Рішення

від 22.01.2025 по справі 914/2726/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Справа № 914/2726/19(914/1893/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Артор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича, (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 28Б, код ЄДРПОУ 23268076)

до відповідача: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , код індефік. НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору переуступки вимоги №08/09-16 від 08.09.2016

в межах провадження у справі №914/2726/19

за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор" (79000, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7Б, код ЄДРПОУ 23268076)

Представники сторін:

від позивача: Віскунов О.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

30.07.2024 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Артор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору переуступки вимоги №08/09-16 від 08.09.2016.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи від 30.07.2024 справу №914/2726/19(914/1893/24) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа №914/2726/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор".

Ухвалою суду від 29.01.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор". Визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Приватного акціонерного товариства "Артор" у розмірі 5 331 783,50 грн., з яких: 2 903 477,72 грн. - основного боргу (безспірні), 2 424 342,73 грн. - штрафних санкцій та 3 963,05 грн. - пені, а також 19 210,00 грн. судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Артор". Введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Артор" строком на сто сімдесят календарних днів до 16 липня 2020 р. Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Артор" арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (свідоцтво № 115 від 07.02.2013 р.), адреса: м. Київ, 03022, а/с-64.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор" (79000, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7Б, код ЄДРПОУ 23268076) у встановленому законодавством порядку. Попереднє засідання суду призначити на 11.03.2020.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.05.2020 року визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство "Артор" та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Артор" (79000, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7Б, код ЄДРПОУ 23268076) арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (свідоцтво № 115 від 07.02.2013 р.), адреса: м. Київ, 03022, а/с-64; у задоволенні заяви арбітражного керуючого Пурія Р.П. про призначення ліквідатором у справі №914/2726/19 відмовлено; клопотання арбітражного керуючого Віскунова О.В. від 12.05.2020 р. за вих. №12/05-20.4 про сплату основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Артор" за період з 29.01.2020 р. по 12.05.2020 р. на суму 49 362,96 грн. задоволено; затверджено звіт арбітражного керуючого Віскунова О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди під час процедури розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Артор" за період з 29.01.2020 р. по 12.05.2020 р. на суму 49 362,96 грн.

21.05.2020 року оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Приватного акціонерного товариства "Артор" (79000, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7Б, код ЄДРПОУ 23268076) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Рух справи відображено в відповідних ухвалах суду.

Справа №914/2726/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор" перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 31.07.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Артор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору переуступки вимоги №08/09-16 від 08.09.2016 прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2726/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Артор" в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 11.09.2024.

В судове засідання від 11.09.2024 позивач з`явився в режимі відеоконференції.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у відповідача ОСОБА_1 оригінал договору переуступки вимоги №08/09-16 від 08.09.2016 року укладений між ПАТ «Артор» та ОСОБА_1 на суму 28 338 706,50 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2024 задоволено клопотання позивача та витребувати у ОСОБА_1 для огляду у судовому засіданні оригінал Договору переуступки вимог №08/09-16 від 08.09.2016 року.

В судове засідання від 30.10.2024 позивач з`явився в режимі відеоконференції, усно просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Відповідач, вкотре в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 11.09.2024 року не виконав.

Ухвалою суду 30.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2025.

У судове засідання 22.01.2025 представник позивача з`явився, просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 22.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством "Артор", від імені якого діяв громадянин Марокко, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (засновником та керівником ПАТ «Артор») було укладено договір переуступки вимог №08/09-16 від 08.09.2016 за умовами якого ПАТ «Артор» безоплатно передало право вимоги до третьої особи ПП «Вокс-ЛВ» по зобов`язанню сплатити ПАТ «Артор» заборгованість на загальну суму 28 3378 706,50 грн.

За твердженням позивача, така безоплатна передача дебіторської заборгованості боржника ПАТ «Артор» засновнику та керівнику товариства свідчить про факт виведення активу підприємства з метою уникнення сплати боргу та унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів. Відтак, такий правочин має ознаки фраудаторності та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відповідач чи його представник в судові засідання не з`являлися, не скористалась своїм правом на подання відзиву та пояснень стосовно позову.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи №914/2726/19 про банкрутство ПАТ «Артор», в яких містяться документи реєстраційної справи ПАТ «Артор» наданої державним реєстратором Управління державної реєстрації Львівської міської ради на виконання ухвали господарського суду Львівської області від 21.10.2020, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником та єдиним засновником (учасником) боржника станом на час відкриття провадження у справі про банкрутство був громадянин Марокко, ОСОБА_2 .

У той же час, до 08.08.2016 року, згідно відомостей реєстраційної справи засновниками були громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , керівником (головою правління) - ОСОБА_1 .

Продаж корпоративних прав (100% часток (акцій) в статутному капіталі ПАТ «Артор» розміром 5 550 000,00 грн., що дорівнює 1100 акцій, колишніми засновниками (акціонерами) товариства громадянином ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 громадянину Марокко, ОСОБА_2 відбувся за 2 000,00 грн. на підставі договорів купівлі - продажу укладених 02.08.2016 та протоколу загальних зборів акціонерів №02/08/16 від 02.08.2016.

Ліквідатором до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ «Артор» була подана позовна заява про скасування реєстраційних дій (запис в Єдиному державному реєстрі №11991050014001100 та №11991070015001100 від 08.08.2016), щодо внесення змін до відомостей про ПАТ «Артор» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б, код ЄДРПОУ 23268076) щодо змін до установчих документів юридичної особи, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників та змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 05408846).

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2022р. у справі №914/2726/19 (914/399/22) позов задоволено повністю, скасовано реєстраційні дії (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №11991050014001100 та №11991070015001100 від 08.08.2016) щодо внесення змін до відомостей про ПАТ «Артор» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б, код ЄДРПОУ 23268076), а саме: щодо змін до установчих документів юридичної особи, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників та змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 05408846).

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.01.2023р. у справі №914/2726/19 заява ліквідатора ПАТ «Артор» арбітражного керуючого Віскунова О.В. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його засновників (учасників) та керівників задоволена:

- покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПАТ «АРТОР» (код ЄДРПОУ 23268076) на суму 11 565 406,12 грн. на ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки з ДРФО НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки з ДРФО НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

- стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки з ДРФО НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки з ДРФО НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «Артор» (код ЄДРПОУ 23268076) - 11 565 406,12 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі №914/2726/19 апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Львівської області від 18.01.2023 у справі №914/2726/19 залишена без задоволення, ухвала господарського суду Львівської області від 18.01.2023 у справі №914/2726/19 залишена без змін.

Вищезазначеним рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2022 у справі №914/2726/19 (914/399/22) встановлено, що договори купівлі - продажу цінних паперів від 02.08.2016 які були укладені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з громадянином Марокко, ОСОБА_2 без участі торговця цінними паперами є нікчемними в силу приписів ч. 9 ст.17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а тому реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про ПАТ «Артор» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б, код ЄДРПОУ 23268076), а саме: щодо змін до установчих документів юридичної особи, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників та змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 05408846) є незаконними та підлягали скасуванню.

Після набрання рішення законної сили та пред`явлення його до виконання Управлінню адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради, 24.10.2022 року державним реєстратором Управління адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради Баган О.Б. реєстраційні дії (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №11991050014001100 та №11991070015001100 від 08.08.2016) скасовано.

За результатами скасованих реєстраційних дій, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи ПАТ «Артор» значаться: ОСОБА_3 (розмір частки засновника (учасника) 2 775 000,00 грн.) та ОСОБА_1 (розмір частки засновника (учасника) 2 775 000,00 грн.). Керівником юридичної особи ПАТ «Артор» значиться ОСОБА_1 (Витяг з ЄДРЮО ФОП ГО від 31.10.2022 за кодом НОМЕР_3 ).

В той же час, як встановлено судом, після проведення відповідних реєстраційних дій по зміні власника та керівника ПАТ «Артор», які було визнано незаконними вищенаведеними рішеннями судів, між Приватним акціонерним товариством "Артор", від імені якого діяв громадянин Марокко, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (засновником та керівником ПАТ «Артор») було укладено договір переуступки вимог №08/09-16 від 08.09.2016 за умовами якого ПАТ «Артор» безоплатно передало право вимоги до третьої особи ПП «Вокс-ЛВ» по зобов`язанню сплатити ПАТ «Артор» заборгованість на загальну суму 28 338 706,50 грн.

На думку ліквідатора ПАТ «Артор», така безоплатна передача дебіторської заборгованості боржника ПАТ «Артор» на суму 28 338 706,50 грн. засновнику та керівнику товариства є належним доказом виведення активу підприємства, що в свою чергу підтверджує той факт, що фактично контроль за підприємством і після незаконної перереєстрації відбувався попередніми власниками (акціонерами).

На момент укладення оспорюваного правочину боржник мав заборгованість перед кредиторами, у тому числі перед бюджетом; боржник здійснив безоплатно відчуження майна (права вимоги вартістю 28 338 706,50 грн.); оспорюваний правочин було вчинено боржником з пов`язаною особою; виконання оспорюваного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника; відчуження майна боржника було здійснено без огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника.

Відповідно, оспорюваний правочин не був економічно обґрунтованим (не мав очевидної економічної мети); правочин вчинено з метою уникнення сплати боргу та унеможливлення задоволення вимог інших осіб (кредиторів); боржник безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів; сторони правочину діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредиторів.

На підставі вищенаведеного, ліквідатор боржника в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір переуступки вимог №08/09-16 від 08.09.2016.

Оцінка суду.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається спеціальні підстави для визнання недійсним правочину, передбачені ст. 42 КУзПБ.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Зважаючи на зазначене, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство зазначеного боржника, у тому числі за позовами інших заінтересованих осіб.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Як вже було встановлено судом вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2022р. у справі №914/2726/19 (914/399/22) позов задоволено повністю, скасовано реєстраційні дії (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №11991050014001100 та №11991070015001100 від 08.08.2016) щодо внесення змін до відомостей про ПАТ «Артор» (79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б, код ЄДРПОУ 23268076), а саме: щодо змін до установчих документів юридичної особи, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників та змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів.

Крім того, як наслідок, ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2023р. у справі №914/2726/19 заява ліквідатора ПАТ «Артор» арбітражного керуючого Віскунова О.В. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його засновників (учасників) та керівників задоволена, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПАТ «АРТОР» (код ЄДРПОУ 23268076) на суму 11 565 406,12 грн. на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Вказані рішення та ухвала господарського суду Львівської області набрали законної сили.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. (Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №917/804/20).

Таким чином, суд зазначає, що встановлені судом у вищезгаданих рішенні та ухвалі у справі №914/2726/19 факти мають преюдиційне значення при розгляді даної справи в частині обставин стосовно незаконності реєстраційних дій, вчинених між сторонами у справі, а також, в подальшому, укладення спірного правочину.

Відтак, надаючи правову оцінку оспорюваному правочину, вчиненому між позивачем та відповідачем щодо переуступки вимоги №08/09-16 від 08.09.2016, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016р. у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18, від 17.06.2020р. у справі №910/12712/19, від 20.01.2021р. у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021р. у справі №910/3356/20, від 18.03.2021р. у справі №916/325/20, від 19.02.2021р. у справі № 904/2979/20, тощо.

Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків (відповідні правові висновки наведені у постанові Верховного - Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021р. по справі №905/2382/18).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як встановлено судом, у період вчинення оспорюваного правочину про переуступку права вимоги, у боржника була наявна заборгованість перед кредиторами, у тому числі і перед бюджетом. Відтак, відчуження права вимоги вартістю 28 338 706,50 грн. було економічно необгрунтованим та призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника.

Згідно із ч.ч. 2, 3, 6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Надаючи правову оцінку оспорюваному правочину про переуступку права вимоги, як фраудаторного правочину суд звертає увагу на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 зазначено «....Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору (п. 10.26.).

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов 'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах (п. 10.27.).

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот грунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (п. 10.28.).

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 10.29.).

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форму межах дозволеного їй законом загального типу поведінки (п. 10.30.).

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права (п.10.31.).

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певніш станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5) (п.10.32.).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (п.10.34.)..».

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. »

Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може» (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18, аналогічні за змістом висновки стосовно фраудаторних правочинів висловлено Верховним Судом у постанові від 03.03.2020у справі №910/7976/17, від 03.03.2020у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14- 10/5026/2337/2011.

У постанові ВС від 02.02.2022 у справі №922/1474/21 та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 зазначено, що «...Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. З ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника...».

Схожі зі змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16ц, та у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 04.08.2020 у справі №04/14- 10/5026/2337/2011.

Такий висновок викладений і у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19). Також, у постанові зазначено, що КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участю боржника. Визнання правочину недійсними є передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановленні ст.215 ЦК України. У разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Вказана постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського (від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19)) містить наступні висновки:

«....слід звернути увагу, що частина третя статті 12 КУзПБ зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Судова палата вважає, що, проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов`язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог.

Наведене є свідченням, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. У випадку відсутності підстав для ствердження, що правочини боржника, укладені у підозрілий період, є фраудаторними, ліквідатор зазначає про таку відсутність у своєму остаточному звіті. Невиконання зазначеного обов`язку є підставою для відмови господарським судом у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 65 КУзПБ.

Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника розкрито у правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019у справі N910/6179/17)...».

У постанові Верховного Суду у від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825 зазначено, що «...108. Відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

109. Отже, саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу. Для цього ліквідатор має звернутися до третьої особи, в якої знаходиться майно банкрута з вимогою про його повернення...».

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 17.06.2020 у справі №910/17925/14, та постанові Верховного Суду України від 11.06.2014 у справі №6-52цс14)...».

Отже, на ліквідатора у межах справи про банкрутство покладається обов`язок подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника (як фраудаторного правочину), з застосування норм ЦК України, та обов`язок вжити всіх можливих дій, з метою повернення незаконно вибутого майна у власність банкрута та включення до такого майна ліквідаційної маси, з кінцевою ціллю - справедливого/законного задоволення вимог кредиторів.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Артор» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича є доведеними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 42, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір переуступки вимог № 08/09-16 від 08.09.2016 укладений Приватним акціонерним товариством «Артор» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 28Б, код ЄДРПОУ 23268076) з громадянином ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Артор» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 28Б, код ЄДРПОУ 23268076) - 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст виготовлений 28.01.2025

Суддя Чорній Л.З.