Рішення

від 22.01.2025 по справі 916/4885/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4885/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954, 66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська , буд. 193)

до відповідача: Товариства з обмеженню відповідальністю "Срібний дім" (код ЄДРПОУ 36844529, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8)

про стягнення 1332258,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Володимир Солов`ян

від відповідача: не з`явився

Позивач Балтська міська рада Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженню відповідальністю "Срібний дім" про стягнення 1332258,28 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 відкладено підготовче засідання на 25.12.2024.

Ухвалою суду від 25.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі №916/4885/24; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 22.01.2025

У судове засідання 22.01.2025 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвали суду у цій справі були доставлені відповідачу до його електронного кабінету.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.01.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" 05.10.2016 набуло право власності на Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1046754951206), загальною площею 49514,3 кв.м, за адресою: вул. Щорса, буд. 29 в с. Білине, Балтського району, Одеської області.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002649172024 від 26.10.2024 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 16,4158 га, з цільовим призначенням: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, Білинська сільська рада, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту), проведено 09.08.2019.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 401015098 від 25.10.2024, Балтська міська територіальна громада в особі Балтської міської ради Одеської області 11.08.2022 набула право власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2623101451120) кадастровий номер 5120680800:01:001:0890, площею 16,4158 га.

Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 22.12.2021 №740-VIIІ "Про визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади" визначено з 01 січня 2022 року розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади (додаток 1).

Додатком № 1 до рішення Балтської міськради від 22.12.2021 № 740-VIIІ Розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Балтської міської територіальної громади складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2024 № HB-5100170832024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 у 2024 році складає 49959685,55 грн.

Так, позивач зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" є власником Балтського молочно-консервного комбінату дитячих продуктів. Означений комбінат є нерухомим майном, яке органічно і нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій він розміщений, що, в свою чергу, унеможливлює використання вказаної земельної ділянки в інших цілях чи надання її в користування іншим особам. Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач, фактично, збільшує свої доходи, а Балтська міська рада Одеської області втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Позивач зазначає, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1775/24 за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради до ТОВ "Срібний дім" про стягнення 3170255,55 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.05.2022 по 01.02.2024.

01.08.2024 Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №916/1775/24 про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, що наразі перебуває на розгляді, позивач 13.09.2024 звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2024 по 01.09.2024 в сумі 1165726,03 грн.

Разом з тим, претензія залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Частиною 1 статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Згідно з положеннями ч.3 ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст.63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.п. 14.1,147, п. 147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю, відповідно до п. 10.1 цього Кодексу, належить до місцевих податків, які згідно зі ст. 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Як передбачено ст.63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Водночас, за змістом статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Так, з моменту набуття у власність відповідачем об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, останній був зобов`язаний вжити заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні під нежитловою будівлею.

Суд враховує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" 05.10.2016 набуло право власності на Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1046754951206), загальною площею 49514,3 кв.м, за адресою: вул. Щорса, буд. 29 в с. Білине, Балтського району, Одеської області.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002649172024 від 26.10.2024, державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 16,4158 га, з цільовим призначенням: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, Білинська сільська рада, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту), проведено 09.08.2019.

Як слідує з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1775/24 за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради до ТОВ "Срібний дім" про стягнення 3170255,55 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.05.2022 по 01.02.2024.

01.08.2024 Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №916/1775/24 про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Під час розгляду означеної справи судом встановлено, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 02.04.2018 № 311/А-2018 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 34,84 га на території с. Білине, Білинської сільської ради, Балтського району, Одеської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003909, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15, виданого Відкритому акціонерному товариству "Балтський молочноконсервний комбінат", та віднесено її до земель державної власності, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Пунктом 2 вказаного розпорядження надано дозвіл ТОВ "Срібний дім" (ідентифікаційний код юридичної особи 36844529) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 16,5 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Одеська область, Балтський район, Білинська сільська рада, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту).

При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 368580577 від 05.03.2024 року вбачається, що Балтська міська територіальна громада в особі Балтської міської ради Одеської області 11.08.2022 набула право власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2623101451120) кадастровий номер 5120680800:01:001:0890, площею 16,4158 га, що розташована за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Білине, вул. Щорса, 29.

Водночас, рішення про надання ТОВ "Срібний дім" в оренду вказаної земельної ділянки із кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 Балтською міською радою Одеської області не приймалось, відповідний договір оренди землі між сторонами не укладався та орендна плата за користування такою земельною ділянкою користувачем не сплачувалась.

Станом на час розгляду справи №916/4885/24 також не приймалось рішення про надання товариству в оренду спірної земельної ділянки, договір оренди землі не укладався, орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем не сплачується, протилежного суду не доведено.

Так, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, це нерухоме майно розміщене.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15, №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, як власник об`єкту нерухомого майна, користується земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тобто є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Також, Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 року у справі №922/536/18, від 11.03.2019 року у справі №922/393/18, викладено правову позицію про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, в тому числі, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.10.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" 05.10.2016 набуло право власності на Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1046754951206), загальною площею 49514,3 кв.м, за адресою: вул. Щорса, буд. 29 в с. Білине, Балтського району, Одеської області.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002649172024 від 26.10.2024 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 16,4158 га, з цільовим призначенням: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Балтський район, Білинська сільська рада, с. Білине, вул. Щорса, 29 (за межами населеного пункту), проведено 09.08.2019, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5120680800:01:001:0890.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібний дім" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки є власником нерухомого майна, розташованого на ній. В свою чергу, земельна ділянка є сформованою.

Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 22.12.2021 №740-VIIІ "Про визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади" визначено з 01 січня 2022 року розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади (додаток 1).

Додатком №1 до рішення Балтської міськради від 22.12.2021 №740-VIIІ Розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (у відсотках від нормативної грошової оцінки) ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території Балтської міської територіальної громади складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2024 № HB-5100170832024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5120680800:01:001:0890 у 2024 році складає 49959685,55 грн.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку щомісячна орендна плата за користування цією земельною ділянкою в 2024 році складає 166532,29 грн. (49959685,55 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2024 році) х 4 % (ставка орендної плати за землі комунальної власності з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості)/ 12 міс:

- 01.03.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за лютий 2024 року);

- 01.04.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за березень 2024 року);

- 01.05.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за квітень 2024 року);

- 01.06.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за травень 2024 року),

- 01.07.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за червень 2024 року);

- 01.08.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за липень 2024 року);

- 01.09.2024 нараховано 166532,29 грн. (безпідставно збережені кошти за серпень 2024 року);

- 01.10.2024 нараховано 166532,25 грн. (зменшено на 0,04 грн. за рахунок заокруглення попередніх платежів) (безпідставно збережені кошти за вересень 2024 року).

Всього за період з 01.02.2024 по 01.10.2024 згідно розрахунку позивача заборгованість складає 1332258,28 грн.

Згідно зі ст. ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Суд констатує, що відповідач не виконав обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120680800:01:001:0890, допустив тривале не укладання договору оренди спірної земельної ділянки, що проявилось у бездіяльності у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього.

При цьому суд зауважує, що обов`язок оформлення орендних правовідносин щодо користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна належить саме відповідачу, як власнику об`єктів нерухомості.

З урахуванням положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, не оформлення відповідачем документів на право оренди земельної ділянки призвело до неотримання міською радою доходу від орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав).

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відтак, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Балтська міська рада (потерпіла сторона) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Таким чином, безоплатне використання відповідачем вказаної земельної ділянки без оформлення документа, що посвідчує право користування ділянкою на умовах оренди (договору оренди землі), та його державної реєстрації, спричинило неодержання Балтською міською радою доходу у формі орендної плати, за час фактичного безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням ставки щодо сплати орендної плати - згідно рішення Балтської міської ради Одеської області від 22.12.2021 №740-VIIІ "Про визначення розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Балтської міської територіальної громади", та з врахуванням площі земельної ділянки.

За наведеного суд дійшов висновку щодо обгрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженню відповідальністю "Срібний дім" (код ЄДРПОУ 36844529, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8) на користь Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954, 66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193) - 1332258 (один мільйон триста тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 28 коп. безпідставно збережених коштів, 19983 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 87 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 28 січня 2025 р.