Рішення

від 29.01.2025 по справі 212/7863/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 212/7863/24

2/212/190/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Манько В.В., порядку ч.2 ст.247ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ; третя особа: ПРИДНІПРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА, ДРУГА КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу із позовною заявою до ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ; третя особа: ПРИДНІПРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА, ДРУГА КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09 Січня 2024 року. 16 липня 2024 року ОСОБА_1 було подано заяву до державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори, яка розташована у місті Кривий Ріг по вулиці Станіслава Конткевича, 37 для оформлення спадкових прав та отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові - ОСОБА_2 , 1939 року народження, що на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 16.07.2024 року було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій за вих. № 2218/02-31, спадкова справа 340/2024 в резолютивній частині якої було зазначено: «Відмовити ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові - ОСОБА_2 , у зв`язку з неналежним оформленням документу, що підтверджує право власності на квартиру».

Оскільки в позасудовому порядку Позивачу неможливо вирішити питання оформлення прав на спадкове майно свого батька, тому виникла необхідність у звернені до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі на 20 вересня 2024 року.

20 вересня 2024 року судове засідання було відкладено через неявку сторін.

28 листопада 2024 року представником позивача було подано до суду клопотання про зміну неналежного відповідача, де просили залишити лише одного належного відповідача Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради і виключити співвідповідача - ОСОБА_3 , а також було подано заяву про зміну предмета позову, в якій просили суд: «Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру загальною площею 37,80 кв. м., житловою площею 17,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 09 січня 2024 року».

Ухвалою суду від 30.12.2024 року витребувано з Другої Криворізької державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи №340/2024, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30.12.2024 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по сутіна 29 січня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 29 січня 2025 року о 09 годині 00 хвилин не з`явився, направляв попередньо заяву, в якій просив прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, а справу слухати за його відсутності.

Треті особи в судове засідання призначене на 29 січня 2025 року о 09 годині 00 хвилин не з`явилися, на адресу суду направляли письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання призначеного на 29 січня 2025 року о 09 годині 00 хвилин про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 09 січня 2024 року., після смерті якого відкрилась спадщина, що складалась з квартири загальною площею 37,80 кв. м., житловою площею 17,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка є донькою померлого ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом на відкриту спадщину, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Спадщину позивач прийняла у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк шляхом подачі заяви від 25 травня 2024 року про прийняття спадщини до Другої криворізької державної нотаріальної контори.

16липня 2024року ОСОБА_1 булоподано заявудо державного нотаріусаДругої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори,для оформленняспадкових правта отриманняСвідоцтва проправо наспадщину зазаконом наквартиру заадресою: АДРЕСА_1 .Однак,позивачу відповідно допостанови від16липня 2024року завих.№ 2218/02-31,спадкова справа340/2024,було відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом наквартиру заадресою: АДРЕСА_1 ,яка належалапомерлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові- ОСОБА_2 ,у зв`язкуз неналежнимоформленням документу,що підтверджуєправо власностіна квартиру,асаме: Договір купівлі-продажу, що підтверджує право власності на квартиру, посвідчений з порушеннями діючого на 1999 рік законодавства, а саме зареєстрований у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» Криворізькою філією «Придніпровської товарної біржі» 27 листопада 1997 року за № 920-Н/97.

Правовідносини у відповідній частині виникли в момент укладення відповідного договору 27 листопада 1997 року, в той час, як діючий Цивільний кодекс України набув чинності з 01 січня 2004 року. Суд виходить з того, що за загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожної події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений ст. 58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають оцінці у сукупності за нормами ЦК УРСР від 18 липня 1963 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору, а також за нормами Цивільного кодексу України на час виникнення у позивача права на спадкування.

Згідно зі ст.153 ЦК УРСР, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Договору купівлі - продажу нерухомого майна, який був зареєстрований у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» Криворізькою філією «Придніпровської товарної біржі» 27 листопада 1997 року за № 920-Н/97, укладеного між ОСОБА_3 - продавець з однієї сторони та ОСОБА_2 покупець з іншої сторони - був здійснений продаж квартири за адресою - АДРЕСА_1 .

При укладанні вищезазначеного договору були дотримані всі вимоги, пред`явлені до договору купівлі - продажу квартири і сторони не оспорювали будь-які пункти цього договору, сторонами також була обумовлена вартість продажу квартири. По всім пунктам договору сторонами була досягнута згода, ОСОБА_2 сплатив обумовлену вартість квартири.

Так, на момент укладення Договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 09 січня 2024 року., після смерті якого відкрилась спадщина, яка складалась з квартири загальною площею 37,80 кв. м., житловою площею 17,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є донькою померлого, а тому вона є спадкоємицею першої черги щодо спадкування його майна. Матеріалами справи підтверджено, що інші спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_2 - відсутні.

Спадщину позивач прийняла у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Другої криворізької державної нотаріальної контори.

Таким чином, суд доходить до висновку, що спадщина належить позивачці з часу її відкриття за законом.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових (ст.ст. 15, 16 ЦК України) .

Зі змісту ч.2 ст.16ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки, положення Конституції України та Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-20цс11 від 21.05.2012р., який ухваленою за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як слідує зі ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в межах вирішення цивільно-правового спору.

Статтею ст.328ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 5 ст.1268ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1217 ЦК Українивстановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду в п. 23постанови від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753\0\4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1. умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартири, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ, третя особа: ПРИДНІПРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА, ДРУГА КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру загальною площею37,80кв.м.,житловою площею17,7кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 у порядкуспадкування зазаконом післясмерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 29 січня 2025 року.

Суддя: Р. В. Дехта