Рішення

від 21.01.2025 по справі 905/1208/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2025 Справа №905/1208/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (85310, Донецька область, місто Родинське, ДП "ВК "Краснолиманська"; код ЄДРПОУ: 32281519)

до відповідача: Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, місто Родинське, вул. Перемоги, 9; код ЄДРПОУ: 31599557)

про стягнення збитків у розмірі 9 786 004,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шох С.М. (на підставі ордеру серія АІ №1695094 від 04.09.2024)

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення збитків у розмірі 9 786 004,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №16/05-1 від 16.05.2022, а саме зобов`язань з оформлення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями виконаних робіт, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" було позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в сумі 9 786 004,17 грн, у зв`язку з чим позивачу завдано збитки на вказану суму.

Ухвалою Господарського суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.11.2024 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що ним не подавалися до податкової заяви із скаргою на відповідача за формою згідно з (Д7), що не спростовує факту сплати ним ПДВ та, відповідно, протиправної поведінки відповідача, що полягає в порушенні ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. Також у вказаних поясненнях позивач наголошує на тому, що деклараціями позивача за період з червня 2022 р. по травень 2023 підтверджується відсутність факту реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН, та, як наслідок не включення вказаних вище сум ПДВ до податкового кредиту. Крім того, позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. п. 9.4.14 договору, та не застосовував до відповідача оперативно-господарські санкції.

Господарський суд ухвалою від 05.11.2024 продовжив строк розгляду справи до 07.01.2025 та відклав підготовче засідання на 12.12.2024.

12.12.2024 судове засідання не відбулось з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги, а також у зв`язку з призупиненням роботи суду через надходження повідомлення про його замінювання.

Ухвалою суду від 13.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2025.

Представник позивача в судове засідання з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2022 між Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - замовник) було укладено договір №16/05-1 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник зобов`язується передати на переробку (збагачення) рядове вугілля (далі - вугілля) виконавцю та сплачує послуги по збагаченню вугілля, а виконавець зобов`язується провести збагачення вугілля та передати збагачене вугілля (далі - концентрат) замовнику в строки та на умовах, визначених даним договором та/або додатками до нього.

Згідно п. 1.2 договору кількість, найменування, марочний склад, якісні показники рядового вугілля/вугільного концентрату, ціна переробки 1 тони рядового вугілля та інші відомості, необхідні для виконання даного договору, вказуються сторонами в відповідних додатках/специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Замовник передає вугілля в кількості, що визначається на підставі специфікації на рядове вугілля, які підписуються сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Зміна об`єму переданого вугілля відображається в Специфікаціях та вважається дійсною за умови її підписання обома сторонами (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору приймання замовником концентрату від виконавця проводиться на підставі актів приймання-передавання затверджених сторонами.

Згідно п. 6.1.2 договору замовник зобов`язується проводити на умовах договору оплату робіт виконавця по переробці рядового вугілля за ціною визначених сторонами у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору замовник проводить оплату за послуги зі збагачення вугілля та інші витрати, пов`язані (доставка/відправка вантажу; плата за користування вагонів; подача/прибирання вагонів; маневрові роботи), послуги зі складання і зберігання обводнених тонкозернистих відходів від збагачення рядового вугілля, а також всі інші витрати і послуги з перевезення вантажів (вугілля і продуктів збагачення), у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, за фактом виконання послуг, після підписання актів виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні в зв`язку з цим усі збитки, відповідно до ст. 224 ГК України. При визначенні складу та розміру відшкодування збитків сторони керуються ст. 225 ГК України. Порядок застосування штрафних санкцій сторони визначають на підставі ст. 232 ГК України (п.9.1.Договору).

Згідно п. 9.4.13 договору у випадках, які не врегульовані умовами даного договору, сторони керуються діючим законодавством України.

Відповідно до п. 9.4.14 договору на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) виконавець складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюються виконавцем протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України).

У разі відмови виконавця надати замовнику податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який замовник повинен отримати, за такою податковою накладної (розрахунку коригування до податкової накладної), протягом 10 календарних днів, з дати отримання відповідної претензії замовника.

Замовник має право застосувати оперативно-господарські санкції в разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення виконавцем порядку її заповнення.

Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право замовника затримати оплату робіт на суму податкового кредиту по ПДВ, який замовник повинен отримати, за податковою накладною (розрахунку коригування до податкової накладної), яка не зареєстрована виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної, до моменту надання замовнику належним чином оформленої і зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).

Замовник повідомляє виконавця про застосування оперативно-господарської санкції за 10 календарних днів до моменту настання терміну оплати за роботи. Сторони погодили, що в разі застосування замовником оперативно-господарських санкцій, штрафні санкції (неустойки, пені, штрафи, відсотки річних за користування чужими грошовими коштами, індекс інфляції, збитки і т.д.) за несвоєчасну оплату робіт до замовника не застосовуються.

Згідно п. 12.4 договору він набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконаних зобов`язань сторін до повного їх виконання.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних умов договору, підрядником виконано, а замовником прийнято роботи про що сторонами щомісячно складалися та підписувалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- 30.06.2022 акт №0000000055 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 11 562 171,60 грн., у тому числі ПДВ 1 927 028,60 грн.;

- 31.07.2022 акт №0000000056 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 10 398 220,00 грн., у тому числі ПДВ 1 733 036,67 грн.;

- 31.08.2022 акт №0000000062 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 9 742 740,00 грн., в тому числі ПДВ 1 623 790,00 грн.;

- 30.09.2022 акт №0000000069 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 4 611 040,00 грн., в тому числі ПДВ 768 506,67 грн.;

- 31.10.2022 акт №0000000077 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 9 397 878,00 грн., в тому числі ПДВ 1 566 313,00 грн.;

- 30.11.2022 акт №0000000086 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 5 383 000,00 грн., в тому числі ПДВ 897 166,67 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000088 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 237 659,40 грн., у тому числі ПДВ 39 609,90 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000089 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 217 384,20 грн., у тому числі ПДВ 36 230,70 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000090 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 214 909,20 грн., у тому числі ПДВ 35 818,20 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000091 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 84 546,00 грн., у тому числі ПДВ 14 091,00 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000092 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 166 894,20 грн., у тому числі ПДВ 27 815,70 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000093 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 89 040,60 грн., у тому числі ПДВ 14 840,10 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000094 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 88 921,80 грн., у тому числі ПДВ 14 820,30 грн.;

- 30.12.2022 акт №0000000079 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 5 004 720,00 грн., у тому числі ПДВ 834 120,00 грн.;

- 30.04.2023 акт №000000101 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 1 516 900,00 грн., в тому числі ПДВ 252 816,67 грн.;

Таким чином загальна сума ПДВ за договором склала 9 786 004,17 грн.

Вищезазначені акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, замовник оплатив надані виконавцем послуги в повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №2061 від 07.12.2023 на суму 6 212 842,88 грн; №2062 від 07.12.2023 на суму 7 476 598,61 грн; №2064 від 07.12.2023 на суму 26 700 000,00 грн; №2065 від 07.12.2023 на суму 18 326 583,51 грн.

Позивачем також долучено до матеріалів справи податкові декларації за період з червня 2022 по травень 2023 в підтвердження відсутності факту реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН.

Відповідач в порушення умов Договору не оформив податкові накладні на вказану суму та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене унеможливило включенням сум ПДВ до податкового кредиту позивача в розмірі 9 786 004,17 грн та відповідно зменшення податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачу завдано збитки на вказану суму. Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

У відповідності до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України правовідносини з надання послуг є постачанням послуг у податковому визначенні. А податкові зобов`язання з ПДВ виникають за першою з подій: отриманням передоплати чи підписанням документа, що засвідчує факт надання послуг (п. 187.1 Податкового Кодексу України).

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), є відшкодування збитків.

Згідно частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України (далі ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

У свою чергу, доведення відсутності вини у заподіянні збитків позивачу покладається на відповідача (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 9 786 004,17 грн., які завдані позивачу внаслідок невключення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Згідно зі ст.198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зазначених у наведеній нормі. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З аналізу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про надання послуг.

Відповідач, як виконавець, надав передбачені умовами договору послуги, а позивач, як замовник, сплатив у повному обсязі кошти за отримані від відповідача послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, проте, згідно наданих документів, виконавцем не виконано обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом надання послуг.

Згаданим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця та/або виконавця робіт/послуг, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем/замовником майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (виконавець робіт) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом враховано, що позивач здійснив в повному обсязі розрахунки за послуги, отримані від відповідача, в тому числі з урахуванням ПДВ. Така опосередкована сплата податку дає позивачу право мати обґрунтовані очікування отримання відповідної компенсації своїх витрат у вигляді податкового кредиту із правом розпорядитися ним на власний розсуд зменшити податкові зобов`язання або вимагати відшкодування ПДВ. Невиконання відповідачем, передбачених договором та ПКУ зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних, в умовах отримання плати за надані послуги з урахуванням ПДВ, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму або виникнення права на відшкодування ПДВ, які фактично є збитками позивача у розмірі сплаченого ним у складі вартості майна податку на додану вартість в сумі 9 786 004,17грн. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду, викладеної у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт нанесення йому збитків неправомірними діями відповідача у сумі 9 786 004,17 грн., а отже вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин, як і не надано належних доказів відсутності вини у нереєстрації податкових накладних, як і не надано доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків, у зв`язку з чим вимога про стягнення збитків підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення збитків у розмірі 9 786 004,17 грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, місто Родинське, вул. Перемоги, 9; код ЄДРПОУ: 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (85310, Донецька область, місто Родинське, ДП "ВК "Краснолиманська"; код ЄДРПОУ: 32281519) збитки у розмірі 9 786 004,17 грн., судовий збір в сумі 117 432,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 21.01.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2025.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман