Ухвала

від 28.01.2025 по справі 925/84/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28 січня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 925/84/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши позовну заяву Керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний енергетичний союз" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 399374,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2024 Керівник Смілянської окружної прокуратури (адреса місцезнаходження: 20701, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ю. Кондратюка, 25) в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради (адреса місцезнаходження: 20722, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Балаклея, вул. Незалежності 2) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний енергетичний союз" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21, офіс 103).

Предметом позову прокурора є немайнові вимоги визнати недійсними додаткові угоди №2 від 28.12.2022, №3 від 27.01.2023, №4 від 03.04.2023, №5 від 03.07.2023 до договору №87-2022 від 20.12.2022 на постачання електричної енергії, укладеного між Балаклеївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східний енергетичний союз" та майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 399374,20 грн безпідставно сплачених коштів.

Підставами позову є обставини, якими прокурор обґрунтовує невідповідність змісту оспорюваних додаткових угод пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання додаткових угод недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Визначаючи підсудність цього спору Господарському суду Черкаської області, прокурор керувався нормою частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 та статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір №87-2022 від 20.12.2022, є договором про постачання електричної енергії, до якого застосовуються загальні положення про договори поставки. Інше не встановлено договором укладеним між сторонами, законом та не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

У пункті 3.4 договору №87-2022 від 20.12.2022 на постачання електричної енергії сторони визначили місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: Україна, Черкаська область, Черкаський район (с. Балаклея, с. Теклине, с. Мале Старосілля, с. Костянтинівка, с. Будки, с. Плоске); кількість 400000кВТ/год.

Місце виконання споживачем грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії сторони у договорі не визначали. Обставин, які б свідчили про те, що виконати грошове зобов`язання можна тільки у певному місці й, зокрема, за місцем поставки чи місцезнаходженням позивача суд не встановив.

Змістом позову прокурора не є вимоги пов`язанні із виконанням зобов`язання з поставки електричної енергії, їх якістю чи прийняттям сторонами.

Спір між сторонами виник у зв`язку з укладенням додаткових угод про збільшення ціни на електричну енергію більш ніж на 10% від ціни погодженої при укладенні договору, що за твердженням прокурора суперечить нормі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що правила визначення підсудності справ, передбачені частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України до позову прокурора застосуванню не підлягають .

Частиною 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суд установив, що місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний енергетичний союз" (ідентифікаційний код 43911698) є: 01054, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37.

За правилами визначення підсудності справ, встановлених частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, спір у цій справі підсудний господарському суду за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Підстав для розгляду цієї справи Господарським судом Черкаської області за правилами виключної підсудності прокурор не навів, а суд не встановив.

За таких обставин матеріали справи підлягають переданню для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою законом підсудністю справи за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті принципу верховенства права, важливої частини Конвенції, Європейський суд з прав людини розглядає "суд" як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку, він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (Lavents v. Latvia (Лавентс проти Латвії), § 81).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) дійшов висновку, що фраза "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття суд, встановлений законом з-поміж іншого передбачає дотримання правил юрисдикції (підвідомчості) та підсудності спору.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частин 1, 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі пункту 1 частин 1 та 3 статті 31, частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України суд передає матеріали справи для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача.

Керуючись статтями 27, 29, 31, 176, 234, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №925/84/25 за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний енергетичний союз" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 399374,20 грн передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду протягом 10 днів з дня її складення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун