Рішення

від 28.01.2025 по справі 910/14272/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/14272/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ЗОВ" (01103, Україна, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок, 28, квартира 87)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 21, офіс 402)

про стягнення 373 122 грн 70 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ЗОВ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" про стягнення 373 122 грн 70 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки товару № 267/24 від 27.12.2023 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 373 122 грн 70 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14272/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу № 910/14272/24 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 28.01.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 21.11.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 22.11.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ЗОВ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 267/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом усього терміну дії Договору поставляти та передати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору товаром за даним договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару.

Постачальник зобов`язаний: поставляти товар партіями за заявками покупця; здійснити завантаження товару своїми силами та за свій рахунок; транспортування харчових продуктів транспортними засобами здійснюється за рахунок постачальника. Тара, пакування, доставка входить до ціни товару (пункт 3.1 та пункт 4.1. договору).

За пунктом 3.1 договору одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю: документи про якість та безпечність на партію товару, що передається, рахунок-фактура, видаткова накладна;товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно умов пункту 3.2. договору покупець зобов`язаний прийняти товар у відповідності до вимог Інструкцій п-6 та п-7, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від товару/договору при недотриманні постачальником умов визначених у пункті 3.1 даного договору. Сплатити вартість прийнятого товару за цінами та у сумі, що визначені у видаткових накладних.

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, які підписуються уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках. (пункт 5.1. договору)

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної.

Згідно з пунктом 6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2024. (пункт 9.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 27.12.2023 № 267/24 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 373 122 грн 70 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № 30000902.2 від 16.09.2024, № 30000910.7 від 24.09.2024, № 30000912.1 від 26.09.2024, № 30000913.3 від 27.09.2024, № 30000918.4 від 02.10.2024 копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 27.12.2023 № 267/24 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 373 122 грн 70 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 373 122 грн 70 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 27.12.2023 № 267/24, та факту наявності заборгованості у розмірі 373 122 грн 70 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 21, офіс 402, ідентифікаційний код 39927581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ЗОВ" (01103, Україна, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 28, квартира 87, ідентифікаційний код 21631130) 373 122 (триста сімдесят три тисячі сто двадцять дві) грн 70 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 596 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 84 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька