Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/13091/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2025Справа № 910/13091/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (53571, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, село Топила, вул. Правобережна, будинок 49)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕНТО АКТИВ 24" (04060, місто Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/3)

про стягнення 66 880,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Мирівської сільської ради Нікопольського рану Дніпропетровської області (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕНТО АКТИВ 24" про стягнення 66 880,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 позовну заяву Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області залишено без руху.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява по усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

20.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про долучення документів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.11.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберіганням".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 між Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Нікопольського рану Дніпропетровської області (далі-покупець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕВЕРЕДЖ ТРЕЙД" (далі-постачальник; нове найменування юридичної особи ТОВ "ПРЕНТО АКТИВ 24") укладено договір №18-05-2023 про закупівлю талонів на пальне, за умовами якого постачальник зобов`язався протягом строку поставки товару та відповідно до умов, зазначених у договорі, поставити покупцю ДК 021:2015 091300009 Нафта і дистиляти (бензин А-95 (за талонами або скретч-картами); дизельне паливо (за талонами або скретч-картами); нафтовий газ скраплений (за талонами або скретч-картами), а покупець зобов`язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість товару та вартість одиниці товару визначено сторонами в специфікації, що надана в додатку 1 до цього договору (п.п. 1.1, 1.4 договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки дозволу номіналом 10, 20 літрів, терміном дії не менше 1 року) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 р.

Згідно п. 2.1, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору.

Сума цього договору, згідно п. 3.1, становить 198 000,00 грн. з ПДВ. Джерело фінансування: місцевий бюджет (п. 3.2 Договору).

Оплата товару (талонів) здійснюється після отримання видаткової накладної протягом 10 робочих днів в національній валюті Україні в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.2).

У розділі 5 договору сторонами врегульовано порядок поставки товару. Згідно п. 5.1-5.2, договору, строк поставки товару: до 31.12.2023, Місце отримання талонів/скретч-карток/бланків дозволу АЗС.

За умовами пп. 6.2.1 п. 6.2 постачальник зобов`язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором. Постачальник, згідно п. 12.4 договору, гарантував, що незважаючи на воєнний стан, ним буде докладено всіх зусиль для забезпечення замовника паливом.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).

Відповідно п. 12.1, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №2 до Договору сторонами погоджено місце отримання талонів/ скретч-карток.

24.05.2024 відповідач виставив рахунок на оплату №144 на бензин А-95 (за талонами або скретч-картами) на суму 88 000,00 грн; дизельне паливо (за талонами або скретч-картами) на суму 44 000,00 грн; нафтовий газ скраплений (за талонами або скретч-картами) на суму 66 000,00 грн. Загальна суму становить 198 000,00 грн.

24.05.2023 відповідач поставив, а позивач прийняв товар за договором на суму 198 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №813 від 24.05.2023.

На виконання умов Договору, покупець перерахував грошові кошті на реквізити постачальника на суму 198 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 338 від 26.05.2023.

09.04.2024 позивач скерував на адресу ПАТ «УКРНАФТА» звернення №55, якому повідомив про те, що виконавчий комітет Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області з 01.01.2024 року не можуть отримати товар за талонами бренду UKRNAFTA при пред`явленні водіями операторам АЗС мережі UKRNAFTA у Дніпропетровській області, оскільки термін дії талонів завершився 31.12.2023 року. Також позивач вказав, що оскільки станом на 13.03.2024 року відсутня можливість отримати паливо у кількості А-95-420 літрів та Нафтового газу скрапленого - 1800 літрів у мережі АЗС UKRNAFIA та просив ПАТ «УКРНАФТА» налагодити механізм отримання палива за талонами шляхом їх пролонгації на 2024 рік. Однак покупець відповіді на вказаний лист не отримав.

21.08.2024 позивач звернувся до відповідача із листом №128/1 про продовження дії талонів або повернення вартості даних талонів. Однак покупець відповіді на вказаний лист не отримав.

Управління використало вказаних талонів: дизпаливо - на 44 000 грн. (1000 л.); бензин - на 66440,00 грн. (1510 л.)., газ на 19 680,00 грн ( 940 л)

Залишок: бензин - на 21650,00 грн. (490 л.); газ - на 45 320,00 грн. (12060л.), що підтверджується інвентаризаційним описом записів від 16.07.2024, підписаного спеціалістом 1 категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності Свищо Владиславовою.

Тобто, Управління позбавлене можливості реалізувати право на отримання паливно-мастильних матеріалів, за які було сплачено кошти.

Отже, кількість паливно-мастильних матеріалів, які не відпускаються на станціях АЗС Укрнафта складає всього 2550 л. на загальну суму 66 880,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що ТОВ «Синергія Систем» безпідставно утримує (зберігає) кошти у розмірі 66 942,00 грн., оскільки фактично не забезпечило та не створило умови для Покупця (Позивача) отримати паливно-мастильні матеріали у кількості 1 600 л. за відповідними Договорами.

За доводами позивача, відповідачем не вчинено дій щодо продовження терміну дії невикористаних талонів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 66 880,00 грн вартості невикористаних талонів.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не подано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами - з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача часткова поставка товару.

Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, зобов`язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.

У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 202 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Судом встановлено, що 24.05.2023 відповідач поставив, а позивач прийняв товар за договором на суму 198 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №813 від 24.05.2023.

На виконання умов Договору, покупець перерахував грошові кошті на реквізити постачальника на суму 198 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 338 від 26.05.2023.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Управління використало вказаних талонів: дизпаливо - на 44 000 грн. (1000 л.); бензин - на 66440,00 грн. (1510 л.)., газ на 19 680,00 грн ( 940 л)

Залишок: бензин - на 21650,00 грн. (490 л.); газ - на 45 320,00 грн. (12060л.), що підтверджується інвентаризаційним описом записів від 16.07.2024, підписаного спеціалістом 1 категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності Свищо Владиславовою.

Тобто, Управління позбавлене можливості реалізувати право на отримання паливно-мастильних матеріалів, за які було сплачено кошти.

Отже, кількість паливно-мастильних матеріалів, які не відпускаються на станціях АЗС Укрнафта складає всього 2550 л. на загальну суму 66 880,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу пального в обсязі, який був оплачений.

Відповідач даної обставини не спростував, не заявив суду та не надав доказів наявності обставин щодо звільнення його від зобов`язань за договором №18-05-2023 про закупівлю талонів на пальне від 22.05.2023.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 66 880,00 грн. з відповідача визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача 66 880,00 грн. підлягає задоволенню.

Судом враховано, що станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суми попередньої у розмірі 48 800,40 грн.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення грошових коштів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕНТО АКТИВ 24" (04060, місто Київ, вул.Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/3; код ЄДРПОУ 42726537) на користь Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (53571, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, село Топила, вул.Правобережна, будинок 49; код ЄДРПОУ 36729781) 66 880 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано: 24.01.2025.

СуддяМ.Є. Літвінова