Рішення

від 28.01.2025 по справі 199/10251/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10251/23

(2/199/180/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Кузема О.Г.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КОП І Н» та ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з позовом, в останньому заявлено вимогу про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватним підприємством «КОП І Н» (ЄДРПОУ 36442147) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «КОП І Н» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю. Позов обґрунтований тим, що ПП «КОП І Н» було створено з метою ведення підприємницької діяльності згідно з рішенням №1 від 16.04.2009 р. власника ОСОБА_2 ; позивач відповідно до цього рішення була призначена на посаду директора ПП і здійснювала керівництво цим підприємством відповідно до умов трудового договору. Однак, через економічну кризу та воєнний стан в Україні ПП «КОП І Н» вже тривалий час не веде підприємницької діяльності та не отримує доходів, у зв`язку з чим позивач мала намір звільнитися з підприємства та змінити місце роботи, втім, відповіді на заяви про звільнення не отримала (відповідно до п.п. е) п. 6.2 Статуту ПП «КОП І Н» до виключеної компетенції власника належать питання призначення і звільнення з посади директора підприємства, встановлення розміру і форм оплати його праці.

Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив суд задовольнити поданий позов.

В силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 80 ЦПК України, рішенням №1 від 16.04.2009 р. «Про заснування Приватного підприємства «КОП І Н», вказане підприємство створено ОСОБА_2 , на посаду директора призначено ОСОБА_1 (а.с. 14, 15).

Відповідно до Статуту Приватного підприємства «КОП І Н», вищим органом правління підприємства є власник (а.с. 12 звор.), до його виключної компетенції належить прийняття рішення про призначення і звільнення з посади директора підприємства, встановлення розміру і форми оплати праці (п.п. «е» п. 6.2 Статуту.

04.07.2023р.позивач подала ОСОБА_2 заяву прозвільнення завласним бажанням(а.с.21),надіслав її поштою (а.с. 22).

Аналогічна заява була подана повторно 03.08.2023 р. (а.с. 23 24,25).

Рішення про звільнення позивача не прийнято.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту трудових прав позивача, зокрема, на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

У частинах третій та четвертійстатті 36 КЗпП Українивизначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЦПК України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (частини перша, другастатті 47 КЗпП України).

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п`ятастатті 235 КЗпП України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі позивач заявила вимогу лише про визнання трудових відносин припиненими з підстав, зазначених у позовній заяві.

Отже, фактично трудові відносини між позивачем та відповідачем 1 припинилися, проте, рішення про таке припинення власником ПП «КОП І Н» ОСОБА_2 не прийнято, відповідно, наказ про звільнення позивача не видавався, трудова книжка позивачу не видана, тому право позивача на припинення трудового договору є порушеним та підлягає захисту.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Отже, за встановлених судом обставин та з урахуванням вимог частини другоїстатті 5 ЦПК України ефективним способом захисту прав позивача є визнання припиненими трудових відносин між сторонами у зв`язку з розірванням трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника на підставі поданої заяви від 03.08.2023 р. з 17.08.2023 р.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Отже,оскільки позовзадоволено,з Приватного підприємства «КОП І Н» на користь позивача підлягає стягненню 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст.258, ст.ст.264-265,273, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КОП І Н» та ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватним підприємством «КОП І Н» (ЄДРПОУ 36442147) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «КОП І Н» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю.

Стягнути з Приватного підприємства «КОП І Н» (ЄДРПОУ 36442147, м. Дніпро, вул. Мохова буд. 134) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані за сплатою судового збору, в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Дата складення повного судового рішення 28.01.2025 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї