Рішення

від 28.01.2025 по справі 910/14518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2025Справа № 910/14518/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5;

ідентифікаційний код: 40075815)

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного

товариства "Українська залізниця"

(49602, м. Київ, пр. Д.Яворницького, буд. 108;

ідентифікаційний код: 40081237)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОФЕР"

(01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63;

ідентифікаційний код: 43835350)

про стягнення 136 855,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОФЕР" (далі-відповідач) про стягнення штрафу у зв`язку із невірно зазначеною масою вантажу за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в розмірі 136 855,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14518/24 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 10.12.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14518/24, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технофер" (далі - Замовник) та AT "Українська залізниця" (далі - Перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

29.05.2024 ТОВ "Технофер" по накладній №44393262 зі станції Суми Південної залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем "Лом чорних металів".

Згідно графи 20 вказаної накладної вантажем є - лом чорних металів; нанесено маркування фарбою; пакування - навалом; вантаж розміщено та закріплено згідно з п.1.5, 17.1, 17.5 гл.3, гл.1, п.6-7 Додатка 3 до СМГС.

В графі 24 накладної №44393262 "Маса вантажу" зазначено 59 900 кг.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п. 1.2 Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

У графі 55 накладної №44393262 зазначений представник відправника директор - Гаврилюк Нікіта Валерійович, який підтвердив правильність внесених відомостей.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

Також суд зазначає, що доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не надано.

06.06.2024 при проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №524 від 10.05.2024 було проведено контрольне зважування вагону №618828729.

Відповідно до комерційного акту №450003/47 від 06.06.2024 зважування вагону проводилося в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням у присутності ДС Іванова С.Б.., агента комерційного Плітченко, приймальника поїздів ОСОБА_1 на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер 032, що пройшли держповірку 31.01.2024. За результатами зважування виявилося: вага брутто - 84700 кг, тара за документом -21200кг, вага нетто - 63500 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 3600 кг.

В розділі Д комерційного акту також зазначено: «Навантаження вантажу в рівень та вище бортів на 200мм, пакети марковано білою речовиною. Маються зазори між пакетами 250-350мм, маркування не порушене. Вагон бездверний. люки закриті та укручені. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає».

В силу вимог в. 10 Правил складання актів комерційний акт №450003/47 підписано начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол Івановим С.Б., агентом комерційним Плітченко І.П., приймальником поїздів ОСОБА_1 .

У Книзі обліку зважувань вагонів по ст. Нижньодніпровськ - Вузол форми ГУ-78 зроблено відповідний запис про те, що 06.06.2024 відбулось зважування вагону №61828729, в результаті якого встановлено, що маса вантажу у вагоні на 3600 кг більше, ніж зазначено у перевізному документі.

Після прибуття на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці на під`їзній колії ПрАТ "КАМЕТ СТАЛЬ" було проведено комісійну видачу вантажу з перевіркою тари вагону. У результаті зважування виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що зазначено в накладній. Факт виявленої невідповідності маси вантажу зафіксовано комерційним актом №451701/26 від 10.06.2024.

Як вбачається з комерційного акту №451701/26, зважування вагону №618828729 проводилося у присутності ДС станції Правда Супруна О.В., агента комерційного ОСОБА_2 , агента з розшуку ОСОБА_3 , прийомоздавальника ПРАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ" Халюти Е.В. на справних вагонних 150-тонних тензометричних вагах, заводській номер 064, власник - ПрАТ "КАМЕТ - СТАЛЬ", що пройшли держповірку 09.09.2023. Після тарування вагону виявилося: тара 22300 кг, нетто 62450 кг, брутто 84750 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 2550 кг. У розділі Д комерційного акту також зазначено: "Навантаження вантажу вище бортів на 100мм, марковано білою фарбою. Маркування не порушено, вагон глуходонний. В технічному відношенні вагон справний".

В силу вимог п.10 Правил складання актів комерційний акт №451701/26 підписано начальником станції Правда Супруном О.В., агентами комерційними Піддубною О.І., агентом з розшуку ОСОБА_3 , а також прийомоздавальником ПРАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ" ОСОБА_4 .

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ - Вузол, заводський № 14, власник Дніпровська дирекція залізничних перевезень, міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 064, власник ПрАТ "КАМЕТ - СТАЛЬ" інтервал ЗВВТ 6 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 3 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Відповідачем не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно приписів ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

На підставі вищевикладеного, критерії обґрунтованості будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача) визначаються спеціальним нормативним актом - Статутом залізниць України.

Згідно із п. 8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №44393262 нараховано штраф в розмірі 136855 грн із розрахунку: 27371х5 = 136855 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд зазначає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 136855,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофер" (01014, м. Київ, вул.. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 43835350) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 136 855,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов