Рішення

від 28.01.2025 по справі 907/881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/881/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д, код ЄДРПОУ 32437531, місцезнаходження Харківська область, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок,13, квартира 2, поштовий індекс - 61038

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПММ-2024, код ЄДРПОУ 45620316, місцезнаходження Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а, поштовий індекс 89600

про стягнення (повернення) попередньої оплати,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д (далі позивач, ТОВ ВКП «Топаз Д»), від імені якого діє адвокат Шох Кристина Антонівна (на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1216152 від 22.10.2024), через систему Електронний суд звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.10.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 (далі відповідач, ТОВ «ПММ-2024»), згідно з якою просить стягнути з відповідача 106519,94 грн, перерахованих згідно платіжної інструкції №1313 від 31.05.2024 як попередня оплата за товар на підставі рахунку на оплату №7 від 31.05.2024.

Позовні вимоги обгрунтовані з посиланням на досягнуту сторонами домовленість про продаж (поставку) відповідачем товару після здійсненої позивачем оплати за товар на підставі виставленого ТОВ ПММ-2024 рахунку. У зв`язку з такими домовленостями, ТОВ ПММ-2024 надало ТОВ ВКП Топаз - Д рахунок на оплату №7 від 31.05.2024 на суму 106519,94 грн, у якому було зазначено перелік товару, який мав бути поставлений відповідачем позивачу після отримання оплати, зокрема:

- цегла економ червона у кількості 2416,00 шт за ціною 16,97 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 40999,52 грн;

- цемент 25 кг у кількості 64,00 міш за ціною 93,73 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 5998,72 грн;

- цегла червона графіт у кількості 1210,00 шт за ціною 21,72 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 26281,20 грн;

- плити теплоізоляційні з мінеральної вати на синтетичному зв`язуючому (1000*600*50) у кількості 98,400 м. кв за ціною 157,39 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 15487,18 грн.

Оскільки після отримання рахунку №7 від 31.05.2024 на суму 106519,94 грн, позивач на виконання досягнутих домовленостей згідно платіжної інструкції №1313 від 31.05.2024 сплатив вказану суму коштів, а відповідач не поставив обумовлений товар; оскільки позивач направляв відповідачу претензію №1 від 06.09.2024 про поставку товару та претензію №2 від 01.10.2024 про повернення коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару, які залишені без задоволення відповідачем, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 про стягнення суми неповернутої передоплати в розмірі 106519,94 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали суду відповідачу судом роз`яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 головуючий у справі суддя Сисин С.В. з 23.12.2024 по 10.01.2025 включно перебував у щорічній відпустці, а тому рішення у справі постановлено поза межами строку, визначеного статтею 248 ГПК України, - 28.01.2025 (після виходу судді з відпустки).

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи Заводнік проти Словенії, заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа Созонов та інші проти України, заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповідей №4748686, №4748730, і №4748783, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд від 25.10.2024, встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д (код ЄДРПОУ 32437531) та його представник Шох Кристина Антонівна мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 (код ЄДРПОУ 45620316) немає зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу 04.11.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д та його представнику, що підтверджується довідками від 04.11.2024 про доставку позивачу електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Поряд з цим, враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ухвала суду від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600979606122 від 04.11.2024 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а.

29.11.2024 на адресу Господарського суду Закарпатської області повернулося рекомендоване поштове відправлення №0600979606122 від 04.11.2024, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі, причина повернення неправильно зазначена (відсутня) адреса.

З цього приводу суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 15 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

Суть спору за позицією позивача

Згідно доводів позовної заяви між ТОВ ВКП Топаз - Д та ТОВ ПММ-2024 були досягнуті усні домовленості щодо купівлі продажу товару з умовами здійснення позивачем попередньої оплати, на виконання яких ТОВ ПММ-2024 було виставлено рахунок на оплату №7 від 21.05.2024 на матеріальні цінності (цеглу, цемент, плити теплоізоляційні з мінеральної вати) на загальну суму 106519,94 грн. Такий рахунок ТОВ ВКП Топаз - Д сплатило в повному обсязі 31.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1313 від 31.05.2024 на суму 106519,94 грн, у якому призначення платежу зазначено: попередня плата за цеглу згідно рахунок на оплату №7 від 31.05.2024 ПДВ 20% 17753,32 грн

Незважаючи на сплату в повному обсязі попередньої плати за товар, відповідач не поставив позивачу обумовлений товар, про який зазначено у рахунку на оплату, що було підставою скерування позивачем на адресу відповідача претензій №1 від 06.09.2024 та №2 від 01.10.2024, які залишені ТОВ ВКП Топаз - Д без реагування, так як відповідач товар не поставив позивачу та не повернув попередню оплату.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 106519,94 грн, перераховану згідно платіжної інструкції №1313 від 31.05.2024 на підставі рахунку №7 від 31.05.2024, так як відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно досягнутих домовленостей про продаж (поставку) товару.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на виконання домовленостей щодо купівлі продажу здійснив попередню оплату товару в розмірі 106519,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д та Товариством з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 були досягнуті домовленості щодо поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 106519,94 грн з умовами здійснення ТОВ ВКП «Топаз-Д» попередньої оплати на вказану суму.

На виконання досягнутих домовленостей щодо поставки товару, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №7 від 31.05.2024 на суму 106519,94 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №1313 від 31.05.2024 та у призначенні платежу в платіжній інструкції зазначено про здійснену позивачем попередню оплату.

