Рішення

від 27.01.2025 по справі 910/13455/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/13455/24За позовом Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ"

про стягнення 222 600.00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" (далі - позивач, ОКА "ДУБЛЕР") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" (далі - відповідач, ТОВ "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ") про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 222 600,00 грн.

Позовна заява і додані до неї документи сформовані у системі "Електронний суду" та зареєстровані у КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 позовну заяву ОКА "ДУБЛЕР" залишено без руху.

11.11.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та 12.11.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позовну заяву ОКА "ДУБЛЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13455/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/13455/24.

18.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву на виконання вимог ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 витребувано у позивача належним чином засвічену копію рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2023 у справі № 910/15004/22.

23.01.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву на виконання ухвали суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На твердження позивача, 21.06.2022 ОКА "ДУБЛЕР" стало відомо, що до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України внесено зміни щодо голови правління позивача, де зазначено, що головою правління ОКА "ДУБЛЕР" з 20.06.2022 є ОСОБА_1 .

Підставою для проведення вищезазначених змін був Протокол № 1 засідання членів правління ОКА "ДУБЛЕР" від 20.02.2022.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 у справі № 910/15004/22 позов ОСОБА_2 до Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" задоволено, зокрема:

- визнано недійсним рішення загальних зборів членів Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 20.02.2022, оформлене Протоколом № 1 загальних зборів членів Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР"від 20.02.2022;

- визнано недійсним рішення членів Правління Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 20 лютого 2022 року, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 20.02.2022;

- скасовано запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР", про зміну інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, про зміну фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, внесений ОСОБА_3 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація;

- скасовано запис від 20.06.2022 № 1000687770013027010 про виправлення помилок, внесений ОСОБА_3 , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація;

- визнано недійсним рішення зборів уповноважених членів Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 21.02.2022, оформлене Протоколом № 1 уповноважених членів Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 21 лютого 2022 року;

- визнано недійсним рішення членів Правління Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 21.02.2022, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 21.02.2022;

- скасовано запис від 08.07.2022 № 1000681070014027010 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи, внесений приватним нотаріусом Верповською О.В.;

- визнано недійсним рішення зборів уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022, оформлене Протоколом № 3 уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022;

- визнано недійсним рішення зборів уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022, оформлене Протоколом № 4 уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022;

- визнано недійсним рішення членів Правління Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022, оформлене Протоколом № 4 засідання членів правління від 07.09.2022;

- скасовано запис від 23.09.2022р. №1000681070015027010 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" щодо змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесений приватним нотаріусом Фісенко Т. П.;

- визнано недійсним статут Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР", затверджений рішенням загальних зборів уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР", оформлений протоколом загальних зборів уповноважених осіб Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" від 07.09.2022.

- стягнуто з Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 772,00 грн.

Після відновленні управлінських прав та обов`язків ОСОБА_2 , як голови правління Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР", було отримано виписки з банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про рух коштів позивача та їх цільове призначення, згідно яких встановлено, що у період діяльності незаконно призначеного голови правління позивача було здійснено перерахування коштів ТОВ "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" в загальній сумі 222 600,00 грн, зокрема, в якості оплати за бухгалтерське, кадрове супроводження діяльності, док. технічне забезпечення по договору № 29/07-2022 від 29.07.2022.

Як зазначає позивач у позовній заяві Договір № 29/07-2022 від 29.07.2022, на підставі якого були перераховані кошти, не укладався та не підписувався позивачем, вищезазначені оплати були ініційовані фіктивним головою правління Позивача - Чукавіним Олександром Анатолійовичем. А тому Договір № 29/07-2022 від 29.07.2022 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, та як наслідок таким, що не породжує жодних цивільних прав та обов`язків у сторін та не може бути підставою для виникнення будь-яких зобов`язань і юридичних наслідків для сторін.

Матеріали справи не містить Договору № 29/07-2022 від 29.07.2022, на підставі якого були перераховані кошти, певно як і будь-якого іншого договору, який свідчив про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 904/5330/18 також зазначив, що встановлення відсутності господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання таких коштів та можливість використання правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок про безпідставність утримання грошових коштів Відповідачем за відсутності між ним і Позивачем правовідносин за договором, на який міститься посилання в платіжному дорученні. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що невідповідність інформації, зазначеної у платіжному дорученні, суті операції, щодо якої здійснюється переказ коштів за вказаним розрахунковим документом, є порушенням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті та підставою для відповідальності платника, але не може вважатися виконанням зобов`язання, проведеним платником належним чином в іншій господарській (банківській) операції.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

У матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами договірних відносин станом на час розгляду справи, на виконання яких могли бути перераховані грошові кошти у сумі 222 600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що підстава перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів була відсутня (між сторонами не існувало договірних відносин), а відтак перерахування відповідачу 222 600,00 грн є безпідставним. Належних та допустимих доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Відповідачем обставин наведених у позові належними доказами не спростовано, доказів наявності підстав для набуття грошових коштів у сумі 222 600,00 грн суду не надано.

Відтак, посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є обґрунтованим, оскільки вказаною нормою закону регулюється право на повернення майна виключно від особи, яка його утримує (майно) без достатніх правових підстав.

Судом встановлено, що позивачем 04.10.2024 до відповідача було надіслано вимогу № 01 про повернення на розрахунковий рахунок позивача, належних йому коштів в розмірі 222 600,00 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" на користь Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" 222 600,00 грн безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 671,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" заявило вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача збитків у розмірі 222 600,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 671,20 грн.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 671,20 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копію Договору № 25 від 23.09.2024 про надання правової допомоги, Додатку №4 до Договору про надання правової допомоги № 25 від 26.09.2024 та платіжну інструкцію №706 від 25.09.2024 на суму 25 000,00 грн.

Матеріали справи також містять докази на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Зінов`єва Дмитра Сергійовича, а саме: копію ордеру серії АІ № 1684427 від 22.10.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 8344/10 від 08.10.2019.

23.09.2024 між Зінов`євим Дмитром Сергійовичем та Об`єднанням кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" було укладено Договір №25 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1.2.1 Договору про надання правової допомоги № 25 від 23.09.2024 визначено, що ОКА "ДУБЛЕР" доручає, а Зінов`єв Дмитро Сергійович зобов`язується надавати позивачу правову допомогу, а саме представництво інтересів ОКА "ДУБЛЕР" в усіх судових установах (загальних, спеціалізованих, тощо) будь-якої інстанції, будь-якої форми провадження та органах державної виконавчої служби щодо стягнення збитків (заборгованості), в тому числі: складання позовної заяви (відзиву, клопотання) та подача їх до суду, прийняття участі в судових засіданнях.

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання правової допомоги № 25 від 23.09.2024 за надання послуги згідно п. 1.1.2 та 1.1.3 цього Договору ОКА "ДУБЛЕР" сплачує Зінов`єву Дмитру Сергійовичу передплату у розмірі 10 000,00 грн.

Додатком № 4 до Договору про надання правової допомоги № 25 від 23.09.2024 сторони узгодили вартість послуг по зазначеному Договору, відповідно до якого:

- підготовка та подача позовної заяви до ТОВ "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" про стягнення заборгованості та відшкодування збитків до Господарського суду м. Києва - 15 000,00 грн;

- прийняття участі у 2 (двох) судових засіданнях в Господарському суді м. Києва - 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Суд при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що розгляд справи № 910/13455/24 здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИ ОРГАНІЗЕЙШН ЛОГІСТИК КОНСАЛТ" (Україна, 02125, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОСКРЕСЕНСЬКА, будинок 3, квартира 63; ідентифікаційний код: 42341427) на користь Об`єднання кооперативних автостоянок "ДУБЛЕР" (Україна, 03191, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА КОНЕВА, будинок 2; ідентифікаційний код: 22933554) 222 600,00 грн (двісті двадцять дві тисячі шістсот гривень 00 коп.) безпідставно набутих коштів, 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 2 671,20 грн (дві тисячі шістсот сімдесят одну гривню 20 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА