Рішення

від 20.01.2025 по справі 914/2230/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 Справа № 914/2230/24

за позовом: Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, м. Пустомити Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Піранья Тех", м. Дрогобич Львівської області,

про визнання недійсним п.3.3 договору та стягнення 96'666,67 грн.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: О. Гунька,

від відповідача: Б. Петрінець.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піранья Тех" про визнання недійсним п.3.3 договору про закупівлю товару №44 від 10.04.2024 та стягнення 96'666,67 грн суми сплаченого ПДВ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.09.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.10.2024; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 10.12.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу №914/2230/24 до судового розгляду по суті. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання 20.01.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2025 позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, укладаючи договір про закупівлю №44 від 10.04.2024, відповідач не мав правових підстав включати суму ПДВ у ціну предмету закупівлі (антидронного мобільного п`ятидіапазонного переносного комплексу по купольному та спрямованому захисту PIRANHA-5HADR (RA)), оскільки таке є порушенням пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», і є підставою для визнання договору недійсним в цій частині. Придбавши товар для потреб ЗСУ, позивач зайво сплатив на користь відповідача у складі вартості придбаного товару податок на додану вартість. Позивач стверджує, що ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено чіткий перелік відомостей, які зазначаються у тендерній документації. Сертифікат кінцевого споживача не передбачений.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що умовами проекту договору, який є додатком до тендерної документації, не було визначено, що кінцевим отримувачем товару є військова частина, що є суб`єктом, визначеним в підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, тому підстав застосовувати режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість у товариства не було. 10.04.2024 ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» (постачальник) та Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області (замовник) укладено договір про закупівлю №44, згідно п.3.3 якого загальна вартість цього договору складала 580 000,00 грн. з ПДВ, ПДВ - 96 666,67 грн., сума без ПДВ 483 333,33 грн. Оплата товару замовником здійснена у повному обсязі. На виконання вимог ПКУ відповідач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №6 від 10.04.2024, у якій як платник визначив зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету у розмірі 96'666,67 грн. Передання радою придбаного товару військовій частині на підставі рішення №2737 від 16.04.2024 є окремим правочином з розпорядження майном комунальної власності, який жодним чином не впливає на правовідносини між сторонами за оспорюваним договором.

У судовому засіданні 20.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням сесії Пустомитівської міської ради №2481 від 21.12.2023 «Про затвердження та внесення змін до місцевих цільових галузевих соціально-економічних програм» затверджено Програму фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік.

27 лютого 2024 року за №1626/1898/ОКП військова частина НОМЕР_1 МОУ звернулась до міської ради з проханням про надання допомоги у вигляді закупівлі обладнання радіоелектронної боротьби з протидії ворожим БПЛА, а саме: комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з розширеним діапазоном частот) та аналізатором типу «Дозор».

Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області на інформаційній системі «PROZORRO було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2024-03-25-008475-a на закупівлю Електронних бойових комплексів та засобів радіоелектронного захисту (Антидронний мобільний, п`ятидіапазонний переносний комплекс по купольному та спрямованому захисту PIRANHA-5HAD-R(RA) або еквівалент (код ДК 021:2015:35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту) очікуваною вартістю 580'000,00 грн.

10 квітня 2024 року ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» (постачальник) та Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області (замовник) за результатами процедури закупівлі, укладено договір про закупівлю №44 з додатком (специфікацією), за умовами якого постачальник зобов`язується передати замовникові товари, а саме: ДК 021:2015: 35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту (Антидронний мобільний, п`ятидіапазонний переносний комплекс по купольному та спрямованому захисту PIRANHA-5HAD-R(RA) або еквівалент (код ДК 021:2015:35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту), закупівля здійснюється в рамках Програми фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік (для передачі військовим частинам Збройних Сил України), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною.

Загальна вартість цього договору складала 580 000,00 грн. з ПДВ, ПДВ - 96 666,67 грн., сума без ПДВ - 483 333,33 грн. (п. 3.3 договору).

Порядок здійснення оплати погоджено сторонами у розділі 4 договору.

За умовою п.5.5 договору постачальник зобов`язується виконати умови договору у визначеному обсязі, з належною якістю та у визначені договором строки. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці поставки та підписання видаткових накладних.

Строк дії договору обумовлений у п.12.1 договору.

10.04.2024 сторони підписали специфікацію (додаток №1 до договору №44 від 10.04.2024), якою погодили найменування товару, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару, а також загальну суму з ПДВ 580'000,00 грн, в т. ч. ПДВ - 96'666,67 грн.

На виконання умов укладеного договору 10.04.2024 відповідачем на підставі видаткової накладної №23 передано у власність позивача товар на загальну суму 580'000,00 грн, в т. ч. 96'666,67 грн ПДВ. Накладна підписана та скріплена печатками обох сторін. Вартість поставленого товару оплачена міською радою 10.04.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №182, яка долучена до матеріалів справи.

На підставі рішення сесії Пустомитівської міської ради №2737 від 16.04.2024 «Про передачу матеріальних цінностей комунальної власності Пустомитівської міської територіальної громади військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України» придбаний товар передано безоплатно з балансу Пустомитівської міської територіальної громади на баланс військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Факт передачі товару військовій частині підтверджується актом приймання-передачі комунального майна у державну власність від 30.04.2024.

29.07.2024 позивачем на адресу відповідача скеровувався лист №07-08/1314 про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів на оплату ПДВ.

21.08.2024 відповідач направив відповідь, у якій зазначив, що порушення законодавства відсутнє, ПДВ сплачено до бюджету.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про закупівлю №44 від 10.04.2024 з додатком (специфікацією).

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

На виконання умов договору 10.04.2024 позивачу було поставлено товар (антидронний комплекс) на суму 580'000,00 грн із врахуванням 96'666,67 грн ПДВ до ціни товару.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі №910/12764/20).

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно із п.п. г) п. 195.1.2. ст. 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку. Застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

2 березня 2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану». Так, відповідно до пунктів 1 та 2 зазначеної постанови до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" військові частини належать до структури Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 цього Закону Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Договір про закупівлю № 44 від 10.04.2024 укладено між сторонами після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» та рішення сесії Пустомитівської міської ради №2481 від 21.12.2023 «Про затвердження та внесення змін до місцевих цільових галузевих соціально-економічних програм», яким затверджено Програму фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік. Крім того, як уже відзначалося, у п.1.1 договору сторонами було зазначено, що закупівля здійснюється в рамках Програми фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік (для передачі військовим частинам Збройних Сил України),

При цьому, пункт 3.3 договору містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ у розмірі 96'666,67 грн. Враховуючи те, що товар придбавався для потреб ЗСУ та про це чітко було зазначено у договорі, наведений пункт договору суперечить постанові № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість замість нульової ставки.

Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на викладене, спірний договір про закупівлю № 44 від 10.04.2024 слід визнати недійсним в частині п. 3.3. щодо включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 96'666,67 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від міської ради суму податку на додану вартість у розмірі 96'666,67 грн. у складі ціни товару, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, а тому підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, адже договір між сторонами укладено після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» з визначеною у ньому ставкою податку. Твердження відповідача, що передання товару військовій частині є окремим правочином з розпорядження майном комунальної власності не знайшли свого правового обґрунтування та спростовані вищенаведеними положеннями законодавства та матеріалами справи.

Суд не погоджується із позицією відповідача про те, що у договорі не було чіткої вказівки, що товар придбавається для передачі ЗСУ, а тому не було підстав не включати ПДВ. Як уже відзначалося, у договорі зазначено, що закупівля здійснюється в рамках Програми фінансової підтримки Збройних Сил України, реалізації заходів та робіт з територіальної оборони на 2024 рік (для передачі військовим частинам Збройних Сил України). Така програма була прийнята радою та є відкритим документом. Торги на закупівлю антидронового засобу оголошувалися після звернення військової частини із листом про надання допомоги у вигляді закупівлі обладнання радіоелектронної боротьби з протидії ворожим БПЛА, а саме: комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з розширеним діапазоном частот) та аналізатором типу «Дозор». Одразу після придбання комплексу рада прийняла рішення про передання його військовій частині та здійснила відповідну передачу.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленого 96'666,67 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №579 від 06.09.2024 на суму 6'056,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п.3.3 договору про закупівлю товару №44 від 10.04.2024, укладений між Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області та ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. М. Грушевського, 170; ідентифікаційний код 43260234) на користь Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, вул. М. Грушевського, 46; ідентифікаційний код 04372187) 96'666,67 грн сплаченого ПДВ та 6'056,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.01.2025.

Суддя Б. Яворський.