Рішення

від 28.01.2025 по справі 918/1096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1096/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго"

про стягнення штрафу 102 240,00 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Гаврилюк Я.В.

від відповідача Мойсеєць Б.В.

Суть спору:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" про стягнення штрафу 102 240,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-24-14796 від 21.05.2024 в частині несвоєчасної поставки товару позивачу. Посилаючись на пункт 9.1 Договору, ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232, 271 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 663, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 20, 46, 129, 162, 171, 176, 180, 232 ГПК України, позивач нарахував штраф 102 240,00 грн.

20 січня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить зменшити суму штрафних санкцій передбачених п. 9.1. Договору поставки №53-122-01-24-14796 від 21.05.2024 року на 90%, а саме до 10 224,00 грн., оскільки позивач не надав доказів понесених ним збитків та розміру таких збитків, а також того, що станом на момент вирішення сору по суті, зобов`язання Відповідача за укладеним між сторонами договором є виконаними.

24 січня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Серед іншого зазначає, що посилання Відповідача на відсутність збитків у Позивача як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставними. Відповідач, зазначаючи про зменшення розміру штрафних санкцій не довів наявність достатніх та об`єктивних підстав для такого зменшення. Так само, відповідач не довів та не обґрунтував у чому полягає неспівмірність розміру пені та штрафу, а також не надав відповідних доказів на підтвердження такої неспівмірності. На переконання Позивача факт прохання зменшити штрафні санкції є проявом їх визнання. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.12.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на "08" січня 2025 р. на 11:40 год.

31.12.2024 року на адресу Господарського суду Рівненської області від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії ВП "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі 918/1096/24 "08" січня 2025 р. на 11:40 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02 січня 2025 року заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії ВП "Рівненська атомна електрична станція" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/1096/24 задоволено.

На адресу Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі 918/1096/24 "08" січня 2025 р. на 11:40 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03 січня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/1096/24 задоволено.

07 січня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання, у якому просить суд продовжити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Клопотання обгрунтоване тим, що з моменту укладення договору про надання правової допомоги і по даний час адвокат Мойсеєць Богдан Володимирович перебуває на лікарняному у зв`язку із участю в дорожньо-транспортній пригоді. Наведене підтверджується висновками про тимчасову непрацездатність №Т5АХ-353Н-628Т-645Т (період непрацездатності з 24.12.2024 по 30.12.2024 включно) та №8X75-HX86-8MB8-73H4 (період непрацездатності за 02.01.2025 по 06.01.2025). Після укладення договору про надання правової допомоги у зв`язку із погіршенням стану здоров`я повторно перебуває на лікарняному. Враховуючи той факт, що останнім днем процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву є 06.01.2025, що припадає на період непрацездатності встановлений висновком №8X75-HX86-8MB8-73H4, то наявні всі підстави стверджувати про те, щонаразі існують обставини, що унеможливлюють подання відзиву на позовну заяву у строки визначені судом.

Ухвалою суду від 08 січня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" про продовження відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" строк для підготовки письмового відзиву на позов до 17 січня 2025 року, підготовче засідання відкладено на "21" січня 2025 р. на 11:00 год.

У судовому засіданні 21.01.2025 оголошено перерву до 28.01.2025 на 09:00 год.

Представник позивача у засіданні 28.01.2025 позов підтримав. Представник відповідача надав пояснення, за якими підтримав доводи викладені у відзиві.

Суд дослідив письмові докази.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

21 травня 2024 року Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №53-122-01-24-14796 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (а.с. 5-7).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 2 910 000,00 гривень.

Відповідно до п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в строк по 30.11.2024 року. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору).

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторони погодили, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

Згідно п. 8.6. Договору у випадку виявлення Замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, Постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від Замовника. У випадку не усунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції передбачені пунктом 9.1. даного договору.

Пунктом 9.1. Договору передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.03.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 2 910 000,00 грн.

Без порушення строків, поставка продукції Відповідачем здійснена згідно:

- за видатковою накладною № 4 від 05.06.2024 на загальну суму 84 960,00 грн, ВН підписана 06.06.2024 року;

- за видатковою накладною № 5 від 10.06.2024 на загальну суму 840 960,00 грн, ВН підписана 11.06.2024 року;

- за видатковою накладною № 6 від 03.07.2024 на загальну суму 61 248,00 грн, ВН підписана 03.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 7 від 03.07.2024 на загальну суму 158 676,00 грн, ВН підписана 03.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 8 від 03.07.2024 на загальну суму 159 900,00 грн, ВН підписана 03.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 9 від 03.07.2024 на загальну суму 694 044,00 грн, ВН підписана 03.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 10 від 04.07.2024 на загальну суму 42 840,00 грн, ВН підписана 08.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 11 від 09.07.2024 на загальну суму 78 720,00 грн, ВН підписана 11.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 13 від 17.07.2024 на загальну суму 8 940,00 грн, ВН підписана 19.07.2024 року;

- за видатковою накладною № 14 від 01.08.2024 на загальну суму 189 612,00 грн, ВН підписана 02.08.2024 року.

З порушенням строків, поставка продукції Відповідачем здійснена згідно:

- видаткової накладної № 15 від 29.08.2024 на загальну суму 32 100,00 грн, ВН підписана 02.09.2024 року;

- видаткової накладної № 17 від 13.09.2024 на загальну суму 46 800,00 грн, ВН підписана 16.09.2024 року.

Нараховані штрафні санкції за порушення строків поставки по ВН №15, 17 Відповідачем сплачено добровільно в досудовому порядку.

Згідно з п. 3.1. Договору місцем поставки є склад Рівненського відділення філії «ВП Складське господарство " АТ «НАЕК «Енергоатом».

15.07.2024 року Відповідачем на склад було поставлено продукцію «контактор КМ- 600ДВ» в кількості 60 шт на загальну суму 511 200,00 грн згідно видаткової накладної № 12 від 11.07.2024 року.

Відповідно до пункту 8.3. Договору успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021.

Позивачем 19.07.2024 року, за наслідками здійснення процедури вхідного контролю, було виявлено невідповідність (некомплектність) поставленої продукції умовам договору про що складено довідку № Д1-7-385. В описі зауважень та невідповідностей, що містяться в довідці, вказано про відсутність керуючої контактної групи, що в свою чергу свідчить про некомплектність та неякість продукції (товару). Як наслідок, ярлик на придатну продукцію не видавався.

Згідно пункту 8.6. Договору у випадку виявлення Замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, Постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від Замовника. У випадку неусуненнявиявлених невідповідностей протягом вказаного строку, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції передбачені пунктом 9.1. даного договору.

Абзацом другим пункту 9.1. Договору визначено, що у випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.

23.07.2024 року Позивач направив на адресу Відповідача лист-повідомлення № 22-13794/041 в якому вказує на виявлену некомплектність/неякість продукції «контактор КМ-600ДВ» в кількості 60 шт. До листа додано підтверджуючу довідку про виявлені невідповідності на етапі ВК-1 від 19.07.24 № Д1-7-385 (далі - довідка).

26.07.2024 року Позивачем отримано від Відповідача лист № 726/11 від 26.07.24 в якому Відповідач підтверджує, що на етапі вхідного контролю були виявлені невідповідності поставленої продукції та просить повернути його для усунення невідповідностей. На повернення уповноважує свого представника Шевчука В. В.

01.08.2024 року, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Ф. 119 № 06 009 449 307 33, Відповідачем отримано лист Позивача № 22-13794/041 від 23.07.24 з довідкою.

02.08.2024 року, згідно накладної-вимоги на відпуск № 433 представником Відповідача прийнято повернутий товар «контактор КМ-600ДВ» в кількості 60 шт.

Враховуючи договірні строки передбачені п. 8.6. Договору (30 календарних днів), кінцевою датою для усунення виявлених невідповідностей є 31 серпня 2024 року.

В порушення вищевказаних строків, товар «контактор КМ-600ДВ» в кількості 60 шт на суму 511 200,00 грн, був поставлений на склад Позивача 04.09.2024, згідно видаткової накладної № 16 від 02.09.24 року.

Пунктом 9.4 Договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

З метою досудового врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, Позивач надіслав Відповідачу претензію № 22-18192/001-юр від 01.10.2024 про сплату штрафних санкцій.

Згідно відповіді Відповідача від 22.10.24 № 1022/5, останній частково визнав претензію та здійснив добровільну оплату пені за порушення строків поставки, зокрема по ВН № 15 та № 17. Проте Відповідачем не визнається нарахований штраф згідно претензії в розмірі 102 240,00 грн, що і стало підставою звернення Позивача до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 9.1 Договору поставки № 53-122-01-24-14796 від 21.05.2024 р. передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.

Як передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами пункту 3.1. Договору поставки № 53-122-01-24-14796 від 21.05.2024 р., передбачено, що продукція поставляється Постачальником Замовнику в період по 30.11.2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар позивачу, однак із простроченням.

Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, ВП "РАЕС" нарахував штраф за прострочення поставки в сумі 102 240,00 грн.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок штрафу та встановлено, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам Договору і є арифметично вірним.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру штрафу на 70%, та стягнути з відповідача 30 672,00 грн. штрафу.

В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 71 568,00 грн. штрафу слід відмовити.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" підлягає задоволенню частково у розмірі 30 672,00 грн - штрафу. В частині стягнення 71 568,00 грн штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" сплатило 3 028,00 грн. судового збору за подання позову. Інших витрат заявлено не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" має відшкодувати Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" за подання позову становить 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 49 А, код ЄДРПОУ 33403131) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська обл. м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) - 30 672 (тридцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. - штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкоменерго" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 71 568 грн. 00 коп. - штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя Бережнюк В.В.