Рішення

від 27.01.2025 по справі 922/4097/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4097/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт.Слобожанське до Фізичної особи-підприємця Шапран Андрія Борисовича, смт Слобожанське про стягнення 295852,67 грн, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 року позивач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шапран Андрія Борисовича, в якому просить суд:

- розірвати Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №73 укладений 01.08.2019 року між Комсомольською (наразі Слобожанською) селищною радою Зміївського (наразі Чугуївського) району Харківської області та Фізичною особою-підприємцем Шапран Андрій Борисович;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Шапран Андрій Борисович звільнити та повернути Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області нежитлові приміщення 9-1 пл.1,3кв.м., 9-2 пл.2,0кв.м., 9-3 пл.15,6кв.м., 9-4 пл.12,4кв.м., 9-5 пл.7,9кв.м., 9-6 пл.1,1кв.м., 10-1 пл.14,3кв.м., 10-2 пл.4,6кв.м., загальною площею 59.2кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 2-х поверхової нежитлової будівлі літ.«А-2» за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд. №6, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Шапран Андрія Борисовича на користь Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області заборгованість в сумі 125883,43 грн та пеню в сумі 169969,24 грн за Договором №73 від 01.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

27.11.2024 року позивач надав до суду заяву (вх.№29796) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2024 року відкрито провадження у справі №922/4097/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

09.12.2024 року судом зроблено телефонограму відповідачу, яка була прийнята Шапран А.Б.

10.12.2024 року позивач надав до суду заяву (вх.№31014), в якій просив розглядати справу за відсутності позивача та за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити.

12.12.2024 року представник відповідача надав заяву (вх.№31271) про вступ у справу як представника та ознайомлення з матеріалами справи.

20.12.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№32078), в якому заперечував проти позову частково, а саме, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 168724,76грн, з яких заборгованість 22573,94 грн та пеня у сумі 146150,82 грн, розірвання Договору оренди №73 від 01.08.2019 року, а також в частині зобов`язання звільнити та повернути майно.

Відзив наданий до суду протягом 15-ти днів з дня здійснення телефонограми відповідачу, якою повідомлено останнього про розгляд справи.

Отже відзив наданий до суду у визначений судом та ГПК України строк, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач не отримав, у зв`язку із знаходженням за іншою адресою, про що свідчить довідка від 03.10.2023 про взяття на облік ВПО.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 20937,98 грн відповідач зазначав, що 16.09.2024 відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором перед Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області на суму 11458,04 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.3886085317.02 від 16.09.2024, отже заборгованість зі сплати орендної плати ФОП Шапрана А.Б. перед Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області за Договором №73 від 01.08.2019 становить 9 479,94 грн.

Щодо стягнення заборгованості у розмірі 104945,45 грн за Договором №73 від 01.08.2019 відповідач зазначав, що позивач просить стягнути заборгованість за період з 30.09.2019 по 01.07.2024, в якості доказів підтвердження боргу надав акти взаєморозрахунків за 2021р., 2022р., 01.01.2023-01.07.2024 та довідку №525 від 05.08.2024, однак позивачем не надано доказів наявності заборгованості у Відповідача за період з 01.08.2019 по 31.12.2020. Відповідач стверджував, що в акті взаєморозрахунків за 2021 між КП «Комунальник» та ФОП Шапран А.Б. лише вказано, що залишок на 01.01.2021 становить 11115,90 грн., проте наявність такої заборгованості (за період з 01.08.2019-31.12.2020) у розмірі 11115,90 грн. не підтверджена Позивачем жодними належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що заборгованість ФОП Шапрана А.Б. перед КП «Комунальник» за Договором №73 від 01.08.2019 підтверджена лише за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, а отже складає 93829,55 грн.

Крім того, відповідач заперечував проти розрахунку позивача щодо нарахованої пені, та вважав вірну суму стягнення пені 23818,42 грн.

Також, відповідач зазначав, що 25.09.2023 року позивачем було отримано заяву ФОП Шапрана А.Б. про припинення Договору оренди №73 від 01.08.2019 з 25.09.2023 у зв`язку з припиненням його трудової діяльності за адресою: смт Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд. 6. Відповідач стверджує, що разом з поданням заяви Відповідач повернув Позивачу ключі від орендованого за Договором приміщення. Отже відповідач 25.09.2023 повернув орендоване майно за Договором №73 від 01.08.2019 та в односторонньому порядку припинив дію цього Договору. У зв`язку з чим вважає що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

25.12.2024 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№32458), в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Позивач звертав увагу, що в додатках до позовної заяви містяться листи, отримані відповідачем особисто (від 10.09.2021 року, від 09.10.2021 року), що підтверджено його підписом, в яких зазначено розмір заборгованості, жодних заперечень щодо зазначених сум заборгованості від відповідача не надходило. Також, в заяві відповідача від 25.09.2023 року, останній зазначає, що зобов`язується погасити заборгованість до кінця 2023 року, однак не вчиняє жодних дій, щоб погасити свою заборгованість. Жодних заперечень щодо суми боргу відповідачем в заяві не зазначалось.

Крім того, позивач зауважує, що відповідачем не було повідомлено селищну раду про зміну свого місцезнаходження.

Також, позивач звертав увагу, що умовами договору не передбачається припинення його в односторонньому порядку за ініціативою орендаря. Додаткових угод щодо порядку припинення та повернення орендованого майна сторонами вищевказаного договору укладено не було. А тому, на думку позивача, посилання відповідача на припинення договору в односторонньому порядку та повернення орендованого ним майна на підставі його заяви й повернення ключів від приміщення вважає безпідставними та необґрунтованими.

Надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Засновником підприємства КП «Комунальник», згідно зі Статутом КП «Комунальник», затвердженим в новій редакції рішенням V сесії Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області VІІІ скликання від 21.01.2021 року №156-VІІІ «Про затвердження нової редакції Статуту КП «Комунальник» - є Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області. Підприємство у своїй діяльності підзвітне й підконтрольне Слобожанській селищній раді та її виконавчому комітету (копія рішення та Статуту додаються). Майно, яке є у користуванні Підприємства є власністю територіальної громади Слобожанської селищної ради. КП «Комунальник» є балансоутримувачем орендованого Відповідачем у селищної ради майна. У разі звернення підприємства до суду з даними позовними вимогами, з тих саме підстав, це призведе до того, що потрібно укласти договір на представництво інтересів у суді з адвокатом та сплати йому компенсації за юридичний супровід справи, подвоювання сплати судового збору, що ляже тягарем на селищний бюджет, а враховуючи навантаження на селищний бюджет в умовах воєнного стану, це може бути розцінено відповідними органами, як нецільове використання коштів, тому до суду звертається Слобожанська селищна рада.

01.08.2019 року між Комсомольською (наразі Слобожанською) селищною радою Зміївського (наразі Чугуївського) району Харківської області в особі селищного голови Діхтяря Дмитра Миколайовича (надалі Орендодавець/Позивач) та ФОП Шапран Андрій Борисович (надалі Орендар/Відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №73 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно, а саме: нежитлові приміщення 9-1 пл.1,3 кв.м., 9-2 пл.2,0 кв.м., 9-3 пл.15,6 кв.м., 9-4 пл.12,4кв.м., 9-5 пл.7,9кв.м., 9-6 пл.1,1кв.м., 10-1 пл.14,3кв.м., 10-2 пл.4,6кв.м., загальною площею 59.2кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 2-х поверхової нежитлової будівлі літ.«А-2» за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд.6, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади Комсомольської селищної ради на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який видано 29.08.2017 року державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном О.А., індексний номер витягу: 95662050 і перебувають на балансі Комунального підприємства «Комунальник» (далі за текстом Майно).

Згідно з п.1.3 Договору майно передається в оренду Орендарю з метою надання медичних послуг (загальна медична практика).

Згідно з п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта прийому-передачі.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду Майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Комсомольської селищної ради. Орендна плата перераховується Орендарем безпосередньо на рахунки Орендодавця та Балансоутримувача, щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, у співвідношенні безпосередньо до місцевого бюджету на рахунок у розмірі 30% орендної плати без врахування ПДВ та на рахунок Балансоутримувача (КП «Комунальник») у розмірі 70% орендної плати без ПДВ, крім того 100% ПДВ на загальну суму орендної плати (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.7 Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця та балансоутримувача, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.8 Договору).

Згідно з п.3.10 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції Орендодавцю та балансоутримувачу.

За умовами п.4.3 Договору Орендар зобов`язався в повному обсязі та своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені умовами договору.

Відповідно до п.4.9 Договору орендар зобов`язаний щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу (за їх вимогою) інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати). На вимогу орендодавця або балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Пунктом 4.10 встановлено, що орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п.4.11 Договору орендар зобов`язаний у разі зміни рахунку, телефону, юридичної адреси повідомити про це орендодавця у тижневий строк.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду майно, згідно з цим договором та актом приймання передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Орендодавець має право вимагати від орендаря повної та своєчасної сплати орендних платежів в повному узгодженні з вимогами цього договору.

Відмовитись від договору та вимагати від орендаря повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п.7.4.7.5 договору).

Орендодавець має право у разі розірвання цього договору відповідно до ст.782 ЦКУ подати матеріали, по стягненню заборгованості по орендній платі до суду (п.7.7 договору).

Відповідно до п.8.5 Договору за несплату в строк орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України (п.8.6 договору).

Відповідно до п.9.7 Договору договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін, за ініціативою орендодавця та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.9.8 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок:

9.8.1 закінчення строку, на який його було укладено.

9.8.2 достроково за взаємною згодою сторін або рішення суду.

9.8.3 за ініціативою орендодавця, у разі, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (с.782 ЦКУ).

Відповідно до п.9.9 Договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов`язок щодо складання Акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Будь які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише за умови виконання їх в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін (п.10.1 договору).

01.08.2019 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі, згідно вимог якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вищевказане в Договорі окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно.

Отже Орендодавцем були належним чином виконані умови Договору та відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2019 року Орендодавець передав Орендарю у користування майно, визначене договором оренди №73 від 01.08.2019.

Позивач зазначає, що Орендар у встановлений строк свого обов`язку в частині сплати орендних платежів не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2019 по 30.06.2024 виникла заборгованість у загальній сумі 125883,43 грн.

В позовній заяві позивач зазначав розрахунок заборгованості згідно з актами звірки розрахунків та довідки КП «Комунальник» №525 від 05.08.2024:

1) заборгованість за договором оренди №73 від 01.08.2019 перед Слобожанською селищною радою за період з 01.12.2019 по 30.06.2024 (акт звірки за період 01.08.2019-28.02.2023 та акт взаєморозрахунків за 01.02.2023-01.07.2024), з документів вбачається, що відсутня проплата за грудень 2019, березень-серпень 2020, листопад-грудень 2020, з січня по листопад 2021, з січня по вересень 2022, листопад-грудень 2022 та січень-вересень 2023. За період дії договору, тобто з 01.08.2019 по 01.07.2024 відповідачу селищною радою було нараховано 54541,79грн, протягом вказаного періоду відповідач частково сплачував самостійно визначені суми в загальному розмірі 33603,80 грн., таким чином заборгованість складає 20937,98 грн (54 541,79 - 33 603,80 = 20 937,98);

2) заборгованість за договором оренди №73 від 01.08.2019 перед КП «Комунальник» за період з 30.09.2019 по 01.07.2024 (акти взаєморозрахунків за 2021, 2022, 01.01.2023-01.07.2024 та довідка №525 від 05.08.2024), з документів вбачається, що відсутня проплата за грудень 2019, березень-серпень 2020, листопад-грудень 2020, з січня по листопад 2021, з січня по вересень 2022, листопад-грудень 2022 та січень-вересень 2023. За період дії договору, тобто з 30.09.2019 по 01.07.2024 відповідачу балансоутримувачем було нараховано суму, яку протягом вказаного періоду відповідач частково сплачував у самостійно визначеній сумі, таким чином з 30.09.2019 по 01.07.2024 заборгованість складає 104945,45 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору із вчасного внесення платежів з орендної плати позивачем нарахована пеня за період з 30.09.2019 по 01.07.2024 у розмірі 169969,24 грн.

Відповідачу протягом 2021-2024 з метою досудового врегулювання спору Слобожанська селищна рада та КП «Комунальник» направляли на адресу відповідача вимоги та претензії з актами звірки та з вимогою погасити заборгованість.

Однак відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Станом на 01.07.2024 акти не підписані, будь-які платежі на погашення заборгованості не здійснювалися.

Як зазначає позивач, станом на 01.07.2024 заборгованість Відповідача з оплати орендних платежів та пені перед Слобожанською селищною радою та КП «Комунальник» складає 295852,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, укладаючи та підписуючи договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №73 від 01.08.2019, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2019 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування вищевказане в Договорі окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно.

Отже матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором оренди №73 від 01.08.2019 року та передано відповідачу в оренду відповідне майно.

Відповідно до частини 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 4.3. договору також передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов`язань несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача за договором оренди №73 від 01.08.2019 року перед Слобожанською селищною радою за період з 01.12.2019 по 30.06.2024 відповідно до акту звірки за період 01.08.2019-28.02.2023 та акту взаєморозрахунків за 01.02.2023-01.07.2024, з яких вбачається, що відсутня проплата за грудень 2019, березень-серпень 2020, листопад-грудень 2020, з січня по листопад 2021, з січня по вересень 2022, листопад-грудень 2022 та січень-вересень 2023. Отже за період дії договору, а саме з 01.08.2019 по 01.07.2024 відповідачу нараховано 54541,79 грн.

Як встановлено судом з наданих документів, протягом вказаного періоду відповідач частково сплачував самостійно визначені суми в загальному розмірі 33603,80 грн, таким чином заборгованість складала 20937,98 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що ним було частково погашено заборгованість за Договором перед Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області на суму 11458,04 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3886085317.02 від 16.09.2024 року.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що часткове погашення заборгованості відбулося до подачі позову на суму 11458,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі №910/5571/22.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в частині позовних вимог на суму 11458,04грн основної заборгованості.

Щодо заборгованості відповідача за договором оренди №73 від 01.08.2019 перед КП «Комунальник» за період з 30.09.2019 по 01.07.2024.

На підтвердження існування заборгованості позивачем надані акти взаєморозрахунків за 2021, 2022, 01.01.2023-01.07.2024 та довідка №525 від 05.08.2024, з яких вбачається, що відсутня проплата за грудень 2019, березень-серпень 2020, листопад-грудень 2020, з січня по листопад 2021, з січня по вересень 2022, листопад-грудень 2022 та січень-вересень 2023. За період дії договору з 30.09.2019 по 01.07.2024 відповідачу балансоутримувачем було нараховано суму, яку протягом вказаного періоду відповідач частково сплачував у самостійно визначеній сумі, таким чином з 30.09.2019 по 01.07.2024 заборгованість складає 104945,45 грн.

Відповідач заперечуючи проти заборгованості у сумі 104945,45 грн зазначав, що позивачем не надано доказів наявності заборгованості у Відповідача за період з 01.08.2019 по 31.12.2020. В акті взаєморозрахунків за 2021 між КП «Комунальник» та ФОП Шапран А.Б. лише вказано, що залишок на 01.01.2021 становить 11115,90 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в акті взаєморозрахунків за 2021 між КП «Комунальник» та ФОП Шапран А.Б. зазначено залишок заборгованості станом на 01.01.2021 у сумі 11115,90 грн.

Позивачем не надано актів взаєморозрахунків між КП «Комунальник» та ФОП Шапран А.Б. до 2021 року.

Однак, суд не погоджується із запереченнями відповідача, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься довідка КП «Комунальник» від 05.08.2024 року №525, з якої вбачається, що станом на 01.07.2024 року заборгованість з орендної плати нежитлових приміщень ФОП Шапран А.Б. (вул.Ярослава Мудрого,буд.6, 59,2м2) складає 104945,45 грн.

Також, в матеріалах справи наявний лист Слобожанської селищної ради до ФОП Шапран А.Б. від 10.09.2021 року №2865, з якого вбачається, що заборгованість по сплаті орендної плати (70% без ПДВ, яка підлягає перерахуванню на рахунок визначений балансоутримувачем (КП "Комунальник"), станом на 01.09.2021 складає 27070,26 грн (за період з 01.11.2020 по 31.07.2021).