Після сплати попередньої оплати, у зв`язку з непоставкою товару, позивач, керуючись статтею 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) направив відповідачу претензію № 1 від 06.09.2024, згідно якої вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги здійснити поставку товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д, а саме передати:

- цеглу у кількості 2416,00 шт за ціною 16,97 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 40999,52 грн;

- цемент 25 кг у кількості 64,00 мішків за ціною 93,73 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 5998,72 грн;

- цеглу червону графіт у кількості 1210,00 шт за ціною 21,72 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 26281,20 грн;

- плити теплоізоляційні з мінеральної вати (1000*600*50) у кількості 98,400 м. кв за ціною 157,39 грн (без ПДВ), сума без ПДВ - 15487,18 грн.

Згідно претензії №1 такий товар позивач вимагав поставити на склад Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д за адресою місто Харків, вулиця Єнакіївська, 19, із одночасним надсиланням товаросупровідних документів, зокрема підписаної з боку продавця видаткової накладної.

Відповідно до вказаної претензії Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д повідомило відповідача про готовність прийняти вищевказаний товар та зазначило, що у разі необхідності узгодження будь-яких питань щодо поставки зв`язатись за телефоном з представником товариства. У претензії попереджено відповідача, що нездійснення поставки товару у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги буде розцінюватись Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д як відмова передачі товару, у зв`язку з чим позивач матиме право вимагати повернення сплачених грошових коштів з нарахуванням 3% річних, інфляційних втрат та процентів.

Вказана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку 10.09.2024, що підтверджується листом з описом вкладення, накладною та фіскальним чеком від 10.09.2024. Зазначену вимогу було вручено представнику відповідача 20.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6100150322185, отже граничний термін виконання поставки до 27.09.2024.

У зв`язку з непоставкою товару позивач направив відповідачу претензію № 2 від 01.10.2024, згідно якої вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 у семиденний строк від дня пред`явлення претензії повернути суму попередньої оплати в розмірі 106519,94 грн шляхом перерахування вказаної суми за означеними у претензії банківськими реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д в АТ ОТП-Банк.

Вказана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку 04.10.2024, що підтверджується листом з описом вкладення, накладною та фіскальним чеком від 04.10.2024. Згідно інформації з вебсайту АТ «Укрпошта» та перевірки статусу відстеження за №6100150367057 направлене позивачем поштове відправлення 04.10.2024 було повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

На час звернення позивача до суду відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензій №1 від 06.09.2024 та № 2 від 01.10.2024, не здійснив поставку товару та грошові кошти не повернув.

Відповідачем жодних заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог не було надано.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 106519,94 грн.

Отже, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 106519,94 грн попередньої оплати товару згідно домовленостей щодо поставки товару.

До позовної заяви позивачем долучено рахунок на оплату № 7 від 31.05.2024 та виписку з особового рахунку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д у Акціонерному товаристві ОТП Банк від 31.05.2024. З означеного документу вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно домовленостей купівлі - продажу товару становить 106519,94 грн.

Таким чином, станом на час подачі позову до суду та станом на час розгляду справи, відповідач не здійснив свого зобов`язання щодо поставки товару після отриманої від позивача попередньої оплати, що є підставою звернення позивача в суд з позовною заявою про стягнення (повернення) попередньої оплати в розмірі 106519,94 грн.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Оцінивши подані позивачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положеннями частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться статях 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з частинами 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За умовами частини 1 статті 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У частині 2 статті 184 ГК України зазначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами у справі відповідно до рахунку на оплату №7 від 31.05.2024 вчинено правочин, який за своєю суттю є договором поставки, який регулюється параграфом 3 глави 54 ЦК України.

В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором поставки, сплативши відповідачу на підставі рахунку на оплату №7 від 31.05.2024 106519,94 грн попередньої оплати за товар згідно платіжної інструкції №1313 від 31.05.2023 та у такій інструкції зазначено цільове призначення коштів: «попередня оплата згідно рахунку №7 від 31.05.2024».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. При цьому, припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Враховуючи такі положення цивільного законодавства, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання по поставці товару згідно досягнутих домовленостей, позивач направляв відповідачу на офіційну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а претензії №1 від 06.09.2024 та № 2 від 01.10.2024 та в останній претензії навів вимогу в семиденний строк від дня пред`явлення претензії повернути суму попередньої оплати в розмірі 106519,94 грн шляхом перерахування вказаної суми за означеними у претензії банківськими реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д.

Матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимог позивача, наведених у претензіях №1 та №2, та повернення грошових коштів у сумі 106519,94 грн або ж доказів здійснення відповідачем поставки товару.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Приписами статті 509 ЦК України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач у порушення наведених норм закону не приступив до виконання взятого на себе зобов`язання щодо передання оплаченого товару позивачу. Водночас, позивач свої зобов`язання щодо попередньої оплати товару виконав вчасно та належним чином.

Отже, виходячи з того, що наявні у справі докази фактично свідчать про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки товару відповідачем позивачу, про здійснення позивачем попередньої оплати цього товару, а також про невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого товару та повернення суми попередньої оплати після отримання вимоги позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 106519,94 грн.

Щодо обгрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів оплати спірної суми боргу. Наведене в сукупності з іншими висновками суду підтверджує висновок суду про задоволення позовних вимог повністю.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 2422,40 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції № 1431 від 22.10.2024.

Щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу, то суд роз`яснює учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПММ-2024 (код ЄДРПОУ 45620316, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок 24/а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство Топаз - Д (код ЄДРПОУ 32437531, місцезнаходження 61038, Харківська область, місто Харків, вулиця Івана Камишева, будинок,13, квартира 2) 106519,94 грн (сто шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 94 копійок) попередньої оплати та 2422.40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Сисин С.В.