Рішення

від 28.01.2025 по справі 911/2715/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 911/2715/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовомДержавної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний

відділ міста Черкаси

(18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Надпільна, буд. 220;

ідентифікаційний номер: 26631946)

доТовариства з додатковою відповідальністю Компанія Паскаль

(08320, м. 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3а;

ідентифікаційний код: 44738209)

простягнення 159 452,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Компанія Паскаль про стягнення 159 452,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.11.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про продовження строку на надання документів на вимогу ухвали суду від 07.11.2024 та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2024 клопотання Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси про відстрочення судового збору у справі №911/2715/24 про відстрочення сплати судового збору задоволено; відстрочено Державній організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси сплату судового збору в розмірі 3 028, 00 грн. строком на 15 днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

25.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою вказані в ухвалі суду від 07.11.2024 недоліки були усунуті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №911/2715/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету від 27.11.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №911/2715/24, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За результатами відкритих торгів №UA-2024-04-10-012190-а між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (Позивач) та ТОВ «Компанія «Паскаль» (Відповідач) укладено договір № 344 від 15.05.2024 року (далі -договір).

За умовами Договору відповідач зобов`язався поставити товар - ліжка двоярусні розбірні в кількості 305 штук на суму 1693116грн. 00 коп., а позивач прийняти товар та оплатити.

Відповідно до умов п. 5.1. договору ТОВ «Компанія «Паскаль» зобов`язалася поставити ліжка у строк до 30 травня 2024 року.

Відповідно до умов п.2.1. Договору якість товару має відповідати умовам державних стандартів, технічним умовам та іншим нормам, встановленим чинними нормативно-правовими актами України для такого виду товару та підтверджуються відповідними посвідченнями, сертифікатами іншими документами, виданими компетентними органами та/чи виробниками товару.

Як вказує Позивач, всупереч умовам договору 26.06.2024 року Відповідач поставив частину товару - 109 ліжок двоярусних розбірних, при цьому 33 штуки з них виявились неякісними, про що комісією позивача було складено протокол №1 від 27.06. 2024 року.

Відповідно до п. 5.9. Договору Відповідач зобов`язався замінити неякісний товар протягом 7 (семи) днів з моменту складання відповідного акту.

Оскільки Відповідачем не було здійснено відповідних дій, 08.07.2024 року Позивач вимушений був звернутись з претензією №1474 про заміну товару неналежної якості. Відповіді на претензію Відповідач не надав, однак претензійні вимоги задовольнив в повному обсязі - здійснив заміну товару на якісний також з порушенням строків, встановлених п. 5.9. договору.

Загалом товар в повному обсязі був поставлений тільки 22 липня 2024 року, про що свідчить видаткова накладна № 257 від 22.07.2024 року. Таким чином Відповідач допустив значне прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.1. Договору № 344 від 15.05.2024 року визначено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним Законодавством та цим Договором, зокрема відповідно до пп. 7.2.3. Договору за порушення строків, визначених п. 5.1. Договору, стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено порушення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни.

Враховуючи зазначене, КЕВ міста Черкаси звернувся до ТОВ «Компанія «Паскаль» з претензією від 25.07.2024 № 1638 про сплату штрафних санкцій в сумі 159 452 грн. 68 коп. згідно розрахунку.

Отже з тверджень КЕВ міста Черкаси вбачається, що Відповідачем допущено порушення строків поставки Товару за Договором, що вкрай негативно відобразилося у забезпеченні угрупувань військ (сил) Збройних Сил України, які проводять відсіч збройній агресії російської федерації, тому з товариства мають бути стягнути штрафні санкцій, які прямо передбачені законом та умовами Договору.

Такими чином, звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що Відповідач умови Договору № 344 від 15.05.2024 не виконав, а саме - не поставив визначені у Специфікації Товари у встановлений строк, з огляду на що наявні підстави для застосування господарсько-правової відповідальності, визначеної в договорі, а саме стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено порушення виконання, за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 7 % вказаної ціни за прострочення зобов`язання понад 30 днів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.

За порушення строків поставки Товару за Договором сторони передбачили відповідальність в п.7.2.3., а саме за порушення строків постачання Товару, визначених пунктами 5.1 Договору, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Товару.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу і визнано його арифметично вірним.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 73,74 ГПК України, на підтвердження того, що Відповідачем були здійснені своєчасні поставки Товарів за Договором, як і не містять доказів наявності підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за прострочення постачання Товарів.

За таких обставин, суд вважає правомірним звернення Позивача з вимогою до Відповідача саме про стягнення пені та штрафу, передбаченої умовами п. 7.2 Контракту.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з Відповідача 159 452,68 грн., з яких 70 466,94 грн. пеня, 88 985,74 грн. штраф.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів на спростування позовних вимог відповідач до суду не надав, жодного заперечення проти позовних вимог не навів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Компанія Паскаль (08320, м. 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3а; ідентифікаційний код: 44738209) на користь Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Надпільна, буд. 220; ідентифікаційний номер: 26631946) 70 466,94 грн. пені, 88 985,74 грн. штрафу та 2 422,40 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

СуддяМ.О. Лиськов