Ухвала

від 28.01.2025 по справі 910/15694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/15694/24

За заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (м. Київ)

про забезпечення позову

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" (м. Київ)

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" про зобов`язання повернути майно, яке передане на підставі договору відповідального зберігання майна № б/н від 22.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Оскільки позивачем у встановлений судом строк усунуто виявлені недоліки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2025.

27.01.2025 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МС-Білд", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МС-Білд", у межах суми позову 3 512 650,12 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до ТОВ "МС-Білд" листами від 07.11.2024 № 7102-9173/7118, від 13.12.2024 № 7102-10278/7118 з вимогою повернути майно, передане на підставі договору відповідального зберігання майна № б/н від 22.12.2023, в повному обсязі, та скласти відповідний акт прийому-передачі обладнання, а також повідомити точне місцезнаходження майна для перевірки його наявності.

Проте, відповідач відповідь на дані листи не надав, майно не повернув.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач не виконує умови Договору та ігнорує звернення позивача, що підтверджує систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, та вказує, що майно відповідача (в тому числі грошові кошти), яке є у нього на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю, у позивача існують підстави вважати, що виконання судового рішення за наслідками розгляду цієї справи, може істотно ускладнитись чи унеможливитись.

Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує ймовірність неповернення бюджетних коштів, цільове призначення яких спрямоване на будівництво пожежно-рятувального посту на території міста Києва за адресою: Дарницький район, Соломії Крушельницької", що є об`єктом критичної інфраструктури в сфері безпеки і оборони України.

Заявник посилається на практику Верховного Суду, який звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Таким чином, згідно висновків Верховного Суду можливість вільно розпоряджатися коштами, які знаходяться на рахунках відповідача, що в майбутньому може призвести до їхнього зменшення, що унеможливить виконання рішення суду, є такою, що не потребує окремого підтвердження.

Позивач вказує, що предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі в розмірі 7 628 655,74 грн. Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Проте такі твердження позивача не відповідають змісту позовної заяви, яка розглядається судом у справі №910/15694/24, предметом спору в якій є вимога про зобов`язання повернути майно, яке передане на підставі договору відповідального зберігання майна № б/н від 22.12.2023, вартість 3 512 650,12 грн.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення або підготовки до вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень про наявність у боржника теоретичної можливості розпоряджатися своїм майном (коштами). Проте, суд не вбачає в даному випадку наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів та майна боржника.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не обґрунтовано та не доведено жодними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак суд відмовляє в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набрала законної сили 28.01.2025 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко