Рішення

від 27.01.2025 по справі 917/1894/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 917/1894/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт», 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50, літ. А, код ЄДРПОУ 38745684,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн», 36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 38021781,

про стягнення 64 722,48 грн,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» про стягнення 64 722,48 грн, з яких 58 785,00 грн заборгованість за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., 2 939,25 грн пеня, 2 310,57 грн втрати від інфляції, 687,66 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у додаткових поясненнях від 05.12.2024 р., вх. № 16499 від 05.12.2024 р., заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт», стверджуючи, що у матеріалах справи відсутній додаток № 1 до договору про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., а іншим способом відповідач не погоджував ціну договору у зобов`язанні, яке виникло з вказаного договору.

Крім того, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт, надані позивачем, підписані Турчиною Оксаною Миколаївною, яка не значиться у Списку уповноважених осіб Замовника, що додається до договору як Додаток № 4, а тому не стосуються правовідносин, які є предметом спору у даній справі.

17.12.2024 року позивач подав до суду додаткові пояснення у справі від 17.12.2024 р. (вх. № 17175), у яких, зокрема, зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» більше 10 разів (щонайменше біля 2-х разів на рік) змінювались тарифи на медичні послуги про що позивач повідомляв відповідача в порядку, визначеному п. 3.1.12 договору № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р.

Також до вказаних пояснень позивачем додано копії довіреностей Турчини Оксани Миколаївни на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн».

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

20.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» було укладено договір про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 (а.с. 15-19).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Замовник (ТОВ «Фінанс-Лайн») доручає, а Виконавець (ТОВ «МЦ «Медісвіт») приймає на себе зобов`язання, в разі настання страхового випадку надавати Медичні та інші послуги, передбачені програмою медичного страхування громадянам, з якими укладено договори добровільного медичного страхування із страховими компаніями, відносно яких Замовник надає послуги з агентської діяльності та зобов`язується відшкодувати Виконавцю вартість послуг за цінами, визначеними у додатках до цього договору.

Пунктом 9.1 договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2017 р.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір автоматично подовжується на кожний наступний рік, на тих самих умовах (п. 9.2 договору).

Доказів заявлення однією із сторін про намір припинити договір до суду не надано.

Згідно з п. 3.3.3 договору № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. Замовник зобов`язаний проводити оплату рахунків Виконавця за надані Медичні послуги Застрахованій особі згідно з тарифами, наведеними в Додатку № 1 до цього Договору, та у порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за надані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» 64 722,48 грн, з яких 58 785,00 грн заборгованість за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., 2 939,25 грн пеня, 2 310,57 грн втрати від інфляції, 687,66 грн 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., додатки № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 до вказаного договору, акти виконаних робіт № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р., № MS000000234 від 15.06.2024 р., № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р., довіреності № 02/22/ФЛ від 09.12.2022 р. та № 03/23/ФЛ від 29.12.2023 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 договору про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. визначено, що Замовник зобов`язаний звірити акт наданих послуг протягом 50-ти (п`яти) робочих днів з дати отримання відповідних рахунків та медичної документації, що підтверджують факти настання страхових випадків та надання Застрахованим особам Медичних послуг за договором страхування, узгоджених із Замовником (загальний рахунок, акт наданих послуг, виписка з медичної картки Застрахованої особи тощо) та сплатити вартість фактично отриманих послуг Застрахованими особами шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів.

Документація, на підставі якої здійснюються взаєморозрахунки, має бути оформлена належним чином та завірена відповідальною особою.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт за договором № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. за період з лютого по липень 2024 року на загальну суму 58 785,00 грн. (а.с. 25-34). При цьому акти виконаних робіт № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р. та № MS000000234 від 15.06.2024 р. підписані у сервісі «Вчасно» електронними підписами представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» Усенко Галини Віталіївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» Турчини Оксани Миколаївни, а акти № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. підписані лише представником позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Також згідно з 2.4 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Таким чином, підтвердженням факту здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Отже, підписання Замовником акту надання послуг (виконаних робіт), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин, є підставою для виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Отже, оскільки акти виконаних робіт № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р. та № MS000000234 від 15.06.2024 р. на суму 42 090,00 грн підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн», сторони належним чином узгодили факт надання послуг згідно з договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. на вищезазначену суму.

При цьому судом не приймаються твердження відповідача про те, що вказані акти виконаних робіт підписані неналежним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн», з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Також статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Згідно з абз. 3 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Позивачем, зокрема, було надано до суду копію довіреності № 03/23/ФЛ від 29.12.2023 р., якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» в особі директора Демчук Анни Сергіївни уповноважило Турчину Оксану Миколаївну на представництво інтересів відповідача в усіх державних установах, адміністративних органах, судах всіх юрисдикцій, кооперативних, комерційних, громадських, приватних організаціях, органах нотаріату з усіх питань, пов`язаних з діяльністю Товариства, для чого представнику, в т.ч., надано права розписуватися в інтересах та від імені товариства, підписувати акти виконаних робіт, проводити будь-які необхідні переговори та узгодження, на власний розсуд вирішувати виникаючі спірні питання, а також здійснювати будь-які інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність дійсна до тридцять першого грудня дві тисячі двадцять четвертого року.

Відтак, представник ТОВ «Фінанс-Лайн» Турчина Оксана Миколаївна була наділена всіма необхідними повноваженнями для підписання актів виконаних робіт за договором № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р.

Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за актами виконаних робіт № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р., які були підписані лише представником позивача.

Так, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 р. у справі № 910/11870/20 зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту отримання товару/надання послуги, сторони не позбавлені можливості доводити зобов`язання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення господарської операції.

У зв`язку з чим Верховний Суд вказав, що виконання робіт чи надання послуг повинно обов`язково супроводжуватися підписанням акта у двох екземплярах, по одному примірнику для кожної сторони.

Таким чином, касаційний суд констатував, що з урахуванням предмету і підстав позову предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з встановленням факту надання послуг позивачем та встановлення факту порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі №910/4994/18).

Згідно з п. 4.1 договору про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з узгодженими тарифами на послуги Виконавця (Додаток № 1 до Договору).

Однак, як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» не подано до суду вказаний Додаток до договору № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р.

Крім того, пунктом 3.1.12 договору визначено, що у випадку зміни тарифів на Медичні послуги Виконавець зобов`язаний письмово повідомити Замовника за 30 (тридцять) днів до дати запланованої зміни, а також повідомляти про всі інші зміни, що можуть вплинути на спроможність виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно з цим Договором (зміна профілю роботи, банківських реквізитів тощо).

У додаткових поясненнях у справі від 17.12.2024 р. (вх. № 17175) відповідач зазначав, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» більше 10 разів (щонайменше біля 2-х разів на рік) змінювались тарифи на медичні послуги про що позивач повідомляв відповідача в порядку, визначеному п. 3.1.12 договору № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р.

Натомість, жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини позивачем до суду також не надано.

Отже, оскільки акти виконаних робіт № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. не підписані обома сторонами (не містить підпису замовника), а докази виконання позивачем умов договору щодо письмового повідомлення відповідача про зміни тарифів на медичні послуги в матеріалах справи відсутні, у суду відсутня можливість встановити факт надання послуг за ціною, зазначеною у вищевказаних актах. Будь-яких інших доказів, які дозволяли б суду дійти до висновку про надання позивачем відповідачу відповідних послуг у стверджуваному об"ємі та за вказаною позивачем ціною та про обгрунтованість позовних вимог у цій частині (наприклад. докази попереднього узгодження обсягу надання послуг, їх виду у кожному випадку і т.д.) до суду не надано.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

На особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у даному випадку факт надання послуг Замовнику на виконання умов договору (в т.ч. щодо вартості послуг), чого не було зроблено позивачем в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Актами № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. на загальну суму 16 695,00 грн.

Отже, в частині стягнення суми основного боргу в сумі 16 695,00 грн за Актами № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. щодо здійснення оплати заборгованості за актами № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р. та № MS000000234 від 15.06.2024 р. на суму 42 090,00 грн, яка судом визнана правомірною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42 090,00 грн заборгованості за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 договору про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. визначено, що у випадку недотримання обумовлених строків платежів Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу. Загальна сума санкцій не може перевищувати 5 (п`яти) відсотків від суми заборгованості.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості наданих послуг згідно з актами виконаних робіт № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р., № MS000000234 від 15.06.2024 р., № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. в розмірі 2 939,25 грн (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 6).

Водночас, як зазначено вище, судом встановлено відсутність підстав для стягнення основної заборгованості за Актами № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р.

З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. на заборгованість у розмірі 42 090,00 грн за Актами № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р. та № MS000000234 від 15.06.2024 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 2 104,50 грн (розрахунок в матеріалах справи).

При здійсненні перерахунку судом враховано приписи ст.253 ЦК України щодо порядку обчислення строків (початок перебігу строку) та лист Національного Банку України №57-0008 /23012 від 25.03.2024р., та згідно ч.2 ст.237 ГПК України суд не виходить з амежі позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних за прострочення оплати вартості наданих послуг згідно з актами виконаних робіт № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р., № MS000000234 від 15.06.2024 р., № MS000000255 від 30.06.2024 р., № MS000000274 від 15.07.2024 р. та № MS000000296 від 31.07.2024 р. в розмірі 687,66 грн та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням оплати вказаного боргу в розмірі 2 310,57 грн (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 6).

Суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р. на заборгованість у розмірі 42 090,00 грн за Актами № MS000000085 від 29.02.2024 р., № MS000000106 від 15.03.2024 р., № MS000000129 від 31.03.2024 р., № MS000000150 від 15.04.2024 р., № MS000000172 від 30.04.2024 р., № MS000000214 від 31.05.2024 р. та № MS000000234 від 15.06.2024 р. та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням оплати вказаного боргу та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 566,59 грн та 1 958,47 грн відповідно (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» 42 090,00 грн заборгованості за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., 2 939,25 грн пені, 1 958,47 грн втрат від інфляції, 566,59 грн 3 % річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 185,75 грн.

Керуючись ст. ст.129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 38021781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичні центри «Медісвіт» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50, літ. А, код ЄДРПОУ 38745684) 42 090,00 грн заборгованість за договором про надання медичних послуг застрахованим особам № 1.17/1 Д0004815 від 20.01.2017 р., 2 104,50 грн пеня, 1 958,47 грн втрати від інфляції, 566,59 грн 3 % річних, 2 185,75 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2025 р.

Суддя О.С. Мацко