Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/2629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2629/24

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши Заяву боржника про ухвалення додаткового рішення від 13.12.2024 у справі

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс

Представники учасників:

Від ініціюючого кредитора Леонов К.Ю.

Від боржника Неведомський В.О.

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 до Господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрокомплекс».

Ухвалою Суду від 11.12.2024 відмовлено у відкритті провадження за заявою Нікіфоренко І.А. про банкрутство ТОВ Агрокомплекс.

13.12.2024 до суду від боржника надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Суд від 17.12.2024 призначено судове засідання для розгляду вказаної заяви на 24.12.2024, у якому було оголошено перерву до 15.01.2025 у зв`язку з відсутністю доказів повідомленням ініціюючого кредитора про розгляд такої заяви.

В судове засідання 15.01.2025 прибув представник ініціюючого кредитора та боржника.

Представник боржника підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Представник ініціюючого кредитора просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, у випадку ж її задоволення - просив зменшити розмір судових витрат.

Розглянувши заяву та заслухавши пояснення сторін, Суд зазначає наступне.

Заява боржника про ухвалення додаткового рішення обґрунтована наявністю витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150000,00 грн. у зв`язку з судовим розглядом заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Агрокомплекс.

Судом встановлено, що відповідно до Ордеру АА №1478904 від 10.10.2024 адвокат Неведомський Вадим Олексійович (надалі адвокат) надавав правову допомогу боржнику у господарському суді Київської області (т.1, а.с.97).

19.03.2024 між адвокатом та боржником було укладено Договір про надання правової допомоги №18/01 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого за цим Договором адвокат зобов`язується надати клієнту адвокатські послуги (правову допомогу), зазначені у п. 2.1. цього Договору (далі за текстом - послуги), а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності з п. 4 цього Договору (т.1, а.с. 165).

Згідно з п. 4.1. Договору, вартість послуг адвоката по цьому Договору складається з вартості наданих клієнту послуг за весь період дії цього Договору, що формується на підставі укладених між сторонами Додаткових угод та Актів наданих послуг.

За змістом Додаткової угоди №2 від 14.10.2024 до Договору адвокат надає наступну послугу: «Забезпечення повного юридичного супроводу у справі за № 911/2629/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрокомплекс», що слухається в Господарському суді Київської області, під головуванням судді Гребенюка Т.Д.,включаючи представництво інтересів Клієнта в суді та підготування усіх процесуальних документів (заяв, клопотань, відзивів, заперечень тощо), вироблення юридичної позиції та стратегії дій, консультування по справі, проведення переговорів, вивчення матеріалів справи тощо».

Вартість послуги фіксована і складає 150000,00 грн. (т.1, а.с. 266).

Адвокат надав, а боржник прийняв послуги загальною вартістю 150000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2024 до Договору.

Згідно з ч.1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву, суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

У своїй першій заяві - відзиві боржник, серед іншого, зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу та становить фіксовану суму 150000,00 грн. Боржник у відзиві також просив суд стягнути вказані витрати з ініціюючого кредитора на свою користь та у судовому засіданні зазначив, що відповідні докази будуть подані пізніше.

Разом з заявою про ухвалення додаткового рішення, яка була подана до суду 13.12.2024 (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи ч.8 ст.129 ГПК України), боржником було подано Акт приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2024 по Договору.

Наведене дозволяє виснувати, що боржником було дотримано вимоги законодавства у частині порядку подання доказів на підтвердження судових витрат, та, відповідно, спростовує доводи ініціюючого кредитора про недотримання такого порядку.

Суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства, твердження представника ініціюючого кредитора про те, що положення ГПК України, які наведені Судом вище і які регламентують порядок розгляду судом питання про судові витрати у позовному провадженні, не можуть застосовуватися до порядку розгляду і вирішення судом питання про судові витрати у провадженні з розгляду заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування такої своєї позиції ініціюючий кредитор посилається, зокрема, на специфічний понятійний апарат, яким оперує закон і який притаманний лише справам позовного провадження, що виключає його застосування до провадження у справах про банкрутство. Зокрема, ініціюючий кредитор зазначає, що Ухвала Суду від 11.12.2024 про відмову у відкритті провадження не є рішенням за наслідком розгляду спору та постановлена у справі непозовного провадження у справі про банкрутство, відтак положення ч. 4 ст. 129 ГПК України щодо порядку розподілу судових витрат не можуть бути застосовані в цій справі. Ініціюючий кредитор також зазначає, що ніякого спору між сторонами судом не вирішувалося, сторони не мали відповідно статусів позивача та відповідача, ухвалене судом рішення є рішенням у справі непозовного провадження, судові дебати не проводилися.

Щодо таких тверджень, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України), є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Згідно ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного припису КУзПБ, Суд виснує, що під час провадження у справах про банкрутство підлягають застосуванню положення ГПК України. Спеціальний закон, яким є КУзПБ, не встановлює особливостей саме в питаннях порядку, підстав і правил розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, вказані питання підлягають розгляду та вирішенню судом на підставі положень ГПК України. Якщо певні процесуальні відносини не врегульовані КУзПБ, вони підлягають регулюванню тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом процесуальні відносини.

Протилежний підхід означав би заперечення права на професійну правничу допомогу та нехтування одним з основних принципів господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене рішення (ст. 2 ГПК України).

Здійснюючи розподіл судових витрат у справі, Суд керується таким.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розгляд заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрокомплекс» було завершено Судом шляхом постановлення Ухвали про відмову у відкритті провадження від 11.12.2024 у зв`язку з наявністю спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Встановлення наявності/відсутності спору про право це встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання, структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання.

Така неоднозначність щодо наявності/відсутності грошового зобов`язання може бути усунута шляхом вирішення спору в порядку позовного провадження, тоді як процесуальні норми, які регламентують розгляд заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не передбачають відповідних механізмів. Більше того, усунення такої неоднозначності не є завданням підготовчого провадження у справі про банкрутство.

Не наводячи знову аргументи, з яких Суд виснував про наявність спору про право між ініціюючим кредитором та боржником і які наведені Судом в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, в аспекті відшкодування судових витрат Суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство у зв`язку з наявністю спору про право це відмова у задоволенні заяви ініціюючого кредитора (якщо говорити про результат для заявника ініціюючого кредитора), але з підстав, коли ні ініціюючий кредитор не довів існування грошового зобов`язання боржника, ні боржник не довів відсутність такого зобов`язання.

Враховуючи таку специфіку процесуального результату розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, з огляду на підставу відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство наявність спору про право між боржником і кредитором, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, Суд вважає за необхідне застосувати пропорційність як засадниче положення господарського судочинства (ст. 2 ГПК України) та покласти половину витрат боржника на правову допомогу у зв`язку зі ініціюванням кредитором процедури банкрутсва на ініціюючого кредитора (150000,00грн. / 2 = 75000,00грн.).

Приймаючи таке рішення, Суд враховує також, що судовий збір, сплачений ініціюючим кредитором, було йому повернуто на підставі Ухвали від 24.12.2024 року виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, Суд не вбачає підстав для зменшення розміру судових витрат за клопотанням кредитора.

Так, у клопотанні про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу ініціюючий кредитор зазначає, що жодного спору цій справі не вирішувалось, справа слухалась у непозовному провадженні, жодної ціни позову відповідно не існує, а отже співвідношення розміру заявлених витрат до ціни позову є неможливим. Кредитор також вказує, що заявлені виграти на правову допомогу у розмірі 150000,00 грн. не відповідають критеріям розумності та необхідності, є очевидно, завищеними по відношенню витраченого адвокатом часу та складності справи і несправедливими по відношенню, до іншої сторони. Ініціюючий кредитор просить врахувати що переважна більшість документів, які надані боржником, не були необхідними та не стосувались предмету розгляду, а також не готувались безпосередньо адвокатом, а тому, не можуть впливати на визначення розміру витрат на правову допомогу. Підсумовуючи, кредитор вказує, що фактичні витрати на правову, допомогу, про які може йти мова складаються із підготування відзиву та участі у судових засіданнях, яких у справі було 4, та які можуть бути обґрунтованими, не можуть перевищувати 10000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком Суду, боржником надано належні докази, які підтверджують обсяг та вартість наданої професійної правничої допомоги на суму 150000,00 грн. Поряд з цим, кредитором належними та допустимими доказами не доведено неспівмірності витрат згідно критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 - 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, пропорційність та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відтак, дослідивши надані боржником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши специфіку як підстав, так і результату, яким завершився розгляд заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у спарві про банкрутство, Суд дійшов висновку про покладення на ініціюючого кредитора витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені боржником у зв`язку з ініціюванням кредитором розгляду заяви про його неплатоспроможність, в розмірі 75000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс (09117, Київська обл., м біла Церква, вул. Київське Шосе,, 6; код ЄДРПОУ 30353172) 75000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27.01.2025.

Суддя Т.Д. Гребенюк