Зазначений лист отримано відповідачем особисто.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Слобожанської селищної ради до ФОП Шапран А.Б. від 09.11.2021 №3496 з якого вбачається, що заборгованість по сплаті орендної плати (70% без ПДВ, яка підлягає перерахуванню на рахунок визначений балансоутримувачем (КП "Комунальник"), станом на 18.10.2021 складає 29943,77 грн.

Зазначений лист отримано відповідачем особисто.

Жодних доказів наявності заперечень або претензій щодо нарахованої заборгованості за вказаними листами відповідач не надав.

Також, в матеріалах справи наявний лист №2934 від 13.11.2023, яким було направлено на адресу відповідача зокрема акти звірки за період з 01.08.2019 по 27.09.2023, докази направлення листа містяться в матеріалах справи.

Даний лист було отримано 16.11.2023.

Заперечень щодо нарахованої заборгованості відповідачем позивачу надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи з вимогою сплатити заборгованість, також направляв акти звірки.

Однак, відповідач заборгованість не сплатив та відповіді на листи не надав.

За таких обставин, суд вбачає, що позивачем доведено та обґрунтовано належними доказами наявність заборгованості у відповідача перед КП "Комунальник" за період з 30.09.2019 по 01.07.2024 у розмірі 104945,45 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази сплати орендної плати у розмірі 104945,45 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості із сплати орендної плати в розмірі 104945,45 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 114425,39 грн, в частині стягнення 11458,04 грн суд відмовляє, у зв`язку з відсутністю предмета спору на момент звернення з позовом до суду, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в частині позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 169969,24 грн.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків пені.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця та балансоутримувача, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.8 Договору).

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд встановив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.8. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем заявлено до стягнення 169969,24 грн пені, яка нарахована на всю суму боргу в розмірі 125883,43 грн з 30.09.2019 по 01.07.2024 року, що є невірним.

Отже, дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що пеня розрахована невірно, а саме, без встановленого ч.6 ст.232 ГК України обмеження нарахування та не за кожен місяць прострочення з орендної плати окремо.

Разом з цим, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідачем до суду надано контррозрахунок, відповідно до якого розмір пені складає 23818,42 грн.

Перевіривши розрахунок пені, а також періоди її нарахування, з урахуванням обмеження в 6 місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, а також за кожен місяць прострочення з орендної плати окремо, суд погоджується з контррозрахунком відповідача та вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 23818,42грн, оскільки такі нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними.

Отже в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 146150,82 грн суд вважає за необхідне відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо вимог позивача про розірвання договору та зобов`язання звільнити приміщення, суд зазначає.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено істотні умови договору, а саме: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 4.10 встановлено, що орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що орендодавець зобов`язаний передати орендарю в оренду майно, згідно з цим договором та актом приймання передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати від орендаря повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (п.7.4.7.5 договору).

Відповідно до п.9.7 Договору договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін, за ініціативою орендодавця та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.9.8 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок:

9.8.1 закінчення строку, на який його було укладено.

9.8.2 достроково за взаємною згодою сторін або рішення суду.

9.8.3 за ініціативою орендодавця, у разі, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (с.782 ЦКУ).

Відповідно до п.9.9 Договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов`язок щодо складання Акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

У даному випадку відповідач істотно порушив умови договору оренди №73 від 01.08.2019, оскільки систематично не сплачує орендну плату протягом усієї дії договору, та має борг більше ніж за 4 роки користування предметом оренди. Внаслідок зазначеного позивач позбавляється того, на що розраховував при укладанні цього договору, а саме, на отримання орендної плати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання наведеного договору.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, як зазначалось, у п. 7.5 договору сторони узгодили, що Орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати від орендаря повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить орендну плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України та п. 7.5, 4.10 договору, у разі розірвання договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу орендовані приміщення. Тим більше, після такого розірвання у відповідача взагалі відсутні правові підстави займати нежитлові приміщення, які він орендував відповідно до умов договору оренди.

За таких обставин, позов в частині зобов`язання відповідача звільнити та повернути Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області нежитлові приміщення 9-1 пл.1,3кв.м., 9-2 пл.2,0кв.м., 9-3 пл.15,6кв.м., 9-4 пл.12,4кв.м., 9-5 пл.7,9кв.м., 9-6 пл.1,1кв.м., 10-1 пл.14,3кв.м., 10-2 пл.4,6кв.м., загальною площею 59.2кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 2-х поверхової нежитлової будівлі літ.«А-2» за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд. №6, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили також підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти розірвання договору та повернення майна, відповідач зазначає, що 25.09.2023 Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області було отримано заяву ФОП Шапрана А.Б. про припинення Договору оренди №73 від 01.08.2019 з 25.09.2023, у зв`язку з припиненням його трудової діяльності за адресою: смт Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд. 6. Разом з поданням Заяви Відповідач повернув Позивачу ключі від орендованого за Договором приміщення. Отже, Відповідач вважає, що 25.09.2023 повернув орендоване майно за Договором №73 від 01.08.2019 та в односторонньому порядку припинив дію цього Договору.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина перша статті 615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина стаття 188 ГК України).

Отже розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов`язання, але самостійними правовими категоріями. Окрім того, відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частина третя статті 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ці поняття (одностороння відмова в зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов`язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:

- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Згідно з частиною другою статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3).

Отже відмова від договору оренди не допускається в силу закону і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

За статтею 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

У справі, що розглядається, не передбачено право орендаря на одностороннє розірвання договору.

Договір не містить ані підстав розірвання договору, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів.

Реалізація права на розірвання договору оренди здійснюється з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. І лише, якщо судовим рішенням договір розірвано, такий договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів, що орендар погодився на розірвання договору на вимогу орендодавця. Спір про розірвання договору в судовому порядку не розглядався.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 6.2.8, 6.2.10 постанови від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 зробила висновки:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

У пункті 6.2.11 цієї постанови Верховний Суд також зауважив, що ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

З огляду на те, що строк дії договору не закінчився, висновок відповідача про припинення договору є помилковим.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого майна, а саме, підписаного акту прийому-передачі, обов`язок складання якого покладено на орендаря (відповідача), відповідно до п.9.9. Договору.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, однак, у зв`язку з частковою відмовою у стягненні заборгованості з орендної плати та невірним розрахунком пені, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 11458,04 грн заборгованості із сплати орендної плати суд відмовляє у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю, а в частині стягнення 146150,82 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 8129,66 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 129, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Розірвати Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Комсомольської селищної ради №73, укладений 01.08.2019 року між Комсомольською (наразі Слобожанською) селищною радою Зміївського (наразі Чугуївського) району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397508) та Фізичною особою-підприємцем Шапран Андрієм Борисовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Шапран Андрія Борисовича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397508; адреса: 63460, Харківська обл, Чугуївський район, смт Слобожанське, вул.Миру, буд.7) нежитлові приміщення 9-1 пл.1,3кв.м., 9-2 пл.2,0кв.м., 9-3 пл.15,6кв.м., 9-4 пл.12,4кв.м., 9-5 пл.7,9кв.м., 9-6 пл.1,1кв.м., 10-1 пл.14,3кв.м., 10-2 пл.4,6кв.м., загальною площею 59.2кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 2-х поверхової нежитлової будівлі літ.«А-2» за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд.6, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шапран Андрія Борисовича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (адреса: 63460, Харківська обл., Чугуївський район, смт Слобожанське, вул.Миру, буд. 7; код ЄДРПОУ 04397508) заборгованість в сумі 114425,39 грн та пеню в сумі 23818,42 грн за Договором №73 від 01.08.2019, а також судовий збір у сумі 8129,66 грн, з яких перерахувати:

- суму 41428,02 грн (заборгованість - 9479,94 грн, пеня - 23818,42 грн, судовий збір - 8129,66 грн) на р/р UA718999980334189850000020605, одержувач ГУК Харківської області, банк одержувача Казначейство України, код ЄДРПОУ 37874947, код платежу 22080402;

- суму заборгованості в розмірі 104945,45 грн на р/р НОМЕР_2 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, код ЄДРПОУ 32572536.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" січня 2025 р.

СуддяК.В. Аріт