Рішення

від 21.01.2025 по справі 293/1501/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1501/24

Провадження № 2/293/60/2025

21 січня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Проценко Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Черняхів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Перець» про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

17.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства «Перець (далі ФГ «Перець» ) з позовом про розірвання договору оренди землі.

Зі змістом позову позивач просить достроково розірвати договір оренди землі від 01.09.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1825687400:06:000:0045, зареєстрований 05.11.2015, номер запису про інше речове право 11918911, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25893723 від 05.11.2015, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право номер 11918911.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її земельна ділянка, кадастровий номер 1825687400:06:000:0045 площею 3,5730 га перебуває в оренді у Фермерського господарства «Перець» на підставі договору оренди землі від 01.09.2015, який укладений строком на 7 років.

Відповідно до п.11,13 вище вказаного договору оренди землі відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3% від її нормативно грошової оцінки, що становить 784,65 грн.

Відповідач у порушення умов договорів оренди землі орендну плату в 2022-2023 роках не сплачував, чим порушив умови догорів. У зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, позивач просить достроково розірвати договір оренди землі від 01.09.2015, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25893723 від 05.11.2015, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право номер №11918911.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 справу №293/1501/24 передано судді Проценко Л.Й. для розгляду.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 11:00 год. 25.11.2024 (а.с.13).

25.11.2024 вказана справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді у справі №935/1289/24 (а.с.17).

19.12.2024 суд закрив підготовче провадження, та призначив розгляд справи по суті на 14:00 год. 21.01.2025 (а.с.20).

21.01.2025 сторони в судове засідання не з`явились. Позивач 31.10.2024 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити (а.с.16).

Представник відповідача ФГ «Перець» в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документа в його електронний кабінет.

Відповідач відзив на позовну заяву у порядку визначеномуст.178 ЦПК Українине подав.

За приписами ч.8 ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом установлено, що 25.09.2012 на підставі розпорядження Черняхівської районної державної адміністрації від 25.08.2011 за №219 ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №121931, площею 3,5730 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Селянщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5).

01.09.2015 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Перець» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1825687400:06:000:0045, площею 3,5730 га, строком на 7 років. (а.с. 6-7).

Відповідно до п.11 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 784,65 грн. Пунктом 13 зазначеного договору оренди визначено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Відповідно до п. 40 договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідація юридичної особи-орендаря.

Відповідно до п. 41 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною угодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до копії інформаційної довідки №379020359 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2024 - право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1825687400:06:000:0045, площею 3,5730 га, зареєстроване 02.11.2015 за Фермерським господарством «Перець» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25893723 від 05.11.2015, номер запису про інше речове право 11918911 (а.с.8).

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16.05.2024 ОСОБА_1 свідчать про відсутність даних про виплату орендної плати за 2022-2023 роки (а.с.9).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ СУДУ

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За ст.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 13 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до п. 46 договору оренди землі, зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положенням статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно договору оренди земельної ділянки, орендна плата становить 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (п. 11 Договору).

Судом установлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2022-2023 роки за користування земельною ділянкою, що підтверджується наданими позивачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16.05.2024 (а.с.9) та не спростовано відповідачем.

Наведене вказує на порушення відповідачем, як орендарем за договором оренди, своїх договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Сторони в п. 41 договору оренди землі погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно з пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 587/173/15-ц за результатом розгляду справи про розірвання договорів оренди з підстав систематичної несплати орендної плати: «Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз статтей 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" дає підстави вважати, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не надано до суду доказів сплати орендної плати позивачу за 2022-2023 роки та розрахунку нарахованих сум за оренду землі за вказаний період.

Таким чином, порушення відповідачем умов договору оренди землі від 01.09.2015 у частині невиплати орендної плати за 2022-2023 роки вважається систематичним і є підставою для його розірвання, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Як вбачається з ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, тому з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в суду наявні правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25893723 від 05.11.2015, що стало підставою для внесення запису про інше речове право номер 11918911.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати понесені позивачем, покладаються на відповідача, а тому з Фермерського господарства «Перець» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 01.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Перець» щодо земельної ділянки площею 3,5730 га, кадастровий номер 1825687400:06:000:0045, зареєстрований 05.11.2015, номер запису про інше речове право 11918911.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25893723 від 05.11.2015, що стало підставою для внесення запису про інше речове право, номер 11918911.

Стягнути з Фермерського господарства «Перець» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Адреса місяця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач:

Фермерське господарство «Перець»

адреса місцезнаходження: 12331, Житомирська область, Житомирський район, с.Вишневе, вул.Десантників, 10, код ЄДРПОУ 35684766.

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.01.2025.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО