Рішення

від 27.01.2025 по справі 921/653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/653/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до відповідача Релігійної організації "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" МІСТА БЕРЕЖАН (47501, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Княгині Ольги (8-го Березня), буд. 14)

про стягнення заборгованості в сумі 15931,22 грн.

За участю від:

позивача Рильцова Є.Ю.

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Релігійної організації "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" МІСТА БЕРЕЖАН про стягнення заборгованості в сумі 15931,22 грн, яка складається з: 12117,08 грн боргу; 2984,15 грн пені; 308,09 грн 3% річних; 521,90 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2302359-РО від 30.01.2023 постачання природного газу, в частині оплати за спожитий природний газ.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 09.12.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 позовну заяву у справі №921/653/24 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до заяви б/н від 04.12.2024 (вх. № 9319 від 05.12.2024) позивачем усунуто визначені в ухвалі від 03.12.2024 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2024: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/653/24 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 09.01.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В судовому засіданні 09.01.2025 оголошувалась перерва до 27.01.2025.

Представником позивача в судовому засіданні 27.01.2025 підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 27.01.2025 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі повідомлений належним чином.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом № 116720793018, станом на 29.11.2024, місцезнаходженням Релігійної організації "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" МІСТА БЕРЕЖАН є: 47501, Тернопільська область, м. Бережани, вул. 8-го Березня, буд. 14.

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендовані повідомлення, якими на зазначену вище адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "за закінченням терміну зберігання"; "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Суд, у судовому засіданні 27.01.2025, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) (надалі - позивач, постачальник) та Релігійною організацією "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" МІСТА БЕРЕЖАН (ЕІС код 56ХS000105M8R00C) (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №2302359-РО постачання природного газу (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ (надалі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У п. 1.2 договору зазначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно), в кількості 2600 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 року - 0,400 тис. куб. метрів; лютий 2023 року 0,500 тис. куб. метрів; березень 2023 року 0,500 тис. куб. метрів; квітень 2023 року 0,200 тис. куб. метрів; листопад 2023 року 0,400 тис. куб. метрів; грудень 2023 року 0,600 тис. куб. метрів.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором складається з сум обсягів природного газу, замовлених споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).

У п. 2.2 договору зазначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16390 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладення становить 35866,76 грн, крім того ПДВ 7173,35 грн, разом з ПДВ 43040,11 грн.

У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до підпунктів 2, 3, 4 пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, зазначених в п. 2.1 цього договору, без їх коригування додатковою угодою; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін без зауважень та застережень.

За інформацією листа №ТОВВИХ-24-13526 від 03.09.2024 ТОВ Оператор газотранспортної системи України в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом ЕІС код 56ХS000105M8R00C був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у періоди з 03.02.2023 до 28.03.2023, з 01.04.2023 до 30.04.2023, з 01.12.2023 до 31.12.2023.

Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС кодом 56ХS000105M8R00C за період з 03.02.2023 до 28.03.2023, з 01.04.2023 до 30.04.2023, з 01.12.2023 до 31.12.2023 внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код 56Х930000010610Х) становить:

з 03.02.2023 до 28.02.2023 445,00 м3;

з 01.04.2023 до 30.04.2023 240,00 м3;

з 01.12.2023 до 31.12.2023 431,00 м3. При цьому, зазначено, що споживач з ЕІС кодом 56ХS000105M8R00C у період з 01.02.2023 до 02.02.2023 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.

На виконання умов договору протягом лютого, квітня, листопада, грудня 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 20096,43 грн з ПДВ, а саме:

у лютому 2023 року 0,44500 тис. куб. м. природного газу на суму 7366,49 грн, на підставі складеного 28.02.2023 акта приймання передачі природного газу за лютий 2023 року;

у квітні 2023 року 0,24000 тис. куб. м. на суму 3972,94 грн, на підставі складеного 18.05.2023 акта приймання передачі природного газу за квітень 2023 року;

у листопаді 2023 року 0,09800 тис. куб. м. на суму 1622,28 грн, на підставі складеного 30.11.2023 акта приймання передачі природного газу за листопад 2023 року;

у грудні 2023 року 0,43100 тис. куб. м. на суму 7134,72 грн, на підставі складеного 31.12.2023 акта приймання передачі природного газу за грудень 2023 року.

Акт приймання - передачі за листопад 2023 року підписаний відповідачем та скріплений його печаткою. Акти приймання - передачі за лютий, квітень, грудень 2023 року відповідачем не підписані.

В матеріалах справи міститься адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заява б/н від 08.08.2023 (вх. №19653/2 від 08.08.2023 по ТОВ "ГК ""Нафтогаз Трейдинг") Релігійної організації "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" міста МІСТА БЕРЕЖАН, у якій остання просила переплату по договору №6039/21-РО-Т в сумі 7979,35 грн зарахувати в оплату за спожитий газ згідно договору №2302359-РО від 30.01.2023.

Долучена до позовної заяви довідка №16/2-09/111965/2024 від 30.08.2024 АТ "Ощадбанк" вказує на відсутність будь-яких надходжень від відповідачау період з 30.01.2023 до 29.08.2024.

Однак, у матеріалах справи міститься видана фінансовим директором А. Скворцовим ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" довідка по клієнту РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ, у якій відображено фінансову операцію по зарахуванню 08.08.2023 коштів на оплату в сумі 7979,35 грн.

З урахуванням зарахованої переплати на суму 7979,35 грн, у відповідача обліковується борг за спожитий природний газ в розмірі 12117,08 грн.

У встановлений договором строк відповідач не оплатив вартість спожитого природного газу на суму 12117,08 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу (затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496) (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином договір постачання природного газу №2302359-РО від 30.01.2023 є належно підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору протягом лютого, квітня, листопада, грудня 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 20096,43 грн.

Акт приймання-передачі за листопад 2023 року підписаний відповідачем без зауважень та застережень.

Акти приймання-передачі за лютий, квітень, грудень 2023 року відповідачем не підписані.

Відповідно до інформації ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС кодом 56ХS000105M8R00C за періоди з 03.02.2023 до 28.03.2023, з 01.04.2023 до 30.04.2023, з 01.12.2023 до 31.12.2023 внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код 56Х930000010610Х) та за вказані періоди становить 1116 м.куб.

У п.п. 19 ч.1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 №3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

З урахуванням наведених норм, змісту п. 1.4, п. 2.3, п.3.2 договору, п.2 гл.5 р.4 Кодексу ГТС, судом встановлено, що позивач здійснював передачу відповідачу природного газу у спірному періоді.

Так, за даними Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України/оператора ГТС, позивач являвся постачальником природного газу відповідачу у лютому, квітні, грудні 2023 року, на умовах договору постачання природного газу та передав природний газ відповідачу за вказаний період обсягом 1116 куб. м. (1,116 тис. куб.м.). Тобто, обсягом, а відтак і вартістю 18474,15 грн, які вказані у первинних документах актах приймання передачі природного газу за цей період, котрі не підписано відповідачем.

Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Споживання відповідачем у листопаді 2023 року природного газу обсягом 0,09800 тис. кум. м. на суму 1622,28 грн, підтверджено підписаним зі сторони відповідача актом приймання передачі природного газу від 30.11.2023.

Отже матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем природного газу загальним обсягом 1,214 тис. куб. м., вартістю 20096,43 грн.

Вартість спожитого природного газу за відповідні періоди відповідач повністю не оплатив.

За п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

В порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11,14 ЦК України, ст. ст. 173, 174,193 ГК України, повної оплати вартості спожитого природного газу в строк визначений у договорі, відповідач не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 12117,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 12117,08 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 7.2 договору обумовлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, періоди нарахувань, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон".

Згідно з проведеним перерахунком встановлено, що заявлені до стягнення 2984,15 грн пені, 521,90 грн інфляційних нарахувань та 308,09 грн 3% річних є обґрунтованими. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Розрахунок перевірений судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а його результат долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч. 4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача 12117,08 грн боргу, 2984,15 грн пені, 521,90 грн інфляційних нарахувань та 308,09 грн 3% річних, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

Стягнути з Релігійної організації "ЦЕРКВА ПОВНОЇ ЄВАНГЕЛІЇ "ЛЮБОВ І ЗЦІЛЕННЯ" МІСТА БЕРЕЖАН (47501, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Княгині Ольги (8-го Березня), буд. 14, ідентифікаційний код 36202315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 42399676) 12117 (дванадцять тисяч сто сімнадцять) грн 08 коп. боргу, 2984 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 15 коп. пені, 308 (триста вісім) грн 09 коп. 3% річних, 521 (п`ятсот двадцять одну) грн 90 коп. інфляційних нарахувань, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 січня 2025 року.

Суддя І.П. Шумський