Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/11301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/11301/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву ОСОБА_1 , м. Київ

до

1. ОСОБА_2 , м. Київ

2. Приватного підприємства «Консул-Партнер», м. Київ

про визнання договору удаваним, визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним статуту та скасування реєстраційної дії,

Представники:

від позивача: Бабенко Я.В.;

від відповідача-1: Калинчук А.С.;

від відповідача-2: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 /відповідач-1) та Приватного підприємства «Консул-Партнер» (далі - ПП «Консул-Партнер»/відповідач-2) про:

- визнання удаваним договору №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинений для приховання договору застави корпоративних прав;

- визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- визнання недійсним статуту (нова редакція) Приватного підприємства «Консул-Партнер», затвердженого рішенням зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер» оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- скасування реєстраційної дії (запису) від 13.09.2017 №10651050014010767, «Зміна або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи», «зміни до установчих документів юридичної особи», внесеної до реєстру державним реєстратором Радько І.Ю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1-09/17 від 07.09.2017, є удаваним правочином, оскільки фактично є договором застави. Договір №1-09/17 від 07.09.2017 не потягнув і не міг потягнути правових наслідків у вигляді переходу права власності на частку у статутному капіталі ПП «Консул-Партнер» від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Позивач також зазначає, що оскільки договором №1-09/17 від 07.09.2017 не передбачалося відчуження належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП «Консул-Партнер», то рішення зборів засновників ПП «Консул-Партнер», оформлене протоколом №1-09/17 від 07.09.2017, а також затверджений рішенням зборів Статут ПП «Консул-Партнер» від 07.09.2017 підлягають визнанню недійсними, і відповідно підлягає визнанню недійсною та скасуванню вчинена на підставі рішення зборів засновників та Статуту від 07.09.2017 реєстраційна дія від 13.09.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2023 відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі та повернув позовну заяву з доданими до неї документами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.10.2023 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/11301/23, матеріали справи №910/11301/23 направив на розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.11.2023 матеріали справи №910/11301/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

11.12.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а також ухвала Верховного Суду від 08.12.2023 про витребування справи №910/11301/23.

13.12.2023 матеріали справи скеровано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд постановою від 22.01.2024 залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/11301/23.

29.01.2024 матеріали справи №910/11301/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 04.03.2024.

20.02.2024 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що оспорюваний договір підписано позивачем та відповідачем-1, сторони бажали настання умов, передбачених цим договором, а саме: продаж частки в статутному капіталі ПП «Консул-Партнер», оплата за договором, набрання чинності договором, порядок переходу частки в статутному капіталі відповідача-2 та проведення розрахунків за договором. При цьому, відповідач-1 зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окрім договірних відносин в частині купівлі-продажу корпоративних прав, також існували договірні відносини в частині надання відвідачем-1 позивачу позики на підставі договору позики від 28.08.2017 та передачі позивачем в іпотеку майна за договором іпотеки від 28.08.2017.

26.02.2024 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача, а також ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).

01.03.2024 до канцелярії суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зобов`язання відповідача-1 - ОСОБА_2 надати відповіді на питання.

04.03.2024 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №910/12593/21, а також від позивача надійшли заява про виклик свідків та відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 04.03.2024 суд, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення, прийняте за наслідками даного спору, на вплине на його права чи обов`язки.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2024 зупинив провадження у справі №910/11301/23 до набрання законної сили рішенням у справі №910/12593/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Консул-Партнер» про визнання застави припиненою, визнання рішення загальних зборів та статуту недійсними, скасування реєстраційної дії.

06.03.2024 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/11301/23.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/11301/23 відмовив, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/11301/23 передав для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Господарський суд міста Києва (суддя Мандичев Д.В.) ухвалою від 12.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/11301/23 відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2024 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі №910/11301/23, а справу передав на розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.06.2024 матеріали справи №910/11301/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.06.2024 призначив підготовче засідання у справі на 15.07.2024.

15.07.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.07.2024 суд відклав підготовче засідання на 02.09.2024.

02.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

02.09.2024 суд відклав підготовче засідання на 23.09.2024.

19.09.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про виклик свідків.

23.09.2024 суд протокольною ухвалою відмовив позивачу у поновленні процесуального строку для приєднання доказів з підстав необґрунтованості.

Суд відклав розгляд клопотання про виклик свідків на наступне засідання та відклав підготовче засідання на 30.09.2024.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про огляд електронних доказів у судовому засіданні.

30.09.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача про виклик свідків, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.11.2024.

11.11.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.01.2025.

20.01.2025 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Зокрема, представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

ПП «Консул-Партнер» свого представника у судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 між ОСОБА_2 (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4854.

Так, згідно із п. 1. цього договору, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 5 491 100,00 грн, що є еквівалентом суми 215 000 доларів США за погодженим сторонами за цим договором курсом на день укладення цього договору (1 долар США = 25,54 грн) до підписання цього договору.

У відповідності до п. 2 цього договору зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою протягом 14-ти (чотирнадцяти) днів. Сторони встановлюють безпроцентний характер цього договору.

Відповідно до п. 9 цього договору на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором позичальник передає в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

Також, 28.08.2017 між ОСОБА_2 (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4855.

Згідно із визначенням, яке міститься у преамбулі договору іпотеки, основним договором є договір позики, посвідчений Козаєвою Н.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28.08.2017 за реєстровим №4854, укладений між іпотекодержателем та боржником/іпотекодавцем, в забезпечення виконання зобов`язань якого укладається цей договір.

Відповідно до п. 1 договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

07.09.2017 між ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1-09/17, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність частку продавця у статутному капіталі Приватного підприємства «Консул-Партнер», яке знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2; ідентифікаційний код 35792700 та сплачує за неї обговорену грошову суму.

Відповідно до п. 3 договору № 1-09/17, розмір частки продавця у статутному капіталі підприємства на момент укладення договору складає 43%, що становить 860 000,00 грн, з яких продавець вніс повністю 860 000,00 грн.

Пунктом 4 договору № 1-09/17 встановлено, що вартість частки в статутному капіталі підприємства розміром 43% розміру статутного капіталу цього підприємства, яка є предметом цього договору, становить 860 000,00 грн, які покупець сплатив продавцю до моменту підписання цього договору.

Згідно із п. 5 договору № 1-09/17 з моменту укладення та підписання договору до покупця переходять право власності на вищевказану відступлену продавцем частку в статутному капіталі підприємства, а також корпоративні та всі інші, пов`язані з цією часткою майнові права та обов`язки, як засновника (власника) підприємства, що належали продавцю по відношенню до підприємства в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу цього підприємства та продавець вважається таким, що втрачає в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу підприємства права та обов`язки по відношенню до підприємства, які були обумовлені його статусом, як засновника (власника) підприємства.

Факт переходу прав на частку продавця до покупця фіксується у новій редакції статуту підприємства, що реєструється у відповідності із вимогами законодавства України (п. 6 договору № 1-09/17).

За умовами п. 12 договору № 1-09/17 сторони, підписавши цей договір, підтверджують факт повних розрахунків за цим договором та відсутність одна до одної яких-небудь претензій.

Також, у матеріалах справи міститься копія протоколу від 07.09.2017 № 1-09/2017 зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», на яких були присутні ОСОБА_4 (володіє 52% статутного капіталу), ОСОБА_1 (володіє 43% статутного капіталу), ОСОБА_5 (володіє 5% статутного капіталу), а також запрошена особа - ОСОБА_2 , справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т.П.

За результатами проведених зборів прийняті такі рішення:

- погоджено та затверджено відступлення (передачу) ОСОБА_1 у повному обсязі належної їй частки в розмірі 43% статутного капіталу ПП «Консул-Партнер» у вигляді грошового вкладу на суму 860 000,00 грн, а також своїх корпоративних прав та всіх інших, пов`язаних з цією часткою майнових прав та обов`язків на користь ОСОБА_2 ;

- затверджено вихід ОСОБА_1 зі складу засновників;

- включено ОСОБА_2 до складу засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер»;

- перерозподілено статутний капітал.

У подальшому, 14.09.2017 між ОСОБА_2 (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4854 від 28.08.2017, який також посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №5328.

У п. 1 договору від 14.09.2017 про внесення змін до договору позики, у зв`язку із зміною обставин, за взаємною згодою сторін, відповідно до спільних домовленостей сторони прийняли рішення про внесення змін (доповнень) до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Казаєвою Н.М., 28.08.2017 за реєстром №4854 та змінено пункти 1, 2, 9 цього договору наступним змістом:

« 1. Позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом суми 331 000,00 доларів США за погодженим сторонами за цим договором курсом на день укладення цього договору.

2. Зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою протягом 3-х (трьох) місяців до тринадцятого грудня дві тисячі сімнадцятого року. Сторони встановлюються безпроцентний характер цього договору.

9. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором, позичальник передає в іпотеку: дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі, а також житловий будинок АДРЕСА_1 ».

Крім того, 20.03.2018 між ОСОБА_2 (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4854 від 28.08.2017, який також посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №1333.

Так, в п. 1 договору про внесення змін до договору позики сторони погодили, що на додаток до суми позики у розмірі 5 491 100,00 грн, зазначеній в основному договорі, фактичне отримання якої позичальник цим підтверджує, позикодавець передав у власність позичальника додатково ще 3 132 000,00 грн, що є еквівалентом суми 116 000 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар США дорівнює 27,00 гривням). Загальна сума позики, яку позичальник отримав від позикодавця за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. від 28.08.2017, з урахуванням цього договору становить 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом сумі 331 000,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день підписання цього договору (1 долар США дорівнює 27,00 гривням).

Згідно із п. 2 договору про внесення змін до договору позики, зазначену загальну суму позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцю у повному обсязі готівкою не пізніше 14.04.2018.

Пунктом 3 договору про внесення змін до договору позики, пункт 9 основного договору сторони погодили виключити.

20.03.2018 між ОСОБА_2 (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 1135.

Згідно із п. 1 договору позики від 20.03.2018, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 1 400 000,00 грн, що є еквівалентом суми 50 000,00 доларів США за погодженим сторонами за цим договором курсом на укладення цього договору (1 долар США = 28,00 грн) до підписання цього договору. Підписання позичальником цього договору є підтвердженням отримання коштів від позикодавця в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 договору позики від 20.03.2018, зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою до 14.04.2018. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору. Строки повернення грошей погоджені сторонами договору.

У п. 9 договору позики від 20.03.2018 сторони погодили, що на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, позичальник передає в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

Також, 20.03.2018 між ОСОБА_2 (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) укладено договір про внесення змін (доповнення) до договору іпотеки, посвідченого 28.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., за реєстровим №4855, який також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., за реєстровим №1134.

Зокрема, з преамбули цього договору вбачається, що у зв`язку зі зміною обставин, за взаємною згодою сторін, відповідно до спільних домовленостей сторони прийняли рішення про внесення змін (доповнення) до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., 28.08.2017 реєстром №4855, та заміною термінів «Основний договір» та «Основне зобов`язання» цього договору наступним змістом:

Основний договір - договір позики, посвідчений Козаєвою Н.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 20.03.2018, за реєстром №1135.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договором позики, посвідченим Козаєвою Н.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 07.03.2018 згідно якого іпотекодержатель надав боржнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 1 400 000,00 грн, що є еквівалентом суми 50 000,00 доларів США за погодження сторонам за цим договором курсом на день укладення цього договору (1 долар США = 28,00 грн).

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 1-09/17 від 07.09.2017, укладений між останньою та ОСОБА_2 є удаваним правочином, оскільки фактично є договором застави корпоративних прав ПП «Консул-Партнер».

В обґрунтування цього позивач зазначає, що не отримала грошові кошти від відповідача-1 за продаж частки ПП «Консул-Партнер», натомість, за твердженням ОСОБА_1 , фактично грошові кошти у розмірі 8 937 000,00 грн отримав ОСОБА_6 від ОСОБА_2 , що в свою чергу, підтверджується розпискою ОСОБА_6 , наданої ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 підтверджує, що між нею, як позичальником, та ОСОБА_2 , як позикодавцем, також укладено договір позики від 28.08.2017 та в подальшому укладені договори про внесення змін до цього договору, предметом яких є також позика у розмірі 8 937 000,00 грн. Крім того, вона зазначає, що в забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов`язань щодо повернення грошових коштів відповідачу-1, між позивачем та відповідачем-1 укладено договір іпотеки від 28.08.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

ОСОБА_1 стверджує, що також в забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов`язань щодо повернення позики ОСОБА_2 , позивачкою передано відповідачу-1 корпоративні права ПП «Консул-Партнер» у заставу шляхом укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі № 1-09/17 від 07.09.2017.

Відтак, ОСОБА_1 просить суд визнати удаваним договір №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинений для приховання договору застави корпоративних прав. Також позивач зазначає, що оскільки договором № 1-09/17 від 07.09.2017 не передбачалося відчуження належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП «Консул-Партнер», то рішення зборів засновників ПП «Консул-Партнер», оформлене протоколом № 1-09/17 від 07.09.2017, а також затверджений рішенням зборів статут ПП «Консул-Партнер» від 07.09.2017 підлягають визнанню недійсними, а також підлягає визнанню недійсною та скасуванню і вчинена на підставі рішення зборів засновників та статуту від 07.09.2017 реєстраційна дія від 13.09.2017.

ОСОБА_2 , у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що позивач та відповідач-1, укладаючи оспорюваний договір бажали настання умов, передбачених цим договором, а саме продаж ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП «Консул-Партнер» на користь ОСОБА_2 .

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено судом вище, предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання удаваним договору №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчиненого для приховання договору застави корпоративних прав.

Відповідно до приписів статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч.2 ст. 656 ЦК України).

В свою чергу, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України «Про заставу»).

Частиною 1 ст. 3 ЗУ «Про заставу» визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 та ч. 6 ст. 576 ЦК України).

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Отже, позивач стверджує, що оспорюваний договір №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.09.2017 фактично є договором застави корпоративних прав ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 щодо повернення позики, наданої йому ОСОБА_2 у розмірі 8 937 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем та відповідачем-1, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не укладено будь-якого договору позики, при цьому, матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики від 28.08.2017 та в подальшому укладені договори про внесення змін до цього договору, предметом яких є позика у загальному розмірі 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом сумі 331 000,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день підписання цього договору (1 долар США дорівнює 27,00 гривням).

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір іпотеки від 28.08.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 4855, та відповідно до умов якого цей договір укладено в забезпечення виконання наведеного вище договору позики від 28.08.2017.

Зокрема, згідно з умовами договору іпотеки, ОСОБА_1 передала в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

Отже, з наведеного вбачається, що саме між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини щодо надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 позики у розмірі 8 937 000,00 грн, в забезпечення повернення якої між позивачем та відповідачем-1 також укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме двох земельних ділянок, які належать позивачу.

При цьому, в матеріалах справи міститься розписка від 14.09.2017, надана ОСОБА_6 про те, що він отримав саме від ОСОБА_1 позику у сумі 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом суми 331 000,00 доларів США за погодженим курсом, що становить 1 долар США = 27,00 грн, в термін на три місяці до 14.12.2017. Також, матеріали справи містять заяву ОСОБА_7 , про те, що вона дає згоду своєму чоловікові ОСОБА_6 на отримання позики від ОСОБА_1 у розмірі 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом суми 331 000,00 доларів США.

З позовних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 також підтверджує, що дійсно грошові кошти у розмірі 8 937 000,00 грн, що є еквівалентом суми 331 000,00 доларів США були надані ОСОБА_2 ОСОБА_1 за договором позики від 28.08.2017, які позивач передала ОСОБА_6 , що, в свою чергу, підтверджується розпискою від 14.09.2017.

Більше того, суд зазначає, що 29.03.2023 Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №755/12310/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики від 28.08.2017, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 28.08.2017 станом на 19.07.2021 у розмірі 8 544 040,00 грн, інфляційні втрати за період з 15.04.2018 по 28.02.2020 у розмірі 911 574,00 грн, інфляційні втрати за період з 29.02.2020 по 19.07.2021 у розмірі 987 183,48 грн, три проценти річних за період з 15.04.2018 по 28.02.2020 у розмірі 503 046,93 грн, три проценти річних за період з 29.02.2020 по 19.07.2021 у розмірі 352 529,43 грн, пеню за період з 20.07.2020 по 19.07.2021 у розмірі 31 185 746,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Київський апеляційний суд постановою від 31.07.2024 рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/12310/21 скасував та постановив: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28.08.2017 станом на 19.07.2021 у розмірі 8 544 040,00 грн, 3% річних за період з 15.04.2018 по 28.02.2020 у розмірі 503 046,93 грн, 3% річних за період з 29.02.2020 по 19.07.2021 у розмірі 355 451,63 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судом у справі №755/12310/21 мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Отже, у судових актах у справі №755/12310/21 судами встановлено таке:

« ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення між нею та ОСОБА_2 договору позики від 28.08.2017, вказавши, що кошти, отримані нею одразу були передані ОСОБА_6 .

Так, судом встановлено, що 14.09.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір позики. Згідно із вказаним договором, ОСОБА_1 передала ОСОБА_6 в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_8 кошти в розмірі 8 937 000,00 грн строком до 14.12.2017.

У подальшому, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04.03.2020 у цивільній справі №752/24638/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.07.2020 та постановою Верховного Суду від 20.01.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення зі ОСОБА_6 на її користь боргу у сумі 8 937 000,00 грн були задоволені повністю.

Отже, судом встановлено, що кошти в сумі 8 937 000,00 грн, які після укладення договору позики між позивачем та відповідачем, одразу були передані ОСОБА_6 , в подальшому були стягнуті зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовим рішенням, яке набрало законної сили.».

Із встановлених вище судом обставин вбачається, і не заперечується позивачем та відповідачем-1, а також підтверджується встановленими обставинами у судових рішеннях у цивільних справах №752/24638/18 та №755/12310/21, ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 позику у розмірі 8 937 000,00 грн згідно із договором позики від 28.08.2017 з урахуванням змін, внесених до цього договору, а ОСОБА_1 в подальшому передала ОСОБА_6 ці грошові кошти, які в свою чергу за рішенням суду у справі №752/24638/18 стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та за рішенням суду у справі №755/12310/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

При цьому, як зазначено судом вище, в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики від 28.08.2017, між нею та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 28.08.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 4855, згідно з умовами якого позивач передала відповідачу-1 в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі.

За таких обставин, з огляду на встановлене вище, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваний договір №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.09.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично є договором застави корпоративних прав ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 щодо повернення позики, наданої йому ОСОБА_2 у розмірі 8 937 000,00 грн.

Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач та відповідач-1, укладаючи договір №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.09.2017, насправді мали намір укласти договір застави корпоративних прав ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «Консул-Партнер», а навпаки, подальші дії сторін, а саме проведення зборів засновників ПП «Консул-Партнер», оформлені протоколом №1-09/2017 від 07.09.2017, на яких були присутні в тому числі позивач та відповідач-1, та справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матюховою Т.П., а також затвердження статуту ПП «Консул-Партнер» в новій редакції та проведення відповідних реєстраційних дій від 13.09.2017, підтверджують намір сторін щодо відчуження ОСОБА_1 своєї частки у розмірі 43% статутному капіталі ПП «Консул-Партнер» на користь ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, дослідивши надані сторонами докази, а також заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві щодо укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі з метою приховати укладення договору застави корпоративних прав.

З огляду на відмову судом у задоволенні позовної вимоги про визнання удаваним договору №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинений для приховання договору застави корпоративних прав, похідні позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017; визнання недійсним статуту (нова редакція) Приватного підприємства «Консул-Партнер», затвердженого рішенням зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер» оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017; скасування реєстраційної дії (запису) від 13.09.2017 №10651050014010767, «Зміна або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи», «зміни до установчих документів юридичної особи», внесеної до реєстру державним реєстратором Радько І.Ю. також не підлягають задоволенню.

Щодо дослідження доказів, а саме роздруківок телефонних розмов, отриманих з матеріалів кримінального провадження №12018100090010073 від 03.09.2018 в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі, щодо номеру мобільного зв`язку, яким користується ОСОБА_9 , суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Відповідно до вимог статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на час розгляду цієї господарської справи постановлено вирок у кримінальному провадженні, в межах якого були проведені негласні розшукові заходи.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що наявними у матеріалах справи доказами не встановлено, що докази, які були отримані в результаті негласних, розшукових слідчих дій в кримінальному провадженні №12018100090010073 від 03.09.2018, перевірялись судом в порядку, визначеному КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності.

За вказаних обставин, суд господарської юрисдикції не може надавати оцінку щодо належності, допустимості та достовірності наданим позивачем доказів, отриманих з матеріалів кримінального провадження №12018100090010073 від 03.09.2018 в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Витрати по сплаті судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 27.01.2025.

Суддя Віта БОНДАРЧУК