Рішення

від 27.01.2025 по справі 917/1931/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 917/1931/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/1931/24

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150

до відповідача Приватного підприємства "МАС-ТРАНС", провул. Луганський, 5, м. Полтава, 36008

про стягнення 20 258,40 грн матеріальної шкоди,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до відповідачів Приватного підприємства "МАС-ТРАНС" про стягнення відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 20 258,40 грн (вх. № 2019/24).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має відшкодувати залишок невідшкодованих фактично понесених затрат за шкоду, заподіяну в ДТП.

Ухвалою від 12.11.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1931/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строки: для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов; для подання належним чином засвідченої копії доданого до позовної заяви додатку №5 - Бордеро премій 23 від 01.12.2023 року належної якості - 5 днів з дня отримання цієї ухвали.

Копія ухвали від 12.11.2024 року, яка направлялася на офіційну адресу місцезнаходження відповідача - провул. Луганський, 5, м. Полтава, 36008 повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.11.2024 року є 20.11.2024 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Як убачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (далі - страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (далі - Страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00 від 30.09.2021 року (далі - договір, а. с. 7-11), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Tesla Model 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно страхового сертифікату №542 від 09.11.2023 року до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00 від 30.09.2021 року (а. с. 13, 14).

13.12.2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Tesla Model 3, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу автомобіля RENAULT MAGNUM 520DXI, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

13 грудня 2023 року приблизно в 00 годин 05 хвилин ОСОБА_1 , на перехресті вул. Архипенка та вул. Тарнавського, у м. Львові, керуючи транспортним засобом RENAULT MAGNUM 520 PXI, н. з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHWARZMUELLER, ВІ3408ХF, не був уважним, не вибрав безпечного бокового інтервалу під час маневру та допустив зіткнення з транспортним засобом Tesla Model 3, н. з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , чим порушив п. 2.3.6, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини, як і вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) саме ОСОБА_1 , встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.02.2024 року по справі № 554/1588/24, яка набрала законної сили 11.03.2024 року (а. с. 49, 50).

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин наявність вини у діях ОСОБА_1 у настанні ДТП 13.12.2024 року встановлена і не підлягає доказуванню.

Також, відповідно до вищезазначеної постанови суду ОСОБА_1 , який здійснював керування транспортним засобом RENAULT MAGNUM 520DXI, на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм Приватного підприємства "МАС-ТРАНС".

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу Tesla Model 3, н. з. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень.

14.12.2023 року власником транспортного засобу Tesla Model 3, н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 було подано до ПрАТ "СК "ВУСО" акт (протокол) огляду ТЗ-Заяву на виплату (а. с. 39).

Відповідно до рахунку-фактури від 12.01.2024 року № 11 (а. с. 51), складеного СПД - ФО ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 180 726,00 грн.

На підставі складеного позивачем страхового акту від 19.01.2024 року № 2335757-1 (а. с. 12) за договором страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00/542 від 09.11.2023 року вищенаведену ДТП визнано страховим випадком, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 180 726,00 грн та вирішено виплатити на користь СПД - ФО ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 180 726,00 грн, виплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4561 від 19.01.2024 року (а. с. 15).

Відповідно до акту виконаних робіт від 29.03.2024 року (а. с. 18) вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 180 726,00 грн.

Згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу від 05.04.2024 року № 38221 (а. с. 33 - 46), складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна Компанія "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 13.12.2023 року дорівнював 0,34.

Згідно з полісом серії АР № 6226156 станом на 13.12.2023 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн (а. с. 16).

07.02.2024 року ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" частково сплатило суму страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 99 125,67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-підтвердження надходження коштів № 1598/2024/вих від 08.04.2024 року (а. с. 27)

Дані обставини підтверджені матеріалами справи та встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 року у справі № 910/4417/24 (а. с. 52 - 54).

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини встановлені рішенням суду і не підлягають доказуванню.

Як вказує позивач, 05.07.2024 року ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 року у справі №910/4417/24 здійснило страхове відшкодування у розмірі 37 277,93 грн (довідка - підтвердження надходження коштів №5273/2024/вих від 06.11.2024 року, а. с. 31).

Як стверджує позивач, 23.02.2024 року ним було направлено на адресу відповідача (власника транспортного засобу RENAULT MAGNUM 520 PXI, н. з. НОМЕР_2 ) запит з метою з`ясування всіх обставин ДТП. У відповідь на вказаний запит ПП "МАС-ТРАНС" повідомило наступне:

- водій транспортного засобу RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебував станом на 13.12.2023 року та перебуває на даний час у трудових відносинах з ПП "МАС-ТРАНС" на підставі трудового договору №23 від 30.10.2023 року;

- ОСОБА_1 на момент ДТП 13.12.2023 року керував транспортним засобом RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі наказу №93 від 30.10.2023 року,

- на підтвердження вищезазначеної інформації надаємо копію трудової книги, копію наказу про прийняття на роботу, копію наказу про закріплення за автомобілем засобу RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копію трудового договору №23 від 30.10.2023 року (а. с. 23 26).

Позивач стверджує, що після виплати ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" страхового відшкодування у загальному розмірі 139 431,60 грн у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право вимоги до відповідача стягнення відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 41 294,40 грн.

Також позивач вказує, що 03.04.2024 року відповідачем було частково відшкодовано завдану шкоду у розмірі 20 726,00 грн, що підтверджується довідкою-підтвердження надходження коштів на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» (вих. №5274/2024/вих від 06.11.2024 року, а. с. 32).

Отже, як зазначає позивач, після здійснених відшкодувань ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" та ПП "МАС-ТРАНС", залишок невідшкодованих фактично понесених затрат за шкоду заподіяну в ДТП складає 20 568,40 грн, які і просить стягнути з відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вина водія RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та факт його перебування станом на 13.12.2023 року у трудових відносинах з відповідачем встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 28.02.2024 року у справі № 554/1588/24.

Відповідно до частини 4 та 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, факт його перебування ОСОБА_1 станом на 13.12.2023 року у трудових відносинах з відповідачем підтверджується листом відповіддю вих. №29 від 05.03.2024 року, копією трудової книжки, копією наказу №36/к від 30.10.2023 року про прийняття на посаду водія, копією наказу №93 від 30.10.2023 року про закріплення за автомобілем RENAULT MAGNUM 520DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копією трудового договору №23 від 30.10.2023 року (а. с. 23 26).

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суд у міста Києва від 01.07.2024 року по справі №910/4417/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 37 277,93 грн встановлено:

-відповідно до рахунку-фактури від 12.01.2024 року № 11, складеного СПД - ФО ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 180 726,00 грн;

- на підставі складеного позивачем страхового акту від 19.01.2024 року № 2335757-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити на користь СПД - ФО ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 180 726,00 грн;

- відповідно до акту виконаних робіт від 29.03.2024 року вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 180 726,00 грн;

- згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу від 05.04.2024 року № 38221, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна Компанія "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Tesla Model 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 13.12.2023 року дорівнював 0,34;

- за страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту від 19.01.2024 року № 2335757-1 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 180 726,00 грн., виплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4561 від 19.01.2024 року;

- згідно з полісом серії АР № 6226156 станом на 13.12.2023 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Magnu», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн;

- 07.02.2024 року відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 99 125,67 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-підтвердження надходження коштів № 1598/2024/вих від 08.04.2024 року.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зроблених висновків та обставин, встановлених рішенням Господарського суд у міста Києва від 01.07.2024 року по справі №910/4417/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 37 277,93 грн, сума страхового відшкодування в розмірі 180 726,00 грн, виплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4561 від 19.01.2024 року, встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до рішення Господарського суд у міста Києва від 01.07.2024 року по справі №910/4417/24 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" грошові кошти: страхове відшкодування 37 277,93 грн та судовий збір - 3028,00 грн.

Як встановлено судом, 05.07.2024 року ПрАТ "Страхова Компанія "Євроінс Україна" здійснило відповідне страхове відшкодування у розмірі 37 277,93 грн (довідка - підтвердження надходження коштів №5273/2024/вих від 06.11.2024 року, а. с. 31).

За підрахунком суду, Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" здійснило страхове відшкодування у загальному розмірі 136 403,60 грн (99 125, 67 грн + 37 277,93 грн ).

Тоді, як позивач помилково стверджує, що ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" здійснило страхове відшкодування в загальному розмірі 139 431,60 грн.

Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Наведеними нормами закону визначено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Згідно з полісом серії АР № 6226156 (а. с. 16) страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.

Водночас суд вказує, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11. 2021 у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що правова позиція, сформульована в постанові від 04.06.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" має здійснити страхове відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" в межах вищезазначеного ліміту 160 000,00 грн (франшиза 0,00 грн).

До того ж суд звертає увагу, що різниця між загальним розміром страхового відшкодування (180 726,00 грн) та сумою, яка відшкодована ПрАТ "СК "Євроінс Україна"» (136 403,60 грн за розрахунком суду), становить 44 322,40 грн, тоді як позивач помилково вказує 41 294,40 грн.

При цьому, суд відмічає, що в позовній заяві позивачем вказано, що 03.04.2024 року ПП "МАС-ТРАНС" було відшкодовано завдану шкоду у розмірі 20 726,00 грн, що підтверджується довідкою-підтвердження надходження коштів на рахунок ПрАТ "СК "ВУСО" вих. №5274/2024/вих від 06.11.2024 року (а. с. 32). Отже, відповідач перерахував на користь позивача різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування 180726,00 грн 160 000,00 грн = 20 726,00 грн (в силу положень ст. 1194 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача залишкової суми різниці між фактичними витратами та виплаченої сумою, оскільки відповідальним за таке відшкодування є ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

При цьому суд відмічає, що позивачем невірно було обраховано залишкову суму, адже при підрахунку різниці між фактичним розміром завданої шкоди (180 726,00 грн) та здійсненим страховим відшкодуванням ПрАТ "СК "Євроінс Україна" у загальному розмірі 136 403,60 грн (99 125,67 грн + 37 277,93 грн) отримуємо 44 322,40 грн. Врахувавши відшкодування завданої шкоди відповідачем у розмір 20 726,00 грн, при підрахунку суд отримав розмір невідшкодованої шкоди 23 596,40 грн, тоді як позивач вказує 20 568,40 грн.

Суд зазначає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, сплачує страхові платежі і має право вимоги до страховика порушника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а положення статті 1194 ЦК України застосовуються у випадку перевищення нарахованої суми страхового відшкодування встановленим лімітам відповідальності, що відсутнє у даній справі.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем належним чином перераховано на користь позивача різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування - 20 726,00 грн (в силу положень ст. 1194 Цивільного кодексу України), що не заперечується позивачем, а покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 20 568,40 грн, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 2 422,40 грн судового збору (з урахуванням коєфіцієнта 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем із майновою вимогою сплачено 3 028,00 грн судового збору, тобто наявна переплата в сумі судового збору з боку позивача (605,60 грн).

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та не відшкодовуються останньому.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд Полтавської області, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного підприємства "МАС-ТРАНС" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 20 258,40 грн (вх. № 2019/24) - відмовити.

Рішення складено та підписано 27.01.2025 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко