Рішення

від 27.01.2025 по справі 154/3324/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

154/3324/24

2/154/148/25

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Вимоги позову обґрунтовує, що відповідачі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак відповідачі ухиляються від виконання обов`язків по утриманню та вихованню малолітніх дітей, не турбуються про їхній розвиток.

14.07.2023 ОСОБА_1 привела дітей до Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради та просила забрати їх у неї дітей, оскільки не має часу на їх виховання, засобів на їх утримання, а також діти заважають їй влаштувати особисте життя.

14.07.2023 дочку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було влаштовано в притулок для дітей служби у справах дітей Волинської ОДА м. Рожище.

ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_8 було поміщено в стаціонарне педіатричне відділення КП «Володимирське ТМО». Однак вночі мама і дочка покинули медичний заклад і зникли у невідомому напрямку.

В листопаді 2023 малолітню ОСОБА_8 знайдено та відібрано у матері та направлено її до Крупівського навчально-реабілітаційного центру, відкорлемлене дошкільне відділення « ОСОБА_9 ».

12.10.2023 малолітню ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 було переведено до Крупівського навчально-реабілітаційного центру, відкорлемлене дошкільне відділення « ОСОБА_9 ».

15.11.2023 малолітню ОСОБА_8 було також влаштовано у вищевказаний заклад.

05.06.2024 дітей влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_10 , де вони перебувають на даний час.

З липня 2023 відповідачі не цікавляться дітьми. Не телефонували та не відвідували дітей в жодному закладі, де вони перебували.

Діти мають затримку мовеого розвитку, потребують посиленого відвідування лікарів сурдологів, логопедів, тощо.

Наведене свідчить про байдужість відповідачів та злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по частки від заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в користьустанови або особи, під опікою якої перебуватимуть діти, починаючи з 03.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В судове засідання представник позивача подав заяву в якій просить позов задовольнити, розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не подавали заяв про розгляд справи за їхньої відсутності та не подавали клопотань про відкладення судового розгляду, а тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого не заперечив позивач.

Враховуючи те, що в судове засіданні сторони не з`явились, тому згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.

Дослідивши та оцінивши в сукупності докази, суд прийшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи та встановлені правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 03.08.2023 №306, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, відібрано малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та направлено дитину у КП «Волинський обласний будинок дитин для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки» Волинської обласної ради.

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 03.08.2023 №307, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, відібрано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 12.10.2023 №416, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до Крупівського навчально-реабілітаційного центру, відкорлемлене дошкільне відділення « ОСОБА_9 ».

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 15.11.2023 № 492, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, відібрано малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та направлено дитину до Крупівського навчально-реабілітаційного центру, відкорлемлене дошкільне відділення « ОСОБА_9 ».

Листом Крупівського навчально-реабілітаційного центру від 13.08.2024 №288 підтверджується, що за час перебування дітей у даному закладі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відвідували дітей, не цікавились ними.

Рішенням виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 30.05.2024 №235 вирішено відрахувати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з Крупівського навчально-реабілітаційного центру, відкорлемлене дошкільне відділення « ОСОБА_9 ». Вирішено влаштуватидітей в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_10 з 05.06.2024.

Висновком виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 15.11.2023 № 497 вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Застосовані норми права та мотиви суду.

Конституція Українизабороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51).

Устатті 7 СК Українивизначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (даліКонвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ), у тому числі шляхом застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Згідно із частинами другою та четвертоюстатті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зістаттею 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідачі, як батьки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляються від виконання основних обов`язків щодо виховання та розвитку дітей, які встановленіст. 164 СК України, а саме: не піклуються про здоров`я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний стан.

У частині 5, 6статті 19 СК Українипередбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На переконання суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів є достатньо обгрунтованим, не суперечить інтересам дітей, а навпаки захищає інтреси дітей від недопустимих дій батьків, які виразились в байдужому ставленні до своїх дітей.

Крім того, асоціальний спосіб життя може потенційно негативно впливати на виховання неповнолітніх дітей в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові і поваги до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина першастатті 150 СК України).

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

З огляду на вказане у сукупності, зважаючи на зазначені докази, суд дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ухиляються від утримання та виховання малолітніх дітей, свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд звертає увагу, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, відповідачі не позбавлені можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьоїстатті 166 СК Українипри задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зстатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

На судовий розгляд справи відповідачі не надали суду доказів, котрі б підтверджували незадовільний стан здоров`я, наявність на їхньому утриманні інших дітей, непрацездатної дружини, батьків.

Враховуючи те, що відповідачі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому відповідно до ст. 180 СК України зобов`язані утримувати малолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Визначений позивачем розмір аліментів не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб неповнолітньої дитини.

Визначення аліментів у меншому розмірі порушить конституційні права, гарантії дитини та не забезпечить звичайних потреб та її достатній рівень життя, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення із відповідачів аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по частки заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 166, 182 СК України суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в користьустанови або особи, під опікою якої перебуватимуть діти, починаючи з 03.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в користьустанови або особи, під опікою якої перебуватимуть діти, починаючи з 03.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь держави по 1211,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного судуі шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук