ПДВ 513849,81 грн, всього з ПДВ 3 083 098,85 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 4,61 грн, в тому числі ПДВ 0,76833334 коп. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2022 року включно становить 668 785 кВт*год.

За умовами договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1). Найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатору ДК 021:2015:09310000-5) (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п.1.2).

Згідно з п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2022 року включно становить 668 785 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 4,61 грн, тому числі ПДВ 0,76833334 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Відповідно до п. 4.2 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п.4.4 договору).

Згідно з п. 4.8 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції.

Пунктом 1.2 Комерційної пропозиції узгоджено порядок зміни ціни, а саме: ціна за одиницю товару не може змінюватися після підписання договору про закупівлю до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору у разі:

- 1.2.1 зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію. Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку встановленому законодавством в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію. Таке коригування здійснюється згідно п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

- 1.2.2 погодження ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Постачальник має право у разі зміни ціни на ринку на електричну енергію в бік зменшення здійснити відповідне коригування (без зміни кількості (обсягу) та якості товару), в тому числі у разі коливання цін на ринку на електричну енергію. Таке коригування здійснюється згідно п.5 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

- 1.2.3 збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення ціни на електричну енергію до 10% у разі збільшення ціни на електричну енергію за одиницю товару на ринку, пропорційно до такого збільшення ціни на електричну енергію, але не більше 10% від попередніх змін, внесених до договору, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Сторони узгодили, що постачальник має право здійснити коригування ціни електричної енергії для здійснення остаточних розрахунків та змінити ціну на наступний розрахунковий період, в разі зміни ринкової ціни за підсумками відповідного періоду від попередніх даних. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку не електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" (далі РДН) за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua і це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, та підставою для коригування ціни на електричну енергію згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

- 1.3 в разі необхідності змін відповідно до пп.1.2.1-1.2.3 цієї Комерційної пропозиції постачальник має право звернутися до споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши споживачу проект змін до договору у формі додаткової угоди. Споживач у 5-ти денний строк після одержання пропозиції письмово повідомляє постачальника про результати її розгляду. Споживач поінформований про його право ініціювати розірвання цього договору, без оплати будь-яких санкцій, пов`язаних з таким розірванням, шляхом направлення відповідної додаткової угоди, у разі, якщо він не погоджує нові умови, зокрема стосовно ціни. У разі, якщо споживач не повідомив постачальника про дострокове розірвання договору, вважається, що споживач погодився з новими умовами договору.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача, в тому числі умов комерційної пропозиції, не пізніше, ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей договір. Дана вимога не є обов`язковою щодо компонентів, порядок зміни/коригування яких врегульований п.1.2 цієї Комерційної пропозиції (п. 10.6 Комерційної пропозиції).

У разі незгоди зі зміною будь-яких умов Договору, про які постачальник проінформував споживача належним чином, споживач зобов`язаний протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення про зміну умов ініціювати дострокове розірвання договору шляхом підписання та направлення постачальнику відповідної додаткової угоди повідомивши таким чином про свою незгоду постачальника. У разі, якщо споживач не направив постачальнику додаткової угоди про дострокове розірвання договору, вважається, що споживач не направив постачальнику додаткової угоди про дострокове розірвання договору, вважається, що споживач погодився з новими умовами договору (п.13.2 Комерційної пропозиції).

09.02.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" ціну електричної енергії підвищено з 01.01.2022 до 4,92392 грн, в тому числі ПДВ 0,82065 коп.

18.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №2, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 03.08.2022 ціну підвищено до 5,10817 грн, в тому числі ПДВ 0,85136 грн.

19.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №3, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 22.08.2022 ціну підвищено до 5,22384 грн з ПДВ.

16.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №4, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01.09.2022 ціну підвищено до 5,59272 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,93212 грн.

27.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №5, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01.09.2022 ціну підвищено до 5,74196 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,95699 грн.

17.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №6, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 11.10.2022 ціну підвищено до 5,85674 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,97612 грн.

Прокурор вважає, що додаткові угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "При ринок електричної енергії" та підлягають визнанню судом недійсними, що є підставою для стягнення надміру сплачених грошових коштів.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Рішення суду мотивоване законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача.

Враховуючи, що спірними додатковими угодами (№1-6) ціна електричної енергії зросла на 38,30% від погодженої у договорі, що значно перевищує граничний бар`єр на який може бути збільшено ціну договору про закупівлю, передбачений Законом України "Про публічні закупівлі", суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними і стягнення коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальна громада міста через утворені нею органи місцевого самоврядування управляє майном, що є в комунальній власності; затверджує бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролює їх виконання.

За ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у комунальній власності територіальної громади міста. До відання виконавчих органів міських рад серед власних (самоврядних) повноважень у галузі бюджету, фінансів та цін належить забезпечення виконання бюджету, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (пп. пп. 1, 4 п. «а» ч. 1 ст. 28 цього Закону), а в галузі управління комунальною власністю управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 указаного Закону).

Згідно з ч. ч. 1, 5, 7 ст. 60 цього Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування в містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

При цьому, за ч. 1 ст. 62 указаного Закону, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Як визначено у ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з Положенням про відділ освіти Тернівської міської ради, затвердженим рішенням Тернівської міської ради від 27.01.2017 №273-18/VIII, відділ освіти є структурним підрозділом виконавчого органу міської ради, який утворюється міською радою, та є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, і підпорядковується виконавчому комітету міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольне управлінню освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (п. 1 Розділу 1 Положення).

Відділ освіти Тернівської міської ради сприяє матеріально-технічному забезпеченню навчальних закладів; введенню в дію їх нових приміщень, комплектуванню меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками тощо (п.30 Розділу 3 Положення).

Таким чином, саме Тернівська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету Тернівської міської територіальної громади, контролю за його виконанням, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштів місцевого бюджету), а також контрольними повноваженнями щодо діяльності її виконавчих органів (одним з яких є відділ освіти), в тому числі стосовно укладених договорів.

В свою чергу відділ освіти Тернівської міської ради наділений повноваженнями щодо виконання місцевого бюджету Тернівської міської об`єднаної територіальної громади в обсязі, виділеному йому відповідним рішенням міської ради, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштів місцевого бюджету), повноваженнями з фінансування видатків з місцевого бюджету, управління комунальним майном (зокрема, коштами), що перебуває у його віданні, в тому числі в частині фінансування укладених договорів.

Враховуючи, що укладення неправомірних оспорюваних угод призвело до зайвих виплат із місцевого бюджету громади, шкода у зв`язку з їх укладенням завдана інтересам територіальної громади, захист яких відповідно до законодавства мають здійснювати Тернівська міська рада та відділ освіти Тернівської міської ради, які є органами, уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, власником яких є територіальна громада, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Так, у своїй постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 (пункти 44, 45, 54) Велика Палата Верховного Суду при розгляді спору у схожих правовідносинах погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області. Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Тобто, правильне застосування законодавства в сфері публічних закупівель, яке регулює одну з найбільш соціально значущих сфер - здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та об`єднаних територіальних громад беззаперечно становить суспільний інтерес.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.34) при розгляді спору у схожих правовідносинах зазначила, що звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону № 922-VIII уклали нікчемні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 365 870,72 грн з обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Вирішення даного спору по суті унеможливить допущення суб`єктами владних повноважень аналогічних порушень у майбутньому, в чому і проявляється суспільний інтерес у правильному застосуванні законодавства.

Крім того, у вже згаданій постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22 в аналогічних правовідносинах прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі виконавчого органу місцевої ради (відділу освіти) з позовом до постачальника електроенергії і Верховний Суд зазначив, що встановлені підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені судами попередніх інстанцій жодною із сторін не оскаржені.

Так, постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №903/383/22 встановлено, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу, а тому визначення цього органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є обґрунтованим. Також визначення прокурором Відділу освіти позивачем у вказаній справі узгоджується із практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, законодавство та судова практика не містять посилань на те, що передумовою для звернення прокурора із позовом до суду в указаній категорії справ є наявність висновку контролюючого органу, а також з приводу обов`язкового визначення органу державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України, в тому числі її міжрегіональні територіальні органи) позивачем.

З урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник вправі оскаржити висновок про результати моніторингу закупівлі до суду, який надає оцінку правомірності діям замовника (порушенням, що відображені у висновку контролера), в тому числі щодо їх відповідності закону (нормам права). При цьому, право тлумачити норму права є виключним правом суду (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19). У даній справі контролером, у визначеному статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» порядку, не проводився моніторинг процедури закупівлі №UA-2020-12-02-012036-b, дані про це на вебсайті prozorro.gov.ua відсутні. Відомостей про проведені Держаудитслужбою контрольні заходи, за результатами яких спростовано обставини, що виступають предметом дослідження у справі №903/383/22, відповідачем не надано.

Статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Стаття 10 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону) передбачає, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, в тому числі звіт про виконання договору про закупівлю (протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання). Аналогічні за змістом вимоги викладено у ч. 9 ст. 41 цього ж Закону.

Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає проведення Державною аудиторською службою України моніторингу процедури закупівлі на стадії, коли замовником уже оприлюднено звіт про виконання укладеного ним правочину. Отже, місцевим господарським судом досліджено обставини, за яких прокурор має право подати позов до господарського суду та встановлено їх наявність у даній справі.

Аналогічно у даній справі №904/2863/24 Держаудитслужба не проводила жодних контрольних заходів, публічна закупівля на даний час завершена, а договір виконаним. У зв`язку з чим Держаудитслужба не є уповноваженим державною органом на представництво інтересів держави у даних спірних правовідносинах.

Крім того, слід наголосити, що чинне законодавство не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. До даного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 (пункт 8.6). Аналогічні положення містяться в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі №927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20.

З огляду на викладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом повідомлення компетентний орган про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також визначено у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними законодавчими приписами визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі №909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21).

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 29.08.2022 у справі № 909/635/22).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №916/97/21, від 18.05.2023 у справі №906/743/21, від 01.11.2022 у справі №910/7853/21, від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15).

Як вже зазначалося, 04.01.2022 між Відділом освіти Тернівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" укладено договір №521000055218/2022/5 про постачання (закупівлю) електричної енергії за результатами переговорної процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, від 18.07.2023 у справі №916/944/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/ спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Частинами 1, 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22).

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Згідно з Висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2022 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" взяло на себе зобов`язання та надало певні гарантії, яких повинно було дотримуватись, при цьому, погодилось постачати електричну енергію Замовнику за ціною та на умовах, передбачених у договорі. Підписанням основного договору №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" засвідчило можливість та погодження виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Споживачу електричну енергію у період січень-лютий в обсязі 668785 кВт*год, за ціною 4,61 грн за одиницю, в тому числі ПДВ 0,7683334 грн, на загальну суму 3083098,85 грн, в тому числі ПДВ 513849,81 гривень (UA-2021-12-03-015452-с).

Проте, Відповідач, шляхом укладання додаткових угод, домігся збільшення ціни. В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

Станом на момент підписання Договору 521000055218/2022/5 від 04.01.2022 сторонами було погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, внаслідок укладання додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5, 6 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/2022/5 від 04.01.2022 збільшено ціну за одиницю товару з 4,61 грн за кВт*год до 5,85674грн з ПДВ за кВт*год.

Установлено, що 09.02.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" ціну електричної енергії підвищено з 01.01.2022 до 4,92392 грн, в тому числі ПДВ 0,82065 коп.

18.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №2, якою у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 03.08.2022 ціну підвищено до 5,10817 грн, в тому числі ПДВ 0,85136 грн.

19.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №3, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 22.08.2022 ціну підвищено до 5,22384 грн з ПДВ.

16.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №4, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01.09.2022 ціну підвищено до 5,59272 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,93212 грн.

27.09.2022 сторони уклали додаткову угоду №5, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01.09.2022 ціну підвищено до 5,74196 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,95699 грн.

17.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №6, якою у зв`язку зі зміною "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 11.10.2022 ціну підвищено до 5,85674 грн з ПДВ в тому числі ПДВ 0,97612 грн.

Отже, після укладення Додаткових угод ціна за одиницю товару збільшилася на 38,30% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.

Водночас, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що додаткові угоди № 1-6 до договору №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для визнання цих угод недійсними.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені додаткові угоди №1-6 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії № №521000055218/2022/5 від 04.01.2022, мали регулюватись пунктом 4.1. договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 4,61 грн за 1 кВт/год, в тому числі ПДВ 0,76833334 грн.

За договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055218/2022/5 від 04.01.2022 відповідачем було поставлено 296643,000 кВт*год електроенергії на суму 1522618,11 грн, хоча за початковою ціною необхідно було сплатити за такий обсяг 1367524,23 грн, тобто переплачено 155093,88грн за поставлену електричну енергію.

Отже, внаслідок укладання вказаних додаткових угод ціна електроенергії зросла на 38,30% порівняно з початковою і Тернівська міська територіальна громада втратила 155093,88 грн бюджетних коштів.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів.

При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про не застосування судом першої інстанції двосторонньої реституції до обох учасників правочину - додаткової угоди, адже відповідні вимоги прокурором не заявлялися, в той час, як суд керується нормами ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України та не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №904/2863/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 у справі №904/2863/24 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 28.01.2025.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков