Рішення

від 17.01.2025 по справі 911/2768/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Справа № 911/2768/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний переробний комплекс»

до держави російська федерація

про стягнення 41 105 250, 25 гривень

представники учасників справи не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.10.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибний переробний комплекс» (далі позивач / ТОВ «РПК») надіслало позовну заяву до держави російська федерація (далі відповідач) про стягнення 41 105 250, 25 гривень збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією російської федерації проти України, що еквівалентно 1 124 990, 77 доларам США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на знищення, внаслідок ракетного обстрілу військовими збройних сил російської федерації, 12.03.2022 його матеріальних цінностей (сировини, готової продукції, виробничого обладнання), які знаходилися в орендованих приміщеннях за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 92, що спричинило збитки в розмірі вартості знищених основних засобів та виготовленої продукції.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.10.2024, зокрема, прийняв до розгляду позовну заяву ТОВ «РПК» та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.11.2024, встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

22.11.2024, до початку підготовчого засідання, через канцелярію суду позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.11.2024, зокрема, відклав підготовче засідання на 13.12.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.12.2024 у справі № 911/2768/24, зокрема, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.01.2025.

Представник відповідача у жодне підготовче та судове засідання не з`явився.

До того ж відповідач не скористався наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) правом і відзив на позовну заяву та / або доказів у справі не надав, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд справи.

В розрізі зазначеного та можливості відповідача, який є нерезидентом України, реалізувати свої процесуальні права судом враховано таке.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3, ст. 365, ч. 1, 2 ст. 367 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

В розрізі положень процесуальної норми ч. 1 ст. 367 ГПК України суд зазначає, що порядок передачі судових та позасудових документів для вручення їх на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт постанову Верховної Ради України № 2889-XII від 19.12.1992 «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності». Згідно зазначеної Угоди компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжується.

Відповідно до ч. 1 ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Зокрема відповідно до Закону України «При вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Також Міністерство юстиції України листом № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендувало не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану в Україні Акціонерне товариство «Укрпошта», яке є єдиним національним оператором поштового зв`язку України, з 25.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

В розрізі комунікації дипломатичними каналами, що випливає із положень процесуальної норми ч. 2 ст. 367 ГПК України суд вказує, що у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало Міністерство закордонних справ російської федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, підсумовуючи викладене, застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.

Відтак, у зв`язку з неможливістю застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва з державою-агресором під час збройного конфлікту, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення, суд вказує на те, що повідомлення відповідача щодо розгляду справи було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України.

Згідно приписів ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

До того ж всі постановлені у цій справі ухвали, офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/, як наслідок відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

З огляду вказаного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, через подання заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору з дотриманням строків та порядку їх заявлення.

У судовому засіданні 17.01.2025, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів позивача, останній займається господарською діяльністю, пов`язаною з переробленням та консервуванням риби, ракоподіних і молюсків. З метою збереження сировини та виготовлення готової продукції (переробки) ТОВ «РПК» орендувало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Продукт» (далі ТОВ «Океан-Продукт») приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 0101-20/О від 01.01.2020 (далі договір оренди).

Так, відповідно до положень п. п. 1.1, 1.2, 1.4, 5.1 договору оренди, ТОВ «Океан-Продукт» як орендодавець зобов`язалося передати ТОВ «РПК» як орендареві, а орендар зобов`язався прийняти у тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення приміщення цеху по переробці рибопродукції, що знаходиться за адресою: 07452, Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 92 (далі об`єкт оренди) і належить орендодавцеві на праві власності.

Об`єкт оренди складається з:

виробниче приміщення, А-1, загальною площею 696,8 кв.м;

виробниче приміщення, Е-2, загальною площею 802,7 кв.м;

прохідна з вольєром, В, загальною площею 21,9 кв.м;

в`ялка, Є, загальною площею 40,5 кв.м;

частина будівлі холодильника з вбудованими адміністративними та побутовими приміщеннями, З-2, загальною площею 550,6 кв.м, що складається з:

1/2 частини офісних приміщень (каб.18, 21, 22) площею 59,35 кв.м;

складських приміщень з холодильним обладнанням, загальною площею 302,3 кв.м;

1/2 частини підсобних приміщень площею 188,95 кв.м.

Орендар набуває право користування об`єктом оренди з дня передання його по акту приймання-передачі.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30.04.2023.

Копія вказаного договору, акта приймання-передачі майна від 01.01.2020, а також витягу про державну реєстрацію права власності на майно наявні в матеріалах справи.

Звертаючись до суду з означеним позовом, позивач зауважує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні продовжено.

Також позивач зазначає, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (розділ 2.4.) c. Гоголів Броварського району Київської області у період з 01.03.2022 по 30.03.2022 було територією активних бойових дій.

Водночас, як стверджує позивач, 12.03.2022, приблизно о 04:00 год., представники підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, із застосуванням військової техніки та зброї, здійснили збройний напад на цивільні об`єкти, що розташовані в с. Гоголів Броварського району Київської області, чим допустили порушення законів та звичаїв війни. Зокрема, останні відкрили вогонь (ракетною зброєю) по цеху з виготовлення рибних продуктів, що розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92, який належить на праві власності ТОВ «Океан-Продукт» та перебував в оренді ТОВ «РПК».

Внаслідок ракетного обстрілу відбулася пожежа, яка спричинила руйнування виробничого приміщення Е-2 та будівлі холодильника із вбудованими адміністративними і побутовими приміщеннями З-2, що призвело до знищення матеріальних цінностей, таких як сировина, готова продукція та виробниче обладнання, які належали позивачу та знаходилися в орендованих виробничих приміщеннях.

На підтвердження факту знищення матеріальних цінностей, належних ТОВ «РПК» внаслідок обстрілу збройними силами російської федерації, останнім до матеріалів справи долучено копії: акта про пожежу від 15.03.2022, акта обстеження технічного стану об`єктів від 21.06.2022, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про визнання юридичної особи потерпілим від 09.08.2022 та пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, висновку експертів № 25780/22-47/25781/22-42/12474/12475/23-82/26210/23-54 від 17.01.2024 за результатами проведення комплексної комісійної судової будівельно-технічної, товарознавчої експертизи, експертизи зброї та слідів і обставин її використання, вибухо-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42022112130000046.

Зі змісту поданного акта про пожежу від 15.03.2022, складеного комісією Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області випливає, що 12.03.2022 о 05:00 год. на об`єкті рибно-переробного комплексу, належного на праві власності ТОВ «Океан-Продукт» за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92 та орендованого ТОВ «РПК» і ТОВ «ТК Шельф» виникла пожежа через попадання ракети під час обстрілів російськими військами. Пожежею знищено, зокрема, будівлю цеху № 2 площею 90 кв. м., склад сировини та готової продукції з офісними приміщеннями, виробниче обладнання, яке знаходилося в цеху № 2, чотири 40-фут. рефрижератораних контейнера, сировина та готова продукція, два електронавантажувача. Також зазначено про пошкодження будівлі цеху № 1, будівлі цеху ТОВ «РПК» № 3.

Комісією у складі заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Великодимерської селищної ради, в.о. начальника відділу земельних ресурсів та екології виконавчого комітету Великодимерської селищної ради, начальника відділу капітального будівництва, житлово-комунального господарства, комунальної власності та розвитку інфраструктури виконавчого комітету Великодимерської селищної ради, старости Гоголівського старостинського округу 21.06.2022 складено акт обстеження технічного стану об`єктів ТОВ «Океан-Продукт», відповідно до якого встановлено, що будівлі ТОВ «Океан-Продукт» за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92, які перебувають в оренді ТОВ «РПК» і ТОВ «ТК Шельф», а саме: виробниче приміщення літера Е-2, площею 802,7 кв. м.; будівля холодильника з вбудованими адміністративними приміщеннями літера З-2, площею 1613,1 кв. м повністю знищені та непридатні для експлуатації.

По даному факту Броварським районним управлінням поліції ГКНП у Київській області відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022112130000046, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 438, ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. В ході досудового розслідування встановлено заподіяння матеріальної шкоди, зокрема, ТОВ «РПК» та постановою Слідчого управління ГУ СБУ України в м. Києві та Київській області від 09.08.2022 визнано потерпілим у кримінальному провадженні юридичну особу ТОВ «РПК» (код ЄДРПОУ 38250067), а також вручено під розписку пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Ураховуючи викладене, позивач стверджує, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України знищено обладнання та товарні запаси ТОВ «РПК», які знаходились у виробничих приміщеннях за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92. Відтак, означене призвело до порушення його прав володіння, користування та розпорядження відповідним майном та завдало матеріальної шкоди на суму 41 105 250, 25 гривень, що підтверджується наведеними вище обставинами та долученим до матеріалів справи висновком експертів № 25780/22-47/25781/22-42/12474/12475/23-82/26210/23-54 від 17.01.2024.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з означеним позовом до суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Водночас згідно із ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, як випливає з матеріалів справи, позивач визначив відповідачем державу російська федерація.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказуванню ч. 3 ст. 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») не узгоджується із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.

Також в означеній постанові Верховний Суд зробив наступні концептуальні висновки: судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Також у постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже судовий імунітет російської федерації у цьому випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Згідно зі ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Отже відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Водночас відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами ст. 11, 22, 1166 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.

В розрізі встановлення судом всіх елементів складу правопорушення, зокрема наявності шкідливого результату протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи) завдання збитків суд зазначає, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне збройне вторгнення на територію України, у зв`язку з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» с. Гоголів Великодимерської селищної територіальної громади Броварського району Київської області визначено територією активних бойових дій у період з 01.03.2022 по 30.03.2022.

Отже, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

За таких обставин, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, враховуючи, що законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, тоді як збройна агресія є не просто протиправною, а злочинною дією, відповідно до українського та міжнародного законодавства, вина, як обов`язковий елемент складу злочину, презюмується у такій дії.

Невизнання суверенітету незалежної країни, порушення її кордонів та ведення бойових дій в будь-якому випадку є винними діями, жодна особа не може не усвідомлювати протиправність своїх дій та їх наслідки.

Отже, вина відповідача підтверджується самим фактом скоєного правопорушення.

Водночас обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Із викладених обставин справи випливає, що саме внаслідок дій збройних сил російської федерації, матеріальні цінності ТОВ «РПК», що знаходилися на території орендованих виробничих приміщень були втрачені позивачем.

За приписами статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До того ж в розрізі зазначених норм процесуального права, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3, 6, 7 ст. 98, ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Водночас внаслідок збройної агресії російської федерації на території України, Україна встановила спеціальний механізм для визначення всіх збитків, які завдала держава-агресор, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 (далі Постанова № 326) затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014 (далі Порядок).

Згідно із пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за напрямами, зокрема економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 2 Постанови № 326 доручено Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Спільним наказом № 3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика № 3904/1223).

Відповідно до положень п.п. 1, 4-7 розділу І Методики № 3904/1223 передбачено, що ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності; у разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою; необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема, визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі розміру реальних збитків та упущеної вигоди.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Отже згідно долученого позивачем до матеріалів справи висновку експертів № 25780/22-47/25781/22-42/12474/12475/23-82/26210/23-54 від 17.01.2024 за результатами проведення комплексної комісійної судової будівельно-технічної, товарознавчої експертизи, експертизи зброї та слідів і обставин її використання, вибухо-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42022112130000046 встановлено, що розмір реальних збитків, заподіяних ТОВ «РПК» внаслідок знищення належних йому основних засобів та готової продукції, що перебувала в орендованих виробничих приміщеннях на підставі договору оренди № 0101-20/О від 01.01.2020, які належать на праві власності ТОВ «Океан-Продукт» за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92, що сталося в процесі повномасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України, через ведення агресивної війни, а саме унаслідок виникнення пожежі через ракетний обстріл, станом на 05.12.2023 становить 41 105 250, 25 гривень, що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 1 124 990, 77 доларам США.

Вказаний висновок виконаний судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що висновок підготовлено для подання до суду, а також обізнаності експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування в справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.

Окремо суд зауважує, що відповідачем ані звіт експертів № 25780/22-47/25781/22-42/12474/12475/23-82/26210/23-54 від 17.01.2024, ані визначений розмір реальних збитків під сумнів, у належний спосіб, поставлено не було, заперечень та міркувань з цього приводу не висловлено.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно розміру завданої йому матеріальної шкоди внаслідок військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань російської федерації на територію України обґрунтовані в розмірі 41 105 250, 25 грн.

Враховуючи наведене, а також доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 105 250, 25 грн збитків на відшкодування майнової шкоди належить задовольнити в повному обсязі.

Також суд зауважує, що відповідно до пунктів 8, 9 розділу І Методики № 3904/1223 об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Із викладеного випливає, що розмір збитків визначається у доларах США з гривневим еквівалентом.

До того ж суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Такий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018, у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц від 16.01.2019.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ГПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та / або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та / або нерухоме майно.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3 028, 00 гривень.

З огляду наведених норм закону та встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставок судового збору, за подання у 2024 році до господарського суду позовної заяви в електронній формі майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028, 00 грн, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 059 800, 00 грн із застосовуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки означений позов подано через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який необхідно сплатити в межах цього провадження складає 493 263, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, належить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з держави російська федерація (Краснопресненська набережна, буд. 2, Пресненський р-н, м. москва, росія, 103274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний переробний комплекс» (вул. Спаська, буд. 92, с. Гоголів, Броварський р-н, Київська обл., 07452, код ЄДРПОУ 38250067) 41 105 250 (сорок один мільйон сто п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 25 коп. збитків, що еквівалентно 1 124 990, 77 доларам США.

3.Стягнути з держави російська федерація (Краснопресненська набережна, буд. 2, Пресненський р-н, м. москва, росія, 103274) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Київ.обл./м.Київ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA708999980313181206083010001) 493 263 (чотириста дев`яносто три тисячі двісті шістдесят три) грн 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенняскладено та підписано 27.01.2025.

Суддя П.В.Горбасенко